Справа №333/11308/25
Провадження №1-кс/333/514/26
Іменем України
16 березня 2026 року м.Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суду м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження №22025040000000863 від 03.06.2025 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ртищево Саратовської області російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
У провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження №22025040000000863 від 03.06.2025 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів з утриманням в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачений у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначив, що з моменту викриття обвинувачений повністю сприяв слідству, наголосив на наявності у останнього стійких соціальних зв'язків.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання і копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
При вирішенні клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, суд враховує думку учасників провадження, обставини, перераховані у ст.178 КПК України, зокрема, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що не надано доказів щодо наявності у останнього стійких соціальних зв'язків, враховує конкретні обставини вчинення суспільно небезпечних діянь, приймає до уваги, що не обрання обвинуваченому вказаного у клопотанні прокурором запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливить забезпечення явки ОСОБА_7 до суду, надасть можливість останньому переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також враховує доведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним у судовому засіданні ризикам.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Так, попередніми ухвалами була встановлена наявність існування ризиків можливого переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про продовження існування зазначених ризиків, виходячи з того, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_7 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, оцінюючи тяжкість злочину, яке інкримінується обвинуваченому, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід, може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Також суд приймає до уваги, що з показань обвинуваченого слідує, що він мав стійкий намір залишити територію України поза межами пунктів пропуску.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Згідно з положеннями Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Під час вирішення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд розглядав питання застосування іншого запобіжного заходу.
Разом з тим, враховуючи ненадання стороною захисту даних про осіб, що можуть виступати поручителями, багатоепізодність злочинної діяльності, яка ставиться в провину ОСОБА_7 , що свідчить про його стійку протиправну мотивацію, суд не знаходить можливим застосування до обвинуваченого менш суворих запобіжних заходів, зокрема, у вигляді особистої поруки або домашнього арешту.
Обвинувачений на час вирішення даного питання має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Крім того, суд враховує, що у випадку обрання іншого запобіжного заходу обвинувачений зможе поновити співробітництво із іноземними спецслужбами.
На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. Колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України.
Згідно зі ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, з урахуванням встановлених ризиків та даних про його особу, колегія суддів не знаходить підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що відповідає положенням ч.4 ст. 183 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
Керуючись ст.ст.1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №22025040000000863 - задовольнити повністю.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» та начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3