12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 208/2664/25
провадження № 61-2877ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язання відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування і стягнення боргу без надання послуги, зобов'язати відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відповідне документальне підтвердження, зобов'язати відповідача надати позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші необхідні для впорядкування відносин по встановленню індивідуального опалення документи, зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача за незаконне використання персональних даних, притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб відповідача за незаконне використання персональних даних.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору оренди житла від 28 лютого 2017 року позивач є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
01 листопада 2016 року комісія Міської ради місто Дніпродзержинськ по ЖКХ надала дозвіл на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання квартири за умови отримання деяких документів.
Для отримання житлово-комунальних послуг з постачання тепла і закінчення процедури оформлення документів на індивідуальне опалення позивач 02 березня 2017 року уклав договір з теплопостачальним підприємством.
16 січня 2017 року власниця квартири зверталася до управляючої компанії по обслуговуванню житлового фонду з приводу відсутності опалення у квартирі по причині відсутності підключення труб опалення квартири до контуру подачі опалення на даху будинку, про що 23 березня 2017 року був складений відповідний акт. На підставі цього акту заборгованість за послугою опалення до цього періоду була скасована і послуги після цього більше не отримували.
28 лютого 2017 року позивач звертався до Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» (далі - КП КМР «Тепломережі») з вимогою про відкриття нового особистого рахунку для ведення обліку взаємних розрахунків за договором про що отримав відмову з незаконною вимогою сплатити борги попередніх власників квартири.
03 березня 2017 року позивач звертався з вимогою відкриття особового рахунку і заперечував проти незаконної вимоги платити борги попередніх власників за опалення, вчинення дій по виконанню умов договору КП КМР «Тепломережі».
09 березня 2017 року позивач звертався до КП КМР «Тепломережі» з вимогою закрити особовий рахунок у зв'язку з відсутністю опалення і/або зупиненням нарахувань на цих підставах.
Позивач, як користувач житлово-комунальних послуг, отримав відмову від надання послуги з технічних причин, а також отримав незаконну вимогу вчинити дії по погашенню боргів які не мають до нього відношення, отримав відмову у відкритті особового рахунку що призвело до неможливості виконати умови для відключення.
06 вересня 2024 року через отримання поштового листа від судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська позивачу стало відомо, що підприємство КП КМР «Тепломережі» передало договором від 02 листопада 2020 року свої зобов'язання іншому підприємству КП КМР «Центральні тепломережі» і нараховувало борг за ненадані послуги по теплопостачанню.
16 жовтня 2024 року через Додаток «Дія» та повідомлення в ньому про відкрите виконавче провадження позивач дізнався, що Акціонерне товариство «Дніпровські теплоелектроцентралі» нараховує борги за ненадані йому послуги по теплопостачанню. З цього моменту вважає почалося порушення його права як споживача.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року відкрито провадження по справі в частині вимог: зобов'язання відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування і стягнення боргу без надання послуг, зобов'язання відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відвідні документи на підтвердження, зобов'язати відповідача надати позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення, та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші необхідні для впорядкування відносин по встановленню індивідуального опалення документи, відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. У відкриті провадження в частині позовних вимог щодо притягнення посадових осіб відповідача до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності відмовлено.
Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року залишено без змін.
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у справі є немайнові вимоги про зобов'язання відповідача визнати борг неіснуючим, припинити нарахування і стягнення боргу без надання послуги, зобов'язати відповідача відкрити особовий рахунок для відповідача без боргу та надати відповідне документальне підтвердження, зобов'язати відповідача надати позивачу технічні умови на відключення від центрального опалення та протокол обстеження об'єктів споживача теплової енергії, інші необхідні для впорядкування відносин по встановленню індивідуального опалення документи, зобов'язати відповідача та майнова вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник