16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 470/790/25
провадження № 61-2752ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 листопада
2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину,
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину.
Березнегуватський районний суд Миколаївської області 26 серпня 2025 року видав судовий наказ, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд
за нововиявленими обставинами судового наказу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2025 року про стягнення з нього аліментів на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 423 ЦПК України.
Березнегуватський районний суд Миколаївської області ухвалою від 05 листопада 2025 року, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду
від 16 грудня 2025 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2025 року.
Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, судовий наказ виданий судом з додержанням вимог
статті 161 ЦПК України. При цьому, заявник не позбавлений права звернення
до суду із позовом про зменшення розміру (припинення стягнення) аліментів
та в деяких випадках - про стягнення безпідставно стягнених коштів (за аналогією
з частини 2 статті 82 СК України).
03 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Терлецька Т. О., надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 листопада
2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року
у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі,
яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення
для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові
на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами),
що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини,
що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою
для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані
з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу
до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного
та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише
в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд
не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути
на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення ((постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи ((постанова Верховного Суду у справі
№ 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог
чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина,
яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи ((див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18
від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38)).
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року у справі № 761/11351/16-ц (провадження № 61-38347св18), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 299/883/17 (провадження № 61-7687св22), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня
2024 року у справі № 752/21538/20 (провадження № 61-5221св24).
У справі, що переглядається, суди установили, що ОСОБА_1
та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 2006 року,
який рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області
від 15 вересня 2025 року розірвано.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
Із копії будинкової книги, наданої заявником, вбачається, стягувачка
ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 та їх дочка ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_1 .
Із заяви стягувачки про видачу судового наказу та заяви заявника про його перегляд вбачається, що на час видачі судового наказу та на теперішній час,
дочка сторін навчається у вищому навчальному закладі - Університет Короля Данила, який знаходиться у м. Івано-Франківськ, де і проживає.
26 серпня 2025 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь заявника ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , 2008 року народження, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) боржника,
але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,
ОСОБА_1 покликався на те, що суду не було відомо, що заявниця протягом останніх п'яти років не проживає разом з дочкою ОСОБА_3 , оскільки знаходиться в Республіці Польща; неповнолітня дочка повністю перебувала на його утриманні, проживала з ним у селищі Березнегувате.
Також зазначив, що на час звернення заявника із заявою про видачу судового наказу дочка перебуває у м. Івано-Франківськ, так як вступила на перший курс, факультет психології Університету ОСОБА_4 , і він забезпечує її навчання.
На підтвердження проживання дочки з ним надав копію будинкової книги
за адресою АДРЕСА_1 ,
де зареєстровані заявник ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_3 , хоча власниками житлового будинку є інші особи, а саме батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
А на підтвердження утримання дитини боржник надав копію платіжної інструкції
від 06 вересня 2025 року та копії квитанцій про перерахування грошових коштів
на картку за 2024-2025 роки, фотознімки про перебування ОСОБА_1
на випускному дочки та придбання їй мобільного телефону у січні 2025 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку
з нововиявленими обставинами судового наказу від 26 серпня 2025 року, суд першої інстанції, зазначив про те, що обставини, на які посилається заявник у своїй заяві, не є нововиявленою обставиною, а тому на висновки суду при ухваленні судового рішення вплинути не могли.
Апеляційний суд вказав на те, що із наданих боржником копії платіжної інструкції
від 06 вересня 2025 року та копій квитанцій про перерахування грошових коштів
на картку за 2024-2025 роки не можна ідентифікувати отримувача коштів. Більш того, реєстрація боржника з дитиною за однією адресою, ще не підтверджує перебування дитини на його утриманні.
А відтак із наданих заявником документів на підтвердження своєї заяви не можна вважати доведеним факт проживання дитини разом із ним та перебування на його утриманні, що могло б бути підставою для скасування судового наказу.
Заявником не надано доказів і утримання дочки, яка на теперішній час проживає
у м. Івано-Франківськ, оскільки навчається на першому курсі Університету ОСОБА_4 за контрактом.
Суд першої інстанції виснував, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, судовий наказ виданий судом з додержанням вимог статті 161 ЦПК України. При цьому, заявник не позбавлений права звернення до суду із позовом про зменшення розміру (припинення стягнення) аліментів
та в деяких випадках - про стягнення безпідставно стягнених коштів (за аналогією
з частини 2 статті 82 СК України).
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які покликається ОСОБА_1 , не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, тому відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Встановивши, що обставини, на які покликається ОСОБА_1 ,
не є нововиявленими, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру,
а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи,
яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи
не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували релевантну судову практику Верховного Суду й зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та відповідно не дають підстав для скасування судового наказу.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права
та незгоди з судовими рішеннями, висновків судів не спростовують, на їх законність і обґрунтованість не впливають, тому не можуть бути підставою для їх скасування.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить,
що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження,
якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку
про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень не виявлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Правильність застосування судами статті 423 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою, тому
у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів
на неповнолітню дитину.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров