12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 824/91/25
провадження № 61-15508ав25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Марценюк А. І.,
учасники справи:
позивач в третейському спорі (стягувач) - Кредитна спілка «Зараз»,
відповідачка в третейському спорі (боржник) - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Кредитної спілки «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02 за позовом Кредитної спілки «Зараз» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки та за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02 за позовом Кредитної спілки «Зараз» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін Андрій Володимирович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у складі судді Голуб С. А.,
Короткий зміст вимог заяв
У вересні 2025 року Кредитна спілка «Зараз» (далі - КС «Зараз») подала до Київського апеляційного суду заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» (далі - Третейський суд при АВП «Бона Деа») від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 12 вересня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І. В. за реєстровим № 1633, у розмірі основного зобов'язання (ліміту за кредитною лінією), виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 339 880,00 грн, та понесені витрати на отримання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 36 000,00 грн.
Заяву обґрунтувала тим, що зазначеним рішенням третейського суду задоволено його позовні вимоги до ОСОБА_1 як іпотекодавця про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки, однак рішення в добровільному порядку боржником не виконується, погашення стягнутої суми коштів останньою не здійснено.
Тому вважала, що є підстави для видачі виконавчого листа та виконання такого рішення третейського суду у примусовому порядку.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про скасування рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02.
Вказану заяву мотивувала тим, що справа, в якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду через відсутність предмета спору. Зазначила, що 11 листопада 2024 року КС «Зараз» скористалася своїм правом іпотекодержателя на позасудове врегулювання спору, звернувши стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що їй належала, та 05 грудня 2024 року КС «Зараз» відчужила зазначену квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 . З огляду на те, що іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, зареєструвавши за собою право власності на квартиру, то його вимоги щодо стягнення штрафу за договором іпотеки не узгоджуються із положеннями статті 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Наголошувала на тому, що правова природа штрафу, який КС «Зараз» намагається стягнути із неї, є акцесорною (додатковою), тобто вимога про сплату штрафу не може існувати самостійно, а є похідною від основного зобов'язання за кредитним договором від 12 вересня 2022 року № КВ-0020/09-22/1412-СП. Таким чином, на момент звернення до третейського суду у позивача вже не існувало права вимагати сплати штрафу, який передбачений договором іпотеки, оскільки основне зобов'язання було припинено, а всі інші похідні вимоги позивача стали недійсними внаслідок його ж дій.
Вказувала на те, що Третейський суд при АВП «Бона Деа» у рішенні від 12 серпня 2025 року безпідставно вважає, що штраф за договором іпотеки є «окремим договірним зобов'язанням», не пов'язаним із кредитним договором, адже це суперечить природі іпотеки як забезпечувального правочину, який укладався виключно для забезпечення кредитного договору, а обов'язок страхування є невід'ємною частиною саме іпотечного зобов'язання.
Спір, заснований на недійсній вимозі, не може вважатися таким, що підвідомчий будь-якому суду, в тому числі і третейському, що є підставою для скасування рішення третейського суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 458 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Крім того, вказувала, що рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року ухвалене у спорі, не передбаченому третейською угодою, а справа за позовом КС «Зараз» про стягнення із ОСОБА_1 , яка є споживачем послуг кредитної спілки, про стягнення заборгованості за договором про споживче кредитування, штрафу за неналежне виконання договору іпотеки не була підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для скасування рішення третейського суду згідно з пунктом 2 частини першої статті 458 ЦПК України.
Наголошувала на тому, що у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року має бути відмовлено з аналогічних підстав, які передбачені в статті 486 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 справу № 824/115/25 за її заявою про скасування рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02, яка перебувала у провадженні судді Київського апеляційного суду Поливач Л. Д., об'єднано в одне провадження зі справою № 824/91/25 за заявою КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02, яка перебуває у провадженні судді Київського апеляційного суду Голуб С. А., та передано справу № 824/115/25 для розгляду судді Київського апеляційного суду Голуб С. А.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду відмовлено. Рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року в справі № 0807-25/02 за позовом КС «Зараз» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки залишено без змін. Заяву КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду задоволено. Ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02 у складі колегії третейських суддів: Бойка Ю. Ю., Руденка Б. Г., Полонікової Т. С., у справі № 0807-25/02 про стягнення із ОСОБА_1 на користь К. С. «Зараз» частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 12 вересня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І. В. за реєстровим № 1633, у розмірі основного зобов'язання (ліміту за кредитною лінією), виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 339 880,00 грн, та понесених витрат на отримання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 36 000,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КС «Зараз» сплачений судовий збір за подання заяви про видачу виконавчого листа у розмірі 1 514,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року в справі № 0807-25/02, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення третейського суду у справі № 0807-25/02 прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди, справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду, третейська угода не визнана недійсною компетентним судом, підстави, визначені статтею 458 ЦПК України та статтею 51 Закону України «Про третейські суди» для скасування оскаржуваного судового рішення третейського суду, не встановлені.
Водночас суд першої інстанції виходив із того, що:
- під час розгляду справ про скасування рішень третейських судів повноваження державного суду є обмеженими, оскільки цей суд не має повноважень з перегляду рішення третейського суду по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку;
- посилання боржника на те, що справа № 0807-25/02 не була підвідомча Третейському суду при АВП «Бона Деа» через відсутність предмета спору, оскільки КС «Зараз» в порядку позасудового врегулювання спору звернула стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру, що належала іпотекодавцю, не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина входила в предмет доказування при розгляді спору у третейській справі № 0807-25/02 та їй була надана відповідна оцінка у рішенні третейського суду від 12 серпня 2025 року;
- незгода ОСОБА_1 зі висновками третейського суду щодо непоширення на спірні правовідносини норм статті 36 Закону України «Про іпотеку» не свідчить про те, що вказана справа не була підвідомча третейському суду відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди»;
- положення третейської угоди сторін не містить домовленості про те, що чинність такої припиняється разом із припиненням основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою; ця угода набирає чинності з моменту її укладення та діє до припинення будь-яких правовідносин між сторонами;
- вимога про стягнення штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки заявлена до ОСОБА_1 , як до майнового поручителя, тому вона не є споживачем фінансових послуг і обмеження, встановлені пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», на цей випадок не розповсюджуються.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки справа, у якій ухвалено рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року, підвідомча третейському суду, строк для звернення за видачею виконавчого документа не сплинув, вирішення третейським судом питання не виходить за межі третейської угоди (застереження), підстави для скасування рішення третейського суду відсутні і боржником не доведені, ухвалене третейським судом рішення боржником добровільно не виконується, ніяких дій щодо погашення нарахованої стягувачем та стягнутої третейським судом суми штрафних санкцій за договором іпотеки остання не здійснювала, то заява КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін А. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її заяви, скасувати рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року в справі № 0807-25/02, а також відмовити КС «Зараз» у задоволенні її заяви про видачу виконавчого листа.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції:
- не надав належної оцінки аргументам заявниці про те, що оскаржуване рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року в справі № 0807-25/02 ухвалене з порушенням правил підвідомчості, визначених пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди»;
- не врахував, що заявниця є не просто майновим поручителем, а особою, яка передала в іпотеку власне майно для забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитом. Штраф, який став предметом спору, нарахований за договором іпотеки, що є акцесорним (додатковим) зобов'язанням до кредитного договору від 12 вересня 2022 року № КВ-0020/09-22/1412-СП, укладеного з фізичною особою на побутові потреби;
- проігнорував, що на правовідносини, які виникають з метою забезпечення виконання зобов'язання за споживчим кредитом (в тому числі іпотека, укладена фізичною особою), поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів»; виділення іпотечного договору в окреме, не пов'язане зі споживанням зобов'язання, є штучним;
- не звернув увагу на те, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними;
- дійшов помилкового висновку про те, що штраф за страхування є «самостійним зобов'язанням», оскільки не врахував, що це суперечить природі іпотеки як забезпечувального зобов'язання;
- проігнорував, що зобов'язання, з якого випливає вимога про стягнення штрафу, було повністю припинено ще у 2024 році внаслідок дій самого позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку;
- не врахував, що розгляд третейським судом вимоги, яка де-юре не існує, є виходом за межі третейської угоди, оскільки компетенція арбітражу поширюється лише на існуючі або можливі правомірні спори, а не на задоволення незаконних вимог, тощо.
02 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федоркін А. В. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 12 березня 2026 року на 10 год 00 хв, та у всіх інших судових засіданнях, що будуть призначені у цій справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від КС «Зараз» не надходив.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року (після усунення недоліків апеляційної скарги) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року; витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/91/25; надано КС «Зараз» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
У грудні 2025 року матеріали справи № 824/91/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року і призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 березня 2026 року на 10:00 год за адресою: м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28, з повідомленням учасників справи.
