Справа №443/503/26
Провадження №2/443/595/26
про відмову у відкритті провадження у справі
16 березня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І. розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Огородник Іванни Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Жидачівське» про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників та витребування майна з чужого незаконного володіння,
адвокат Огородник Іванна Ігорівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Жидачівське», в якому просить:
-визнати недійсним та скасувати рішення Загальних зборів співвласників ЦМК СТзОВ «ПРИКАРПАТТЯ», оформлене Протоколом №1 Загальних зборів співвласників ЦМК СТзОВ «ПРИКАРПАТТЯ» від 12.06.2018;
-визнати недійсним Акт приймання-передачі нерухомого майна невитребуваного пайового фонду реорганізованого ССП «Прикарпаття» від 19.08.2018;
-витребувати з чужого незаконного володіння Фермерського господарства «ЖИДАЧІВСЬКЕ» на користь співвласників пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИКАРПАТТЯ» майно пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИКАРПАТТЯ», а саме:
-телятник загальною площею 901,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с.Сулятичі, вул.Шевченка, 2л;
-молочний блок загальною площею 1643,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-родильне приміщення з пунктом штучного осімення та кімнатою спеціаліста загальною площею 1172,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с.Сулятичі, вул.Шевченка, 2п.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо розгляду справи судом, встановленим законом, стосується також дотримання правил предметної юрисдикції.
Критеріями розмежування предметної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою, статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом з тим стаття 20 ГПК України, визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Положеннями ст.96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Згідно ст.83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки.
Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.
Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).
Статтею 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.
Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.
Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Самоврядування в підприємстві забезпечується на основі права членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності, виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів, обов'язковості рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів підприємства (ст.22 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).
Вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства (ст.23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).
У постанові від 06.02.2020 по справі № 913/274/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Правильне визначення юрисдикційності спору залежить від установлення наявності чи відсутності господарських (у тому числі, корпоративних) відносин між сторонами в цій справі та (або) від установлення наявності в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, чи відсутності в законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої, зокрема, цивільної юрисдикції.
Оскільки позивач звернувся до господарського суду з вимогами щодо витребування з незаконного володіння відповідача частки у статутному капіталі Товариства з метою відновлення повного комплексу корпоративних прав позивача у цьому товаристві, і з вирішенням по суті даного спору вирішується питання щодо належного учасника товариства, який є володільцем корпоративних прав, то колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є корпоративними, а отже справа підлягає розгляду за правилами господарської юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 по справі 442/5130/17 зазначила, що вирішення спору про витребування з чужого незаконного володіння частки у статутному капіталі, який виник між фізичною особою, яка вважає себе учасником Товариства з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі і фізичною особою, яка на момент звернення з позовом до суду володіла цією часткою, впливає на можливість особи здійснювати свої корпоративні права, що засвідчуються спірною часткою, впливає на склад учасників товариства, а тому спір є корпоративним.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір відповідно до приписів чинного на час відкриття провадження у справі процесуального законодавства підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З мотивів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 як член колективного сільськогосподарського підприємства є співвласником пайового фонду майна СТзОВ «ПРИКАРПАТТЯ» і таке вибуло з його володіння за рішенням Загальних зборів співвласників ЦМК СТзОВ «ПРИКАРПАТТЯ», оформлене Протоколом №1 Загальних зборів співвласників ЦМК СТзОВ «ПРИКАРПАТТЯ» від 12.06.2018, з яким він, як член Товариства, не погоджується.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отож, з врахуванням вищевикладеного, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет та суб'єктний склад цього спору,суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами є корпоративними, що підпадає під юрисдикцію господарського суду, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1 ст.1 ст.186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом адвоката Огородник Іванни Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Жидачівське» про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників та витребування майна з чужого незаконного володіння.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Сливка С.І.