Справа № 559/2987/25
Провадження № 2/439/214/26
( заочне)
16 березня 2026 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Рахімової О.В.,
за участі секретаря судового засідання Скорик І.Б.,
представника позивача Мельничука С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Вербської сільської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Орган опіки та піклування Вербської сільської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачка протягом тривалого часу, без поважних причин самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків. Впродовж тривалого часу відповідачка умисно відмовляється забезпечувати необхідні умови для гармонійного фізичного та інтелектуального розвитку сина ОСОБА_4 , турбуватися про стан його здоров'я та забезпечувати здобуття ним освіти. Крім цього відповідачка свідомо, умисно ухиляється від матеріального утримання сина. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків її неодноразово притягали до адміністративно відповідальності. Поведінка ОСОБА_2 не змінилася, вона продовжує зловживати алкогольними напоями, бродяжить, не виконує свої батьківські обов'язки. А тому позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Бродівського районного суду Львівської області від 20 листопада 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.01.2026 року підготовче провадження у цивільній справі, закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що місцезнаходження відповідачки нікому не відоме, продовжує асоціальне життя.
В судове засідання відповідачка не з'явилася повторно, будучи належним чином сповіщеною про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Відзив на позов від відповідачки до суду не надходив.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просить слухання справи проводити у його відсутності, просить позов задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами у справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29жовтня 2018 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 4).
Відповідно довідки Вербської сільської ради № 690 від 18.06.2025 року, в АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цивільний чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Згідно розпорядження сільського голови Вербської сільської ради від 25.07.2022 № 140а/01-08 «Про взяття на облік сімей з дітьми, які перебувають СЖО і надання соціальної послуги соціальний супровід» сім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебуває під соціальним супроводом (а.с. 15)
Відповідно Актів обстеження умов проживання від 18.07.2022 року, 01.11.2022 року, 29.06.2023 року, 26.09.2023 року, 28.02.2024 року, членами комісії з питань захисту прав дитини неодноразово проводилося обстеження умов проживання малолітньої дитини, відповідно яких батько дитини ОСОБА_3 більшість часу перебував на заробітках в Києві, а мати дитини ОСОБА_2 часто зловживає спиртними напоями, через що і неналежно виконує свої батьківські обов'язки. Коли мати не зловживає алкогольними напоями, то створює задовільні умови проживання для дитини (а.с. 25-29).
Згідно наказу служби у справах дітей Вербської сільської ради № 9 від 21.07.2022 року,малолітню дитину ОСОБА_1 поставлено на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах (а.с. 14).
Наданою суду характеристикою Вербської сільської ради від 17.07.2025 №821 ОСОБА_2 характеризується як не зосереджена, зі своєрідними емоціями та необдуманими вчинками особа, яка зловживає спиртними напоями. ОСОБА_6 неодноразово розглядалася на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вербської сільської ради з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків, дуже часто контактує із соціально-негативними особами (а.с. 12).
Відповідно інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Здоров'я +» Дубенської міської ради від 20.06.2025 № 623 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває під наглядом лікаря нарколога з приводу розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, стан залежності (а.с. 16)
Згідно інформації ГУНП в Рівненській області №131475-2025 від 14.07.2025 ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП від 08.05.2023 року, ч.2 ст. 184 КУпАП від 10.06.2023 року, ч.1 ст. 178 КУпАП від 29.06.2023 року, ч.1 с. 173-2 КУпАП від 29.06.2023 року, ч.2 ст. 184 КУпАП від 29.06.2023 року, ч.1 ст.178 КУпАП від 18.06.2023 року, ч.1 ст. 184 КУпАП від 16.09.2024 року, ч.2 ст. 178 ч.2 ст. 173-2 КУпАП від 06.07.2025 року, ч.2 ст. 173-2 КУпАП від 10.07.2025 року (а.с. 19-23).
Відповідно рішення виконавчого комітету Вербської сільської ради від 18.07.2025 №78 «Про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини» було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Членами комісії з питань захисту прав дитини Вербської сільської ради за місцем перебування дитини ОСОБА_1 14.07.2025 року було проведено обстеження умов проживання, в ході якого з'ясовано, що дитина забезпечена окремим спальним місцем, шафою для зберігання особистих речей. У дитини наявні іграшки відповідно до віку. Дитина забезпечена сезонним одягом, продуктами харчування, територія навколо помешкання безпечна для дитини. Під час проведення обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 з'ясовано спроможність батька дитини ОСОБА_3 виконувати свої батьківські обов'язки, також відсутні факти неналежного виконання ОСОБА_3 батьківських обов'язків, неможливості утримувати дитини. На час проведення обстеження умов проживання дитини, мати малолітнього ОСОБА_4 була відсутня. Батько дитини ОСОБА_3 офіційно працює в ТОВ «Моноліт Будсервіс» м. Києва і згідно довідки форми ОК-5 спроможний утримувати малолітнього сина. На даний час працює на сезонних роботах в с. Верба (а.с. 32,33).
Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно свого малолітнього сина ОСОБА_1 було винесено на розгляд засідання комісії з питань захисту прав дитини Вербської сільської ради 18.07.2025 року. На даній комісії було прийнято рішення: «Органу опіки та піклування Вербської сільської ради звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) відносно свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини (а.с. 34-39).
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Вимогами частинами 2-4 статті 155 Сімейного кодексу України визначається, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
-не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
-ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
-жорстоко поводяться з дитиною;
-є хронічними алкоголіками або наркоманами;
-вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
-засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У свою чергу позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування доцільно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При цьому суд зобов'язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Всебічно та повно дослідивши обставини справи на основі достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання та навчання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що встановлено судом.
Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, відмовляється забезпечувати необхідні умови для гармонійного фізичного та інтелектуального розвитку сина ОСОБА_4 , не турбується про стан його здоров'я, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досліджені докази підтверджують посилання позивача на те, що відповідачка ухиляється від своїх батьківських обов'язків та не бере участі в житті дитини. Протягом розгляду справи відповідач власну поведінку по відношенню до дитини не змінила, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчиняла. Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні дитини, немає.
Також судом встановлено, що відповідачка жодним чином не намагається виконувати батьківські обов'язки відносно власної дитини. Від батьківських прав щодо дитини фактично самоусувається. Відтак, на переконання суду, позбавлення батьківських прав відповідача не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.
При вирішенні спору по суті, суд також враховує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 . Такий висновок безпосередньо відповідає встановленим обставинам справи та не суперечить інтересам малолітньої дитини.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи містять достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачкою: ОСОБА_2 від виконання свогїх обов'язків щодо виховання сина: ОСОБА_7 , їїсвідоме нехтування своїми обов'язками, як матері, та небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Тому суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору відповідно до підпункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», то за приписами статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 211,20 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 164, 166 , 180-183 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України суд ,-
позов Органу опіки та піклування Вербської сільської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення її без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) до Львівського апеляційного суду .
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду заяви повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Рахімова