16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 367/942/17
провадження № 61-3258ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про стягнення боргу,
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача суму авансового платежу у розмірі 30 780,00 дол. США.
Вважала, що у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідач має сплатити проценти у загальній сумі, що складає 1 707,66 дол. США, що відповідає 46 106,82 грн у відповідності до курсу Національного банку України станом на 10 лютого 2017 року, а також проценти за користування чужими грошовими коштами, що складає 11 993,25 дол. США, що відповідає 323 817,75 грн у відповідності до курсу Національного банку України станом на 10 лютого 2017 року.
Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 01 липня 2024 року, крім іншого, залучив до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 .
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 ОСОБА_2 , в якій просила визнати попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нікчемним.
Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 01 липня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу нікчемним та застосування наслідків його недійсності залишив без розгляду.
Київський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2024 року скасував, справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу нікчемним та застосування наслідків його недійсності направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 25 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аванс у розмірі 30 780, 00 дол. США, що станом на день постановлення судового рішення згідно курсу Національного банку України складає 1 292 144,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року змінив, виклав абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 30 780,00 дол. США, що станом на день постановлення судового рішення згідно курсу Національного банку України складає 1 292 144, 40 грн». В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 18 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року залишив без змін. Поновив виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року.
09 березня 2026 року ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року в зазначеній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки постанову Київського апеляційного суду прийнято 02 жовтня 2025 року, а касаційну скаргу подано 09 березня 2026 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке містить посилання, що оскаржувану постанову заявник не отримувала. На підтвердження доказів не надано.
На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 02 жовтня 2025 року, повний текст якої складено 03 жовтня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 09 жовтня 2025 року.
Згідно із частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Положеннями частини другої статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (частина третя статті 27 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, заявник у цій справі є позивачем за зустрічним позовом.
Київський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2024 року скасував, справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу нікчемним та застосування наслідків його недійсності направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 звернула увагу на те, що позивач із високим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
У зв'язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Зважаючи на те, що позовну заяву пред'явлено у 2017 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2017 року.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 600,00 грн.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення про стягнення авансового внеску у розмірі 30 780,00 дол. США, що станом на день звернення до суду з позовом (14 лютого 2017 року) за офіційним курсом Національного банку України (дол. США = 27,1651 грн) становило 836 141,78 грн.
Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 000,00 грн).
З урахуванням зазначеного, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 16 000,00 грн (8 000,00 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати прокурору строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про стягнення боргу залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький