65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2820/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Чуйко О.О.
розглянувши справу за позовом: компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. (One Baterry Park Plaza, 31st Floor, New York, NY 10004, USA)
до відповідача: компанії "Lyra Mare Ltd" (80 Broad Street, Monrovia, Liberia)
про стягнення 168944,17 доларів США,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бобрик О.А.;
від відповідача: не з'явився.
Компанія American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до компанії "Lyra Mare Ltd", в якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача 148648,96 доларів США на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою заборгованості по заробітній платі членам екіпажу морського судна "Vyssos" (ІМО: 9385790);
- стягнути з відповідача на користь позивача 20295,21 доларів США на відшкодування витрат, пов'язаних з репатріацією членів екіпажу морського судна "Vyssos" (ІМО: 9385790);
- встановити порядок виконання судового рішення шляхом вказання в його резолютивній частині про те, що зазначені вище позовні вимоги "American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association, Inc." до компанії "Lyra Mare Limited" підлягають переважному задоволенню перед вимогами інших стягувачів компанії "Lyra Mare Limited", у тому числі перед вимогами, забезпеченими заставою.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину понесення ним, як службою фінансового забезпечення (фінансовим гарантом) судна "Vyssos", витрат у заявленій до стягненні сумі у зв'язку з тим, що відповідач самоусунувся від своїх обов'язків судновласника і роботодавця після того, як судно підірвалось на міні під час прямування до Ізмаїльського морського порту. При визначені підсудності даного спору Господарському суду Одеської області позивач посилається на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 судно "Vyssos" було арештовано в акваторії Ізмаїльського морського порту, а тому з урахуванням ст. 7 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року даний спір може бути розглянутий за місцезнаходженням майна відповідача.
Відповідач відзив на позов та жодних доказів суду не подав, при розгляді справи у засідання суду не з'являвся, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є резидентом Республіки Ліберії, місцезнаходженням якого є: 80 Broad Street, Monrovia, Liberia. Приймаючи до уваги, що між Україною та Республікою Ліберія відсутній двосторонній міжнародний договір, який визначає правила вручення судових документів учаснику процесу - резиденту відповідної країни, суд здійснив направлення Міністерству юстиції України відповідно до ст. 368 ГПК України та Розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54, судового доручення для його скерування через дипломатичні канали.
У листі від 30.12.2024 № 61627/14-633-172879 (а.с. 11, т.4) уповноваженою особою Посольства України у Республіці Сенегал було повідомлено, що судові документи, призначені для передачі відповідачу, були передані Посольством України у Республіці Сенегал Міністерству закордонних справ Республіки Ліберія відповідною вербальною нотою від 13.11.2024. Далі, компетентним підрозділом ліберійського зовнішньополітичного відомства було направлено лист на адресу організації Liberian Corporate Registry, Відділ міжнародного судового і корпоративного реєстру, що у Монровії, Ліберія та у згаданому листі зазначено про здійснену передачу та опрацювання документів органу, що є відповідальним за передачу та опрацювання документів відповідного характеру та їхню подальшу передачу безпосередньому адресату.
Аналогічну інформацію Посольством України у Республіці Сенегал було викладено у листі від 30.05.2025 № 61627/14-633-65048 (а.с. 38, т.4) та у листі від 29.11.2025 № 61627/14-633-147698 (а.с. 23, т.5).
Також, на запит позивача Посольством України у Республіці Сенегал у листі від 26.07.2025 № 61627/61627-500-88666 (а.с. 53, т.4) було надано інформацію про те, що документи, на виконання судових доручень суду у цій справі, були передані компетентному підрозділу Міністерства закордонних справ Республіки Ліберія, проте, станом на 26.07.2025, у Посольства відсутня додаткова інформація щодо передачі вказаних документів. Також Посольством України у Республіці Сенегал у листі від 19.09.2025 № 61627/61627-500-114029 надано аналогічну відповідь станом на 19.09.2025 (а.с. 82, т.4).
08.09.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням (а.с. 50-52, т.4), в якому просив суд продовжити розгляд справи без отримання відповіді компетентного підрозділу Міністерства закордонних справ Республіки Ліберія, яке мотивоване наступним: станом на час подання клопотання минув понад рік із дати відкриття провадження, але відповідач жодного разу не з'явився у судові засідання, а заходи суду щодо вручення документів відповідачу через дипломатичні канали не дали результату; позивач посилається на п. 8 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справи за участю іноземних підприємств і організацій», в яких зазначено, що суд може прийняти рішення навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; відповідач не може не знати про судовий спір, адже належне йому на праві власності судно заарештоване та знаходиться в Ізмаїльському морському порті; за час перебування судна під арештом відповідач не вжив жодних заходів по звільненню судна у судовому порядку, що свідчить про байдужість відповідача до розгляду судової справи проти нього; позивачем вживаються додаткові заходи, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.
До матеріалів справи позивачем долучені листи Міністерства закордонних справ Республіки Ліберія від 18.11.2024 та від 29.05.2025 про направлення компанії The Liscr Building судових документів Господарського суду Одеської області для їх вручення відповідачу та подальшого отримання підтвердження про вручення відповідних документів (а.с. 68-71, т.4).
Додатково позивачем були вжиті наступні заходи, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи:
1. Направлено копію ухвали суду від 15.07.2024 про відкриття провадження у цій справі Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство Стела Маріс» (а.с. 18-22, т.4), яке, згідно з листом капітана Ізмаїльського морського порту від 03.02.2025 № 009/14-06-01-48 (а.с. 17, т.4), номіноване агентом судна Vyssos (ІМО 9385790) під час його перебування в акваторії морського порту Ізмаїл. При цьому у листі від 10.09.2025 уточнено, що ТОВ «Агентство Стела Маріс» не є представником судновласника судна Vyssos в іншому розумінні аніж оформлення приходу/відходу судна Vyssos в/з морського порту (а.с. 179, т.4), у зв'язку з чим представник позивача просив керівника товариства вжити заходів для направлення на всі наявні засоби зв'язку документів відповідачу (а.с. 181, т.4).
Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство Стела Маріс» були подані суду письмові пояснення (а.с. 1-9, т.5), в яких останнє наголосило на тому, що товариство не є представництвом іноземних судновласників та не наділена за законом на отримання будь-яких судових документів, повісток, повідомлень, які адресовані іноземним юридичним особам. Відтак, товариство не уповноважено на прийняття судових документів у цій справі. Також товариством наголошено, що іноземний судновласник судна VYSSOS, а саме компанії LYRA MARE LTD. та компанії NAVA SHIPPING LIMITED не здійснили відшкодування витрат за послуги рятування судна, буксирування судна та сплаті портових зборів, що стало підставою для ініціювання судового провадження компанією ТОВ «Агентство Стела Маріс» до відповідача.
2. Направлені 10.09.2025 запити до Міністерства закордонних справ Республіки Ліберія та організації Liberian Corporate Registry, з метою отримання інформації щодо вручення відповідачу направлених судом документів з повідомленням про розгляд цієї справи (а.с.72-81, т.4). При цьому, відповідно до роздруківки з відкритих джерел (а.с. 198, т.4), Уряд Республіки Ліберія призначив трастову компанію LISCR («Зареєстрований агент») ексклюзивним зареєстрованим агентом для всіх ліберійських юридичних осіб-нерезидентів. Основна роль зареєстрованого агента полягає в наданні адреси зареєстрованого офісу для отримання судових повідомлень та/або юридичних повідомлень від імені юридичної особи, отриманні інструкцій щодо подання документів та видачі щорічних рахунків-фактур та повідомлень. Зареєстрований агент також служить офіційним депозитарієм обов'язкових щорічних декларацій, а також будь-яких інших корпоративних документів, які ліберійська юридична особа добровільно реєструє поза публічним реєстром. Адреса зареєстрованого агента для всіх ліберійських юридичних осіб-нерезидентів: The LISCR Trust Company, 80 Broad Street , Monrovia, Liberia.
3. Направлено міжнародною службою доставки на адресу відповідача: Брод Стріт, 80, Монровія, Ліберія, копії документів щодо розгляду цієї справи (а.с. 83, т.4). Відповідно до відстеження поштового пересилання (а.с. 84, т.4), документи були вручені адресату 01.10.2025.
4. Відповідно до офіційних відомостей про державну реєстрацію компанії "Lyra Mare Limited", адресу та органи управління компанії (а.с. 85-87, т.4), зокрема, директором компанії є Іоанніс Андріопулос. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 88-91, т.1), Іоанніс Андріопулос звертався до суду першої інстанції Пірею із заявою про надання повноважень іншій особі для представництва його інтересів у суді та вказав власну адресу як: Кіфісія, вул. Левіду, 46В. Далі з матеріалів справи вбачається (а.с. 158-159, т.4), що судовим приставом апеляційного суду району Афіни, зареєстрованого в Афінському суді першої інстанції, на підставі письмового наказу, отриманого партнером юридичної фірми та юристом, призначеним позивачем, згідно з офіційним представленням були вжиті заходи для вручення Іоаннісу Андріопулосу, за адресою: Кіфісії, Аттіка, вул. Левіду, 46В, як директору компанії "Lyra Mare Limited", заяви, оформленої в позасудовому порядку, - запрошення із застереженням про права від 23.09.2025, проте пристав не зміг знайти директора відповідача за місцем проживання та/або його родичів чи домашнього працівника, у зв'язку з чим було прикріплено заяву у запечатаному конверті у присутності свідка. Документи для передачі Іоаннісу Андріопулосу судовим приставом були вручені черговому співробітнику поліції Поліцейського управління Кіфісії та передані до у відділення поштового зв'язку для направлення вищевказаному адресату. З матеріалів справи вбачається (а.с. 92-160, т.4), що судовим приставом вживались заходи з метою вручення директору відповідача позовної заяви у цій справі та постановлених судом ухвал.
Відповідно до роз'яснень юриста, кваліфікованого у Греції та виконуючого доручення позивача щодо вжиття заходів з метою повідомлення директора відповідача про розгляд цієї справи (а.с. 163-166, т.4), вжиті судовим приставом вищевказані заходи є доказом того, що документи були законним чином вручені особисто Іоаннісу Андріопулосу, як директору відповідача 24.09.2025 о 13:20 за місцевим часом, шляхом прикріплення документів на дверях його місця проживання згідно з законодавством Греції.
До матеріалів справи також долучений переклад витягу із Закону Республіки Ліберія «Про внесення подальших змін і поправок до частини І (Закон «Про торгово-промислові корпорації) та до частини ІІІ (Закони «Про партнерства та партнерства з обмеженою відповідальністю) законодавства про асоціації, розділ 5, переглянутого зводу законів Ліберії» (а.с. 191-195, т. 4) та Цивільно-процесуального права Республіки Ліберія (а.с. 195-197, т.4).
Так, Законом передбачене наступне: кожна вітчизняна юридична особа, іноземна корпорація, яка має повноваження на здійснення ділової діяльності на території Ліберії або ж іноземна морська організація, що зареєстрована згідно з положеннями Розділу 13.1, має призначити зареєстрованого агента в Ліберії, якому можуть вручатись судові документи про порушення судових справ проти такої юридичної особи чи іноземної морської організації, а також будь-які повідомлення чи вимоги, вручення яких вимагається чи дозволяється за законом. Зареєстрований агент юридичної особи з місцезнаходженням її підприємства чи офісу на території Ліберії повинен бути вітчизняною юридичною особою-резидентом з місцезнаходженням на території Ліберії чи фізичною особою, яка є резидентом або має службову адресу на території Ліберії. Вручення судових документів зареєстрованому агентові може відбуватися в порядку, передбаченому законодавством для вручення судових повісток, як начебто зареєстрований агент сам був відповідачем. Зареєстрований агент, при врученні судових документів, повідомлень або вимог, адресованих юридичній особі, яку він представляє, повинен передати їх юридичній особі шляхом особистого повідомлення чи у такий спосіб: після отримання судового документа, повідомлення чи вимоги, зареєстрований агент має направити копію такого документа поштою юридичній особі, зазначеній у ньому як його адресат, на її останню відому адресу. Таке поштове відправлення оформлюється як рекомендований лист. Якнайскоріше після цього, якщо судовий документ був виданий на території Ліберії, зареєстрований агент повинен подати секретареві ліберійського суду, який видав судовий документ, або установі Уряду Ліберії, що направило повідомлення чи вимогу, або квитанцію про таке відправлення рекомендованим листом, або афідевіт про здійснення такого відправлення, за підписом зареєстрованого агента, чи, якщо агент є юридичною особою, за підписом його посадової особи чи особи, уповноваженої на підписання. Дотримання положень цього пункту звільняє зареєстрованого агента від будь-якого подальшого зобов'язання перед юридичною особою стосовно вручення судового документа, повідомлення чи вимоги, але невиконання агентом положень цього пункту жодним чином не впливає на чинність самого вручення судового документа, повідомлення чи вимоги.
За умовами Цивільно-процесуального права Ліберії особисте вручення судових повісток вітчизняній або іноземній юридичній особі на території Ліберії здійснюється шляхом їх запитання та вручення особисто в руки посадовій особі, агентові-управляючому чи генеральному агентові, або ж будь-якому іншому агентові, уповноваженому на підставі призначення на посаду чи статуту на отримання судових документів, та, якщо повістка про виклик до суду вручається представнику в силу закону, то відповідачеві має додатково надсилатись поштою її копія.
5. Позивачем були направлені листи комерційному менеджеру відповідача - компанії Nava Shipping LTD з проханням щодо повідомлення відповідача про розгляд цієї справи (а.с. 171-178, т.4). При цьому, відповідно до поданих позивачем доказів (а.с. 167-170, т.4), директором компанії Nava Shipping LTD також є Іоанніс Андріопулос. Також позивач направляв компанії Nava Shipping LTD постановлені судом під час розгляду справи ухвали суду про відкладення судових засідань/оголошення перерви (а.с. 200-201, т.4; а.с. 19-20, 51-52, 102-104, т.5).
Також, під час розгляду справи судом здійснювалось повідомлення відповідача про дати та час судових засідань шляхом розміщення оголошень на офіційному сайті Судової влади.
Так, відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Відповідно до ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
Згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, приймаючи до уваги, що судом двічі направлялось дипломатичними каналами судове доручення з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та двічі зупинялось у зв'язку з цим провадження у справі - ухвалою від 15.07.2024 з призначенням дат засідань на 16.01.2025 о 14:00 (резервна дата засідання суду - 17.02.2025 о 11:00) та ухвалою від 17.02.2025 з призначенням дат засідань на 15.07.2025 о 12:00 (резервна дата засідання суду - 09.09.2025 о 12:00), враховуючи, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, а також з урахуванням вжитих судом і позивачем заходів для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, які описані вище, суд виснує, що у суду наявні підстави для постановлення судового рішення по справі без отримання офіційного підтвердження від компетентного органу Республіки Ліберія про виконання судового доручення. При цьому суд також враховує, що судно, власником якого є відповідач та події щодо якого стосуються спірних правовідносин сторін, тривалий час знаходиться на території України в акваторії Ізмаїльського морського порту, тобто відповідач повинен був і міг, діючи добросовісно, виявляти зацікавленість і бути обізнаним про події, які мали місце у спірних правовідносинах.
Щодо підвідомчості даного спору суду України
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
Згідно з ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 42 КТМ України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, у зв'язку з: компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; загальною аварією; заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені.
Згідно з ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року (дата набрання чинності для України: 16.05.2012) у цій Конвенції наведені нижче слова мають значення, встановлені для них цим документом: 1. "Морська вимога" означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: a) збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; b) загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; c) рятування судна або вантажу; d) договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; e) договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; f) втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; g) загальної аварії; h) морської позики; i) буксирування; j) лоцманства; k) поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; l) будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; m) заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; n) витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; o) спорів, що стосуються права власності на морське судно; p) спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; q) іпотеки або морської застави будь-якого судна. 2. "Арешт" означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення. 3. "Особа" означає фізичні особи, компанії чи корпорації, уряди, урядові установи та органи державної влади. 4. "Позивач" означає особу, яка стверджує, що морська вимога пред'являється на його користь.
Відповідно до ст. 7 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року визначено, що суди країни, в якій був здійснений арешт, мають компетенцію розглядати справи по суті, якщо ці суди є компетентними на підставі внутрішнього права країни, в якій здійснено арешт, або в таких, конкретно визначених, випадках: a) якщо позивач має постійне місце проживання або основне місце роботи у державі, де був здійснений арешт; b) якщо вимога виникла в країні, в якій був здійснений арешт; c) якщо вимога стосується рейсу судна, під час якого був здійснений арешт; d) якщо вимога виникла у зв'язку із зіткненням суден або з обставинами, що передбачені статтею 13 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо зіткнення суден, підписаної в Брюсселі 23 вересня 1910 року; e) якщо це вимога виплати винагороди за порятунок; f) якщо це вимога щодо іпотеки або морської застави заарештованого судна.
Згідно з ст. 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року положення цієї Конвенції застосовуються в межах юрисдикції будь-якої Договірної Держави до будь-якого судна, що ходить під прапором однієї з Договірних Держав. Судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт. Проте будь-яка Договірна Держава має право повністю або частково позбавити переваг цієї Конвенції будь-який уряд Держави, яка не є договірною чи будь-яку особу, яка на момент арешту не має постійного місця проживання або основного місця роботи в одній з Договірних Держав. Ніщо в цій Конвенції не змінює або не впливає на чинні норми права відповідних Договірних Держав щодо арешту будь-якого судна, яке знаходиться в межах юрисдикції держави, або ходить під її прапором, особою, яка має постійне місце проживання або основне місце роботи у цій державі. Якщо третя сторона, інша ніж основний позивач, висуває морську вимогу на підставі суброгації, передачі права або інакше, то вона, для цілей цієї Конвенції, вважається такою, яка має те саме місце постійного проживання й основне місце роботи, що й основний позивач.
За цих підстав, враховуючи, що: 1) місцезнаходженням судна VYSSOS є територія України, 2) місцем виникнення вимоги позивача є територія України; 3) органом, що вжив заходи щодо арешту судна VYSSOS, є компетентний судовий орган України, суд вважає, що дана справа підвідомча за суб'єктним, територіальним і предметним критеріями Господарському суду Одеської області.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі № 916/2217/24 заяву представника компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на морське судно «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (68600, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд. 4, код ЄДРПОУ ВП: 38728402), шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; заборонено Капітану Ізмаїльського морського порту Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна «Vyssos» (ІМО 9385790, прапор - Панама), яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 позовну заяву компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до увагу усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 15.07.2024 позовну заяву компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2820/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 16 січня 2025 року о 14:00; визначено дату наступного засідання суду - 17 лютого 2025 року об 11:00; постановлено направити відповідачу документи, пов'язані з розглядом справи через Міністерство юстиції України для їх направлення через дипломатичні канали; провадження у справі № 916/2820/24 зупинено.
Приймаючи до уваги призначення судом ухвалою від 15.07.2024 підготовчого засідання у цій справі на 16.01.2025 о 14:00, ухвалою суду від 16.01.2025 провадження у справі було поновлено для проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 16.01.2025 судом було зупинено провадження у справі до 16.02.2025.
Ухвалою суду від 17.02.2025 судом було відкладено підготовче засідання у справі на 15 липня 2025 року о 12:00; визначено дату наступного засідання суду - 09 вересня 2025 року о 12:00; постановлено направити відповідачу документи, пов'язані з розглядом справи через Міністерство юстиції України для їх направлення через дипломатичні канали; провадження у справі № 916/2820/24 зупинено.
Приймаючи до уваги призначення судом ухвалою від 17.02.2025 підготовчого засідання у цій справі на 15.07.2025 о 12:00, ухвалою суду від 15.07.2025 провадження у справі було поновлено.
Ухвалою суду від 15.07.2025 судом було відкладено підготовче засідання у справі на 09 вересня 2025 року о 12:00 та зупинено провадження у справі.
Приймаючи до уваги призначення судом ухвалою від 15.07.2025 підготовчого засідання у цій справі на 09.09.2025 о 12:00, ухвалою суду від 09.09.2025 провадження у справі було поновлено.
09.09.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні на 07 жовтня 2025 року о 10:40, а 07.10.2025 - на 17 жовтня 2025 року о 13:50.
17.10.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02 грудня 2025 року о 14:00.
Під час розгляду справи по суті судом неодноразово оголошувались перерви у судовому засіданні: 02.12.2025 - до 23 грудня 2025 року о 14:00; 23.12.2025 - до 16 січня 2026 року о 14:00; 16.01.2026 - до 06 лютого 2026 року о 14:00; 06.02.2026 - до 27 лютого 2026 року об 11:00.
27.02.2026 судом було оголошено про перехід на стадію ухвалення судового рішення та повідомлено дату та час його проголошення - 04 березня 2026 року о 15:45.
04.03.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 102-115, т.3), компанія American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. заснована за законодавством штату Нью-Йокр 15 лютого 1917 року та 19 лютого 1917 року одержала ліцензію на здійснення страхової діяльності у штаті Нью-Йорк. Вказана компанія є уповноваженою укладати страхові поліси і здійснювати діяльність у галузі морського страхування суден і вантажів, згідно з визначеним у параграфі(ах) 21 Розділу 1113 (а) Закону про страхування штату Нью-Йорк.
Згідно з Циркуляром щодо морського флоту ММС-202, виданого Морською адміністрацією Панами (а.с. 43-50, т.5), позивач входить до переліку затверджених компаній/клубів взаємного страхування, яким надано право виступати в якості фінансового гаранта у відповідності до положень Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 (MLC 2006).
14.02.2023 компанією American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. (One Baterry Park Plaza, 31st Floor, New York, NY 10004, USA), як організацією, яка здійснює функції страхування чи надає інше фінансове забезпечення, був виданий сертифікат № 62040/1 страхування чи іншого фінансового забезпечення відносно витрат на репатріацію моряків та пов'язаної з цим відповідальності згідно з вимогами положення 2.5.2, стандарт А2.5.2. Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року (з поправками) (а.с. 16-17, т.1) щодо судна Vyssos, порт приписки - Панама, позивний - 3EIS6, номер ІМО судна - 9385790, назва судновласника, від чого імені надане фінансове забезпечення - компанія "Lyra Mare Limited" (80 Broad Street, Monrovia, Liberia), період страхового покриття - з опівдня за Грінвичем 20 лютого 2023 року по опівночі за Грінвичем 20 лютого 2024 року. Вказаним сертифікатом засвідчено, що є укладеним та діє договір страхування чи інше фінансове забезпечення відносно вказаного судна, поки воно перебуває у власності вказаної компанії та, що вказаний договір або інше фінансове забезпечення відповідає вимогам до фінансових забезпечень Положення 2.5.2., Стандарт А2.5.2. Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року (з поправками) всюди, де вона діє та застосовується. Передбачається, що страховик або організація, що надає фінансове забезпечення, може скасувати цей сертифікат згідно зі Стандартом А2.5.2.11 шляхом направлення письмового повідомлення щонайменше за 30 днів компетентному органу влади країни прапору судна, після чого відповідальність страховика за цим договором припиняється з дати закінчення зазначеного строку повідомлення, але тільки щодо подій, які виникли після цього.
Відповідно до виданого Морською адміністрацією Панами суднового патенту про реєстрацію судна Vyssos, ІМО 9385790 (а.с. 19-21, т.1), зареєстрованим судновласником останнього є компанія "Lyra Mare Limited". Патент виданий 29.03.2023 строком дії до 28.03.2028. Інформація щодо відповідача, як судновласника судна Vyssos, ІМО 9385790, також підтверджується наявною у справі роздруківкою з відкритих джерел сайту Equasis (а.с. 22-28, т.1), при цьому сайт Equasis також містить відомості, що менеджером судна відповідно до Міжнародного кодексу з управління безпекою та комерційним менеджером є компанія Nava Shipping LTD. При цьому у графі «Становище» міститься інформація про обставину аварійного випадку або ремонту, яка має місце з 27.12.2023.
Згідно з свідоцтвом про правовий статус і фінансовий стан компанії, виданого Міністерством закордонних справ Республіки Ліберія 10.07.2024 (а.с. 131-135, т.3), компанія "Lyra Mare Limited" (реєстраційний номер С-124991) заснована як ліберійська вітчизняна корпорація-нерезидент 1 листопада 2022 року, не подавала документів про злиття, об'єднання, перетворення, зміну статусу нерезидента чи розпуску, який ще не набрав чинності, не була предметом оголошення про припинення її існування відповідно до Розділу 11.3 Закону про торгово-промислові корпорації. Зареєстрованим резидентом компанії "Lyra Mare Limited" є Трастова компанія The Liscr Trust Company, а офіс зареєстрованого агента, розташований за адресою: Брод Стріт, 80, Монровія, Ліберія, був зазначений при її реєстрації як її головний орган керівництва. Також у справі наявне свідоцтво від 23.09.2025 (а.с. 182-184, т.4), яким засвідчено, що відповідач почав своє існування 01.11.2022, проте наразі правовий і фінансовий статус корпорації сумнівний.
За даними суднової ролі (Crew List) (а.с. 38-39, т. 1) від 22.12.2023 до списку членів екіпажу судна Vyssos було включено 18 осіб, а саме: 1) ОСОБА_1 - капітан, громадянин Грецької Республіки; 2) ОСОБА_36 - старший помічник, громадянин Грецької Республіки; 3) ОСОБА_2 - 2-й помічник, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 4) ОСОБА_3 - стажер п.в., громадянин Турецької Республіки; 5) ОСОБА_4 - старший механік, громадянин України; 6) ОСОБА_5 - 2-й механік, громадяни України; 7) ОСОБА_6 - 3-й механік, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 8) ОСОБА_7 - електрик, громадянин України; 9) ОСОБА_8 - боцман, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 10) ОСОБА_9 - матрос 1 категорії, громадянин Турецької Республіки; 11) ОСОБА_10 - матрос 1 категорії, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 12) ОСОБА_11 - матрос 1 категорії, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 13) ОСОБА_12 - слюсар, громадянин Турецької Республіки; 14) ОСОБА_13 - моторист, громадянин Турецької Республіки; 15) ОСОБА_14 - моторист, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 16) ОСОБА_37 - моторист, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 17) ОСОБА_16 - кухар, громадянин Арабської Республіки Єгипет; 18) ОСОБА_17 - днювальний, громадянин Арабської Республіки Єгипет.
Як пояснив суду позивач, 27.12.2023 під час прямування судна Vyssos до Ізмаїльського морського пору, останнє натрапило на морську міну і отримало суттєві пошкодження, після чого було відбуксовано до Ізмаїльського морського пору. Як зазначає позивач, вказана подія широко висвітлювалось в українських засобах масової інформації на різноманітних веб ресурсах, а також на веб сайті Міжнародної Федерації Робітників Транспорту (Україна), на підтвердження чого у позовній заяві наведені відповідні посилання (https://mtwtu.org.ua/news/povernenna-dodomu-istoria-uspisnoi repatriacii-ekipazu-sudna-vyssos, https://yug.today/ekipazh-ukrainskoho dunayskoho-paroplavstva-vriatuvav-sudno-iake-pidirvalosia-na-mini/, https://dumskaya.net/news/v-chernom-more-na-mine-podorvalos-sudno-napravly-181208/). Відповідач дану обставину не заперечує і не спростовує.
З матеріалів справи вбачається, що представником Міжнародної федерації робітників транспорту (Україна) направлялись електронні листи, у тому числі і позивачу (а.с. 29-34, т.1), в яких наголошено на необхідності забезпечення виплат екіпажу судна Vyssos, а також щодо розміщення екіпажу в готелі та забезпечення їх харчуванням. Листи направлялись 08.01.2024 та містять дані про їх одержання 15.03.2024. В додатку до листа (а.с. 41-43, т.1) направлений розрахунок заборгованості по заробітній платі 16 членам екіпажу судна на суму 86305,16 доларів США, а також на суму 56650,00 євро 2 членам екіпажу (капітан та старший помічник). Відповідно до розрахунку, заробітна плата членів екіпажу - громадян Арабської Республіки Єгипет та капітану судна розрахована за період з 01.12.2023 по 02.02.2024 плюс бонус за перебування в зоні бойових дій за період з 26.12.2023 по 02.02.2024, а решті членам екіпажу - заробітна плата за період з 01.12.2023 по 26.01.2024 плюс бонус за перебування в зоні бойових дій за період з 26.12.2023 по 26.01.2024.
Також, 16.01.2024 позивач отримав електронне звернення від екіпажу судна Vyssos (а.с. 35-37, т.1) з проханням забезпечити схоронність життя та здоров'я членів екіпажу після потрапляння судна на міну при вході до Дунаю в Україні, враховуючи, що судновласник не цікавиться екіпажом.
Як пояснив суду позивач та вказане не спростовано відповідачем, у зв'язку з тим, що відповідач, який є власником судна Vyssos, після аварії судна ухилився від здійснення виплати заробітної плати членам екіпажу та щодо здійснення їх репатріації до країн їх проживання, вказане зобов'язане виконав позивач, який у спірних правовідносинах має статус служби фінансового забезпечення. На підтвердження обставин щодо здійснення виплат заборгованості по заробітній платі морякам на загальну суму 148648,94 доларів США та щодо відступлення членами екіпажу на користь позивача права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах позивачем до матеріалів справи долучені наступні докази:
1. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Грецької Республіки ОСОБА_18 (а.с. 44-54, т.1) про прийняття моряка на посаду капітану судна, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата капітана складає 10500 євро, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 55-56, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_19 на суму 34650,00 євро, що еквівалентно 38051,83 доларів США, станом на 01.02.2024. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Грецької Республіки ОСОБА_18 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 58-64, т.1; далі по тексту рішення - договір про відступлення прав вимоги), за умовами якого засвідчено, що позивач виплатив цеденту суму у розмірі 34650 євро, яка є сумою претензії до відповідача та складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 35275 євро та витрат на репатріацію до Грецької Республіки в сумі 625 євро. За цим договором цедент відступив та повністю передав позивачу свої претензії до відповідача щодо заробітної плати та витрат на репатріацію на суму 35275 євро, при цьому, якщо право власності на судно передається в інший спосіб, ніж у судовому порядку чи з публічних торгів, цедент також відступає позивачу всі без винятку права застави, вимоги та інші звернення за допомогою до суду, що він має як член екіпажу судна проти його нових судновласників, менеджерів або операторів, а також проти суден тієї ж компанії та іншого майна, що належить тому ж самому власнику, відносно самої речі та відносно конкретної особи. Цедент цією угодою безвідклично уповноважив позивача оголосити про це переуступлення прав судновласника судна та будь-яким іншим третім особам та стягнути напряму з судновласників вказану вище суму в розмірі 35275 євро плюс витрати та відсотки на неї. Позивач також має право у зв'язку з претензією, що відступається за цим договором, заявити від свого власного імені (імені цесіонера) цю претензію під час процедури продажу судна з торгів, подавати судові позови, заперечення проти переліку кредиторів з метою задоволення своєї претензії з виручки від примусового продажу судна, апеляційні скарги та будь-які інші засоби судового захисту та одержати суму від цього відступлення права плюс витрати та відсотки на неї.
2. Укладений між відповідачем, як власником судна Vyssos, договір про працевлаштування моряка - громадянина Грецької Республіки ОСОБА_21 із визначеною заробітною платою в розмірі 7500 євро, при цьому витрати на репатріацію моряка покладаються на нього, у разі необґрунтованого звільнення моряка за його бажанням раніше терміну, визначеного у договорі та відповідно до закону або звільнення через неналежну поведінку. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 69-70, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_21 на суму 22000,00 євро, що еквівалентно 24291,95 доларів США, станом на 26.01.2024. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Грецької Республіки ОСОБА_21 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 72-78, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_21 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 22000,00 євро та витрат на репатріацію моряка до Грецької Республіки в сумі 708,38 євро.
3. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 (а.с. 79-89, т.1) про прийняття моряка на посаду 2-го помічника капітана судна, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 2500,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 90-92, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_2 на суму 6596,74 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 93-99, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_2 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 6596,74 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
4. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Турецької Республіки - ОСОБА_3 (а.с. 100-109, т.1) про прийняття моряка на посаду курсанта-стажера палубного відділення, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 750,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 110-112, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_3 на суму 1914,13 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Турецької Республіки ОСОБА_3 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 113-119, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_3 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 1914,13 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Турецької Республіки в сумі 531,75 доларів США.
5. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином України ОСОБА_22 (а.с. 120-129, т.1) про прийняття моряка на посаду старшого механіка, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 7500,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 130-132, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_23 на суму 15920,00 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином України ОСОБА_22 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 133-139, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_23 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 15920,00 доларів США.
6. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином України ОСОБА_5 (а.с. 140-149, т.1) про прийняття моряка на посаду другого механіка, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 5500,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 150-152, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_5 на суму 11546,67 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином України ОСОБА_5 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 153-159, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_5 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 11546,67 доларів США.
7. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_6 (а.с. 160-166, т.1) про прийняття моряка на посаду 3-го механіка, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 2500,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 167-168, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_6 на суму 6596,74 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_6 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 170-176, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_6 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 6596,74 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
8. Укладений між відповідачем, як власником судна Vyssos, договір про працевлаштування моряка - громадянина України ОСОБА_26 із визначеною заробітною платою в розмірі 4000,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 189-191, т.1), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_26 на суму 8746,67 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином України ОСОБА_27 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 192-197, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_26 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 8746,67 доларів США.
9. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_8 (а.с. 1-11, т.2) про прийняття моряка на посаду матроса 1 класу палубного відділення, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1750,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 12-14, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_8 на суму 4533,74 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_8 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 15-21, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_8 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 4533,74 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
10. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Турецької Республіки ОСОБА_29 (а.с. 22-31, т.2) про прийняття моряка на посаду матроса 1 класу, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1600,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 32-34, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_30 на суму 3677,87 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Турецької Республіки ОСОБА_29 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 35-41, т.1), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_29 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 3677,87 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Турецької Республіки на суму 531,74 доларів США.
11. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_10 (а.с. 42-60, т.2) про прийняття моряка на посаду матроса 1 класу, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1000,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 64-66, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_10 на суму 2887,47 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_10 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 67-73, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_10 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 2887,47 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
12. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_11 (а.с. 74-84, т.2) про прийняття моряка на посаду матроса 1 класу, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1000,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 85-87, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_11 на суму 2887,47 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_11 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 88-94, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_10 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 2887,47 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
13. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Турецької Республіки ОСОБА_12 (а.с. 95-104, т.2) про прийняття моряка на посаду матроса 1 класу, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1910,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 105-107, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_12 на суму 4337,60 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Турецької Республіки ОСОБА_12 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 108-114, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_12 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 4337,60 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Турецької Республіки на суму 531,75 доларів США.
14. Укладений між компанією Nava Shipping LTD від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Турецької Республіки ОСОБА_13 (а.с. 115-124, т.2) про прийняття моряка на посаду моториста, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1600,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 125-127, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_13 на суму 3677,87 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Турецької Республіки ОСОБА_12 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 128-134, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_13 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 3677,87 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Турецької Республіки на суму 531,75 доларів США.
15. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_14 (а.с. 135-145, т.2) про прийняття моряка на посаду моториста, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1000,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 146-148, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_14 на суму 2887,47 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_14 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 149-155, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_14 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 2887,47 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
16. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_15 (а.с. 156-166, т.2) про прийняття моряка на посаду моториста, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1000,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 167-169, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_15 на суму 2887,47 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_15 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 170-176, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_15 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 2887,47 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
17. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_16 (а.с. 177-186, т.2) про прийняття моряка на посаду суднового кухаря, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 1750,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 188-190, т.2), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_16 на суму 5046,74 доларів США. В цей же час, 24.01.2024 між позивачем (цесіонер) та громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_16 (цедент) був укладений договір про відступлення, угода про звільнення від зобов'язань за умови одержання виплати (а.с. 191-197, т.2), який за своїми умовами є ідентичним із вищевказаним договором про відступлення прав вимоги. За цим договором про відступлення прав вимоги позивачу відступлено право вимоги за претензією моряка ОСОБА_16 до відповідача щодо несплаченої заробітної плати на суму 5046,74 доларів США та витрат на репатріацію моряка до Арабської Республіки Єгипет в сумі 947,33 доларів США.
18. Укладений між компанією Marinomar Shipping від імені судновласника судна Vyssos трудовий договір з громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_17 (а.с. 198-203, т.2; а.с. 1-5, т.3) про прийняття моряка на посаду днювального по столовій, яким передбачено, зокрема, що місячна заробітна плата моряка складає 750,00 доларів США, при цьому моряк має право на отримання додаткової надбавки у розмірі 100% від базового окладу поки судно перебуває у зоні бойових дій. За цим контрактом роботодавець зобов'язався оплатити моряку витрати чи вартість репатріації до місця його проживання, включаючи дорожні та інші витрати. За даними наявного у справі платіжного документу (а.с. 6-8, т.3), позивачем здійснено перерахування на користь ОСОБА_17 на суму 2160,53 доларів США.
На підтвердження банківських реквізитів членів екіпажу, за якими здійснювалось перерахування заборгованості із заробітної плати, позивачем до матеріалів справи долучений відповідний список завірений капітаном судна (а.с. 9-17, т.3).
Також позивачем були понесені витрати на загальну суму 20295,21 доларів США у процесі виконання обов'язків судновласника з репатріації моряків до місць їх проживання, що, серед іншого, передбачено умовами укладених з моряками договорів. Так, вищевказана сума була сплачена позивачем на підставі наступних документів:
1. Позивачем було залучено компанію ПП «Діас Морські Консультації» для забезпечення належної комунікації з членами екіпажу судна, з представниками Міжнародної Федерації Робітників Транспорту (Україна), посольством Молдавської Республіки щодо репатріації моряків через аеропорт Кишиніва тощо. Відповідно до виставленого рахунку від 21.02.2024 № 023/24 (а.с. 18-24, т.3), вартість послуг ПП «Діас Морські Консультації» склала 5780,00 євро, яка сплачена позивачем у еквіваленті в доларах США, а саме розмірі 6236,00 доларів США, що підтверджується наявними у справі платіжними документами від 08.03.2024 та від 15.03.2024 (а.с. 25-30, т.3).
2. Для організації загального транспортного процесу репатріації членів екіпажу позивач звернувся до компанії «Global Voyager Assistance Ltd» (Кіпр), яка, у свою чергу, залучила місцевого перевізника - ФОП Гришков В. А. для перевезення 15 іноземних членів екіпажу з м. Ізмаїл до міжнародного аеропорту Кишинів (Республіка Молдова), а також 3 українських членів екіпажу з м. Ізмаїл до м. Одеса. Також, для організації авіа-перевезення 15 іноземних членів екіпажу компанія «Global Voyager Assistance Ltd» залучила компанію «Mantovani Plotin Travel Ltd» для придбання авіа-квитків з міжнародного аеропорту Кишинів (Республіка Молдова) до Афін (Греція), Стамбулу (Туреччина), Каїру (Єгипту).
Так, здійснивши оплату вартості послуг ФОП Гришкова В.А. та компанії «Mantovani Plotin Travel Ltd», компанія «Global Voyager Assistance Ltd» включила відповідні витрати до виставлених рахунків власнику судна Vyssos через позивача, додавши, при цьому, супутні витрати, пов'язані з репатріацією екіпажу судна та вартість власних послуг за період з 09.01.2024 по 02.02.2024. З урахуванням вказаного компанією «Global Voyager Assistance Ltd» були виставлені рахунки: від 15.02.2024 № CYP-0026903 на суму 3381,90 євро; від 15.02.2024 № CYP-0026904 на суму 8600,98 євро (а.с. 31-33, 49-52, т.3). Також до матеріалів справи були долучені докази, на підтвердження надання залученими організаціями послуг, вартість яких була включена компанією «Global Voyager Assistance Ltd» до власних рахунків, зокрема: квитки, чеки, рахунки, проїзні документи тощо (а.с. 37-48, 56-77, т.3).
Вищевказані рахунки компанії «Global Voyager Assistance Ltd» були оплачені позивачем, що підтверджується наявними у справі платіжними документами: від 15.03.2024 на суму 3381,90 євро (що еквівалентно 3738,43 доларів США); від 03.04.2024 на суму 8600,93 євро (що еквівалентно 9420,78 доларів США) (а.с. 34-36, 53-55, т.3).
3. Позивач сплатив 900 доларів США за послуги агентської компанії ТОВ «Агентство Стела Маріс», яка займалась організацією офіційних формальностей, необхідних для списання членів екіпажу з судна в Ізмаїльському морському порту, що підтверджується рахунком від 16.01.2024 № 474 (а.с. 78-80, т. 3) та платіжним документом від 01.02.2024 (а.с. 81-83, т.3).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що безпосередньо позивачем були понесені витрати на виплату заробітної плати членам екіпажу судна Vyssos та відшкодовано вартість репатріації та послуг, які надавались під час репатріації членів екіпажу до країн їх проживання.
Після здійснення вищевказаних виплат, позивачем був виставлений компаніям Nava Shipping LTD та "Lyra Mare Ltd" рахунок від 08.02.2024 № 8410 (а.с. 86-90, т.3) на суму 168944,17 доларів США. Доказів оплати цього рахунку матеріали справи не містять.
Відповідно до відповіді Капітана Морського порту Ізмаїл від 01.05.2024 за вих. № 075/14-06-01-48 (а.с. 40, т.1), станом на дату надання відповіді на адвокатський запит представника позивача, судно Vyssos знаходилось в акваторії морського порту Ізмаїл на причалі № 16 в затоні 95 км.
У зв'язку з наявністю у позивача претензії до відповідача на вищевказану суму, яка останнім не була задоволена, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про накладення арешту на суду Vyssos, яка була задоволена шляхом постановлення ухвали суду від 23.05.2024 (а.с. 91-101, т.3). Доказів того, що судно Vyssos покинуло акваторію морського порту Ізмаїл матеріали справи не містять.
В цей же час, до матеріалів справи позивачем було долучено повідомлення про переуступлення прав від 03.02.2023, адресоване відповідачем страховикам, відповідно до якого відповідач просить додати компанію «Oceanus Capital S.А.R.L.» в якості співстрахувальника судна «Vyssos» у зв'язку з тим, що 23 грудня 2022 р між ними був укладений договір про термінову кредитну лінію і відповідач переуступив компанії «Oceanus Capital S.А.R.L.» всі його теперішні та майбутні права, право власності та частку у страховому покритті за всіма страховими договорами (а.с. 95-98, т.5). Далі позивач видав доповнення до полісу страхування від 04.01.2024 (а.с. 99-100, т.5), відповідно до якого компанія «Oceanus Capital S.А.R.L.» додається до числа співстрахувальників як іпотекодержатель судна «Vyssos».
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 91 Конвенції ООН з морського права 1982 року (ратифікована Республікою Панама та Україною) передбачено, що кожна держава визначає умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном має існувати реальний зв'язок. Кожна держава видає відповідні документи суднам, яким вона надає право плавати під її прапором.
За змістом статей 26, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (ратифікована Республікою Панама та Україною) кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись. Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору. Це правило діє без шкоди для статті 46.
Відповідно до ст. 46 Віденської конвенції про право міжнародних договорів держава не має права посилатись на ту обставину, що її згода на обов'язковість для неї договору була виражена на порушення того чи іншого положення її внутрішнього права, яке стосується компетенції укладати договори, як на підставу недійсності її згоди, якщо тільки це порушення не було явним і не стосувалося норми її внутрішнього права особливо важливого значення. Порушення є явним, якщо воно буде об'єктивно очевидним для будь-якої держави, що діє в цьому питанні добросовісно і відповідно до звичайної практики.
Згідно з ст. 1 Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року (учасниками якої є, зокрема, є Республіка Панама та Республіка Ліберія) (далі - Конвенція) кожна держава-член, що ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується повністю виконувати її положення в порядку, передбаченому в Статті VI, з метою забезпечення права всіх моряків на гідну зайнятість.
За змістом ч. 2, 4 ст. 2 Конвенції за винятком випадків, коли прямо не передбачено інше, ця Конвенція застосовується до всіх моряків. За винятком випадків, коли прямо не передбачене інше, ця Конвенція застосовується до всіх суден, що перебувають у державному або приватному володінні, які звичайно займаються комерційною діяльністю, за винятком суден, зайнятих рибним або аналогічним промислом, та суден традиційної будівлі, таких як плоскодонні шлюпки та джонки. Ця Конвенція не застосовується до військових кораблів і допоміжних військово-морських суден.
Відповідно до ч. 4, 7 ст. 5 Конвенції судно, до якого застосовується ця Конвенція, може, згідно з міжнародним правом, бути піддано інспекції не тільки державою прапора, а й іншою державою-членом, коли це судно перебуває в одному з її портів, з метою визначення, чи дотримується це судно вимог цієї Конвенції. Кожна держава-член виконує свої обов'язки відповідно до цієї Конвенції таким чином, щоб забезпечити, щоб суднам, які плавають під прапором будь-якої держави, котра не ратифікувала цю Конвенцію, не надавався сприятливіший режим, ніж суднам, які плавають під прапором будь-якої держави, яка ратифікувала її.
Згідно з Правилом 2.5. Конвенції моряки мають право на репатріацію без будь-яких витрат з їх боку в обставинах і на умовах, зазначених у Кодексі. Кожна держава-член вимагає, щоб судна, які плавають під її прапором, надавали фінансові гарантії, що забезпечують належну репатріацію моряків відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до Стандарту А2.5.1 Конвенції кожна держава-член забезпечує, щоб моряки, які працюють на суднах, що плавають під її прапором, мали право на репатріацію в наступних обставинах: a) якщо трудовий договір моряка закінчується під час перебування судна за кордоном; b) якщо трудовий договір моряка розривається: I) з ініціативи судновласника; або II) з ініціативи моряка через обґрунтовані причини; а також c) якщо моряк не може більше виконувати свої обов'язки відповідно до трудового договору або якщо від нього не можна очікувати їхнього виконання в конкретних обставинах.
Згідно з Стандартом А2.5.2. Конвенції на виконання пункту 2 Правила 2.5 цей Стандарт встановлює вимоги для забезпечення функціонування оперативної та ефективної системи фінансового забезпечення з метою сприяння морякам у разі залишення їх без допомоги. Для цілей цього Стандарту моряк вважається залишеним без допомоги в тому випадку, якщо, в порушення вимог цієї Конвенції або умов трудового договору моряка, судновласник: a) не покриває витрат, пов'язаних з репатріацією моряка; b) залишив моряка без необхідної матеріальної допомоги і підтримки; c) з інших причин в односторонньому порядку розірвав зв'язки з моряком, в тому числі, не виплачував йому договірної заробітної плати за період не менше двох місяців. Кожна держава-член забезпечує, щоб система фінансового забезпечення, яка відповідає вимогам цього Стандарту, діяла щодо суден, які плавають під її прапором. Система фінансового забезпечення може мати форму або системи соціального забезпечення, або страхування, або національного фонду, або будь-яких інших аналогічних схем. Її форма визначається державою-членом після консультацій із зацікавленими організаціями судновласників і моряків. Система фінансового забезпечення передбачає прямий доступ, достатнє покриття витрат і термінову фінансову допомогу відповідно до цього Стандарту будь-якому залишеному без допомоги моряку на судні, що ходить під прапором держави-члена. Для цілей підпункту b) пункту 2 цього Стандарту необхідна матеріальна допомога і підтримка морякам включає: достатнє харчування, житло, забезпечення питною водою, життєво необхідним для виживання на борту судна паливом і необхідну медичну допомогу. Кожна держава-член вимагає, щоб на борту суден, що плавають під її прапором, і до яких застосовуються пункти 1 або 2 Правила 5.1.3, зберігалось свідоцтво або інше документальне підтвердження фінансового забезпечення, видане службою фінансового забезпечення. Копія такого свідоцтва розміщується на видному місці на борту судна, де з нею мають змогу ознайомитися моряки. У разі якщо фінансове забезпечення надається більше ніж однією службою фінансового забезпечення, на борту судна зберігаються всі документи, видані кожною такою службою. Свідоцтво або інше документальне підтвердження фінансового забезпечення повинна містити інформацію згідно з вимогами Додатка A2-I. Ця інформація повинна бути викладена англійською мовою або супроводжуватися перекладом на англійську мову. Допомога, яка надається системою фінансового забезпечення, надається негайно за запитом моряка або призначеного моряком представника, належним чином аргументованого відповідно до пункту 2 вище. З врахуванням Правил 2.2 і 2.5, допомога, що надається системою фінансового забезпечення, повинна бути достатньою, щоб покрити: a) невиплачену заробітну плату та інші виплати, які судновласник повинен виплатити моряку згідно з його трудовим договором, відповідним колективним договором або національним законодавством держави прапора, але не більше ніж за чотири місяці заборгованості по заробітній платі і чотири місяці заборгованості за іншими виплатами, що належать моряку; b) всі витрати, обґрунтовано понесені моряком, включаючи витрати по репатріації, передбачені в пункті 10; та c) першочергові потреби моряка, включаючи наступні: достатнє харчування, одяг в разі необхідності, житло, забезпечення питною водою, життєво важливим для виживання на борту судна паливом, необхідна медична допомога, а також будь-які інші обґрунтовані витрати або витрати, пов'язані з дією або бездіяльністю, кваліфікованими як залишення моряка без допомоги до його прибуття додому. Витрати по репатріації покривають проїзні витрати на найбільш відповідному і швидкому транспорті, зазвичай повітряному, і включають забезпечення моряка харчуванням і житлом з часу залишення ним судна і до прибуття додому, необхідну медичну допомогу, проїзд і перевезення особистих речей, а також будь-які інші обґрунтовані витрати і витрати, що виникли в зв'язку з залишенням моряка без допомоги. Фінансове забезпечення не припиняється до завершення терміну дії фінансового забезпечення, якщо служба фінансового забезпечення не направила до компетентних органів держави прапора попереднього повідомлення не менше ніж за 30 днів. Якщо служба страхування або іншого фінансового забезпечення здійснила будь-які виплати моряку відповідно до вимог цього Стандарту, така служба в межах фактичних витрат і відповідно до застосовного права набуває по суброгації, шляхом уступки чи іншим чином права, якими мав би скористатися моряк. Жодне положення цього Стандарту не завдає шкоди будь-якому праву зворотної вимоги страховика або служби фінансового забезпечення до третьої сторони. Положення цього Стандарту не є виключними або такими, що обмежують будь-які інші права, претензії або засоби правового захисту, які можуть також бути доступні для залишених без допомоги моряків з метою виплати їм компенсації. Національне законодавство та нормативні правові акти можуть передбачати, що будь-які суми, які підлягають сплаті згідно з цим Стандартом, можуть бути зараховані в рахунок сум, отриманих з інших джерел і пов'язаних з будь-якими правами, претензіями або засобами правового захисту, які можуть бути пов'язані з компенсаційними виплатами відповідно до вимог цього Стандарту.
За умовами Керівного принципу В2.5.1 Конвенції моряки повинні мати право на репатріацію: а) у випадках, передбачених у підпункті a) пункту 1 Стандарту А2.5 після закінчення терміну дії повідомлення, що подається відповідно до положень трудового договору моряка; b) у випадках, передбачених у підпунктах b) і с) пункту 1 Стандарту А2.5: i) у випадку захворювання чи травми або інших медичних показань, які вимагають їхньої репатріації, коли моряк вважається придатним для подорожування; ii) у випадку корабельної аварії; iii) у випадку, якщо судновласник не здатний далі виконувати свої юридичні або договірні зобов'язання як роботодавець моряка через неплатоспроможність, продаж судна, зміну реєстрації судна або з будь-якої іншої аналогічної причини; iv) у випадку, якщо судно прямує в зону воєнних дій, як вона визначена національним законодавством, нормативно-правовими актами або трудовими договорами моряків, куди моряк не згодний іти; та v) у випадку припинення або переривання дії трудового договору згідно з рішенням промислового арбітражу або колективним договором, або припинення дії трудового договору з будь-якої іншої аналогічної причини. При визначенні максимальної тривалості періодів служби на борту судна, після яких моряк має право на репатріацію відповідно до цього Кодексу, повинні враховуватися фактори, що впливають на виробниче середовище моряків. Кожна держава-член повинна намагатися, в міру можливості, скорочувати ці періоди у світлі технологічних змін і прогресу й могла б керуватися будь-якими рекомендаціями з даного питання, внесеними Паритетною морською комісією. Видатки, які має нести судновласник у зв'язку з репатріацією за Стандартом А2.5, повинні включати як мінімум наступне: a) проїзд до місця призначення, вибраного для репатріації відповідно до пункту 6 цього Керівного принципу; b) квартирні видатки й видатки на харчування з моменту, коли моряк сходить із судна, і до моменту, коли він прибуває до місця репатріації; c) заробітну плату та допомогу з моменту, коли він сходить із судна, і до моменту, коли він прибуває до місця репатріації, якщо це передбачено національним законодавством, нормативно-правовими актами або колективними договорами; d) провезення 30 кг особистого багажу моряка до місця репатріації; та e) лікування, якщо буде потреба, доти, поки моряк не буде придатний за станом здоров'я для переїзду до місця репатріації. Час, витрачений на очікування репатріації, і час у дорозі під час репатріації не повинний відніматися з оплачуваної щорічної відпустки, накопиченої моряком. Судновласники повинні продовжувати покривати видатки на репатріацію доти, поки відповідні моряки не прибудуть у місце призначення, встановлене відповідно до цього Кодексу, або не одержать підхожу роботу на борту судна, що прямує до одного з цих місць призначення. Кожна держава-член повинна вимагати, щоб судновласники несли відповідальність за організацію репатріації у належний та терміновий спосіб. Для репатріації звичайно повинен використовуватися повітряний транспорт. Держава-член повинна пропонувати місця призначення, куди можна репатріювати моряків. Місця призначення повинні включати країни, з якими моряк може мати істотні зв'язки, зокрема: a) місце, у якому моряк дав згоду на працевлаштування; b) місце, обумовлене в колективному договорі; c) країна постійного місця проживання моряка; або d) таке інше місце, що може бути погоджено обома сторонами в момент працевлаштування. Моряки повинні мати право вибрати з запропонованих місць репатріації місце, до якого вони повинні бути репатрійовані. Право на репатріацію може бути втрачено, якщо відповідні моряки не заявляють про нього протягом розумного періоду часу, визначуваного національним законодавством, нормативно-правовими актами або колективними договорами.
Статтею 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною. Сторони зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.
Згідно з ст. 52 Закону України «Про міжнародне та приватне право» до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позиція суду
Як встановлено судом, відповідач є зареєстрованим власником судна Vyssos, порт приписки якого є Республіка Панама, номер ІМО судна - 9385790.
24.02.2022, у зв'язку з неспровокованою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, затвердженим Законом "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на даний час.
Судом встановлено, що судно Vyssos, на борту якого перебувало 18 членів екіпажу, натрапило на морську міну і отримало пошкодження, що підтверджується загальновідомими обставинами, відомостями на сайті Equasis (аварійний випадок з 27.12.2023), поясненнями позивача та не спростовано відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що судно було відшвартоване до Ізмаїльського морського пору та знаходиться під арештом в акваторії морського порту.
Дослідивши зміст трудових договорів, укладених між членами екіпажу та судновласником, а також врахувавши норми застосованих судом до спірних правовідносин міжнародно-правових актів, суд виснує, що після виникнення аварії судна через підрив на морській міні судновласник був зобов'язаний, зокрема, забезпечити репатріацію членів екіпажу та супутні витрати, пов'язані з цим, а також здійснити виплату заробітної плати екіпажу судна, з урахуванням передбачених доплат під час їх знаходження у зоні бойових дій.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо виконання відповідачем вищевказаного зобов'язання, а тому, у розумінні положень Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року, члени екіпажу судна Vyssos вважаються такими, що були залишені без допомоги. Так, у зв'язку з залишенням відповідачем членів екіпажу без допомоги до позивача, який у спірних правовідносинах має статус служби страхування (фінансового забезпечення), звернулись члени екіпажу та представник Міжнародної федерації робітників транспорту (Україна) для вирішення питання щодо забезпечення виплат екіпажу судна Vyssos, розміщення екіпажу в готелі, забезпечення їх харчуванням та організації їх репатріації.
На виконання узятих на себе зобов'язань позивач надав допомогу членам екіпажу судна Vyssos та здійснив виплату заробітної плати членам екіпажу на загальну суму 148648,96 доларів США, а також сплатив вартість витрат, пов'язаних з репатріацією членів екіпажу судна "Vyssos", на загальну суму 20295,21 доларів США, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
Приймаючи до уваги здійснення позивачем вищевказаних витрат, а також враховуючи умови укладених між позивачем та членами екіпажу судна "Vyssos" договорів про відступлення прав вимоги, суд дійшов висновку, що позивач набув право на стягнення цих сум з відповідача в порядку суброгації. Оскільки ані відповідач, ані його комерційний менеджер не сплатив кошти за виставленим позивачем рахунком, суд виснує, що позовні вимоги позивача про стягнення спірної суми в судовому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про встановлення порядку виконання судового рішення шляхом вказання в його резолютивній частині про те, що позовні вимоги "American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association, Inc." до компанії "Lyra Mare Limited" підлягають переважному задоволенню перед вимогами інших стягувачів компанії "Lyra Mare Limited", у тому числі перед вимогами, забезпеченими заставою, суд зазначає про таке.
Так, заявивши вищевказане клопотання позивач посилається на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 358 КТМ України, які визначають, що у першу чергу підлягають переважному задоволенню перед іншими вимогами, у тому числі перед вимогами, забезпеченими заставою вимоги, що випливають з трудових взаємовідносин, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і після їх повного відшкодування - вимоги щодо соціального страхування, оскільки всі ці вимоги стосуються відповідного судна. Натомість, ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
У зв'язку з неузгодженістю положень норм КТМ України і Закону України «Про виконавче провадження» у частині задоволення вимог стягувачів, які випливають з трудових взаємовідносин працівників морських суден (моряків), позивач вважає, що норми КТМ України мають вищу юридичну силу і підлягають переважному застосуванню перед нормами Закону України «Про виконавче провадження», а тому, на переконання позивача, наявні підстави для усунення цієї прогалини шляхом встановлення у резолютивній частині рішення порядку його виконання.
Разом з цим, судом з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що наразі відкрите будь-яке виконавче провадження, в якому відповідач має статус боржника. Також у справі відсутні докази, з яких суд мав би можливість встановити усіх кредиторів відповідача та, з урахуванням їх статусу у правовідносинах з відповідачем, зробити висновок, що саме вимоги позивача підлягають переважному задоволенню перед вимогами усіх інших кредиторів. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази недостатності чи відсутності у відповідача майна для задоволення вимог усіх його кредиторів, що зумовлює необхідність встановлення пріоритету. Також суд зазначає, що виконавчий документ у даній справі не перебуває на виконанні, а тому робити висновки щодо порядку його виконання виконавцем на даній стадії є передчасним.
За цих обставин, суд дійшов висновку, що вищевказане клопотання позивача є передчасним та не підлягає задоволенню судом.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 82144,16 грн судового збору.
Керуючись ст. 129, 191,232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з компанії "Lyra Mare Ltd" (80 Broad Street, Monrovia, Liberia, реєстраційний номер С-124991) на користь компанії American Steamship Owners Mutual Protection and Indemnity Association Inc. (One Baterry Park Plaza, 31st Floor, New York, NY 10004, USA) грошові кошти у розмірі 168944 доларів США 17 центів та судовий збір в сумі 82144 грн 16 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 16 березня 2026 р.
Суддя Д.О. Бездоля