09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 275/433/25
провадження № 61-2633ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року (повний текст судового рішення виготовлено 10 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське» про визнання недійсним договору,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що утравні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське» (далі - ТОВ «Долинівське»), у якому просила визнати недійсним договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений 22 березня 2023 року між нею та ТОВ «Долинівське» та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Позов мотивований тим, що вона має у власності 9,0403 га земельної ділянки за кадастровим номером: 18209850:00:05:000:0243 за межами населеного пункту с. Долинівка Житомирського району Житомирської області. Вказує, що вона мала договірні відносини оренди з ТОВ «Долинівське». Стверджує, що почалася війна, роботи не було, вона лишилася фінансової підтримки від дітей, які виїхали за межі України, у неї утворилися борги за комунальні послуги та за продукти. Зазначає, що ТОВ «Долинівське» скористалося ситуацією та 22 березня 2023 року оформили договір емфітевзису строком на 49 років, сплативши їй 126 680,47 грн нормативної грошової оцінки землі. Вважає, що умови договору є вкрай обтяжливими, так як орендна плата скінчиться за 10 років і підприємство 39 років буде безоплатно користуватися землею, а земельний податок платити буде вона сама. Стверджує, що вона добровільно хотіла розірвати договір, направивши відповідачу лист, але відповіді вона так і не отримала. Вважає, що договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22 березня 2023 року, укладений між нею та відповідачем є недійсним, так як сторони не погоджували його умови, орендна плата суперечить вимогам законодавства, фактично відповідач намагався укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що суперечить законодавству, а також вказаний договір було укладено внаслідок обману з боку відповідача.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
25 лютого 2026 року ОСОБА_1 . Засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року , у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним договору емфітевзису строком на 49 років, сплативши їй 126 680,47 грн нормативної грошової оцінки землі.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинівське» про визнання недійсним договору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат