справа № 370/3483/24 Головуючий у суді І інстанції: Сініцина О.С.
провадження №22-ц/824/6054/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
11 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шумілової Наталії Ігорівни, яка представляє інтереси Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02 грудня 2024 року до Макарівського районного суду Київської області представник Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - Киричук Галина Миколаївна звернулася із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 114 509,36 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, 16 лютого 2023 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1011256667, за яким АТ «ПУМБ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 101 554,51 гривень, а відповідач зобов'язалась повернути кредит згідно з графіком платежів та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.
АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, на умовах, передбачених договорами та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач, зі свого боку, належним чином не виконала зобов'язання, шляхом вчасного повернення коштів для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 06 жовтня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 114 509,36 грн, яка складається з 89 902,02 грн заборгованість за кредитом; 10,91 грн - заборгованість за процентами; 24 596,43 грн - заборгованість за комісією.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Шумілова Н.І., яка представляє інтереси Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що між банком та відповдіачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого відповідач отримав кредит. Відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредити в порядку та строкуи, обумовлені договором.
Наданий відповідачу та суду розрахунок заборгованості є формою встановленою банком, мета якого - фіксування кредитної заборгованості клієнта-боржника з метою надання до суду при ініціюванні судового провадження.
Зазначала, що копії платіжних інструкцій, наявних в матерілах справи, є первинних документами, які підтверджують зарахування банком суми позики відповідачу.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо досудової вимоги, представник позивача зазначала про те, що суд першої інстанції посилався на те, що є сумніви щодо направлення позивачем вимоги про погашення заборгованості. Разом з тим, якщо відповдіач вважає, що не отримував вимогу за вказаною у ній адресою, останній зобов'язаний подати суду належні та допустимі докази, зокрема, відповдіний офіційний документ з Укрпошти, що на адресу відповідача не надходило листів від АТ «ПУМБ». Позивач в свою чергу надав суду першої інстанції реєстр направленої кореспонденції, який був опрацьований Укрпоштою в електронному варіанті. Щодо трекінгу відправлень, імовірно суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що трекінг відправлень можливо використати впродовж 6 місяців з дня відправлення. Після спливу 6 місяців інформація з Укрпошти вже є недопуступною, проте суд першої інстанції цьому не надав належної уваги та оцінки.
Попри це, суд першої інстанції, навіть якщо допустити, що позивач наче б то не направляв вимоги відповдіачу, мав стягнути прострочену заборгованість на момент подання позову до суду, а не відмовляти у задоволенні позову у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач направляв вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідач такі вимоги отримала, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача не виникло право на дострокове стягнення заборгованості у судовому порядку, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 16.02.2023 року ОСОБА_1 підписала заяву №1011256667 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 6-7).
Відповідно до вказаної заяви, відповідач, підписанням цієї заяви беззаперечно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (у урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговуване (за наявності технічної можливості у Банку).
У вказаній заяві, ОСОБА_1 просила банк надати їй споживчий кредит на наступних умовах: сума кредиту 101 554,51 грн, строк 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4% у місяць, розмір процентної ставки 0,01% річних, спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі - банківський переказ (за реквізитами зазначеними у п. 10).
Зважаючи на зміст заяви, між позивачем та відповідачем було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 10 зворот-16).
Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві: строк видачі кредиту/дата платежу - до 16 числа кожного календарного місяця, платіжні періоди з 16.02.2023 року по 16.02.2026 року, усього 36 місяців. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн) 4243,15 грн щомісяця та 4243,10 (останній платіж), усього 152 753,35 грн. Також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1421,76 грн щомісяця, усього 51 183,36 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 101 554,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.62809058.67282.25578 від 16 лютого 2023 року та випискою/особовим рахунком ОСОБА_1 з 16.02.2023 року по 06.10.2024 року (а.с. 19, 21-22).
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №1011256667 від 16.02.2023 року, станом на 06.10.2024 року (включно) вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 114 509,36 грн, з яких: 89 902,02 грн - заборгованість по сумі кредиту, 10,91 грн - заборгованість за процентами, 24 596,43 грн - заборгованість за комісією (а.с. 19 зворот- 20).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) №вих.КНО-44.2.2/561 від 07.10.2024 з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором №1011256667 від 16.02.2023 року в сумі 114 509,36 грн протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення, що підтверджується копією даної письмової вимоги та списком №20241008 ПУМБ_887 згуртованих відправлень (рекомендованих листів) (а.с.16-18).
Оскільки досудова вимога банку про погашення кредитної заборгованості позичальником добровільно задоволена не була, банк звернувся з цим позовом до суду для стягнення наявної кредитної заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вже встановлено судом 16.02.2023 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1011256667 у виді заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 101 554,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.62809058.67282.25578 від 16.02.2023 року та випискою/особовим рахунком ОСОБА_1 за період з 16.02.2023 року по 06.10.2024 року, що є первинними банківськими документами, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Як видно з розрахунку заборгованості наданого АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії передбачених кредитним договором, належним чином не виконала, у зв'язку з чим, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором №1011256667 від 16.02.2023 року, яка складається з 89 902,02 грн - заборгованість по сумі кредиту, 10,91 грн - заборгованість за процентами, 24 596,43 грн - заборгованість за комісією.
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що кредитний договір №1011256667 від 16.02.2023 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги АТ «ПУМБ» по стягненню заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, оскільки станом на 06.10.2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 89 902,02 грн, вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ».
Встановлено, що договір був укладений строком на 36 місяців зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,01% річних, таке ж відображено у паспорті споживчого кредиту.
У висновках, викладених в п. 54 постанови від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 міститься правова позиція Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, розмір відсотків за користування кредитом у межах строку дії договору (за період 16.02.2023 року по 16.10.2024 року) складає 10,91 грн. Отже, з відповідача на користь банку підлягає стягнення заборгованість за відсотками у сумі 10,91 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про те, що під час перевірки відправлення письмової вимоги (повідомлення) номер відправлення 0504068065095 за допомогою трекінгових відправлень Укрпошта, дані про відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі. А тому матеріали справи не містять доказів того, що позивач направлял вимогу про дострокове повернення кредиту.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборговнаості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.
До позовної заяви позивачем додано саме письмову вимогу (повідомлення) від 07.110.2024 року вих. № КНО-44.2.2/561 та докази направлення даної вимоги відповідачу ОСОБА_1 (номер поштового відправлення 0504068065095).
Вбачається, що письмова вимога була направлена у жовтні 2024 року, з позовом АТ «ПУМБ» у листопаді 2024 року.
Суд першої інстанції перевіряючи номер відправлення 0504068065095 за допомогою трекінгових відправлень Укрпошта станом на момент ухвалення рішення (09.12.2025 року), не врахував положення пункту 107 Правил надання послуг поштового зв'язку, затрведжених постановою КМУ № 270 від 05.09.2009 року, відповідно до якого заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання.
Тому інформація на сайті Укрпошта для перевірки трекінгу відправлень після спливу 6 місяців є недоступною, проте суд першої інстанції даним обставинам не надав належної оцінці.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та відсотків, стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 2,3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 с.т 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі встановлено, що відповідно до п. 5.7.3 «Умови надання споживчого кредиту» публічної пропозиції АТ « ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів (а.с. 15).
У п.5 заяви №1011256667 на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 16.02.2023 року, зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1,4%.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 24 596,43 грн не має.
Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом із нарахованими процентами за користування кредитом вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по сумі кредиту в розмірі 89 902,02 грн та відсотків у сумі 10,91 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (за подання позовної заяви, а.с. 1) та 2906,88 гривень (за подання апеляційної скарги на рішення суду, а.с. 71), що у сукупному розмірі складає 5329,28 гривень.
Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 114 509,36 грн.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 89 912,93 гривень. Тому позовні вимоги задоволено на 78,52% (89 912,93 / 114509,36 х 100).
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 4184,55 гривні (5329,28 грн х 78,52%)
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Шумілової Наталії Ігорівни, яка представляє інтереси Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість станом на 06 жовтня 2024 року за кредитним договором № 1011256667 від 16 лютого 2023 року у розмірі 89 902 грн 02 грн - заборгованість по сумі кредиту, 10 грн 91 коп. - заборгованість по процентам.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 4184 грн 55 коп..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складено «12» березня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко