Справа №370/2782/21Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3791/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
3 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з 09.02.2026 рокудо 09.04.2026 року включно, з визначенням розміру застави в розмірі 295 (двісті дев'яносто п'яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026, становить 981760 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят) гривень, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, у разі визнання винуватим в інкримінованих обвинуваченомузлочинах, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що останнійраніше притягувався до відповідальності за вчинення насильницьких злочинів, ризик впливу на свідків та потерпілих, які на даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити розмір застави до мінімального розміру або застосувати альтернативний запобіжний захід - носіння електронного засобу контролю.
Вважає ухвалу суду необґрунтованою, невмотивованою, яка суперечить фактичним справи.
Крім того, вважає, що визначений розмір застави є непомірний для нього.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, думки прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судової справи, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області на розгляді перебуває обвинувальний акт та реєстр матеріалів у кримінальному провадженні, що зареєстровано в ЄРДР за №12019110210000448 від 13.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 лютого 2026 року продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днівз 09.02.2026 рокудо 09.04.2026 року включно, з визначенням розміру застави в розмірі 295 (двісті дев'яносто п'яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026, становить 981760 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят) гривень, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків та потерпілих, які на даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 взяв до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, в яких останній обвинувачується, дані про його особу в їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, зокрема і ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Щодо розміру застави, з яким не погоджується обвинувачений, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду щодо встановлення застави ОСОБА_8 в розмірі 295 (двісті дев'яносто п'яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026, становить 981760 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят) гривень. З урахуванням міри покарання, яка може бути застосована до ОСОБА_8 в разі доведеності його винуватості за інкримінованими злочинами, даних про особу обвинуваченого та наявністю визнаних судом ризиків, визначена судом застава відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боялися б втратити у разі невиконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
До того ж, є безпідставними апеляційні доводи обвинуваченогопро неможливість внесення застави, оскільки розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Водночас, внесення застави є правом, а не обов'язком обвинуваченого чи заставодавця.
Доказів необхідності зменшення обвинуваченому розміру застави в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного перегляду не здобуто.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя