Справа № 456/1130/23
провадження 1-в/462/15/26
13 березня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представник органу пробації - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання, -
встановив:
адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 29.12.2025 року звернувся до суду із клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_4 засуджений вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2023 року за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31.10.2023 року вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2023 року залишено без змін. Вирок набрав законної сили 31.10.2023 року. Отже минуло більше половини строку, призначеного судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.08.2025 року звільнено ОСОБА_4 від покарання призначеного вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2023 року. Засуджений ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою довів своє виправлення, відбув частину покарання за вироком суду, що відповідно до ст. 81 КК України дає йому право на умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання.
У судовому засіданні захисник та засуджений клопотання підтримали покликаючись на мотиви такого, просили клопотання задовольнити.
Прокурор клопотання не підтримала, просила відмовити у задоволені такого.
Представник органу пробації у судовому засіданні зазначив, що покладається на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали даного клопотання, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області 04.08.2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на нього ряд обов'язків.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.08.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від покарання, призначеного вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2023 року (справа № 456/1130/23).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Положеннями ч. 1 ст. 539 КПК України встановлено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Окрім того, стосовно питання щодо правильного застосування судами законодавства про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 року передбачено, що, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81, ч. 4 ст. 82, ч. 3 ст. 107 КК України.
Тобто, як ст. 81 КК України, так і постановою визначено, що для вирішення питання про можливість застосування до особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання необхідна основна умова - фактичне відбуття строку покарання, тобто його реальне відбування, при цьому таким покаранням має бути основне покарання, а не окремо додаткове.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено звільнення окремо від відбування додаткового покарання, без вирішення питання про звільнення від відбування основного покарання.
Відтак, ці положення вказують на те, що особу може бути звільнено від відбування додаткового покарання лише під час вирішення питання про звільнення від відбування основного покарання.
Натомість, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 засуджений вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2023 року за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Тобто вказаним вироком суду ОСОБА_4 був звільнений від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України та є таким, що фактично покарання не відбуває, а тому до нього неможливо застосувати положення ст. 81 КК України.
Крім цього, суд бере до уваги, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.08.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від основного покарання, призначеного вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2023 року (справа № 456/1130/23).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 372, 376, 537, 539 КПК України суд,
постановив:
у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 16.03.2026 року.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: ОСОБА_1