Справа № 630/1744/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/163/26 Доповідач: ОСОБА_2
02 березня 2026 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- прокурора ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків кримінальне провадження за апеляційними скарги прокурора та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 10.01.2026,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 днів, тобто до 09.03.2026, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на ОСОБА_8 обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися за межі м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання; заборонити ОСОБА_8 у будь-який спосіб, у тому числі й через інших осіб, спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні, включаючи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; заборонити ОСОБА_8 у будь-який спосіб спілкуватися із працівниками органів Державної міграційної служби; здати уповноваженому органу на зберігання закордонний паспорт або інші документи, що надають право на виїзд за кордон.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, 10.01.2026 до Люботинського міського суду Харківської областінадійшло клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказував, що СВ ВП № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025222130000092 від 13.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України
09.01.2026 ОСОБА_8 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2КК України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого слідчий суддя послався на те, що виконання ним процесуальних обов'язків і належну поведінку може забезпечити більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, ніж тримання під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор та захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 10.01.2026 ухвалити нову, якоюпрокурор просить задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , доводи захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенні, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних причин.
Звертаючись з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на те, що ОСОБА_8 09.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК Українита на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого вважав, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.
Проте, прокурором при апеляційному розгляді було доведено наявність ризиків пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований та в нього відсутні законні джерела існування. Зазначені обставини вказують на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим та передчасним, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі пп. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, є неспроможними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Керуючись вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України, судова колегія враховує позицією Європейського Суду з прав людини в рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v.Bulgaria), № 33977/96. наявність ризиків передбаченого пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, те що ОСОБА_13 підозрюється у скоєнні, серед інших, особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років.
За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваної під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 в даний час є недостатнім.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Доводи захисника щодо невідповідності ухвали слідчого судді вимогам КПК України не підтверджуються дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті, а саме: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Жодних обставин, із числа передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 не встановлено, а тому при застосуванні до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути визначений розмір застави.
Виходячи з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи зазначені вище підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, дані про особу підозрюваної, його майновий та сімейний стан, тяжкість злочину та матеріальну шкоду та ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначає заставу - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок)гривень, яку апеляційний суд вважає достатньою для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
В разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає звільненню з-під варти з покладанням на нього обов'язків передбачених пп. 1, 2, 3, 4, 8, ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 10.01.2026про застосування у відношенні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту скасувати.
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 задовольнити частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.03.2026.
Визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок)гривень, надавши ОСОБА_8 п'ять днів з дня постановлення ухвали для внесення застави, яка підлягає внесенню на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду до 09.03.2026, включно.
У разі внесення суми застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися з постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_8 з-під варти.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді