Справа № 607/23378/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/271/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
16 березня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 607/23378/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року, ухваленого суддею Позняком В.М., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
у листопаді 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на свою користь збитки у розмірі 48339,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 22.07.2024 уклали договір страхування наземного транспорту №522/24-Т/Ц5, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 .
23.09.2024 сталося ДТП, за участю автомобіля «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та т.з. «SETRA S 315HD-H2» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який є винуватцем.
Відповідно до Рахунку №С000104834 від 25.09.2024 та Рахунку фактури №СФ-0002373 від 24.09.2024, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 156969,33 грн.
Згідно з умовами договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» понесло збитки, виплативши страхове відшкодування у розмірі 156969,33 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №47143820 від 01.10.2024 та №4713845 від 01.10.2024.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «SETRA S 315HD-H2» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПАТ «СК «УСГ» поліс ЕР-222043713, ліміт відповідальності ПАТ «СК «УСГ» за шкоду, заподіяну майну, складає 160000 гривень.
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було надіслано на адресу ПАТ «СК «УСГ» претензію про відшкодування збитків з додатками копій необхідних документів та отримало відповідь, що сума виплати страхового відшкодування буде здійснена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 70% у розмірі 108 629,96 грн.
ПАТ «СК «УСГ» було перераховано страхове відшкодування у розмірі 108629,96 грн (з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), що підтверджується платіжною інструкцією №71354.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 20650 гривень 07 копійок заподіяної шкоди в порядку суброгації та 1293 гривні 56 копійок судового збору.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, тому просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що судом першої інстанції в рішенні було вказано, що позивач не надав доказів того, що виплачене ним страхове відшкодування за договором добровільного страхування не повинно в решті суми покриватися ПАТ «СК «УСГ», в якій застрахована цивільна відповідальність відповідача.
При, цьому, звертають увагу суду на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що строк експлуатації транспортного засобу «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 перевищує 7 років, у зв'язку з чим у ПАТ «СК «УСГ» відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів були підстави застосувати та розрахувати коефіцієнт фізичного зносу, що було і зроблено, та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 108 629,96 грн. (з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 70%, що дорівнює в грошовому еквіваленті 108 629,96 грн).
Крім цього, позивач погоджується із застосуванням даного розміру коефіцієнту фізичного зносу в повному обсязі і не ставить під сумнів його розрахунок.
Також, відповідачем не було надано жодних доказів, які б спростовували підстави застосування коефіцієнту фізичного зносу та його розмір.
Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог керувався виключно власною суб'єктивною думкою, так як предметом позову, було саме стягнення з винної особи різниці заподіяних збитків в порядку ст.1194 ЦК України, що становить розмір коефіцієнту фізичного зносу, на відшкодування яких у ПАТ «СК «УСГ» не виникає обов'язку.
Відзив у визначений судом термін на апеляційну скаргу не надійшов.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено такі обставини.
22.07.2024 між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №522/24-Т/Ц5, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.5).
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2024 у справі №761/38583/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП за те, що він 23.09.2024 о 15 год. 20 хв. в м. Київ, по вул. Жилянська-Старовокзальна, керуючи автобусом Сетра, державний номерний знак НОМЕР_3 , по вулиці Старовокзальна при повороті ліворуч з другої смуги не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем Ренж Ровер, державний номерний знак НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху.
23.09.2024, ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, дата події 23.09.2024, за участю автомобіля «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «SETRA S 315HD-H2» д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до страхового акту №006.011739724-19 (а.с.31), розрахунку страхового відшкодування від 26.09.2024 (а.с.32), а також рахунку №С000104834 від 25.09.2024 (а.с.40) та рахунку фактури №СФ-0002373 від 24.09.2024 (а.с.41), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 156969,33 грн.
Як видно із платіжних інструкцій №47143820 від 01.10.2024 та №4713845 від 01.10.2024 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» оплатило послуги з ремонту автомобіля на суму 156969,33 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «SETRA S 315HD-H2» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована ПАТ »СК "УСГ", поліс ЕР-222043713, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 160000 гривень (а.с.42-43).
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслало на адресу ПАТ «СК «УСГ» претензію про відшкодування збитків згідно полісу № ЕР/222043713 на суму 156969,33 грн, та отримало відповідь, що сума виплати страхового відшкодування буде здійснена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 70,00% у розмірі 108 629,96 грн (а.с.60-61).
ПАТ «СК «УСГ» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 108629,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №71354 (а.с.62).
Задовольняючи частково позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку страхової виплати згідно полісу № ЕР/222043713, ПАТ «СК «УСГ» нарахувала коефіцієнт зносу не тільки деталей та запчастин, які підлягають заміні, а й коефіцієнт зносу витратних матеріалів та виконаних робіт, що не відповідає вимогам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак вважав, що коефіцієнт зносу деталей, які підлягають заміні буде становити 20650,07 грн (68833,56 - 70 %), у зв'язку з чим прийшов до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 20650 гривень 07 копійок заподіяної шкоди в порядку суброгації.
Також, суд виснував, що позивач не надав доказів того, що виплачене ним страхове відшкодування за договором добровільного страхування не повинно в решті суми покриватися ПАТ «СК «УСГ», в якій застрахована цивільна відповідальність відповідача. При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися із вимогою чи позовом до АТ «СК «УСГ» про виплату решти страхового відшкодування згідно полісу № ЕР/222043713.
Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитися з висновками суду щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 20 650,07 грн, оскільки вказані висновки невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при:
(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;
(2) розірванні договору в судовому порядку;
(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
(4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України;
(5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV).
Статею 5, 6 Закону №1961-ІV передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 9 Закону 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно із абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.
Отже, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17.
Статтею 28 Закону № 1961-IV визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 29 Закону України № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 03 жовтня 2018 року у справі №868/17155/15-ц зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну "перехід" означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2024 у справі №761/38583/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП за те, що він 23.09.2024 о 15 год. 20 хв. в м. Київ, по вул. Жилянська-Старовокзальна, керуючи автобусом Сетра державний номерний знак НОМЕР_3 , по вулиці Старовокзальна при повороті ліворуч з другої смуги не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем Ренж Ровер, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_1 , який керував танспортним засобом «SETRA S 315HD-H2» д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «SETRA S 315HD-H2», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «СК «УСГ», за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/222043713, відповідно до якого встановлений ліміт відповідальності, зокрема страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 320 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн.
Відповідно до страхового акту №006.011739724-1, розрахунку страхового відшкодування від 26.09.2024, а також рахунку №С000104834 від 25.09.2024 та рахунку фактури №СФ-0002373 від 24.09.2024, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , складає 156969,33 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, що на виконання договору страхування наземного транспорту №522/24-Т/Ц5, укладеного 22.07.2024, позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатив страхувальнику ОСОБА_2 страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки «LAND ROVER Range Rover Sport» д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 156969,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за №47143820 та №4713845 від 01.10.2024 (а. с. 42-43).
05.06.2025 ПАТ «СК «УСГ» здійснило ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 108629,96 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі, що підлягають заміні (70 %), що підтверджується платіжною інструкцією №71354 (а.с.61-62).
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «УСГ» і за умовами полісу відповідача ПАТ «СК «УСГ» сплатило на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» шкоду в межах ліміту його відповідальності в розмірі 108 629,96 грн, тому колегія суддів вважає, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» після виплати страхового відшкодування за договором страхування в межах фактичних витрат, а саме 156 969,33 грн перейшло право вимоги до винної особи - ОСОБА_1 , в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 48 339,37 грн ( 156969,33 - 108 629,96 = 48 339,37 грн), у порядку суброгації.
Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що при розрахунку страхової виплати згідно полісу № ЕР/222043713, ПАТ «СК «УСГ» нарахувала коефіцієнт зносу не тільки деталей та запчастин, які підлягають заміні, а й коефіцієнт зносу витратних матеріалів та виконаних робіт.
Даний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки як видно з відповіді ПАТ «СК «УСГ» за вих. № ДКЦВ-33312/1 від 05.06.2025, що з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на деталі, що підлягають заміні, (70%), страхове відшкодування становить 108629,96 грн, тобто виходячи з розрахунку: 156969,33 - (68833,56 * 70%) = 108629,96, де 156969,33 грн - матеріальний збиток, 68833,56 грн - вартість деталей та запчастин, що підлягають заміні.
Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц вказав, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19.
Отже, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме 108629,96 грн (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу), а відтак, у страховика відповідача не виникло обов'язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка склала 48 339,37 грн, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).
При цьому, відповідачем не спростовано відсутність підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу 70 % при розрахунку розміру збитку. Матеріали справи не містять жодних належних доказів на спростування відповідачем розрахунку суми страхового відшкодування, здійсненого позивачем, відповідач не надав іншого розрахунку розміру шкоди, а також документів, які б спростовували визначений страховиком відповідача ПАТ «СК «УСГ» розмір виплати, що підлягала сплаті на користь позивача, в тому числі і висновку автотоварознавчої експертизи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду щодо задоволених позовних вимог про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 20 650, 07 грн та ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №62561973 від 29.10.2025 (а.с.4), а за подачу апеляційної скарги сплачено 4542,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №62571038 від 26.12.2025(а.с.88).
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за суд першої інстанції та апеляційної інстанції у сумі 7570 грн (3028+4542 = 7570).
Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в користь Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (місцезнаходження: вул. Борщагівська, б.154, м.Київ, код ЄРДПОУ 33908322) 48 339,37 грн заподіяної шкоди та сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 7570 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома