вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 756/3603/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7631/2026Головуючий у суді першої інстанції - Белоконна І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
12 березня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Савенком В'ячеславом Григоровичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У березні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , згідно з яким просило стягнути солідарно з відповідачів на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго":
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4597,30 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 547,08 грн. та три відсотки річних у розмірі 127,34 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 25866,45 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2793,58 грн. та три проценти річних у розмірі 716,47 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 69805,04 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 8306,80 грн. та три відсотки річних у розмірі 1933,50 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40236,09 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4037,20 грн., три проценти річних у розмірі 933,87 грн. та пеню у розмірі 633,21 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 72094,75 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7516,76 грн., три відсотки річних у розмірі 1701,32 грн. та пеню у розмірі 1209,50 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 643,42 грн.;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 74,62 грн.;
- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3675,78 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з 01.05.2018 Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло та водопостачання. Як наслідок квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 - споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
При цьому, відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ в установленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 - послуги з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги та зобов'язані оплатити їх вартість.
Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого у них утворилась заборгованість, яка станом на 31.01.2025 складає 209998,16 грн., а саме: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 25866,45 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 69805,04 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40236,09 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 72094,75 грн.
Крім того, позивач на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 за № 602-18, укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП (КМДА) "Київтеплоенерго", набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 14302,79 грн.
Згідно з п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ "Київенерго", а також у газеті "Хрещатик" від 06.08.2014 за № 111 (4511).
За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2025 позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість у розмірі 245 052 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні 09 копійок.Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрати по сплаті судового збору в рівних частинах по 1514 грн. 00 коп., з кожного (а.с. 76-82).
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що користувачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 .
При цьому, сам позивач у письмових доказах, долучених до позовної заяви, визнає, що споживачем житлово-комунальних послуг, які надані за квартирою АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3 .
Крім того, при розгляді даної справи суд першої інстанції невірно застосував положення ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тобто, з наведеної норми слідує, що відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг несуть всі особи, які проживають або зареєстровані у житлі споживача.
Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади м. Києва за №125754285 від 06.02.2025, який додано позивачем до позовної заяви, станом на 06.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 8 чоловік, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Однак, не зважаючи на це, КП "Київтеплоенерго" всупереч прямій вимозі ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" звертається з позовом на суму 245052,09 грн. не до всіх зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_3 осіб, а виключно до двох: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 83-86).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Інші учасники справи про причини своєї неявки у судове засідання суд не сповістили.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 06.02.2025 у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
При цьому, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4597,30 грн.
Також, як вбачається з розрахунку заборгованості, враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідачів за договором та відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано на вказану суму заборгованості інфляційну складову боргу у розмірі 547,08 грн. та 3 % річних у розмірі 127,34 грн.
Крім того, згідно з розрахунком позивача з 01.05.2018 відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого у нього утворилася заборгованість, з якої: заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого опалення - 25866,45 грн, інфляційна складова боргу - 2793,58 грн, три відсотки річних - 716,47 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води - 69805,04 грн, інфляційна складова боргу - 8306,80 грн, три відсотки річних - 1933,50 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії - 40236,09 грн, інфляційна складова боргу - 4037,20 грн, три відсотки річних - 933,87 грн, пеня - 633,21 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води - 72094,75 грн, інфляційна складова боргу - 7516,76 грн, три відсотки річних - 1701,32 грн, пеня - 1209,50 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1277,79 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 643,42 грн; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 74,62 грн.
Будь-яких доказів, які б спростували вищевказані суми заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, матеріали справи не містять.
Так, правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила).
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 2 статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як передбачено ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні із споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, а також Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" споживачі послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води зобов'язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
За вимогами ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Отже, встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів того, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачі, будинок яких підключений до централізованого опалення та постачання гарячої води, були споживачами цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлялися, однак оплата спожитих послуг виконувалася ними неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за спожиті послуги у періоди, визначені у позові.
Посилання апелянта на те, що КП "Київтеплоенерго" всупереч прямій вимозі ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" звертається з позовом на суму 245052,09 грн. не до всіх зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_3 осіб, а виключно до двох: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже факт множинності споживачів не припиняє та не змінює зобов'язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед кредитором, який вправі пред'явити вимоги до будь-кого зі споживачів.
Разом з тим, відповідачі не позбавлені в подальшому (у випадку погашення заборгованості) можливості звернутися з регресною вимогою до інших осіб, які фактично проживали у житлі та користувалися послугами.
Такий підхід відповідає усталеній судовій практиці. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 613/1212/19 наголосив, що особа, яка виконала спільний обов'язок, має право регресної вимоги до інших осіб, однак такі вимоги підлягають розгляду в межах окремого судового спору.
З огляду на наведене вище, наявність у квартирі інших зареєстрованих чи фактичних користувачів не звільняє відповідачів від відповідальності перед надавачем послуг, а питання подальшого розподілу витрат може бути вирішене ними самостійно шляхом пред'явлення регресних вимог.
За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за надані послуги є законним та обгрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обгрутовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
При цьому, апелянтом не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на ефективний захист порушених прав позивача. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
При цьому, у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Савенком В'ячеславом Григоровичем,- залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 13 березня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова