Провадження №2/447/161/26
Справа №206/4753/25
/заочне/
11.03.2026 року місто Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судового засідання Шепітяк В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»,
до відповідача: ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості,
за участю:
представник позивача: не з'явився;
відповідач: не з'явився;
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», звернулося в Самарський районний суд міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020 у розмірі 27 468,61 грн.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 27.08.2025 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020 у розмірі 27 468,61 грн, передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.
Ухвалою Миколаївського районного суду від 20.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 21.10.2025.
Позивач, явку свого уповноваженого представника в судове засідання 21.10.2025 не забезпечив. Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просив розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ». Відповідач ОСОБА_1 причини неявки суду не повідомив. На адресу суду повернулося неврученим поштове відправлення, яким суд скеровував на адресу відповідача судову повістку про виклик до суду на 21.10.2025 та копію ухвали про відкриття провадження у справі, із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою".
Надалі у зв'язку із неявкою відповідача в судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє на 06.03.2026.
При цьому, судові повістки про виклик направлялись відповідачу як на зареєстровану адресу його місця проживання згідно даних з єдиного державного демографічного реєстру так і на фактичну адресу його місця проживання зазначену в позовній заяві, однак повернулися на адресу суду без вручення адресату із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою".
В судове засідання 06.03.2026 відповідач в черговий раз не з'явився, причин неявки не повідомив.
Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відтак, оскільки судові повістки про виклик до суду було направлено відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, згідно встановленої судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, та за фактичною адресою його місця проживання, та такі повернулись без вручення адресату у зв'язку із його відсутністю за місцем проживання, відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Окрім цього, відповідач додатково повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення повістки у формі СМС повідомлень на його мобільний номер телефону, які були відповідачем отримані.
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №206/4753/25 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.03.2026, є дата складення повного судового рішення - 11.03.2026.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, у позовній заяві позивач посилається на те, що 18.12.2020 між АТ "ОТП Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір №2035061087 в електронній форму, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит, а позивальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі визначені кредитним договором.
24.03.2024 між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Брайт Інвестмент" було укладено договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого до ТОВ "Брайт Інвестмент" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, в нього утворилась заборгованість на дату відступлення права вимоги в сумі 27 468,61 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 27 463,74 грн та заборгованості по відсотках 4,87 грн.
Правова позиція відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подав.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 18 грудня 2020 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2035061087, який підписано відповідачем власноруч.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: 37 035,00 грн на придбання товару. Дата остаточного повернення кредиту 18.12.2022.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.
Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов'язань, реквізити якого визначені у додатку №1 до кредитного договору. Застереження: якщо дата повернення кредиту та нарахованих процентів припадає на не банківський день, платежі здійснюються позичальником в банківський день, наступний за таким не банківським днем (п.1.3).
Відповідно до п.1.4 договору датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору, кредит надається шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку. У разі отримання кредиту також і на оплату послуг у продавця та / або на оплату комісійної винагороди за видачу кредиту, кредит надається також шляхом перерахування банком відповідної частини кредиту на поточний рахунок продавця послуг та / або утримання банком комісійної винагороди за видачу кредиту.
Підписанням кредитного Договору позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що:1) банк надав позичальнику в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) позичальника перед укладанням кредитного договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій банку з метою обґрунтованого рішення щодо укладання договору; 3) позичальник отримав кредит на сприятливих для нього умовах; 4)Банк надав позичальнику підписаний зі сторони банку оригінальний примірник кредитного договору зі всіма невід'ємними частинами; 4) з Правилами кредитування, Тарифами Банку, які є невід'ємною частиною кредитного договору та які розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений та згодний, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; Послуги банку по'вязані із видачею кредиту отримав у повному обсязі (п.4).
У пункті 2 договору вказано Заяву-Анкету про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк". Також зазначено, що ОСОБА_1 попередньо ознайомлений зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є ця Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ "ОТП Банк", та які розміщені на офіційному сайті АТ "ОТП Банк".
Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підписано власноруч.
Також ОСОБА_1 підписав Додаток №1 до кредитного договору, що є Графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту (Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в яких визначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту.
АТ "ОТП Банк" свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 36 545,00 гривень, про що свідчать меморіальні ордери №31202556, №31202558 від 18.12.2020.
У відповідності до виписки з особового рахунку за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020, проведеної АТ "ОТП Банк" за період з 18.12.2020 до 24.03.2023 за відповідачем ОСОБА_1 наявні відомості про операції розрахунку платіжною картою, зняття готівки та надходження на карту.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020, за період з 19.12.2021 до 23.03.2023, станом на 24.03.2023 за відповідачем числиться заборгованість в сумі 27468,61 грн, з яких: 27463,74 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4,87 грн - сума заборгованості за відсотками.
24 березня 2023 року між АТ "ОТП Банк" і ТОВ "Брайт Інвестмент" укладено договір факторингу за № 24/03/23.
Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами (п.1.3).
Згідно з п.1.4 фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.
Відповідно до Витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 24.03.2023 № 24/03/23, встановлено про те, що ТОВ "Брайт Інвестмент" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 468,61 грн, з яких: 27 463,74 грн загальна сума боргу по тілу кредиту; 4,87 грн загальна сума боргу по відсотках.
Оцінка суду.
Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до пункту 11статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.
Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, між первісним кредитором АТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2035061087, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 37 035,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами №31202556 та №31202558 від 18.12.2020, які відповідач повинен був повернути не пізніше 18.12.2022 та сплатити відсотки за користування ними. Крайній строк повернення кредиту - 18.12.2022.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати обумовлених договором відсотків за користування ними належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020, станом на 24.03.2023 за відповідачем числиться заборгованість в сумі 27468,61 грн, з яких: 27463,74 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4,87 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також судом встановлено, що у зобов'язанні за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020 року укладеним між ТОВ «ОТП Банк» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «ОТП Банк» до ТОВ «Брайт Інвестмент», а тому останнє має право на звернення до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, оскільки, отримані за кредитним договором кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті а також не сплачені відсотки за користування такими кредитними коштами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення в повному обсязі в сумі 27 468,61 грн, з яких: 27 463,74 грн загальна сума боргу по тілу кредиту; 4,87 грн загальна сума боргу по відсотках.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
В позовній заяві ТзОВ «Брайт Інвестмент» також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 5 000,00 грн, які є видом судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу ним подано до суду такі письмові докази: договір №43115064 про надання правничої допомоги від 01.07.2025, який укладений між адвокатським бюро "Ольги Клещ" та ТОВ "Брайт Інвестмент"; Додаткову угоду №2035061087 від 20.08.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 №43115064,згідно якої адвокатське бюро зобов'язалося здійснити представництво та захист інтересів товариства у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт за договором, згідно якого вартість наданих послуг становить 5000,00грн; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги №2035061087 від 20.08.2025 до договору про надання правової допомоги №43115064; платіжну інструкцію від 14.08.2025 №1408 про оплату послуг правничої допомоги в сумі 5000,00грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4461 від 16.09.2019 на ім'я Клещ О.В.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто суму, яка є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Керуючись статтями 12,13,81,141,258,259,279,263- 265,268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент", заборгованість за кредитним договором №2035061087 від 18.12.2020 в сумі 27 468,61 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент"- 2 422,40грн судового збору та 2500,00грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (код ЄДРПОУ 43115064, юридична адреса: вул. Січових Стрільців, 9, м. Дніпро, 49001);
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Повне рішення складено 11.03.2026.
Суддя Роман ДЖУС