12.02.2026 Справа №607/14087/25 Провадження №2/607/2079/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
05 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Собчук В.К. - звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за позивачем права власності на 1/15 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Собчук В.К. - зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , який до дня своєї смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До складу спадщини померлого входить 1/5 частки спірного житлового будинку. Адвокат вказує, що державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність частки житлового будинку. Автор позову посилається на те, що ОСОБА_1 не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 та зареєструвати своє право власності на житловий будинок. Оспорюване майно станом на 15 квітня 1991 року належало до колгоспного двору, який складався з п'яти членів. Отже, спадкоємцем, що прийняв спадщину 1/5 частки спірного житлового будинку після смерті ОСОБА_4 є: 1/15 частки ОСОБА_2 , 1/15 частки ОСОБА_1 та 1/15 частки ОСОБА_3 .
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалися.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
24 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/15 частки житлового будинку по
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що він як спадкоємець першої черги подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. До складу спадщини померлого входить 1/5 частки спірного житлового будинку. Позивач за зустрічним позовом вказує, що державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. відмолено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність частки житлового будинку.
24 липня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/15 частки житлового будинку по
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , який на день смерті постійно проживав за адресою:
АДРЕСА_1 . Вона як спадкоємець першої черги подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. До складу спадщини померлого входить 1/5 частки спірного житлового будинку, утім державним нотаріусом Тернопільської державної районної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. відмолено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті
ОСОБА_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність частки житлового будинку.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня
2025 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги об'єднано в одне провадження та присвоєно об'єднаній справі № 607/14087/25.
Протокольною ухвалою від 15 жовтня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Собчук В.К. не з'явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, однак, адвокат подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві; щодо можливості задоволення зустрічних позовних вимог не заперечили.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте подала заяву про розгляд справи без її участі, свій зустрічний позов підтримала у повному обсязі, з підстав наведених у ньому; стосовно задоволення первинного позову та зустрічного позову ОСОБА_2 не заперечила.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, утім подав заяву про розгляд справи без його участі, свій зустрічний позов підтримав у повному обсязі; щодо можливості задоволення первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_3 не заперечив.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання
будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
19 січня 1979 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження, серія НОМЕР_1 , запис за № 01, місце реєстрації - Мишковицька сільська рада Тернопільського району (а.с. 96, 100, 104).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , батьками якої вказані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_2 , запис за № 6, місце реєстрації: Мишковичі, видано Тернопільським р/в ЗАГС (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками якого вказані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 , запис за № 15, місце реєстрації: с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 76, 80, 84).
Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 30 червня 1990 року, у с. Мишковичі, Мишковицької сільської Ради народних депутатів виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів Тернопільської області посвідчено, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 дійсно належить колгоспному двору, що складається з п'яти членів; головою колгоспного двору є ОСОБА_3 на праві особистої власності. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 123 від 28 червня 1990 року, записаний в реєстрову книгу № 3 стор. № 4, за реєстром № 204 (а.с. 16, 17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 , запис за № 16, місце реєстрації: с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (а.с. 12).
У довідці № 29 від 13 січня 2012 року, виданій виконкомом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області вказано, що на день смерті ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в житловому будинку в АДРЕСА_1 , разом із ним були зареєстровані та проживали і проживають: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_7 - внук (а.с. 54).
29 травня 2012 року за № 702 від ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 надійшла заява до Тернопільської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 289/2012 (а.с. 53).
Згідно з договором про поділ спадкового майна та свідоцтвами про право на спадщину за законом від 29 травня 2012 року, виділено: 1) ОСОБА_2 - земельну ділянку для ведення сільського господарства, площею 2,01 га; 2) ОСОБА_3 - грошових вкладів з нарахованими процентами та компенсаціями, які зберігаються в ТВБВ № 10019/07 філії - Тернопільське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України»; 3) ОСОБА_6 - грошових вкладів з нарахованими процентами та компенсаціями, які зберігаються в ТВБВ № 10019/07 філії - Тернопільське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 54 - 56).
08 квітня 2025 року Комунальним підприємством «Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ТІ01:7568-3115-5178-8754, інвентаризаційна справа № б/н, ідентифікатор об'єкта нерухомого майна: 01.2561161.4944965.20250411.90.0000.82, на замовлення ОСОБА_2
(а.с. 23 - 31).
Відповідно до інформаційної довідки від 08 квітня 2025 року № 341 Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 червня 1990 року на підставі рішення виконкому № 123 від 28 червня 1990 року та записано 30 червня 1990 року в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 204 (а.с. 21).
В інформаційній довідці про технічний стан нерухомого майна № 342 від 08 квітня 2025 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим БТІ, вказано, що по обліку бюро житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами
АДРЕСА_1 належить голові колгоспного двору ОСОБА_3 . Раніше будинковолодіння рахувалося за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 22).
28 травня 2025 року за № 455 до Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 289/2012, а саме: частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 57 - 58).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 866/02-31 від 28 травня 2025 року, постановленої державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю., відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку
АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення власності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку (а.с. 14, 15, 59).
Згідно з довідками № 147 від 07 травня 2025 року та № 170 від 02 червня 2025 року, виданими Мишковицьким старостинським округом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 . Станом
на 15 квітня 1991 року - двір колгоспний; станом на 15 квітня 1991 року в житловому будинку були зареєстровані: 1. ОСОБА_3 - голова двору, ІНФОРМАЦІЯ_4 . 2. ОСОБА_4 - чоловік (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). 3. ОСОБА_8 - син, ІНФОРМАЦІЯ_5 . 4. ОСОБА_1 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_6 . 5. ОСОБА_2 - син,
ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 18, 20, 58).
Як вказано у довідці № 173 від 02 червня 2025 року, виданої Мишковицьким старостинським округом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 19).
Згідно з витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі № 30603303 від 29 травня
2012 року та № 81382548 від 02 червня 2025 року, зареєстрована спадкова справа № 52874985, номер у нотаріуса 289/2012 після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, 57).
Згідно з довідкою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. № 909/02-14 від 02 червня 2025 року, виданої ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом частки житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті був зареєстрований за вказаною адресою є його
діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_3 . Нотаріусом заведена спадкова справа № 289/2012 (а.с. 32, 60).
Як вказано у консультаційному висновку № 06/06-2025 від 02 червня 2025 року, складеному ФОП ОСОБА_9 , ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею - 89,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , може складати 161 946 грн
(а.с. 33 - 38).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).
Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп).
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).
Способи захисту у цих спірних правовідносин визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
2.2. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
2.3. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Згідно зі статтею 1217
ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається її спадщина.
За частиною першою статті 1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша); кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (частина друга).
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належать до першої черги спадкування за законом як діти та дружина відповідно. Наявність інших спадкоємців цієї черги судом не встановлено.
2.4. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У частині другій статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) вказано, що речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Частиною третьою цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, на час завершення спорудження будинку, регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року; далі - Інструкція), та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (далі - Тимчасове положення).
У пункті 4 Інструкції було зазначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міського типу, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (пункт 1.7 Тимчасового положення).
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів реєстрація здійснюється, зокрема, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам; окремо складаються списки на будинки та домоволодіння, належні державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам і організаціям - на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це або реєстраційне посвідчення (пункт 20 Інструкції).
Відповідно до пункту 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.
Тож зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом № 1952.
Відповідно до статей 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України
від 21 лютого 2005 року № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом № 1952, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Згідно з пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з підпунктом 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, дане питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону № 1952 та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Статтею 31 Закону № 1952 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Листом Міністерства юстиції № 8.4-35//18/1 від 23 лютого 2016 року, щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, збудовані до 05 серпня 1992 року, надано роз'яснення, що єдиним документом, який засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Згідно з положеннями пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає, тому, відповідно до статті 16 ЦК України, сторони обрали правильний спосіб захисту свого порушеного права.
2.5. Особливості правовідносин, що скалися у цій справі, пов'язані, насамперед, з тим, що юридичний спір існує стосовно майна, право власності на яке сформувалося у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК 1963 року) з-поміж членів колгоспного двору.
Згідно пункту 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Питання спільної власності було унормовано Главою 11 ЦК 1963 року. Так, відповідно до статті 112 ЦК 1963 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша); розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність) (частина друга).
ЦК 1963 року визначав особливості права власності майна колгоспного двору. Зокрема, у статті 120 ЦК 1963 року було вказано, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
Згідно зі статтею 123 ЦК 1963 року частка члена колгоспного двору в майні двору визначалась:
1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР
від 31 жовтня 1975 року № 45/5, було передбачено, що як виняток з правил, зазначених у
пунктах 33, 48, 50 цієї Інструкції, підтвердженням належності будинку, розміру земельної ділянки, на якому він розташований, страхової оцінки будинку, відсутності заборгованості по податках та страхових платежах, а також відсутності заборони відчуження будинку можуть служити відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих. Всі ці дані можуть бути зазначені в одній загальній довідці.
За встановлених обставин, з огляду на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 89,9 кв.м, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , належав до колишнього колгоспного двору, а 1/5 частка вказаного майна належала ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , позовні вимоги про визнання за сторонами у справі права власності по 1/15 частки цього житлового будинку в порядку спадкування за законом, заявлені у первісному та зустрічних позовах, є обґрунтованими.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищенаведене, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені як за первинним позовом, так і за зустрічними позовами, підлягають задоволенню. Відтак за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на 1/15 частку житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Розподіляючи судові витрати у вигляді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідачів, судові витрати покладаються на позивачів.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в межах ними понесених.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 79, 81, 89, 141, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Первісну позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності
на 1/15 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею - 89,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.
3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.
4. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
5. Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) право власності
на 1/15 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею - 89,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.
6. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_3 в межах нею понесених.
7. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
8. Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) право власності
на 1/15 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею - 89,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.
9. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_2 в межах ним понесених.
10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
11. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
12. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
13. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 лютого 2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Т. І. Якімець