16.03.2026
Справа № 331/3207/25
Провадження № 1-кп/331/328/2026
«16» березня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000000599 від 24.04.2025 року відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України,
В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , обґрунтоване тим, що останній обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, постійного законного джерела прибутку не має, що свідчить про те, що він може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження прокурор вважає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та не забезпечать цілей кримінального провадження.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 зазначила, що ризики, на які йдеться посилання в клопотанні, прокурором не доведені та нічим не підтверджені, обвинувачений має постійне місце проживання, а лише тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, не може бути єдино підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу, тому просила суд відмовити в задоволенні вказаного клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 02.04.2026 року.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність осіб на утриманні.
Аналізуючи обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких закінчений замах на скоєння тяжкого кримінального правопорушення та готування до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення проти громадської безпеки, за які законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, у зв'язку з чим не має стабільного та законного джерела доходу, має не зняту та непогашену судимість за скоєння злочинів проти власності, тому наявний ризик того, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність з метою здобуття засобів для існування.
Разом з тим, судом встановлено, що з метою вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, останній використовував електронні інформаційні системи - месенджери. Тому існують достатні підстави вважати, що обвинувачений, будучи обізнаним про особливості доступу до вказаних систем, перебуваючи на волі, може і надалі сприяти представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу, що охоплюються змістом передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК ризику.
Крім того, судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває і не завершено, а тому існують достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу свідків, яким відомі деталі вчинення обвинуваченим поставлених в його провину злочинів. Зазначений ризик підвищується ще й тим, що ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків.
За наявності існування очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не зменшились.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, незаконно впливати на свідків, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України (зі змінами № 2198-IX від 14.04.2022) під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого судом не визначається.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, строком на 60 діб - по 14 травня 2026 року включно в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1