13 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 405/4517/21
Провадження № 61-1460ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 22 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року
у справі за позовом скаржниці до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - відповідач) за участю Профспілки працівників банківського та фінансового сектору як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових на відрядження, стягнення моральної шкоди та
1. 21 лютого 2026 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 5397/0/220-26 від 23 лютого 2026 року), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.
(1) Щодо строку на касаційне оскарження
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
4.1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК України).
4.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
4.3. До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
4.4. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
4.5. 25 березня 2024 року апеляційний суд проголосив вступну та резолютивну частини оскарженої постанови, повний текст якої склав 20 січня 2026 року. Скаржниця подала касаційну скаргу 21 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Просила цей строк поновити. Обґрунтувала тим, що копію оскарженої постанови отримала 22 січня 2026 року. Доказів на підтвердження зазначеного не надала.
4.6. З огляду на вказане скаржниця має додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності його поновлення, надавши відповідну інформацію з належним документальним підтвердженням (доказ, який підтверджує дату отримання копії оскарженої постанови).
(2) Щодо сплати судового збору
5. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
5.1. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
5.2. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
5.3. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5.4. За змістом підпунктів 1 і 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» із 1 січня 2021 року становив 2 270,00 грн.
5.5. У вересні та листопаді 2021 року скаржниця звернулася до суду з позовами у справах № 405/4517/21 і № 405/8054/21 відповідно. 21 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда постановив ухвалу, згідно з якою об'єднав ці справи в одне провадження у справі № 405/4517/21. Позивачка просила:
- стягнути з відповідача 67 571,49 грн середнього заробітку за час дії незаконного наказу про звільнення, затримки у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки;
- встановити факти прямої та непрямої дискримінації скаржниці в діях відповідача за ознаками її (1) віку, (2) звернення до суду у справі № 405/3641/17, а також (3) членства у профспілці;
- визнати неправомірними дії відповідача щодо примушування до звільнення, створення неналежних умов праці, невиплати заборгованості із заробітної плати, невиплати компенсації витрат на службові відрядження, проведення відеонагляду без згоди скаржниці;
- стягнути з відповідача на користь скаржниці 191 400,00 грн заборгованості з виплати заробітної плати за період з липня 2018 року до вересня 2021 року включно;
- стягнути з відповідача на користь скаржниці 66 000,00 грн невиплаченої вихідної допомоги;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити скаржниці 19 760,00 грн компенсації витрат за службові відрядження;
- стягнути з відповідача на користь скаржниці 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- зобов'язати його письмово вибачитися перед нею у публікації на головній сторінці офіційного вебсайту відповідача;
- скасувати наказ відповідача від 30 вересня 2021 року № 1487-к про звільнення скаржниці на підставі частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- зобов'язати відповідача видати наказ, у якому змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці на таке: «Звільнена за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного і трудового договору».
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд з таким рішенням не погодився: скасував його в частині вирішення вимог про встановлення факту дискримінації та відшкодування моральної шкоди; ухвалив щодо цих вимог нове, а саме встановив факт дискримінації позивачки у сфері трудових відносин з відповідачем за ознакою її звернення до суду у справі № 405/3641/17 і стягнув з відповідача на користь позивачки 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; стягнув з відповідача 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 862,00 грн судового збору; залишив без змін іншу частину рішення суду першої інстанції.
Скаржниця у касаційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог, тобто оскаржила судові рішення щодо семи вимог майнового характеру та шести вимог немайнового характеру.
5.6. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
5.7. З огляду на цей припис позивач звільняється від сплати судового збору лише за двома вимогами: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. За іншими вимогами, зокрема, про стягнення виплат, які не охоплюються поняттям заробітної плати, позивач від сплати судового збору не звільнений.
5.8. За змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці» поняття «оплата праці» охоплює і заробітну плату, і гарантії та компенсації працівникам службових відряджень, й інші, але витрати на відрядження не включаються до фонду оплати праці, оскільки не входять до структури заробітної плати, не є її частиною (див. mutatismutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 910/24323/16 (пункти 39.2, 51)).
5.9. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачується працівникові при звільненні, оскільки її розмір не пов'язаний із кількістю та якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Вихідна допомога покликана надати матеріальне забезпечення звільненому працівникові у період пошуку ним нової роботи (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року у справі № 202/3322/22).
5.10. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Середній заробіток, передбачений у статті 117 КЗпП України, є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 і від 26 липня 2023 року у справі № 522/16890/20).
5.11. З огляду на зазначене для мети сплати судового збору скаржниця повинна вказати суду окремо розмір заробітку за час дії незаконного наказу про звільнення (за вимогою про стягнення якого скаржниця звільнена від сплати судового збору) та розмір середнього заробітку за затримку у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки (за вимогою про стягнення якого судовий збір слід сплатити). На підставі цієї інформації скаржниця має сплатити судовий збір, розрахований за формулою:
((розмір середнього заробітку за затримку у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки + 66 000,00 грн + 19 760,00 грн +95 000,00 грн) х 1 % + ( 908,00 грн х 6 вимог немайнового характеру)) х 200 % х 0,8 = (розмір середнього заробітку за затримку у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки) х 1% +(180 760,00 грн х 1 %) + 5 448,00 грн) х 200 % х 0,8.
Реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101;2264729709; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 (Касаційний цивільний суд), справа № 405/4517/21).
5.12. Скаржниця має надати суду документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом, а також докази надсилання цього документу всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома-дев'ята статті 43 ЦПК України (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
(3) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги
6. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України).
7. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
8. Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі (частина дев'ята статті 43 ЦПК України).
9. Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали скаржниці. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржниці.
10. Виконуючи вимоги ухвали, заяву про усунення недоліків скаржниця повинна надіслати суду разом із доказами її надсилання всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев'ята статті 43 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 22 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за участю Профспілки працівників банківського та фінансового сектору як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових на відрядження та стягнення моральної шкоди.
2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
СуддяД. А. Гудима