Сторонам та їхнім представникам направлено судові повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи № 824/91/25.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін А. В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено забезпечити участь представника ОСОБА_1 - адвоката Федоркіна А. В., у судовому засіданні, призначеному на 12 березня 2026 року на 10 год 00 хв, та у всіх інших судових засіданнях, що будуть призначені у цій справі, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21. Роз'яснено представнику ОСОБА_1 - адвокату Федоркіну А. В., що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції він зобов'язаний: авторизуватися в системі відеоконференцзв'язку за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua, за 10 хвилин до часу судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру) та перевірити їх справність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв'язку; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, беручи до уваги пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін А. В., підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив та аналіз матеріалів справи свідчить про те, що 12 вересня 2022 року між КС «Зараз» та ОСОБА_1 було укладено договір № КВ-0020/09-22/1412-СП про споживчий кредит № 1, за умовами якого кредитодавець КС «Зараз» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 240 000,00 грн на споживчі цілі на строк 6 місяців під 48 процентів річних.
З метою забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором № КВ-0020/09-22/1412-СП, 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 уклала з КС «Зараз» договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І. В. за реєстровим № 1633, відповідно до якого передала в іпотеку кредитній спілці належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.1.6 статті 2 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не пізніше п'яти робочих днів від дати укладення цього договору застрахувати предмет іпотеки від ризиків випадкового знищення, пошкодження, або псування на суму, що є втричі більшою за розмір основного зобов'язання за забезпеченими цим договором кредитними зобов'язаннями, зазначивши іпотекодержателя вигодонабувачем у разі настання страхового випадку, з розміром франшизи не більше 10 відсотків та попереднім погодженням з останнім умов такого страхування, здійснити передбачені договором страхування необхідні платежі та надати іпотекодержателю відповідний договір страхування, у разі закінчення терміну дії договору страхування предмета іпотеки раніше, ніж закінчиться дія цього договору, застрахувати предмет іпотеки повторно за такими ж умовами, тобто забезпечити застрахованість предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування на суму, визначену згідно з кредитним договором, зазначивши іпотекодержателя вигодонабувачем у разі настання страхового випадку протягом дії цього договору. У разі настання страхового випадку розподіл страхового відшкодування розподіляється згідно із Законом України «Про іпотеку».
Згідно із підпунктом 3.3.2 пункту 3 статті 3 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем умов пунктів 2.1.1-2.1.9 цього договору іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 1 % від заставної вартості предмета іпотеки за кожний день неукладення договору страхування предмета іпотеки в порушення пункту 2.1.6 договору.
26 лютого 2024 року між сторонами укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. 12 вересня 2022 року за реєстровим № 1633.
Крім того, 26 лютого 2024 року між КС «Зараз» та ОСОБА_1 було укладено третейську угоду, в якій вони визначили, що спори щодо правовідносин сторін, що виникають між ними на підставі укладених правочинів, окрім тих, які непідвідомчі розгляду в третейських судах згідно із законодавством, вирішуються Третейським судом при АВП «Бона Деа» відповідно до Закону України «Про третейські суди», Регламенту третейського суду та законодавства України. Склад третейського суду для розгляду вищевказаних спорів призначатиметься відповідно до Регламенту третейського суду, з яким сторони попередньо ознайомлені та мають його чинний примірник (пункти 1, 2).
Оскільки ОСОБА_1 порушила умови договору іпотеки, а саме пункт 2.1.6 статті 2 щодо своєчасного укладання договору страхування предмета іпотеки, КС «Зараз» звернулася з позовною заявою до третейського суду про стягнення з неї штрафу, передбаченого пунктом 3.3 статті 3 договору іпотеки.
Рішенням Третейського суду при АВП «Бона Деа»(вул. Братиславська, 14-Б, оф. 203, м. Київ) від 12 серпня 2025 року у складі колегії третейських суддів: Бойка Ю. Ю., Руденка Б. Г., Полонікової Т. С. у справі № 0807-25/02 позовні вимоги КС «Зараз» задоволено повністю та стягнуто із ОСОБА_1 на її користь:
- частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 12 вересня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І. В. за реєстровим № 1633, у розмірі основного зобов'язання (ліміту за кредитною лінією), виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 339 880,00 грн;
- понесені витрати на отримання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 36 000,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
1. Щодо заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду
Згідно з вимогами частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 457 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, визначені статтею 458, частиною другою статті 459 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України «Про третейські суди», а саме передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Керуючись наведеними правовими нормами, під час розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд не здійснює оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду по суті розглянутого спору, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та частиною другою статті 458 ЦПК України.
Тлумачення статті 51 Закону України «Про третейські суди», статті 458 ЦПК України дають підстави для висновку, що ними передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, розширеному тлумаченню він не підлягає і тягар доведення наявності зазначених підстав покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки вирішення спорів щодо захисту прав споживачів (у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) виключено з компетенції третейського суду.
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18) та Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 774/135/18 (провадження №61-48015ав18).
Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що 12 вересня 2022 року між КС «Зараз» та ОСОБА_1 було укладено договір № КВ-0020/09-22/1412-СП про споживчий кредит № 1, за умовами якого кредитодавець КС «Зараз» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 240 000,00 грн на споживчі цілі на строк 6 місяців під 48 процентів річних (а.с. 55-63).
З метою забезпечення виконання всіх своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором № КВ-0020/09-22/1412-СП про споживчий кредит № 1, 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 уклала з КС «Зараз» договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою І. В. за реєстровим № 1633, відповідно до якого передала в іпотеку кредитній спілці належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 3-5).
Оскільки ОСОБА_1 порушила умови договору іпотеки, а саме пункт 2.1.6 статті 2 щодо своєчасного укладання договору страхування предмета іпотеки, тому КС «Зараз» звернулася з позовною заявою до Третейського суду при АВП «Бона Деа» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, передбаченого пунктом 3.3 статті 3 договору іпотеки від 12 вересня 2022 року.
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг кредитної спілки - КС «Зараз», спір сторін виник щодо виконання іпотекодавцем - споживачем ОСОБА_1 умов іпотечного договору, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору про споживчий кредит, тому в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» справа за позовом КС «Зараз» до споживача ОСОБА_1 про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки не була підвідомча третейському суду.
Суд першої інстанції розглядаючи справу, на вказане уваги не звернув, не дослідив належним чином наявні у справі докази, не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02, помилково вважав, що вона не є споживачем фінансових послуг.
Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 824/129/23 (провадження № 61-18527ав23), є безпідставними з огляду на те, що у цій справі зі змісту заяви позичальника на отримання фінансового кредиту, розписки про ознайомлення з істотними умовами договору, кредитного договору суди встановили, що цільовим призначенням отримання кредиту було створення (початок), розвиток та удосконалення приватної підприємницької діяльності без мети використання кредитних коштів на придбання, замовлення товарів та/або продукції для особистих потреб, тобто не для споживчих потреб, натомість у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 отримала кредит саме на споживчі цілі.
Отже, з огляду на положення пункту 1 частини першої статті 458 ЦПК України, пункту 1 частини третьої статті 51 Закону України «Про третейські суди» та того, що справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, є підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02.
2. Щодо заяви КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
Згідно з частинами першою, другою статті 483 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Відповідно до частини першої статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно з частиною шостою статті 56 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Результат аналізу статті 486 ЦПК України та статті 56 Закону України «Про третейські суди» свідчить, що при розгляді заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд не здійснює оцінки законності й обґрунтованості рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.
У статті 486 ЦПК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, тягар доведення наявності яких покладається на сторону, яка обґрунтовує необхідність відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Оскільки судом у цій постанові встановлено, що справа № 0807-25/02 за позовом КС «Зараз» до споживача ОСОБА_1 про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки не підвідомча третейському суду, а рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у цій справі підлягає скасуванню, то відповідно до пункту 2 частини першої статті 486 ЦПК України та пункту 2 частини шостої статті 56 Закону України «Про третейські суди» у задоволенні заяви КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року також необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною другою статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Доводи заявника в апеляційній скарзі, встановлені у цій справі обставини та наявні у справі докази дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Третейського суду при АВП «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02 та відмову у задоволенні заяви КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання цього рішення третейського суду.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення третейського судута відмову у задоволенні заяви КС «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання цього рішення третейського суду, то з КС «Зараз» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, понесені нею за подання заяви про скасування рішення третейського судута апеляційної скарги, у загальному розмірі 968,96 грн (484,48 грн + 484,48 грн).
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 457, 458, 483, 486, 487 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоркін Андрій Володимирович, задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року скасувати та ухвалити у цій справі нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду задовольнити.
Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 12 серпня 2025 року у справі № 0807-25/02 за позовом Кредитної спілки «Зараз» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки скасувати.
У задоволенні заяви Кредитної спілки «Зараз» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовити.
Стягнути із Кредитної спілки «Зараз» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання заяви про скасування рішення третейського суду та апеляційної скарги у загальному розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 16 березня 2026 року.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник