про залишення позовної заяви без руху
03 березня 2026 року Справа № 915/209/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Мигіївської сільської ради, вул. Центральна, буд. 50, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, 55223 (код ЄДРПОУ 04376937)
до відповідача Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вул. Центральна, буд. 14, с. Синюшин Брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55243 (код ЄДРПОУ 04376951)
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Мигіївська сільська рада з позовною заявою до відповідача Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якій просить суд визнати за Мигіївською сільською радою (ЄДРПОУ 04376937) право власності на об'єкт нерухомого майна - «Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» - насосна станція, розташований за адресою: вулиця Київська, № 55а, село Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ТІ01:5187-6298-5128- 1283)
Позивач просить суд судові витрати покласти на позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
Мигіївська ОТГ утворена під час реалізації заходів адміністративно-територіальної реформи шляхом об'єднання громад: Мигіївської сільської ради, Романовобалківської сільської ради, Софіївської сільської ради та Лисогірської сільської ради.
На підставі рішення № 10 від 19.07.2019 до адміністративної території Мигіївської сільської ради перейшов населений пункт «станція Бандурка», який раніше належав до Софіївської сільської ради Первомайського району.
На виконання вимог пп. 5) п. а) ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» позивач зобов'язаний вирішувати питання водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води для населення та інших суб'єктів на території сільської ради.
Питання забезпечення водопостачання та санітарної безпеки населення віднесені до обов'язків позивача також нормами ст. 2 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 18 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 1, 9, 14 ЗУ «Про критичну інфраструктуру».
Позивач зазначає, що постачання питної води населенню станції Бандурка здійснюється через насосну станцію розташовану в селі Бандурка, яке відноситься до адміністративної території Синюхино-Брідської сільської ради та з 1945 по 2001 роки перебувала на балансі Знам'янського Будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3. В подальшому на підставі рішення Софіївської сільської ради від 06.06.2001 № 13а вказану насосну станцію було передано на баланс Софіївської сільської ради.
Село Бандурка, в якому розташована спірна насосна станція, на теперішній час, належить до адміністративної території Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (відповідач) (код ЄДРПОУ 04376951). В минулому, до реорганізації Софіївської сільської ради шляхом приєднання її до Мигіївської сільської ради, зазначене село Бандурка належало до адміністративної території Тарасівської сільської ради Первомайського району. В подальшому юридичну особу Тарасівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04376989) було припинено 30.07.2021 шляхом приєднання її до Синюхино-Брідської сільської ради. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 36516954 від 15.12.2025 правонаступником Тарасівської сільської ради є відповідач.
Під час здійснення заходів з реорганізації, 19.07.2019, насосна станція була передана за актом прийняття-передачі основних засобів від Софіївської сільської ради до Мигіївської сільської ради. На підставі зазначеного акту Будівля насосної станції поставлена на бухгалтерський облік основних засобів позивача за інвентарним номером 101330003.
Відповідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку суб'єктом речового права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825487600:10:013:0001 зазначено Синюхино-Брідську сільську раду (код ЄДРПОУ 04376951). Будівля насосної станції водопостачання станції Бандурка, розташована за адресою Миколаївська область, Первомайський район, село Бандурка, вул. Київська, 55а, розміщена саме на вказаній вище земельній ділянці з кадастровим номером 4825487600:10:013:0001.
З метою забезпечення безперебійного водопостачання населенню територіальної громади та на належне виконання обов'язків і повноважень, позивач двічі 16.04.2024 та 16.07.2024 звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявами щодо реєстрації речового права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна «Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» - насосна станція.
Проте, державними реєстраторами були прийняті рішення № 72734859 від 22.04.2024, № 74170210 від 18.07.2024 та № 74948596 від 09.09.2024 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Вважаючи вказані вище рішення № 72734859, № 74170210 та 74948596, прийняті державними реєстраторами, протиправними та такими, що порушують право власності мешканців Мигіївської об'єднаної територіальної громади та підлягають скасуванню, позивач подав адміністративні позови до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Позивач зазначає, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 400/11873/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025, в задоволенні позову було відмовлено. В мотивувальній частині вказаного судового рішення суд вказує, що Мигіївська сільська територіальна громада в особі Мигіївської сільської ради, яка є правонаступником Софіївської сільської ради, є власником насосної станції водозабезпечення станції Бандурка (інвентарний номер 010029), право комунальної власності на яку не було зареєстроване до 01.01.2013.
Позивач вказує, що визнання права власності на будівлю насосної станції за Мигіївською сільською радою становить значний суспільний інтерес для забезпечення функціонування об'єктів критичної інфраструктури та забезпечення водою населення станції Бандурка.
Крім того, внаслідок відмови державними реєстраторами в реєстрації речового права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - «Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами» - насосна станція, розташований за адресою: вул. Київська, № 55а, село Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область позивач позбавлений можливості належним чином використовувати вказаний об'єкт за його цільовим призначенням.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 15, 16, 181, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 329 ЦК України, ст. 1, 2, 3, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 2, 10, 29, 30, п.п. 14 п. 61 Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 1, 9, 14 Закону України «Про критичну інфраструктуру» та судовою практикою.
27.02.2026 (сформована в системі «Електронний суд» 26.02.2026) до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 2671/26 від 27.02.2026), в якій позивач просить суд надалі у справі № 915/209/26 використовувати офіційне повне найменування відповідача: СИНЮШИНОБРІДСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (код ЄДРПОУ 04376951). Місцезнаходження відповідача: Україна, 55243, Миколаївська обл., Первомайський р-н, село Синюшин Брід, вул. Центральна, будинок 1.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 904/424/21; постанова КЦС ВС від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20).
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Судом встановлено, що позивачем пред'явлено вимогу майнового характеру про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна (ціна позову 220 436, 96 грн.), судовий збір з якої має становити 3 328, 00 грн. Позовну заяву сформовано в електронній формі та подано суду через підсистему “Електронний суд». Отже, судовий збір у спірному випадку становить 2 662, 40 грн. (3 328, 00 грн. х 0, 8).
Судом встановлено, що позивачем подано до суду дві платіжні інструкції № 1023 від 08.12.2025 на суму 3 028, 00 грн. з призначенням платежу « 101 04376937 0117691 2800; Судовий збір повідомлення від 08.12.2025, за позовом Мигіївська сільська рада, Господарський суд Миколаївської області» та дві платіжні інструкції № 595 від 23.02.2026 на суму 300, 00 грн. з призначенням платежу « 101 04376937 0117691 2800; Судовий збір повідомлення від 23.02.2026, за позовом Мигіївська сільська рада, Господарський суд Миколаївської області».
Однак, при здійсненні перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України в КП "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що грошові кошти в сумі 3 028, 00 грн. згідно платіжної інструкції № 1023 від 08.12.2025 сплачено по іншій господарській справі № 915/2110/25.
Таким чином, подана платіжна інструкція № 1023 від 08.12.2025 на суму 3 028, 00 грн. не є належним доказом сплати судового збору у даній справі, оскільки сплата судового збору згідно вказаної платіжної інструкції здійснена по іншій господарській справі.
Судовий збір сплачений згідно платіжної інструкції № 595 від 23.02.2026 на суму 300, 00 грн. сплачений у встановлену порядку.
Таким чином, позивачу необхідно здійснити доплату судового збору у розмірі 2 362, 40 грн. (2 662, 40 грн. - 300 грн.)
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід здійснити доплату судового збору за наступними реквізитами:
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
- Отримувач коштів: Миколаїв ГУК/тг м.Миколаїв/22030101;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030;
- Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Відповідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказані недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення поданої позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 6, 42, 162, 164, 172, 174, 232 - 235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 2626/26 від 26.02.2026) Мигіївської сільської ради до Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу наступний спосіб усунення недоліків:
- позивачу подати суду докази доплати судового збору в сумі 2 362, 40 грн.
4. Роз'яснити позивачу наслідки усунення недоліків:
- якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України);
- якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Суддя Е.М. Олейняш