Дата документу 23.02.2026
Справа № 334/709/26
Провадження № 3/334/442/26
23 лютого 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області Відділ адміністративної практики про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу не працюючий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП
18.01.2026 об 11 год 05 хв в м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 218, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 , та не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, а також гучномовця, чим порушив вимоги п.п.2.4,8.9 "Б" ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Крім того, 18.01.2026 об 11 год 05 хв в м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 218, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці., від проходження огляду у встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування відсторонени й, про повторність попереджений.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляд справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи від нього не поступало.
Крім того, вся інформація щодо ходу даного судового провадження міститься на сайті «Судова влада України»
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Такі дії ОСОБА_1 суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст.38 КУпАП, а тому суд не вбачає підстав відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частина 2 ст.251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП настає у разі невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до вимог п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися. Пунктом 8.9 (б) ПДР України передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою зокрема увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.
В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Дослідивши матеріали справи, зокрема обставинами викладеними у протоколах про адміністративні правопорушення серії ААД №986719 та ААД №986720, а також переглянувши відеозапис, суд встановив, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння проігнорував законну вимогу працівників поліції про зупинку.
Про існування будь-яких об'єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, окрім суб'єктивного несприйняття доцільності проведення огляду, водій не повідомляв. Вказана позиція правопорушника була послідовною як безпосередньо на місці події.
Наданим відеозаписом в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог Інструкції, КУпАП при його складанні та дотримання процедури виявлення у водія ознак сп'яніння, що за наявності відмови водія у проходженні огляду утворюють об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та є об'єктивним доказом, який не залежить від особистого сприйняття певних подій, а тому виступає достовірним та автентичним джерелом фактичних даних про подію правопорушення.
Суд звертає увагу, що ігнорування чітких звукових та світлових сигналів патрульного автомобіля за умови відсутності інших перешкод для сприйняття таких сигналів, свідчить про його прямий умисел на ухилення від контролю. Така поведінка ОСОБА_1 не лише демонструє відкриту зневагу до законних вимог представників державної влади, а й створює реальну загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху через непередбачуваність маневрів транспортного засобу, що підвищує суспільну небезпеку дій порушника та виключає можливість визнання даного діяння малозначним.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5,2.4,8.9 Б ПДР, скоїв правопорушення, що передбачені ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об'єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З урахуванням ступеню та характеру вчинених правопорушень, які становлять підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, дані про якого встановлені матеріалами справи, відношення до скоєних адміністративних правопорушень, що полягало у визнанні їх вчинення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1222, ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Керуючись ч.2 ст.36, ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, ст.ст.221,283-284,ч.2 ст.287 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративні стягнення:
-за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
-за ч.1 ст.122-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 153 /ста п'ятдесяти трьох/ грн.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП шляхом поглинання менш суворого стягнення більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн (шістсот шістдесят п'ять) 60 коп. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Філіпова І. М.