Справа № 161/11775/25
Провадження № 2/161/739/26
03 березня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги, враховуючи додаткові пояснення, обґрунтовує тим, що 21.08.2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 175057172. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 15000 грн. строком до 1857 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження), зі сплатою відсотків згідно з умовами договору.
Всупереч умов Договору № 175057172 від 21.08.2023 року, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, що створило заборгованість у розмірі - 74933,52 грн., яка складається з наступного: 14999,50 грн. - заборгованість по кредиту; 59934,02 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткових угод щодо продовження терміну дії договору факторингу, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року.
10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року.
Крім того, 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року. Відтак, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 74933,52 грн.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 74933,52 грн., згідно кредитного договору № 175057172 від 21.08.2023 року та понесені судові витрати по справі.
У відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги про стягнення процентів в розмірі 59934,02 грн. за кредитним договоро, є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач визнає позовні вимоги за тілом кредиту в розмірі 15000 грн. та вказує, що заявлена сума процентів є неспівмірною тілу кредиту в розмірі 15000 грн., є порушенням Закону України «Про споживче кредитування», суперечить принципу пропорційності, розумності та справедливості. Також, вказує, що відсотки нараховувались не лише в період дії договору, а і поза його межами, що є порушенням умов договору.
Крім того, заперечує, щодо стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем, у розмірі 7000 грн., оскільки вона не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. На підставі наведеного, просить задовольнити позов частково.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача також до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом встановлено, що 21.08.2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 175057172. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 15000 грн. строком до 1857 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження), зі сплатою відсотків згідно з умовами договору (а.с. 39-48).
Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, загальний строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Згідно з п. 3.2. вищевказаного договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Пунктами 8.1., 8.3.1., 8.3.2., 8.4., договору кредитної лінії передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 3.1. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 226,30 процентів річних, що становить 0,62 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 20.09.2023 року проценти нараховуються за ставкою 566,49 процентів річних, що на день укладення договору становить 1,55 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 процентів річних, що на день укладення договору становить 2,98 процентів в день.
Згідно з п. 7.3. договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 20.09.2028 року.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач отримала кредитні кошти у сумі 15000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.08.2023 року про зарахування на картку 5375-41ХХ-ХХХХ-3981 15000 грн. згідно договору № 175057172 від 21.08.2023 року (а.с. 10).
Із відповіді АТ «Універсал Банк» від 30.11.2025 року вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 136-137).
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Однак, ОСОБА_1 не виконала свого обов'язку та не повернула наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача станом на 21.11.2023 становить 36045,39 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 14999,50 грн., за процентами 21045,89 грн. (а.с. 58-59).
Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача станом на 10.10.2024 становить 74933,52 грн., з яких: за тілом кредиту - 14999,50 грн., за процентами 59934,02 грн. (а.с. 56-57).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також умовами договору факторингу визначено, що кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником (фізичною особою з якою укладено кредитний договір, право грошової вимоги до якої уступається за цим договором), перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами втому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Крім того, 31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року.
21.11.2023 року на виконання Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №259, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року.
10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року.
Крім того, 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року. Відтак, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 74933,52 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитом.
Судом встановлено, що стороною відповідача не заперечується факт укладення між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 175057172 від 21.08.2023 року, та щодо невиконання нею обов'язків за цим договором стосовно повернення кредиту та сплати процентів.
Однак, суд не погоджується із доводами представника відповідача, що визначені договором умови щодо нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання є несправедливими, а заявлена сума процентів в розмірі 59934,02 грн., є неспівмірною тілу кредиту в розмірі 15000 грн. та є порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування», суперечить принципу пропорційності, розумності та справедливості, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Це відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.
Таким чином, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що вони проведені з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі та дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором № 175057172 від 21.08.2023 рокустановить 74933,52 грн., з яких: за тілом кредиту - 14999,50 грн., за процентами 59934,02 грн.
Доводи сторони відповідача про те, що умови укладеного договору в частині визначення строку кредитування є нечіткими та призводять до неправильного його тлумачення, а тому відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача», повинні трактуватися на користь споживача, зокрема на думку відповідача, строк кредитування повинен становити 30 днів з дня отримання кредиту.
Договором кредитної лінії № 175057172 від 21.08.2023 визначено строк повернення кредиту - 30 днів з моменту його отримання, а також порядок сплати процентів за користування кредитом протягом вказаного періоду (0,62 % за кожен день користування кредитом).
У разі неповернення кредиту в визначений строк, відповідач зобов'язався повернути вказану суму кредиту та відсотки протягом строку кредитування, визначеного умовами договору. Крім цього, зобов'язався сплатити відсотки за несвоєчасне повернення кредиту, розмір яких визначено п.п. 8.3.1., 8.3.2., 8.4 умов кредитного договору.
Будь-яких застережень або зауважень з боку ОСОБА_1 щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від його підписання.
Інформація, надана первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціювала укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора.
Підписавши договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Отже, ОСОБА_1 істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернула суму простроченого кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року в розмірі 74933,52 грн., з яких: за тілом кредиту - 14999,50 грн., за процентами 59934,02 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 7000 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 29/05/25-1 від 29.05.2025 року, укладеного з АБ «Тараненко та Партнери», додатковою угодою № 25770780119 від 30.05.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-1 від 29.05.2025 року, актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-1 від 29.05.2025 року (а.с. 51-54).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 175057172 від 21.08.2023 року в розмірі 74933 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 52 коп., яка складається з наступного: 14999,50 грн. - заборгованість по кредиту; 59934,02 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 9, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 09 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.