Унікальний номер справи № 755/12296/24 Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5522/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
05 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірно та такою, що принижує честь і гідність інформацію поширену стосовно фізичної особи, відшкодування моральної шкоди,
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію поширену стосовно фізичної особи, відшкодування моральної шкоди.
13 листопада 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію поширену стосовно фізичної особи, відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 грн.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт та становить надмірний тягар для позивачки.
Вказує, що заяву про стягнення судових витрат подано поза межами встановленого строку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Бекіров С.Н. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п.1 ст. 134 ЦПК України).
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:,
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137. 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов'язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи
Як убачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Бекіров Н.С., діючи в інтересах ОСОБА_2 ,. у встановленому законом порядку та строк надав документи на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2024 року, укладений між адвокатським бюро «Бекірова Сірана» та ОСОБА_2 ;акт від 18 листопада 2024 року прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомогивід 05 серпня 2024 року; копію платіжної інструкції № @2PL927931 від 18 листопада 2024 року про сплату за договором про надання правничої допомоги від 05 серпня 2024 року у розмірі 12 500 грн.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд у складі колегії суддів КГС в постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 269).
Враховуючи викладене та аналізуючи надані відповідачем докази в підтвердження здійснення відповідних витрат, враховуючи представництво інтересів сторони відповідача в судовому засіданні, відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, наявну судову практику в аналогічних спорах, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення відповідача щодо витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про відшкодування ОСОБА_2 витрат на оплату правничої допомоги адвоката у загальному розмірі 12 500 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт та становить надмірний тягар для позивачки колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
При цьому, слід зауважити, що про стягнення судових витрат представник відповідача заявляв у відзиві на позовну заяву та наводив попередній орієнтовний розрахунок цих витрат. Зазначений відзив та заяву про стягнення судових витрат із долученими доказами відповідач направив позивачці на поштову адресу. Однак, ОСОБА_1 заперечень щодо розміру витрат суду не подавала.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що заяву про стягнення судових витрат подано поза межами встановленого строку, також є безпідставним, оскільки, відповідно до поштового штемпеля на конверті (а.с. 141), заяву про стягнення судових витрат було направлено до суду засобом поштового зв'язку 18 листопада 2025 року, тобто, протягом п'ятиденного строку з дня ухвалення рішення по суті заявлених вимог 13 листопада 2025 року.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині додаткового рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача із покладенням на нього обов'язку із часткового відшкодування позивачці судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома