11 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1173/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали по справі за заявою боржника
БОРЖНИК: Криштоп Ірина Олексіївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участі представників учасників у справі про неплатоспроможність:
від кредиторів: Подольська О.В. - предст. АТ «Сенс Банк» (адвокат, дов. від 15.09.2025 №024888/25); Ходико Є.М. - предст. ПрАТ «Гарантія» (в порядку самопредставництва)
від боржника: не з'явився
В попередньому засіданні прийняла участь арбітражний керуючий Вихор Ю.С.
Ухвала постановляється після перерви, оголошеної в попередньому засіданні з 04.03.2026 по 11.03.2026 та 11.03.2026 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В попередньому засіданні 11.03.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочену ухвалу.
05 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 04.12.2025 Криштоп Ірини Олексіївни (надалі - боржник) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2025 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2025 (з урахуванням ухвали суду від 23.01.2026 про виправлення описки) відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Криштоп І.О. ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Вихор Ю.С.; визначено дату проведення попереднього засідання суду - 04 березня 2026 року.
26 грудня 2025 року на офіційному веб-порталі Судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (№ 78073).
26 січня 2026 року, у встановлений законом процесуальний строк (документ сформований в системі 23.01.2026), через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 23.01.2026 Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 717 584,48 грн та 5 324,80 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними згідно Договору про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013, укладеного між ФОП Криштоп І.О. та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2026 постановлено:
заяву від 23.01.2026 Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання кредиторських вимог до боржника прийняти та приєднати до матеріалів справи;
призначити розгляд заяви кредитора в попередньому засіданні на 04 березня 2026 року;
викликати для участі в судовому засіданні керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. та повноважних представників боржника та Акціонерного товариства «Сенс Банк». Повідомити керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С., боржника та Акціонерне товариство «Сенс Банк», що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви банку про визнання кредиторських вимог до боржника;
зобов'язати Акціонерне товариство «Сенс Банк» в строк до 20.02.2026 включно надати суду належним чином засвідчену копію Договору про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013, укладеного між ФОП Криштоп І.О. та ПАТ «Укрсоцбанк»;
клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
21 січня 2026 року, у встановлений законом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 19.01.2026 ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 550 345,97 грн та 6 656,00 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на невиконання боржником зобов'язань по поверненню коштів, отриманих згідно розписки від 30.06.2014.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2026 постановлено:
заяву від 19.01.2026 ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог до боржника залишити без руху;
зобов'язати ОСОБА_2 протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:
- заяву про визнання кредиторських вимог до боржника, оформлену з додержанням вимог, передбачених ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства;
- докази відправлення Криштоп І.О. та арбітражному керуючому Вихор Ю.С. копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої заяви про визнання кредиторських вимог до боржника;
роз'яснити ОСОБА_2 , що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала суду від 26.01.2026 була направлена повноважному представнику ОСОБА_2 - адвокату Переверзєву О.О. до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 26.01.2026 о 17:42.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.01.2026 є такою, що отримана адресатом 27.01.2026.
29.01.2026, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків ОСОБА_2 до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2026 постановлено:
заяву від 19.01.2026 ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог до боржника прийняти та приєднати до матеріалів справи;
призначити розгляд заяви кредитора в попередньому засіданні на 04 березня 2026 року;
викликати для участі в судовому засіданні керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. та повноважних представників боржника та ОСОБА_2 . Повідомити керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С., боржника та ОСОБА_2 , що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника.
02 лютого 2026 року, у встановлений законом процесуальний строк (здана для відправки до відділення поштового зв'язку 26.01.2026), до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.01.2026 №15/26 Приватного акціонерного товариства «Гарантія» про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 1 785 939,13 грн та 6 656,00 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов'язань по поверненню безвідсоткової фінансової допомоги.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2026 постановлено:
заяву від 26.01.2026 № 15/26 Приватного акціонерного товариства «Гарантія» про визнання кредиторських вимог до боржника залишити без руху;
зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Гарантія» протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:
- заяву про визнання кредиторських вимог до боржника, оформлену з додержанням вимог, передбачених ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України;
- докази відправлення Криштоп І.О. та арбітражному керуючому Вихор Ю.С. копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої заяви про визнання кредиторських вимог до боржника;
роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Гарантія», що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала суду від 09.02.2026 була направлена заявнику до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 09.02.2026 о 12:59.
Враховуючи вищенаведені положення ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 09.02.2026 є такою, що отримана адресатом 09.02.2026.
13.02.2026, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків Приватним акціонерним товариством «Гарантія» до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази, у т.ч. заяву від 12.02.2026 № 37/26 про визнання кредиторських вимог до боржника, оформлену з додержанням вимог, передбачених ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту якої вбачається, що розмір кредиторських вимог до боржника становить 1 785 808,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2026 постановлено:
заяву від 12.02.2026 № 37/26 Приватного акціонерного товариства «Гарантія» про визнання кредиторських вимог до боржника прийняти та приєднати до матеріалів справи;
призначити розгляд заяви кредитора в попередньому засіданні на 04 березня 2026 року;
викликати для участі в судовому засіданні керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. та повноважних представників боржника та Приватного акціонерного товариства «Гарантія». Повідомити керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С., боржника та Приватне акціонерне товариство «Гарантія», що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника.
Учасники у справі про неплатоспроможність належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 04.03.2026 попереднього засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», однак процесуальним правом на участь у ньому не скористалися (окрім ПрАТ «Гарантія» та арбітражного керуючого Вихор Ю.С.).
30.01.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 30.01.2026 арбітражного керуючого Вихор Ю.С., яке містить повідомлення про результати розгляду грошових вимог, зі змісту якого вбачається, що грошові вимоги ОСОБА_2 визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі.
Щодо грошових вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» керуючий реструктуризацією просить застосувати позовну давність, оскільки за умовами укладеного між боржницею та ПАТ «Укрсоцбанк» Договору про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013 кінцевим терміном погашення заборгованості є 12.09.2014; як наслідок - про порушення свого права банк дізнався після 12.09.2014, однак протягом трьох років не звернувся до суду за захистом своїх прав, що свідчить про сплив позовної давності. Також арбітражний керуючий Вихор Ю.С. зазначає, що в наданих банком виписках по рахункам Криштоп І.О. станом на 31.11.2018 значиться про списання безнадійної кредитної заборгованості за Договором про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013 в сумі 249 564,62 грн та облік її як безнадійної кредитної заборгованості. Враховуючи наведені обставини керуючий реструктуризації вважає, що підстави для визнання грошових вимог банку відсутні.
13.02.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 12.02.2026 № 3 Криштоп І.О. про застосування позовної давності щодо вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк»; обґрунтування підстав для застосування позовної давності є аналогічне вищенаведеному обґрунтуванню арбітражного керуючого Вихор Ю.С.
25.02.2026 через систему «Електронний суд» Акціонерним товариством «Сенс Банк» на виконання вимог суду подано до Господарського суду Чернігівської області примірник Договору про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013, укладеного між ФОП Криштоп І.О. та ПАТ «Укрсоцбанк».
02.03.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 28.03.2026 ОСОБА_2 про розгляд поданої нею заяви про визнання кредиторських вимог до боржника за її відсутності та відсутності її повноважного представника; одночасно заявниця повідомила про підтримання заявлених нею кредиторських вимог в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2026 постановлено:
заяву арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;
проведення судового засідання у справі № 927/1173/25, призначеного на 04 березня 2026 року о 09:40 год., здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зал судового засідання № 307).
До початку попереднього засідання 04.03.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло повідомлення арбітражного керуючого Вихор Ю.С. (клопотання від 03.03.2026 № 02-01/4/55) про результати розгляду грошових вимог, зі змісту якого вбачається, що грошові вимоги ПрАТ «Гарантія» визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2026 постановлено задовольнити заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» про участь в призначеному на 04.03.2026 попередньому засіданні в режимі відеоконференції.
Разом з тим, до початку попереднього засідання 04.03.2026 повноважна представниця Акціонерного товариства «Сенс Банк» в телефонному режимі повідомила секретаря судового засідання про виникнення у неї технічних проблем, що унеможливлюють участь її у попередньому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2026 постановлено:
призначити попереднє засідання на 11 березня 2026 року;
повідомити боржницю, ОСОБА_2 та Акціонерне товариство «Сенс Банк» про призначення судового засідання, а також про те, що їх участь в цьому судовому засіданні не є обов'язковою;
клопотання арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21.
Боржниця та ОСОБА_2 належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 11.03.2026 попереднього засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», однак процесуальним правом на участь у ньому не скористалися.
При цьому, суд враховує вищезгадану заяву ОСОБА_2 про розгляд поданої нею заяви про визнання кредиторських вимог до боржника за її відсутності та відсутності її повноважного представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників кредиторів та арбітражного керуючого Вихор Ю.С., з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
згідно ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Статтею 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Акціонерним товариством «Сенс Банк» заявлено грошові вимоги в сумі 717 584,48 грн (249 564,62 грн - борг за кредитом, 468 019,86 грн - борг за процентами).
ОСОБА_2 заявлено грошові вимоги в сумі 550 345,97 грн (535 238,43 грн - гривневий еквівалент боргу, присудженого до стягнення рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.09.2025 у справі № 751/2060/25, 15 107,54 грн - судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв'язку зі зверненням до суду з відповідним позовом).
Приватним акціонерним товариством «Гарантія» заявлено грошові вимоги в сумі 1 785 808,38 грн (303 450,00 грн боргу, 77 346,80 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 18 306,49 грн трьох процентів річних від простроченої суми та 7 982,07 грн судового збору (загалом 406 954,61 грн), присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015 у справі № 927/154/14, а також 800 000,00 грн боргу, 575 200,00 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 3 653,77 грн судового збору (загалом 1 378 853,77 грн), присуджених до стягнення рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.10.2015 у справі № 751/6965/15-ц).
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Акціонерним товариством «Сенс Банк» на підтвердження заявлених грошових вимог в сумі 717 584,48 грн (249 564,62 грн - борг за кредитом, 468 019,86 грн - борг за процентами) надано: лист - запит від 07.08.2013 на проведення кредитної операції; заяву від 07.08.2013 на отримання кредиту позичальника фізичної особи - підприємця («базовий» варіант); Договір про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013 (зі змінами, внесеними договором від 14.04.2014 (з додатком)); договір поруки № 935055935MOVERDRAF1-ПОР від 13.09.2013; виписку по особовим рахункам з 19.06.2019 по 16.10.2019, з 15.10.2019 по 23.12.2025; виписки по особовому рахунку; розрахунок вимог банку у зв'язку з неповерненням фізичною особою-підприємцем Криштоп І.О. кредитної заборгованості за кредитним договором №-935055935MOVERDRAF1 від 13.09.2013.
Як вже було вказано вище, Криштоп І.О. та арбітражний керуючий Вихор Ю.С. просили суд застосувати позовну давність та відхилити грошові вимоги банку.
Зі змісту Договору про надання овердрафту № 935055935МОVERDRAF1 від 13.09.2013 (п.1.1.2) вбачається, що кінцева дата (термін), до якої надаються Транші Овердрафту, та має бути повністю погашена заборгованість за Овердрафтом за цим Договором - не пізніше 12 вересня 2014 року (Кінцева дата Овердрафту) (аналогічний термін повернення кредитних коштів передбачений сторонами і у п. 2.1.1 Договору поруки № 935055935MOVERDRAF1-ПОР від 13.09.2013).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Цивільний кодекс України (ст. 256, 257, 260, 261) передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищенаведені умови Договору та норми діючого законодавства України в даному випадку перебіг позовної давності починається з 13.09.2014 та закінчується 13.09.2017.
Разом з тим, за правилами ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи (виписка по особовому рахунку за 06.10.2014; розрахунок заборгованості) на виконання умов Договору боржницею 06.10.2014 був вчинений платіж в сумі 4 660,80 грн, тобто вчинена дія, що свідчить про визнання нею свого боргу та обов'язку його погасити; як наслідок - перебіг позовної давності був перерваний, розпочався заново з 07.10.2014 та закінчився 07.10.2017.
Враховуючи вищенаведене, подання боржницею заяви про застосування позовної давності є підставою для її застосування судом і для відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» в частині боргу в сумі 249 564,62 грн.
Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.
Суд звертає увагу, що КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника.
Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України.
Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.
У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його неплатоспроможність.
Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його неплатоспроможність.
Ураховуючи наведене, у справі про неплатоспроможність при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.
Доводи АТ «Сенс Банк» про те, що в даній справі не може бути застосована позовна давність, адже боржниця самостійно вказала банк серед переліку її кредиторів, відхиляються судом, оскільки в заяві про відкриття провадження у справі відсутня інформація про наявність заборгованості перед АТ «Сенс Банк».
Щодо грошових вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» в частині 468 019,86 грн відсотків, нарахованих за період з 17.09.2014 по 22.12.2025, суд зазначає наступне:
за умовами Договору (п. 2.4.2) у разі непогашення заборгованості за Овердрафтом в Кінцеву дату Овердрафту та/або в дату, що зазначена в п. 2.12.1, 2.13 цього Договору, Позичальник, починаючи з першого дня прострочки, сплачує Кредитору проценти від суми простроченої заборгованості за Овердрафтом за процентною ставкою в розмірі 44,0 (сорок чотири цілих) процентів річних.
Відповідна умова Договору розміщена в статті 2 «ПОРЯДОК НАДАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ ОВЕРДРАФТУ, СПЛАТИ ПРОЦЕНТІВ І КОМІСІЙ, РОЗМІР ТА ПОРЯДОК СПЛАТИ ВИНАГОРОДИ», тобто у розділі Договору, який регулює правомірну поведінку сторін.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами».
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
З огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Як вже було вказано вище, банком здійснено нарахування процентів в сумі 468 019,86 грн за період з 17.09.2014 по 22.12.2025 за процентною ставкою 44%, тобто поза межами строку кредитування. Нарахування процентів було здійснено на підставі п. 2.4.2 Договору.
Судом встановлено, що фактично договором про надання овердрафту були передбачені проценти за неправомірне користування ним - це плата, яка встановлюється банком за користування овердрафтом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором.
Здійснивши тлумачення умов договору про надання овердрафту, суд дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування ним, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.
В той же час, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:
(1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
(3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
В даній справі АТ «Сенс Банк» просить визнати його грошові вимоги до боржника в розмірі 468 019,86 грн відсотків, нарахованих на суму боргу за період з 17.09.2014 по 22.12.2025, які фактично є не процентами за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а процентами за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному п. 2.4.2 Договору про надання овердрафту.
Однак, оскільки суд відхилив грошові вимоги АТ «Сенс Банк» в частині основного боргу в сумі 249 564,62 грн у зв'язку з пропуском позовної давності, то проценти річних були нараховані кредитором до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні.
Тому грошові вимоги АТ «Сенс Банк» в розмірі 468 019,86 грн відсотків, нарахованих на суму боргу за період з 17.09.2014 по 22.12.2025, слід також відхилити за безпідставністю.
З огляду на вищенаведене грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» судом відхиляються повністю.
Грошові вимоги ОСОБА_2 в сумі 550 345,97 грн (535 238,43 грн - борг за позикою, 15 107,54 грн - судові витрати, понесені заявницею у зв'язку зі зверненням з позовом до Новозаводського районного суду міста Чернігова) ґрунтуються на нормах матеріального права та підтверджуються поданими доказами: рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.09.2025 у справі №751/2060/25; виконавчими листами, виданими 08.09.2025 Новозаводським районним судом міста Чернігова у справі №751/2060/25.
З урахуванням приписів ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства заявлені ОСОБА_2 кредиторські вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості:
6 656,00 грн судового збору - позачергово;
550 345,97 грн (535 238,43 грн - борг за позикою, 15 107,54 грн - судові витрати, понесені заявницею у зв'язку зі зверненням з позовом до Новозаводського районного суду міста Чернігова) - II черга задоволення вимог кредиторів.
Розглянувши заяву ОСОБА_2 господарський суд вважає її обґрунтованою, оскільки борг підтверджується поданими доказами.
Грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Гарантія» в сумі 1 785 808,38 грн (303 450,00 грн боргу, 77 346,80 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 18 306,49 грн трьох процентів річних від простроченої суми та 7 982,07 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015 у справі №927/154/14, а також 800 000,00 грн боргу, 575 200,00 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 3 653,77 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.10.2015 у справі №751/6965/15-ц) ґрунтуються на нормах матеріального права та підтверджуються поданими доказами: рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015 у справі №927/154/14 та наказом, виданим 06.04.2015 на примусове його виконання; рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.10.2015 у справі №751/6965/15-ц та виконавчим листом від 21.10.2015; інформацією про виконавче провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_4.
При цьому, щодо кредиторських вимог товариства суд вказує, що за правилами ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз зазначеної статті дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Відповідний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №922/595/23 (такі ж висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №910/638/20, від 17.06.2020 у справі №905/2028/18, від 13.12.2022 у справі №905/3/21 (п. 20), а також не суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч.2 ст.45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави).
Статті 546, 572, 574, 584, 585 Цивільного кодексу України передбачають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2012 між Криштоп Іриною Олексіївною (Заставодавець) та Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» (Заставодержатель) був укладений Договір застави, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язання за Договором безвідсоткової фінансової допомоги, що укладений між Заставодавцем та Заставодержателем 2 липня 2012 року та додаткової угоди №1 до Договору безвідсоткової фінансової допомоги від 02.07.2012 (далі - Договір позики), згідно з яким Заставодавцю надалася позика в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок, терміном повернення до 26 вересня 2012 року, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу належне їй на праві власності морозильне обладнання у кількості 400 (чотириста) штук, відповідно до додатку до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (далі - Предмет застави).
Предмет застави належить Заставодавцю на підставі договору купівлі-продажу №12/12 від 12.12.2007, акта прийому-передачі №1 по договору №12/12 від 12.12.2007, договору купівлі-продажу №11/02 від 11.02.2008, акта прийому-передачі №1 по договору купівлі-продажу №11/02 від 11.02.2008, договору купівлі-продажу від 25.02.2008, акта прийому-передачі від 01.04.2008, накладної №01/03 від 01.04.2008, договору купівлі-продажу №05/07 від 05.07.2010, акта прийому-передачі №1 по договору купівлі-продажу №05/07 від 05.07.2010.
Предмет застави сторони оцінюють в 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок. Оцінка предмету застави проведена за угодою сторін.
Заставодавець заявив, що Предмет застави є його власністю, та гарантував, що Предмет застави до укладення цього Договору нікому не відчужений, не закладений. В судовому спорі, під іншою заставою, в т.ч. податковою, не перебуває, не знаходиться в оренді/лізингу у інших осіб, на нього може бути звернено стягнення на підставах, передбачених законодавством України, не існує доручень на розпорядження Предметом застави, не існує інших співвласників та осіб, які мають рівні права із Заставодавцем на розпорядження Предметом застави, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесений.
Заставодавець підтвердив Заставодержателю та повідомив усім зацікавленим у тому особам, що її чоловік, ОСОБА_3 , дав згоду на укладання договору застави. Справжність його підпису на заяві про це засвідчено Прокоф'євою О.М., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, 18.07.2012 за реєстровим №222. примірник цієї заяви зберігається у справах приватного нотаріуса, який посвідчив Договір.
Право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього Договору та діє до повного виконання зобов'язань за договором позики.
Зобов'язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо позика повернута, сплачені проценти, штрафні санкції, у випадку їх нарахування, та витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань по договору позики.
У разі, якщо Предмет застави було знищено, пошкоджено або зіпсовано, Заставодавець повинен надати йому заміну. При відсутності заміни Заставодержатель задовольняє свої вимоги за рахунок іншого майна Заставодавця.
Заставодавець зобов'язався, зокрема, забезпечити цілісність заставленого майна та створити належні умови для його зберігання.
Заставодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет застави в разі, якщо в момент настання кінцевого терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Цей Договір укладено в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, з яких один примірник зберігається у справах приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф'євої О.М., а інші видаються Заставодержателю в особі представника та Заставодавцю.
Даний Договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф'євою О.М., зареєстрований в реєстрі за №223.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Статтями 4, 11, 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяження поділяються на публічні та приватні. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
До забезпечувальних обтяжень належить, зокрема застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст.576 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.577 Цивільного кодексу України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
За змістом ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача. Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Як вбачається з матеріалів справи (Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади №48232212 від 04.11.2015) у відповідному реєстрі наявні наступні відомості:
Вид обтяження: приватне обтяження
Тип реєстрації: Поточна
Тип обтяження: застава рухомого майна
Зареєстровано: 19.07.2012 12:49:55 за №12756463 реєстратором: Приватний нотаріус Прокоф'єва О.М., 14000 Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 3, тел. (0462) 938-198
Підстава обтяження: договір застави, 223, 18.07.2012, Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф'єва О.М.
Відомості про обмеження відчуження: за погодженням з обтяжувачем
Обтяжувач: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», код: 14229456, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3
Боржник: Криштоп Ірина Олексіївна , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
Розмір основного зобов'язання: 800 000 гривень
Строк виконання зобов'язання: 26.09.2012
Термін дії: 19.07.2017
Звернення стягнення: не зареєстроване.
Відповідний запис містить перелік об'єктів обтяження.
Враховуючи наведене вище, Приватне акціонерне товариство «Гарантія» є забезпеченим кредитором, тобто кредитором, вимоги якого до боржника в сумі 1 000 000,00 грн забезпечені заставою майна останнього.
При цьому, суд враховує те, що на день постановлення даної ухвали кредитором до господарського суду не подано заяву про відмову від забезпечення.
З урахуванням приписів ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства заявлені Приватним акціонерним товариством «Гарантія» кредиторські вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості:
6 656,00 грн судового збору - позачергово;
1 785 808,38 грн (303 450,00 грн боргу, 77 346,80 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 18 306,49 грн трьох процентів річних від простроченої суми та 7 982,07 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015 у справі № 927/154/14, а також 800 000,00 грн боргу, 575 200,00 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 3 653,77 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.10.2015 у справі № 751/6965/15-ц - II черга задоволення вимог кредиторів), з яких 1 000 000,00 грн є грошовими вимогами кредитора, забезпеченими заставою майна боржника.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Гарантія» господарський суд вважає її обґрунтованою, оскільки борг підтверджується поданими доказами.
Присутня в попередньому засіданні 11.03.2026 арбітражний керуючий Вихор Ю.С. заявила усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
За змістом 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Враховуючи вищевикладене та наявність технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням системи «EasyCon», клопотання керуючого реструктуризацією про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою ресурсу «EasyCon» підлягає задоволенню.
Керуючись ст.1, 2, 45, 47, 122, 123, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.197, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відхилити грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код 23494714) в розмірі 717 584,48 грн та 5 324,80 грн судового збору.
Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 550 345,97 грн (535 238,43 грн - борг за позикою та 15 107,54 грн - судові витрати, понесені при зверненні з позовом до Новозаводського районного суду міста Чернігова - II черга задоволення вимог кредиторів) та 6 656,00 грн судового збору - позачергово.
Визнати грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Гарантія» (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код 14229456) в розмірі 1 785 808,38 грн (303 450,00 грн боргу, 77 346,80 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 18 306,49 грн трьох процентів річних від простроченої суми та 7 982,07 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2015 у справі № 927/154/14, а також 800 000,00 грн боргу, 575 200,00 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 3 653,77 грн судового збору, присуджених до стягнення рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21.10.2015 у справі № 751/6965/15-ц, - II черга задоволення вимог кредиторів), з яких 1 000 000,00 грн є грошовими вимогами, кредитора, забезпеченими заставою майна боржника, та 6 656,00 грн судового збору - позачергово.
Зобов'язати керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
Зобов'язати конкурсних кредиторів розглянути проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Судове засідання призначити на 08 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні господарського суду за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 307.
Клопотання арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.
Проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Копії цієї ухвали надіслати кредиторам: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) та Приватному акціонерному товариству «Гарантія» (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; адреса для листування: 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5), Акціонерному товариству «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100), боржнику - Криштоп І.О. ( АДРЕСА_1 ) та арбітражному керуючому Вихор Ю.С. ( АДРЕСА_4 ).
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 16.03.2026.
Дата набрання ухвалою законної сили - 11.03.2026.
Суддя А.С. Сидоренко