Справа № 308/10546/25
2/308/3656/25
24 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Дурдинець В.В.,
представника відповідача - Стасьо К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20.04.2017 № 308/10250/16-ц з 1/2 до 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє дітей, а саме: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2017 року в справі № 308/10250/16-ц шлюб між сторонами розірвано та присуджено стягнення аліментів у розмірі 1/2 частки з усіх заробітків позивача. Після розлучення позивач нової сім'ї не створив, натомість, на його утриманні перебуває мама пенсійного віку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за якою позивач здійснює догляд, так як вона постійно хворіє та потребує стороннього піклування. Відповідно до медичної документації, у матері позивача діагностовано ряд медичних захворювань. Догляд за нею потребує значних фінансових витрат для придбання медичних препаратів та відвідування лікарів, так як з часом дані хвороби загострюються та прогресують, викликають супутні патології та проблеми із здоров'ям. Разом з тим, позивач зазначає, що матеріальний стан відповідачки покращився, вказуючи на те, що суд, визначаючи розмір аліментів, виходив з того, що на той час відповідачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною та не мала змоги працювати. Однак, зараз дочці виповнилося 16 років, а сину - 10 років, у зв'язку з чим відповідачка не позбавлена можливості працювати та отримувати дохід, у зв'язку з чим позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/2 до 1/3 частини його заробітку.
П'ятого вересня 2025 року представник відповідачки подала до суду відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечила доводи, наведені позивачем. Зазначила, що покликання позивача на зміну сімейного стану не підтверджені жодним доказом. Те, що він зареєстрований зі своєю мамою за однією адресою не свідчить про зміну його сімейного стану та не може бути підставою для зменшення розміру аліментів. Окрім того, позивач не надав відповідних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 є його матір'ю, зокрема, свідоцтво про народження. Крім того, покликання позивача на те, що він здійснює догляд за мамою, так як вона постійно хворіє та потребує стороннього піклування, що включає і значні витрати коштів для придбання медичних препаратів та відвідування лікарів, позивач на думку відповідачки, також не довів. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що його мама є особою пенсійного віку, однак, жодних документів на підтвердження такого він не надав. Крім того, до позовної заяви не долучені і відомості про те, що мама позивача не має жодного матеріального забезпечення, зокрема, пенсії та не обгрунтовано величину витрат на утримання себе та членів його сім'ї за наявності, як і не надав доказів того, що він несе витрати на придбання ліків для матері та відвідування лікарів, чи будь - яким іншим чином утримує маму. Окрім того, з наданої медичної довідки не вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , потребує стороннього догляду. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що саме позивач здійснює догляд за мамою, хоча законодавством передбачений порядок оформлення такого шляхом звернення до уповноважених органів. Водночас, у позові не вказано про інше суттєве погіршення матеріального стану позивача, як от втрата роботи, значне зниження доходу, інвалідність, тощо, та не додано докази зміни матеріального стану, наприклад, довідки про доходи, медичні документи тощо.
Щодо покликання позивача на покращення матеріального становища відповідачки її представник зазначила, що в силу свого віку та для повноцінного розвитку, як фізіологічного так і соціального, діти потребують належного забезпечення, враховуючи необхідність у здоровому харчуванні, одязі, приладді для розвитку та навчання, медичному забезпеченні тощо. Відповідачка усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, тому змушена забезпечувати їм всі необхідні блага самостійно, у зв'язку з чим з часу закінчення декретної відпустки працює, але коштів на всі потреби не вистачає. Відповідачка вважає, що позивач також зобов'язаний нести витрати по утриманню дітей, яке повинно забезпечувати хоча б мінімальні їх потреби, необхідні для повноцінного розвитку.
Окрім цього, у відзиві на позов представник відповідачки вказала, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах ВДВС у м. Ужгороді від 26.08.2025 за № 7-53888021, позивач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання спільних дітей, розмір якої становить 473 617,80 грн, а також штраф за несплату аліментів у розмірі 236808,90 грн, виконавчий збір - 47361,78 гривень. Загальна сума заборгованості - 757788, 48 гривень. Зазначила також, що суми, які були стягнуті з позивача починаючи з 2017 року на утримання двох дітей були мізерними, та жодним чином не могли забезпечити їх утримання навіть частково. Додала, що позивач почав сплачувати значні суми тільки в 2025 році, після того, як наявність в нього заборгованості спричинила обмеження його прав. Однак, суми, наведені у вказаній вище довідці, не є розміром аліментів за 1 місяць, а містять в собі також розмір попередньої заборгованості. Крім того, сімейний стан відповідачки не змінився, нову сім'ю вона не створила, додаткових джерел доходу не має, витрати її не зменшились, нове майно вона не придбала.
На підставі наведеного, відповідачка вважає, що позивач належним чином не довів підстави для зменшення розміру аліментів, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
18 листопада 2025 року позивач подав до суду письмові пояснення на відзив, у яких з покликанням на норми Сімейного кодексу України стверджує, що факт проживання його матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ним за однією адресою свідчить про те, що вона є членом його сім'ї, так як вони проживають разом, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначив, що у нього відсутній обов'язок здійснювати те чи інше оформлення догляду за матір'ю, позаяк піклування, утримання хворої матері пенсійного віку є природним правом позивача, і відповідачка не може цьому праву заперечувати чи наполягати на його оформленні. Твердження відповідачки про недоведеність того, що мати ОСОБА_5 є особою пенсійного віку не заслуговують уваги, так як до позовної заяви долучено Довідку № 521/034-21 від 04.02.2025, де вказано дату народження ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, матері позивача 64 роки, тобто вона є особою пенсійного віку, в силу чого у позивача є обов'язок утримувати її. У зв'язку з цим, його матеріальне становище суттєво погіршилося, адже на лікування, медикаменти та обслуговування матері витрачається значна частина його доходу.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, зазначив, що хоче зменшити розмір аліментів, так як має заборгованість, про наявність якої не знав, яку необхідно погасити. Просив зменшити розмір аліментів на утримання дітей у зв'язку з необхідністю утримувати матір, яка хворіє та не має іншого доходу.
Представник позивача у судовому засіданні додав, що позивач одразу після розлучення з відповідачкою почав жити разом зі своєю матір'ю, адже та потребувала постійного догляду та лікування. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки у судовому засіданні пповністю заперечила заявлені позовні вимоги. Зазначила, що відповідачка не ставить під сумнів наявність у мами позивача захворювань. Однак, з позовної заяви не вбачається, що з моменту присудження аліментів до моменту подачі позовної заяви фінансова ситуація позивача змінилася, відтак підстав для зменшення розміру аліментів немає. У задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 .
За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей, а саме: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2017 шлюб між сторонами розірвано та ухвалено стягнути з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 жовтня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом, через необхідність утримувати його маму, яка є особою пенсійного віку, хворіє на хронічні захворювання та іншого доходу, не має.
Так, на підтвердження своїх доводів позивачем до позовної заяви долучена копія довідки № 111/6 від 24.03.2025, виданої КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», з якої судом встановлено, що громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено наявність ряду медичних захворювань.
Окрім цього, до матеріалів справи долучені копія свідоцтва про народження позивача, у якому в графі «мати» вказана ОСОБА_5 .
З наданого відповідачкою розрахунку заборгованості по аліментах, виданого Відділом Державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 26.08.2025 за № 7-53888021, вбачається, що заборгованість позивача по сплаті аліментів становить 757788,48 грн, зокрема: 473617,80 грн - заборгованість по сплаті аліментів, 236808,90 грн - штраф за несплату аліментів та 47361,78 грн - виконавчий збір.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, ч. 2 статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частинами 1 та 2 статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину (дітей), якщо погіршилося його матеріальне становище чи стан його здоров'я, змінився його сімейний стан або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище чи стан його здоров'я, змінився сімейний стан або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Згідно з ст.ст. 12, 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Водночас, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України в частині 1 визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Так, згідно з частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 Верховний Суд України виснував, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічного змісту положення також містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», і неодноразово підтримано Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року в справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20), від 12 січня 2022 року в справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20), від 23 травня 2022 року в справі № 752/26176/18 (проваджзння № 61-16697св21), від 22 серпня 2022 року в справі № 712/6313/21 (провадження № 61-3728св22) та інших.
У частині 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зміну розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених СК України. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значку роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розмір) аліментів, встановлених рішенням суду.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року в справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов'язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач покликається на те, що на його утриманні перебуває мати пенсійного віку, за якою він здійснює догляд, так як вона постійно хворіє та потребує стороннього піклування, що тягне за собою значні фінансові витрати на придбання медичних препаратів та відвідування лікарів.
При цьому, доказів того, що з моменту постановлення судового рішення про стягнення аліментів у нього суттєво погіршився матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем суду не надано.
Так, медична довідка, згідно з якою матері позивача встановлено діагноз, не свідчить про суттєве погіршення його майнового стану чи скрутного матеріального становища. Зазначена довідка не місить відомостей про необхідність здійснення постійного медичного нагляду за особою та стороннього піклування, що тягне за собою значні матеріальні витрати. Вказані обставини не можуть свідчити про відсутність грошових коштів на рахунках, наявність чи відсутність рухомого, нерухомого майна, цінних паперів тощо.
Долучені позивачем копії фіскальних чеків про придбання в аптеці лікарських препаратів не вказують на необхідність постійного та систематичного придбання лікарських засобів та не підтверджують той факт, що ліки, вказані в чеках, були придбані саме для матері позивача.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість іх сплачуввати у визначеному розмірі.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, позаяк не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може грунтуватися на припущеннях.
Із зазначених вище норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосована при наявності відповідних для цього обставин. Також суд звертає увгу на те, що під час розгляду позову про зменшення розміру аліментів суд не переглядає рішення, яким стягнуто аліменти, а лише з'ясовує наявність обставин, які дають підстави для зменшення розміру аліментів.
На підставі наведеного, враховуючи недоведеність позивачем існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів, виходячи з інтересів дітей, спрямованих на забезпечення умов для їх гармонійного розвитку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову
У зв'язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати, понесені позивачем у зв'язку із сплатою судового збору, слід віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.І. Зарева