1Справа № 335/2574/26 2-а/335/70/2026
16 березня 2026 року м.Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними дій працівників поліції та скасування протоколу про адміністративне затримання,
12 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі позовною заявою до відповідача ГУНП в Запорізькій області із вимогою про визнання протиправними дій та скасування протоколу про адміністративне затримання та просить: визнати протиправними дії працівників поліції щодо адміністративного затримання та скасувати протокол АПЗ18 № 039551 від 07.03.2026 року.
Ознайомившись з позовом та доданими до нього матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п. 3-4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 3 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Приписами ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішення, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 19 КАС України, суди розглядають у порядку адміністративного судочинства справи у публічно-правових спорах.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Приписами ч. 2 ст. 20 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою та третьою цієї статті.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним дії та протокол про його адміністративне затримання, складений у зв'язку вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, - для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позивач оскаржує виключно дії суб'єкта владних повноважень під час його затримання, окрім того в матеріалах справи відсутні відомості чи було в даному випадку прийнято рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, що в свою чергу, відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КАС України, не відноситься до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Так, розгляд питання правомірності рішень та дій відповідача під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне затримання в позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду у сукупності з іншими доказами, не дозволяє ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 та від 22 січня 2020 року у справі №2-а/489/7/2016, що оскаржувані позивачем рішення та дії відповідачів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення його в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №553/2145/16-а, згідно якого встановлено, що оскільки зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача без оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами розгляду справи, не підлягають окремому розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд роз'яснює позивачу його право пред'явити подані до суду докази у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у порядку, передбаченому положеннями КУпАП, а у випадку притягнення до адміністративної відповідальності - оскаржити до суду постанову у справі про адміністративне правопорушення у порядку адміністративного судочинства до місцевого загального суду як адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Керуючись ст. 19, 170, 248, 256 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними дій працівників поліції та скасування протоколу про адміністративне затримання.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя В.В. Калюжна