12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 752/8869/19
провадження № 61-12929св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 , відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 , на постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у складі колегії суддів Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні, зустрічах (побаченнях) малолітнього ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2 ;
визначити ОСОБА_2 такий спосіб спілкування, зустрічі (побачень) з малолітньою ОСОБА_2 : особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої та третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв, кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності
ОСОБА_1 , без присутності матері - ОСОБА_4 та / або інших представників, членів сім'ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_2 десятирічного віку;
визначити такий порядок виконання рішення суду: зобов'язати ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2 кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої та третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв та кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання дитини в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою: АДРЕСА_1 , до досягнення дитиною десятирічного віку.
Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 30 травня 2019 року передав справу № 752/8869/19 за підсудністю до Суворовського районного суду міста Одеси.
Суворовський районний суд міста Одеси ухвалою від 03 вересня 2019 року залучив до участі у справі № 752/8869/19 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування.
Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 07 листопада 2019 року (у складі судді Дяченко В. Г.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившись з рішенням Суворовського районного суду міста Одеси
від 07 листопада 2019 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2020 року (у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2019 року залишив без змін.
Не погодившись з рішенням Суворовського районного суду міста Одеси
від 07 листопада 2019 року та постановою Одеського апеляційного суду
від 10 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , оскаржив їх в касаційному порядку.
Верховний Суд постановою від 09 лютого 2022 року (у складі колегії суддів Русинчука М. М., Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротуна В. М.,
Краснощокова Є. В.) касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_2 , задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-16596св20).
Одеський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2023 року залучив до участі у справі № 752/8869/19 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5 .
Одеський апеляційний суд ухвалою від 07 березня 2023 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог щодо зазначення наступної адреси побачень ОСОБА_2 (якого представляє батько ОСОБА_1 ) з малолітньою ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Одеський апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року (у складі колегії суддів Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2019 року змінив, виклав його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись з рішенням Суворовського районного суду міста Одеси
від 07 листопада 2019 року, ухвалою Одеського апеляційного суду
від 21 лютого 2023 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та постановою Одеського апеляційного суду від 07 березня
2023 року, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина
ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , оскаржив їх в касаційному порядку.
Верховний Суд постановою від 05 грудня 2023 року (у складі колегії суддів: Фаловської І. М., Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Пророка В. В.,
Сердюка В. В.) касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2 , задовольнив частково. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси
від 07 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 07 березня 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-4199св23).
Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 12 вересня 2024 року
(у складі судді Кремер І. О.) з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 вересня 2024 року про виправлення описки позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2 , задовольнив частково.
Визначив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні способи спілкування та зустрічі з неповнорідною малолітньою сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановив систематичні побачення та можливість вільного з нею спілкування:
кожну четверту неділю місяця з 11 год 00 хв до 15 год 00 хв - з визначенням місця зустрічі за погодженням сторін у місті Одесі у присутності батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Ухвалив при організації побачень враховувати розпорядок дня дітей, стан здоров'я, бажання дітей.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням Суворовського районного суду міста Одеси
від 12 вересня 2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 оскаржили його в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд постановою від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив частково.
Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2024 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 вересня 2024 року про виправлення описки скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:
ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , просить
скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня
2025 року;
змінити рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2024 року, а саме:
зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні (побаченнях) малолітнього ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2 ;
визначити ОСОБА_2 (якого представляє батько ОСОБА_1 ) наступний спосіб спілкування, зустрічі (побачення) з малолітньою
ОСОБА_2 : особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв; кожної першої та третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв; кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_2 за адресою проживання
та / або реєстрації матері дитини, у присутності ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_4 та / або інших представників, членів сім'ї дитини зі сторони матері дитини;
визначити наступний порядок виконання рішення суду: зобов'язати
ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2 кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв
до 19 год 00 хв; кожної першої та третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до
15 год 00 хв; кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання дитини в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою проживання та / або реєстрації матері дитини;
постановити окрему ухвалу стосовно ОСОБА_4 у вигляді штрафу щодо введення в оману суд та сторони щодо фактичних обставин справи під час опитування невідомої дитини в судовому засіданні 08 серпня 2024 року про факти місце знаходження відповідачки з дитиною у справі № 752/8869/19.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , міститься клопотання про розгляд справи за участю сторін.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання
з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення у справі «Жук проти України», заява № 45783/05, від 21 жовтня
2010 року).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
ЄСПЛ неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78, від 08 грудня 1983 року).
Проте, публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема, тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78, від 08 грудня 1983 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи на підтвердження своїх вимог або заперечень, остання розглядатиметься без повідомлення та виклику учасників справи.
Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю позивача / відповідача та / або його представника у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Підстав для розгляду справи в судовому засіданні за участю сторін немає, тому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , про розгляд справи за участю сторін необхідно відмовити.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу буде призначено до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 , про розгляд справи за участю сторін відмовити.
Cправу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів їхнього спілкування, призначити до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк