65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2709/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Кривельова Т.М.
від позивача: не з'явився,
від відповідача: адвокат Галюров М.Ю.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. № 2-354/26 від 25.02.2026) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 916/2709/22
за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури (вул. В. Шума, № 9/102Н, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000) в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. 40-річчя Перемоги, № 27, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вул. 40 Років Перемоги, № 25, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496)
про стягнення 3 150 517,31 грн,
14.02.2023 рішенням Господарським судом Одеської області відмовлено в задоволенні позову керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» про стягнення 3 150 517,31 грн.
23.05.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі №916/2709/22 та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області задоволений. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до бюджету Таїровської об'єднаної територіальної громади 3 150 517 грн 31 коп.
Окрім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» на користь Одеської обласної прокуратури 47257 грн 76 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 70886 грн 64 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
08.06.2023 Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22 видано відповідні накази.
07.09.2023 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №916/2709/22 залишено без змін.
25.02.2026 за вх.№2-354/26 Господарським судом Одеської області одержано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до якої заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 по справі № 916/2709/22 про стягнення з ТОВ «Акваторія» на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області заборгованості у розмірі 3150517,31 грн.
В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Акваторія» зазначає, що 09.06.2023 постановою державного виконавця Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №71995140 з виконання наказу Господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ Акваторія» на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області 3 150 517,31 грн.
Окрім того, 13.09.2023 постановою державного виконавця Овідіопольського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №72764184 з виконання наказу Господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ Акваторія» на користь Одеської обласної прокуратури витрат по сплаті судового збору в сумі 118 144,40 грн, яке в подальшому було завершено у зв'язку з погашенням боргу.
Між тим, як вказує заявник, з липня 2023 ТОВ «Акваторія» періодично здійснювало оплату заборгованості по судовому наказу № 916/2709/22 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3150517,31 грн гідно постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22.
Так, за ствердженням заявника, у період з 06.07.2023 по 11.02.2025 ТОВ «Акваторія» було сплачено на користь стягувача грошові кошти у загальному розмірі 218977,05 грн, що підтверджено листом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області вих. № 2970/02-07 від 25.09.2025. Окрім того, 18.09.2025 Обслуговуючим кооперативом «Радуга», замість ТОВ «Акваторія», на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області було добровільно сплачено грошові кошти у загальному розмірі 2931540,26 грн.
У зв'язку з цим, на переконання заявника, в результаті добровільної оплати ОК «Радуга» на користь стягувача грошових коштів, обов'язок ТОВ «Акваторія» щодо сплати на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області заборгованості є виконаним та відповідна заборгованість відсутня.
Відтак, за висновком заявника, іншою особою (ОК «Радуга») добровільно та у повному обсязі погашена перед стягувачем заборгованість, а тому є обґрунтовані причини стверджувати про наявність підстав для визнання виконавчого документу, а саме наказу Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 по справі № 916/2709/22 про стягнення з ТОВ «Акваторія» на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області заборгованості у розмірі 3150517,31 грн, таким, що не підлягає виконанню.
25.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. № 2-354/26 від 25.02.2026) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 916/2709/22 до розгляду та призначено розгляд заяви на "09" березня 2026 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 09.03.2026 представник заявника підтримав аргументи, викладені ним у заяві, та просив її задовольнити, присутній прокурор залишив вирішення заяви на розсуд суду. Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений був належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши подані докази та матеріали справи, розглянувши заяву ТОВ «Акваторія» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.06.2023 Господарським судом Одеської області на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22, яка набрала законної сили 23.05.2023, серед іншого, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до бюджету Таїровської об'єднаної територіальної громади 3 150 517 грн 31 коп.
Відповідно до статті першої Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як убачається з наявних матеріалів, 09.06.2023 державним виконавцем Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71995140 на виконання наказу суду від 08.06.2023 у справі № 916/2709/22 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області заборгованості у розмірі 3150517,31 грн.
Судом встановлено, що боржник погасив заборгованість за наказом Господарського суду Одеської області від 08.06.2023, виданим на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22, на загальну суму 3150517,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 52839 від 18.09.2025 щодо погашення ОК «Радуга-3» замість ТОВ «Акваторія» заборгованості в розмірі 2931540,26 грн, а також листом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 2970/02-07 від 25.09.2025, з якого вбачається, що у період з 06.07.2023 по 18.09.2025 до бюджету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області надійшли кошти за кодом 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» від ТОВ «Акваторія» в сумі 3150517,31 грн.
Перевіривши відповідність доводів заявника нормам українського законодавства та фактичним обставинам, з'ясованим у процесі розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 (заява №18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; «Ясіуньєне проти Латвії», заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53.
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відтак, суд зауважує, що на господарський суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, при цьому суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов'язується з наявністю самого обов'язку.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах КГС ВС від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15.
Відтак, законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з добровільним виконанням обов'язку ним або іншою особою; інші причини.
Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу в наслідок помилки суду.
Під відсутністю обов'язку слід розуміти, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.
Судом встановлено, що починаючи з 09.06.2023 виконання судового рішення відбувається в межах виконавчого провадження ВП № 71995140.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом зауважується, що визнання наказу такими, що не підлягає виконанню можливо внаслідок, зокрема, добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, в інших випадках добровільне виконання рішення суду боржником є підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у разі добровільного виконання обов'язку боржником саме поза межами виконавчого провадження. Якщо ж обов'язок було виконано боржником в межах виконавчого провадження, такий наказ не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження підлягає закінченню у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У разі ж якщо державний (приватний) виконавець відмовляє у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку.
Разом із цим, виконання рішення суду відбулося у період з 06.07.2023 по 18.09.2025, тобто після вчинення державним виконавцем відповідних виконавчий дій з виконання наказу про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2025 у справі № 916/2709/22, виданого 08.06.2023 Господарським судом Одеської області, а тому посилання боржника на добровільне виконання рішення є безпідставним.
Отже, суд зазначає, що добровільне виконання ТОВ «Акваторія» рішення суду апеляційної інстанції не може бути підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню через відсутність обов'язку скаржника, так як фактичне виконання рішення в повному обсязі може бути лише підставою для закінчення виконавчого провадження у законом встановленому порядку. Водночас виконавче провадження ВП № 71995140 не було закінчено станом на дату подання цієї заяви згідно приписів статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Боржником не було надано до суду доказів виконання зобов'язання за постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2025 у справі № 916/2709/22 поза межами виконавчого провадження, тобто до 09.06.2023, тому суд не вбачає правових підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з добровільним виконанням обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, оскільки добровільна сплата боргу в розмірі 3150517,31 грн, яка була сплачена боржником у процесі примусового виконання постанови апеляційного суду, не може слугувати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає примусовому виконанню в означеній частині з огляду на те, що виконання судового рішення в межах виконавчого провадження є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не для визнання наказу таким, що не підлягає примусовому виконанню, беручи до уваги і те, що підстави визнання наказу такими, що не підлягає виконанню відрізняються від підстав закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням судового рішення, про що виноситься постанова державного виконавця, а не судове рішення.
Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, оскільки боржником було виконано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 916/2709/22 в межах виконавчого провадження ВП № 71995140, наказ Господарського суду Одеської області від 08.06.2023 у справі №916/2709/22 не може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, а відповідно, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 233, 234, 235, 255, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вх. № 2-354/26 від 25.02.2026) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по справі № 916/2709/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 09.03.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).
Повна ухвала складена 16.03.2026.
Суддя О.В. Цісельський