16 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5662/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх. № 1127/2026)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025
у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючого), Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025
у складі судді Примак С.А.
у справі № 904/5662/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал"
про визнання банкрутом,
26.12.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, серед іншого, відкрито провадження у справі № 904/5662/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор"; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дикаленко А. В.
09.04.2025 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5662/23, зокрема, клопотання розпорядника майна про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора - задоволено. Припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал". Припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Дикаленко А. В. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 09.04.2026. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" призначено арбітражну керуючу Дикаленко А. В.
11.11.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повну постанову складено 06.02.2026) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у справі № 904/5662/23 -залишено без змін.
26.02.2026 (через підсистему "Електронний суд") Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у справі № 904/5662/23; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії розпорядження майном боржника.
26.02.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у справі № 904/5662/23; Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Однак, за оцінкою Суду, Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" неналежно обґрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3807/19).
Звертаючись з касаційною скаргою, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що судами попередніх інстанції було порушено норми статтей 44, 49 КУзПБта статті 86 ГПК України та протиправно встановлено неплатоспроможність боржника на підставі недопустимих доказів, а саме: фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" та аналізу фінансово-господарського стану боржника проведеного на підставі такої звітності без врахування хибності її даних.
Разом з цим скаржник вказує, що "відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності/відсутності у арбітражного керуючого (розпорядника майна) обов'язку звертатися до суду з клопотанням про проведення аудиту фінансової звітності боржника у випадку виявлення недостовірності відомостей у фінансовій звітності боржника як фундаментальної складової для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника. Щодо можливості прийняття рішення про перехід до наступної судової процедури на основі висновків про фінансовий стан боржника сформованих на підставі недостовірної (викривленої) фінансової звітності боржника".
Однак, наведені скаржником доводи не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі чітко не вказано щодо застосування яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду (із конкретизацією змісту правовідносин), як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах та яку єдину практику застосування правових норм необхідно сформувати Верховному Суду за результатом розгляду його касаційної скарги.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу доводами, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства.
Тож скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням викладеного вище у цій ухвалі.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно надіслати учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд,
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 у справі № 904/5662/23 - залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга в частині, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вважатиметься неподаною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков