Справа № 645/8955/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/170/26 Доповідач: ОСОБА_2
04 березня 2026 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 13.01.2026,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 .
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 11.03.2026, включно.
Визначено суму застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 13.01.2026 до Немишлянського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що СВ ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12025221190001406 від 21.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
12.01.2026 ОСОБА_7 була повідомлена про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
З ухвали слідчого судді вбачається, що частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 13.01.2026 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання та обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, в саме особисте зобов'язання.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.
Прокурор був повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не прибув.
За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляції по суті, без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних причин.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у скоєнні злочину та наявності ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і з цим погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою.
Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Більш того, у п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини («Боротюк проти України», «Амбрушкевич проти Польщі»), колегія суддів зауважує, що саме на основі не загальних фраз, а доведених конкретних фактів та відомостей, суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження, має оцінювати можливість запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. І лише посилаючись на обставини конкретної справи, які доводять, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатне запобігти встановленим ризикам, до особи може бути застосовано такий винятковий захід або продовжено строк його дії. За відсутності таких доказів тримання підозрюваного під вартою буде вважатися свавільним.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 307 КК України: протокол затримання ОСОБА_7 від 11.01.2026; свідчення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколи огляду місця події від 09.12.2025, 11.01.2026; протокол проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; речові докази у кримінальному провадженні; наявність ризиків, передбачених пп. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваної свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам пп. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З ухвали слідчого судді вбачається, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні підтверджується даними про цю особу.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України (а.с. 136-144).
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Керуючись положеннями ст. 182 КПК України, при постановленні ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. 177 та 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якого передбачає до десяти років позбавлення волі.
Виходячи з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя застосував альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят)гривень, яку встановив слідчий суддя, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною ОСОБА_7 покладених на неї обов'язків та розмір визначеної слідчим суддею застави не є завідомо непомірним для підозрюваної і в межах вимог ч. 4 ст. 182 КПК України.
З даним висновком погоджується й апеляційний суд.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттєвими, оскільки ст. 198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.
За викладених обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_7 є недостатнім.
Крім того, слідчий суддя застосував альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 має постійне місце мешкання у м. Харкові, має досить міцні родинні та соціальні зв'язки, на теперішній час є вагітна за строком вагітності 26 тижнів, не спростовують вірність висновків слідчого судді.
Всі інші питання: фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
За таких обставин, ухвала слідчого судді постановлена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування з приводів, зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 13.01.2026 про застосування у відношенні підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді