Провадження № 1-кп/537/69/2026
Справа № 537/7679/25
13.03.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12025170500000012 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, з професійною освітою, розлученого, маючого утриманців, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
Крюківським районним судом м. Кременчука розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186 КК України. Прокурором подане клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , яке обґрунтовано тим, що до закінчення дії попередньої ухвали завершення судового розгляду неможливе, встановлені раніше ризики не зникли та не зменшилися на даний час.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, раніше судимий, не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований, перебував у розшуку, а тому вагомі ризики вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані судом, з метою зміни їх показань. Вважає, що обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого заперечила, вказала, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт з огляду на те, що обвинувачений перебуває у стосунках з дівчиною, з якою проживав і до затримання, вона є власницею житла, а тому ОСОБА_4 може перебувати під домашнім арештом за адресою останнього місця проживання. Вважає, що ризики не підтверджені доказами.
Обвинувачений ОСОБА_4 позицію захисника підтримав, вказав, що не має наміру переховуватися чи впливати на потерпілих. Він вже допитаний судом, дає правдиві показання, визнає частково свою вину та щиро кається, атому вважає, що ризики відсутні.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання та матеріали, надані у його обґрунтування, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 1 ст.177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ст.194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.01.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 15 год. 50 хв. 21 січня 2026 року до 24 год. 00 хв. 21 березня 2026 року. Суд погоджується з стороною обвинувачення щодо того, що до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою завершення судового розгляду кримінального провадження є неможливим, оскільки судом не допитані потерпілі, не досліджені всі докази у справі.
Відповідно до норм ст.178 КПК України,суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, не має офіційних засобів для існування, зі слів у власності коштовного чи нерухомого майна не має, розлучений, має неповнолітніх дітей, зі слів не має зареєстрованого місця проживання, у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину йому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі.
На підставі викладеного суд вважає, що стороною обвинувачення доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені судом, а саме ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, оскільки ОСОБА_4 не має офіційних джерел доходу, не має зареєстрованого місця проживання, не має нерухомого майна у власності, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше перебував у розшуку, що підтверджується прокурором та не заперечується стороною захисту, а також ризик вчинення ним кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_4 не має офіційних джерел доходу, раніше судимий, не зникли та не зменшилися і на даний час.
Суд, оцінивши у сукупності всі обставини, дійшов висновку про необхідність продовжити ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе унеможливити встановлені судом ризики. Домашній арешт, як і особисте зобов'язання, на думку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, відсутності позитивних характеристик, відсутності джерел доходу, відсутності зареєстрованого місця проживання, наявності судимостей не забезпечить належної поведінки обвинуваченого. Документального підтвердження належності житла певній особі, де до затримання проживав обвинувачений, суду не надано, згоди від власників житла на перебування у їх приміщенні обвинуваченого під домашнім арештом матеріали справи також не містять. Суду не надано будь-яких доказів наявності у обвинуваченого права користування житлом, яке вказувалося ним, як останнє місце проживання. Письмові зобов'язання інших осіб про поруку за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та його доставку до суду не надавалися.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у відритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та з проникненням у житло в умовах воєнного стану, є недоцільним визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись статтями 177, 183, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 15 год. 40 хв. 13 березня 2026 року до 24 год. 00 хв. 11 травня 2026 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 16.03.2026