09.03.2026 Справа № 914/3629/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Анни - Сніжани Дудяк, розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Новий Калинів, Львівська область,
до відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м.Львів,
предмет позову: стягнення 1 435 083, 08 грн,
підстава позову: набуття та збереження грошових коштів без достатньої правової підстави,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Уніят Ірина Іванівна.
1.1. До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Новокалинівського виробничного управління житлово-комунального господарства до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про стягнення 1 435 083, 08 грн.
1.2. Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху, а 15.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.01.2026.
1.3. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, а також протоколах судових засідань. Зокрема, 14.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 11.02.2026.
1.4. Відводів складу суду не заявлено.
1.5. У судовому засіданні 25.02.2026 суд за участю представників учасників справи розглянув справу по суті та оголосив перерву у судовому засіданні зі стадії ухвалення та проголошення рішення.
1.6. У судовому засіданні 09.03.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали суду про закриття провадження у справі.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1 435 083,08 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 стягнуто з позивача 1 435 083, 08 грн податкового боргу. Однак, в подальшому рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області було скасовано в судовому порядку, отже правова підстава для набуття відповідачем коштів позивача в розмірі 1 435 083, 08 грн відпала, а кошти в позасудовому порядку відповідачем не повернуто.
2.2. Відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що кошти в розмірі 1 435 083, 08 грн не підлягають поверненню, оскільки у позивача наявний податковий борг. Крім того, на переконання відповідача, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії контролюючого органу, вчинені у зв'язку із здійсненням владних повноважень.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Рішенням заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 35/4-1301 від 31.03.2023 відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу Новокалинівського виробничного управління житлово-комунального господарства шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах.
3.2. Відповідно до платіжної інструкції № Р7РС0PWKPN від 25.07.2025 з рахунку Новокалинівського виробниче управління житлово-комунальне господарство (надалі по тексту ухвали Новокалинівське ВУЖКГ) здійснено перерахунок в сумі 1 435 083, 08 грн на рахунок Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області.
3.3. Новокалинівське виробниче управління житлово-комунальне господарство зверталось до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області з позовом про:
- визнання протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області щодо винесення Рішення від 31.03.2023 №35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;
- визнання незаконним та скасування Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
3.4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі 380/10011/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Львівській області № 35/4-1301 від 31.03.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.5. Постановою Верховного Суду від 30.09.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 380/10011/23 скасовано в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 380/10011/23 залишено без змін.
3.6. За наслідком нового розгляду справи суд 14.05.2025 ухвалив позов задовольнити повністю: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 35/4 - 1301 від 31.03.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
3.7. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2025, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Львівській області строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 380/10011/23.
3.8. Позивач звертався із вимогою про повернення безпідставно стягнутих коштів до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
3.9. Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» листом від 30.07.2025 повідомило, що 11.08.2025 від Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до банку надійшла платіжна інструкція про примусове списання (стягнення) № 80 від 15.07.2025 у сумі 2 651 658, 00 грн з рахунку Новокалинівського ВУЖКГ із призначенням платежу « 140 погашення податкового боргу по ПДВ». Рішення керівника №35/4-13-01 від 31.03.2023 відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Отримавши зазначений документ, банк був зобов'язаний прийняти його до виконання і списати грошові кошти у межах залишку на рахунку.
3.10. Окрім того, в листі від 15.09.2025 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повідомив, що правові підстави для повернення безпідставно стягнутих коштів відсутні.
3.11. Головне управління Державної податкової служби у Львівській області у відповідь на вимогу позивача повідомило, що на момент подання відповіді (26.08.2025) відсутнє рішення суду за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 380/10011/23. Отже, платіжна інструкція про стягнення коштів виставлена на законних підставах.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ЗАЯВИ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ
4.1. Відповідач, обґрунтовуючи заявлене клопотання, зазначає, що у цій справі позивач оскаржує дії контролюючого органу, вчинені у зв'язку із здійсненням владних повноважень, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
4.2. Натомість суд зауважує, що позивач не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність відповідача, а заявляє до стягнення з відповідача 1 435 083, 08 грн, які вважає безпідставно збереженими коштами.
4.3. Позивач у справі в обґрунтування заявлених вимог про стягнення безпідставно набутих коштів зазначає, що внаслідок скасування у судовому порядку рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про стягнення коштів з платника податків правова підстава для набуття відповідачем коштів відпала, договірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо спірного майна відсутні.
4.4. Отже, зазначені відповідачем підстави для закриття провадження у справі суд відхиляє, оскільки предметом спору не є оскарження дій контролюючого органу.
5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ЮРИСДИКЦІЇ СПОРУ
5.1. Так, відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.2. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, передбачених ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
5.3. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
5.4. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
5.5. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
5.6. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
5.7. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
5.8. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
5.9. Вимоги позивача про стягнення 1 435 083, 08 грн безпідставно набутих коштів ґрунтуються на положеннях ст. 1212 Цивільного кодексу України.
5.10. Суд зазначає, що кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
5.11. Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2025 у справі № 131/191/25).
5 12. Відповідно до встановлених судом обставин справи, на виконання рішення податкового органу, яке було скасоване адміністративним судом у справі № 380/10011/23, у відповідності до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України з рахунків позивача було стягнуто кошти у примусовому порядку у рахунок погашення податкового боргу.
5.13. Так, відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
5.14. Правовідносини між позивачем та відповідачем у справі виникли у процесі реалізації відповідачем, Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області, повноважень у сфері адміністрування податків та погашення податкового боргу, тобто є триваючими та публічно - правовими за своєю правовою природою.
5.15. Відповідач, стверджуючи про безпідставність заявлених вимог, зазначає про наявність у позивача податкового боргу в розмірі 4 709 172, 35 грн, що відповідно до положень п. 43.1 та ст. 95 Податкового кодексу України є перешкодою для повернення позивачеві стягнутих сум податкового боргу.
5.16. Натомість до предмета доказування у спорі про стягнення безпідставно набутих коштів не входить з'ясування обсягу податкових зобов'язань платника податків. Єдиною та достатньою умовою для стягнення коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є встановлення відсутності правової підстави для володіння коштами.
5.17. Отже, у контексті обставин цієї справи зміст спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу як суб'єкту господарювання та платнику податків (контрагенту відповідача) стягнутих податковим органом до бюджету сум обов'язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України).
5.18. Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. Подібні висновки викладено у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17.
5.19. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 917/1739/17 (постанова від 04.12.2019) звернула увагу, що якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).
5.20. Надавши правову оцінку триваючим між сторонами спору правовідносинам, суд доходить висновку, що цей спір виник внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань як платника податків та виконання відповідачем своїх зобов'язань як контролюючого органу у сфері сплати податків і зборів. Тобто між сторонами існують публічно-правові відносини, регламентація яких визначена нормами податкового законодавства, адміністративних процедур, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
5.21. Враховуючи суб'єктний склад учасників спору (суб'єкт владних повноважень та платник податків), а також характер спірних правовідносин суд доходить висновку про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та належить до юрисдикції адміністративного суду.
5.22. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
5.23. Враховуючи зазначене, з огляду на викладені в ухвалі мотиви наявні підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 231, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. У задоволенні заяви відповідача від 22.12.2025 про закриття провадження у справі відмовити.
2. Провадження у справі № 914/3629/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 16.03.2026.
Суддя Матвіїв Р.І.