16.03.2026м. СумиСправа № 920/166/26
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 04057942);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, ЄДРПОУ 41884537)
про стягнення 69 536,00 грн
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- Визнати недійсною додаткову угоду від 19.03.2021 № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»;
- Визнати недійсною додаткову угоду від 17.05.2021 № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»;
- Визнати недійсною додаткову угоду від 15.09.2021 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»;
- Визнати недійсною додаткову угоду від 04.10.2021 № 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»;
- Визнати недійсною додаткову угоду від 20.10.2021 № 7 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»;
- Визнати недійсною додаткову угоду від 24.01.2022 № 11 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ»;
- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ» на користь виконавчого комітету Сумської міської ради безпідставно сплачені кошти в сумі 69536 грн.
- Стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору.
Прокурор також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми» на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UА598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 18 636 гривень 80 копійки.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод збільшилися ціни на електричну енергію визначеної договором про закупівлю природного газу №10/04/02-21 від 14.01.2021 (в редакції додаткової угоди №1), а обсяг постачання зменшено; спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електричну енергію, чим порушено норми Закону України «Про публічні закупівлі» та положення договору. Враховуючи безпідставність підписання спірних додаткових угод, відповідачу надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 69536,00 грн, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Рух справи. Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 09.02.2025 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа (а.с. 60).
Позивач письмових пояснень по справі не надав.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх №920 від 23.02.2026), в якому проти позову заперечує, наголошує на відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а тому позов прокурора в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сумської міської ради просить залишити без розгляду на підставі п.2 ч.226 ГПК України. Також зазначає, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару до договору про закупівлю електричної енергії № 10/04/02-21 від 14.01.2021, укладено правомірно та відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про публічні закупівлі».
25.02.2026 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду №25022026-1 від 25.02.2026 (вх №826 від 25.02.2025).
27.02.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх №826 від 25.02.2025), у якій заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, просить відмовити у клопотанні ТОВ “Енера Суми» про залишення позову прокурора у даній справі без розгляду, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Також прокурор подав заперечення на клопотання про залишення без розгляду позову прокурора (вх №1023 від 02.03.2025).
04.03.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх №1111 від 04.03.2025).
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сумської міської ради.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керівник Окружної прокуратури міста Суми, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сумської міської ради, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачем як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі виконавчого комітету Сумської міської ради з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, ч. 4 та ч. 8 ст. 60 Закону).
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади (п. 8.47 постанови).
З урахуванням викладеного, виконавчий комітет Сумської міської ради є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор направив лист-повідомлення до виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.01.2026, в якому зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.
28.01.2026 від виконавчого комітету Сумської міської ради надійшла відповідь на лист окружної прокуратури, з якої слідує, що із позовом про визнання недійсними додаткових угод на підвищення ціни електричної енергії виконавчий комітет Сумської міської ради не звертався до суду та не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою.
Тобто, виконавчим комітетом Сумської міської ради заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть. Таким чином, з вказаного листа уповноваженого органу не вбачається наміру вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
Вказане свідчить про нездійснення виконавчим комітетом Сумської міської ради, як уповноваженим органом у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивача після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Виконавчим комітетом Сумської міської ради (далі - виконавчий комітет СМР), згідно з даними електронної системи «PROZORRO» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-30-005845-b) проведено закупівлю електричної енергії.
За результатами проведення процедури закупівлі, 14.01.2021 між виконавчим комітетом СМР та ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» укладено договір про закупівлю електричної енергії № 10/04/02-21 (далі - Договір) на загальну суму 338 070 грн.
Зазначене підтверджується копією договору, який міститься в матеріалах справи (а.с. 15-19).
Відповідно до п.2.1. Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 5.1 Договору, Загальна ціна договору становить 338 070,00 грн, в тому числі ПДВ 56 345,00 грн. Обсяг поставки електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 рік становить - 177 000 кВт/год.
Ціна за одиницю товару - за 1 кВт/год. складає 1,91 грн. з ПДВ (зазначається у Специфікації додаток 2 до договору).
Відповідно до п. 5.4. Договору, ціна за одиницю товару, вказана у п.5.1 Договору, може змінюватися протягом дії Договору з дотриманням Сторонами норм, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зміну ціни за одиницю товару Сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою, та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 12.1, Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У подальшому сторонами укладено 11 додаткових угод до Договору, 7 з яких стосуються збільшення вартості одиниці товару та зменшення обсягів поставки.
Так, додатковою угодою № 1 від 18.02.2021 у зв'язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення та відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони домовились змінити ціну за електроенергію за 1 кВт/год до 10 відсотків та внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 та викладено окремі пункти у наступній редакції. А саме, в додатку 2 та п.5.1 до договору фактична ціна (тариф) електричної енергії становить - 2,100808 грн за 1 кВт/год з ПДВ (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.02.2021).
Вказаною додатковою угодою фактичну ціну (тариф) змінено з 1,91 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 2,100808 грн з ПДВ за 1 кВт/год у зв'язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення.
У даному випадку, додаткова угода № 1 до Договору укладена в межах норм, передбачених законом, так як, ціна за одиницю товару збільшена в межах допустимих 10% (10%).
У той же час, подальшими додатковими угодами ще суттєво збільшено вартість електричної енергії, зокрема:
- додатковою угодою № 2 від 19.03.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,100808 грн з ПДВ за 1 кВт/год на 2,281477 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 19,45 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 16.03.2021);
- додатковою угодою № 4 від 17.05.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,281477 з ПДВ за 1 кВт/год на 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 30,92 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.05.2021);
- додатковою угодою № 5 від 15.09.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 2,7503 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 43,99 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 05.09.2021);
- додатковою угодою № 6 від 04.10.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 2,7503 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,025055 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 58,37 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 04.10.2021);
- додатковою угодою № 7 від 20.10.2021 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,025055 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,327258 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 74,20 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 20.10.2021);
- додатковою угодою №11 від 24.01.2022 змінено фактичну ціну (тариф) з 3,327258 грн з ПДВ за 1 кВт/год. на 3,721703 грн з ПДВ за 1 кВт/год., тобто на 94,85 % від ціни, визначеної договором, (розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між Сторонами Договору з 01.01.2022).
При цьому при укладенні додаткових угод №№ 2,4,5,6,7,11 безпідставно внесені зміни до істотних умов Договору, якими змінено ціну за 1 кВт/год. та зменшено обсяг постачання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
У цій справі, як вже раніше зазначалося, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції на момент укладення договору та додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Верховним Судом у справі №927/491/19 зазначено, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, та від кількості підписаних додаткових угод.
Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Аналогічні порушення допущені при підписанні усіх інших оспорюваних додаткових угод №2,4,5,6,7,11.
Отже, підписання сторонами додаткових угод до Договору, зокрема №2,4,5,6,7,11, призвело до необґрунтованого збільшення ціни (тарифу) електричної енергії понад 10%, що відповідно порушує вимоги чинного законодавства та не відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.
Таким чином, оспорюванні додаткові угоди, якими підвищено ціну на електричну енергію укладені в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та повинні бути визнані недійсними з огляду на наступне.
Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.
Подання відповідачем при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозиції іншого учасника та одразу ж після укладення договору ініціювання укладення додаткових угод з більшою ціною за товар порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Відповідач з метою одержати перемогу у відкритих торгах занизив пропоновану ціну за електричну енергію, а після укладення договору збільшив ціни шляхом укладення додаткових угод.
Виконавчий комітет Сумської міської ради мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному сторонами Договорі в редакції додаткової угоди №1, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» про збільшення ціни, проте все одно підписав додаткові угоди №2,4,5,6,7,11 внаслідок чого ціну електричної енергії за 1 кВт/год. збільшено з 1,91 грн з ПДВ за 1 кВт/год. до 3,721703 грн, а обсяг постачання зменшено.
Це призвело до того, що держава втратила можливість отримати електричну енергію за ціною, визначеною в Договорі (в редакції додаткової угоди №1) та була змушена оплачувати електричну енергію за необґрунтовано вищою ціною.
Укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
За ціною, визначеною Договором (1,91 грн за 1 кВт/год.) ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» електрична енергія виконавчому комітету СМР постачалася лише один місяць.
Так, документальним обґрунтуванням для укладання додаткових угод №2,4,5,6,7,11 до Договору стали надані відповідачем виконавчому комітету Сумської міської ради документи, а саме:
- для укладення додаткової угоди №2: лист ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» від 19.03.2021 із доданими середньозваженими цінами на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» за 10 торгових сесій січня та за період 5-ти торгових сесій лютого 2021 року;
- для укладення додаткової угоди №4: лист ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» від 28.04.2021 із доданими середньозваженими цінами на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» за березень місяць 2021 року та за 10 торгових сесій квітня 2021 року;
- для укладення додаткової угоди №5: лист ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» від 06.09.2021 із доданими середньозваженими цінами на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» за період 15-ти торгових сесій липня-серпня 2021 року та за період 10-ти торгових сесій квітня 2021 року;
- для укладення додаткової угоди №6: лист ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» від 29.09.2021 із доданими середньозваженими цінами на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» за період 15-ти торгових сесій липня-серпня 2021 року та за період 23-ти торгових сесій серпня 2021 року;
- для укладення додаткової угоди №7: лист ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» від 03.09.2021 із доданими середньозваженими цінами на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» за період 37-ти торгових сесій вересня-жовтня 2021 року та за період 23-ти торгових сесій серпня 2021 року;
- для укладення додаткових угод № 6,11 документи виконавчим комітетом СМР не надано.
Отже, додаткові угоди №2,4,5,6,7,11 до Договору укладені всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору про закупівлю.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі- продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.
Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.
Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін.
До того ж, законодавець не пов'язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 звертає увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.
У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови ВСУ від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть неодноразово збільшувати ціну товару в разі її коливань на ринку, але не більше, ніж на 10% від ціни, визначеної при укладанні договору також і у випадку закупівлі бензину і дизельного палива, природного газу та електричної енергії.
У даному випадку, сторонами вносилися зміни до договору, що призвело до підвищення ціни в цілому на 94,85% порівняно з первинною ціною Договору.
Так сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, підписано додаткові угоди №№2,4,5,6,7,11 до Договору №10/04/02-21 від 14.01.2021, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні Виконавчим комітетом Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» додаткових угод №2,4,5,6,7,11 до договору про закупівлю електричної енергії від 14.01.2021 №10/04/02-21, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Враховуючи те, що додаткові угоди №№2,4,5,6,7,11 до договору про закупівлю електричної енергії від 14.01.2021 №10/04/02-21 укладено з порушенням вимог п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Оскільки Додаткові угоди №№2,4,5,6,7,11 визнаються недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни електричної енергії, встановленій саме у договорі та додаткової угоди №1.
Відповідно до ст. 66 Закону України “Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий комітет СМР, на підставі на підставі договору та додаткових угод №№2,4,5,6,7,11 до Договору фактично отримав (згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії):
- за січень 2021 року (акт від 31.01.2021 та за 17.02.2021) - 14455 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 27609,06 грн, за фактичною ціною 1,91 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з договором від 14.01.2021;
- за лютий 2021 року (акт від 22.02.2021) - 17684 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 37150,68 грн, за фактичною ціною 2,100808 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №1 від 18.02.2021;
- за березень 2021 року (акт від 30.03.2021) - 7718 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 16214,03 грн, за фактичною ціною 2,100808 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №1 від 18.02.2021 та 8860 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 20213,89 грн, за фактичною ціною 2,281477 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №2 від 19.03.2021;
- за квітень 2021 року (акт від 15.04.2021) - 9638 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 21988,87 грн, за фактичною ціною 2,281477 грн з ПДВ за 1 кВт/год, визначеною згідно з додатковою угодою №2 від 19.03.2021;
- за травень 2021 року (акт від 17.05.2021) - 10283 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 25712,64 грн, за фактичною ціною 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 17.05.2021;
- за червень 2021 року (акт від 15.06.2021) - 8829 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 22076,92 грн, за фактичною ціною 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 17.05.2021;
- за липень 2021 року (акт від 13.07.2021) - 11221 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 28058,11 грн, за фактичною ціною 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 17.05.2021;
- за серпень 2021 року (акт від 16.08.2021) - 11339 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 28353,17 грн, за фактичною ціною 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 17.05.2021;
- за вересень 2021 року (акт від 20.09.2021) - 1292 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 3230,72 грн, за фактичною ціною 2,5005 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №4 від 17.05.2021 та 8406 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 23118,86 грн, за фактичною ціною 2,7503 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №5 від 15.09.2021;
- за жовтень 2021 року (акт від 22.10.2021) - 1688 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 4642,51 грн, за фактичною ціною 2,7503 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №5 від 15.09.2021, 9002 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 27231,54 грн, за фактичною ціною 3,025055 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №6 від 04.10.2021, 6752 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 22465,65 грн, за фактичною ціною 3,327258 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №7 від 20.10.2021;
- за січень 2022 року (акт від 31.01.2022) - 15957 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 59387,21 грн, за фактичною ціною 3,721703 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою №11 від 24.01.2022.
Відповідно до поданого прокурором розрахунку загальний розмір зайво сплачених коштів становить 69 536,00 грн.
Зазначена сума обрахована як різниця між сумою коштів, які фактично перераховано TOB “ЕНЕРА СУМИ» за електричну енергію по цінам згідно оспорюваних додаткових угод №№2,4,5,6,7,11 та вартістю електричної енергії, виходячи з ціни з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 до Договору.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у результаті підписання Додаткових угод №№2,4,5,6,7,11 у надмірному розмірі сплачено на користь ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» бюджетні кошти у сумі 69 536 грн 00 коп., чим порушено інтереси держави, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь виконавчого комітету Сумської міської ради, а позов в цій частині задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позивних вимог Прокурором та задоволення їх у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, то витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 636 грн 80 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сумської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми» про стягнення 69 536,00 грн - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду від 19.03.2021 № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
3. Визнати недійсною додаткову угоду від 17.05.2021 № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
4. Визнати недійсною додаткову угоду від 15.09.2021 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
5. Визнати недійсною додаткову угоду від 04.10.2021 № 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
6. Визнати недійсною додаткову угоду від 20.10.2021 № 7 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
7. Визнати недійсною додаткову угоду від 24.01.2022 № 11 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.01.2021 №10/04/02-21, укладеного між виконавчим комітетом Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 04057942) безпідставно сплачені кошти в сумі 69 536 грн 00 коп.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 18 636 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
10. Видати Виконавчому комітету Сумської міської ради, Сумській обласні прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили.
11. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
12. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 8-9 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 16.03.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко