вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/3372/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Шабаліної Ганни Вадимівни, м. Дніпро,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни, с. Шамраївка Білоцерківського району Київської області,
про стягнення 741 584, 00 грн.,
за участю представників:
від позивача: Савченко П. Д., адвокат, ордер серії АІ №1943426 від 27.10.2025;
від відповідача: не з'явились;
позивач - Фізична особа-підприємець Шабаліна Ганна Вадимівна, м. Дніпро (далі по тексту - ФОП Шабаліна Г.В.) 31.10.2025 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни, с. Шамраївка Київської області (далі по тексту - ФОП Боженко К.В.), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених коштів в розмірі 741 584,00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 11 123,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що між ФОП Боженко К.В. та ФОП Шабаліною Г.В. у лютому 2024 року було укладено договір в усному порядку, відповідно до якого ФОП Боженко К. В. зобов'язалася виготовити та передати ФОП Шабаліній Г.В. предмети інтер'єру (меблі) за умови повної попередньої оплати замовником. На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем було здійснено повну оплату за товар на загальну суму 741 584,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання з виготовлення й поставки продукції та не повернула отримані грошові кошти.
Ухвалою від 05.11.2025 позовну заяву ФОП Шабаліної Г.В. від 31.10.2025 залишено без руху, зобов'язано ФОП Шабаліну Г.В. усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали.
14.11.2025 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про усунення недоліків, до якого додано докази направлення на належну адресу відповідача ФОП Боженко К.В. копії позовної заяви з додатками, а саме опис вкладення у лист №0405300571484 від 13.11.2025 та накладну від 13.11.2025 №0405300571484.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі №911/3372/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.12.2025.
В порядку підготовки справи до розгляду (частина 1 ст. 177 ГПК України) суд зобов'язав позивача у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали подати суду письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо факту укладення договору на виготовлення та поставку меблів, його змісту, ціни, строку виконання зобов'язань сторін за вказаним договором; власне письмове обґрунтування, підтверджене документально та нормативно, щодо строку (терміну) виникнення у відповідача грошового зобов'язання з повернення коштів замість негрошового зобов'язання з виготовлення та поставки меблів.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача ФОП Боженко К.В. у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази виготовлення та поставки меблів позивачу, або докази повернення сплачених коштів в сумі 741 584,00 грн. (частина 2 ст. 74 ГПК України).
Вказану копію ухвали від 18.11.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №R067041551175 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 02.12.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду із зазначенням про відсутність адресата за вказаною адресою.
Згідно із частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 17.12.2025.
04.12.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення щодо факту укладення договору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2025 підготовче судове засідання відкладено на 12.01.2026, встановлено учасникам справи додатковий строк на подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних у сторін та раніше не поданих доказів до 12.01.2026.
12.01.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2026 підготовче судове засідання відкладено на 02.02.2026.
30.01.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/3372/25 до судового розгляду по суті на 23.02.2026.
У судове засідання 23.02.2026 з'явився представник позивача. Відповідач повторно не з'явився, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов ФОП Шабаліної Г.В. до ФОП Боженко К.В. про стягнення 741 584,00 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною першою статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
Звертаючись до суду із позовом, позивач твердить, що між сторонами був укладений договір поставки товару (меблів), на підтвердження чого позивач надав докази перерахування коштів із призначенням платежу «Оплата за товар. Без ПДВ» на рахунок відповідача, а саме платіжні інструкції
№413 від 10.02.2024 на суму 30 000,00 грн.
№416 від 13.02.2024 на суму 50 000,00 грн.
№444 від 22.02.2024 на суму 40 000,00 грн.
№475 від 01.03.2024 на суму 40 000,00 грн.
№476 від 02.03.2024 на суму 20 000,00 грн.
№490 від 07.03.2024 на суму 80 000,00 грн.
№514 від 13.03.2024 на суму 57 000,00 грн.
№528 від 18.03.2024 на суму 58 000,00 грн.
№547 від 25.03.2024 на суму 10 000,00 грн.
№554 від 29.03.2024 на суму 31 384,00 грн.
№562 від 01.04.2024 на суму 20 000,00 грн.
№596 від 09.04.2024 на суму 20 000,00 грн.
№603 від 11.04.2024 на суму 22 000,00 грн.
№629 від 19.04.2024 на суму 21 000,00 грн.
№641 від 24.04.2024 на суму 30 000,00 грн.
№660 від 01.05.2024 на суму 72 700,00 грн.
№667 від 03.05.2024 на суму 40 000,00 грн.
№674 від 08.05.2024 на суму 24 000,00 грн.
№685 від 13.05.2024 на суму 28 600,00 грн.
№687 від 15.05.2024 на суму 30 000,00 грн.
№714 від 24.05.2024 на суму 10 000,00 грн.
№740 від 07.07.2024 на суму 5 000,00 грн.
Загальна сума становить 739 684,00 грн.
Також, як докази виникнення спірних правовідносин, позивач подав скріншоти листування із відповідачем у месенджері Telegram. Із поданого листування вбачається, що сторони погодили комплектацію меблів (ліжок), їх розміри та кількість. Також, вбачається, що ФОП Боженко К.В. підтвердила перерахування позивачем передоплати.
Вирішуючи питання щодо використання вказаних доказів у справі, суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21, яка зазначила таке:
«Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах".
Суд встановив, що номер телефону з якого велося листування з боку ФОП Боженко К.В. відповідає номеру телефону відповідачки, зазначеному в розділі інформація про здійснення зв'язку з ФОП Боженко К.В. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1-2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Таким чином, суд зазначає, що подані представником позивача скріншоти листування між сторонами через месенджер Telegram можуть бути джерелом інформації щодо обставин (фактів), що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Враховуючи, що зміст відносин сторін вбачається з документів, якими обмінялися сторони (зміст листування у месенджері Telegram із вкладеними файлами у взаємозв'язку із поданими позивачем платіжними документами, за якими товар був оплачений), суд встановив, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 стаття 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Змістом зобов'язань сторін за договором поставки є сплата коштів покупцем ФОП Шабаліною Г.В. за товар - меблі, що породжує для продавця ФОП Боженко К.В. негрошове зобов'язання поставити узгоджений та оплачений товар.
Відповідно до частини 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Доказів того, що відповідач, отримавши оплату, передав покупцю товар, або проінформував покупця про готовність товару до отримання у визначеному місці, матеріали справи не містять.
Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З поданих позивачем скриншотів переписки у месенджері Telegram вбачається, що позивач багаторазово звертався до відповідача щодо поставки оплаченого товару (липень, серпень, грудень 2024 року), що відповідає звичаям ділового обороту, разом із тим, поставка виконана не була.
При цьому, здійснена позивачем на рахунок відповідача сплата коштів за своєю суттю є попередньою оплатою.
Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.
10.09.2025 представник ФОП Шабаліної Г.В., адвокат Савченко П.Д., звернувся до ФОП Боженко К.В. із претензією щодо повернення коштів, в якій просив повернути сплачені кошти в розмірі 741 584 грн. на розрахунковий рахунок ФОП Шабаліної Г.В.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд встановив, що за долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями позивачем на рахунок відповідача було перераховано 739 684,00 грн., а не 741 584,00 грн. як твердить представник позивача.
Також, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів поставки спірного товару як і не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплачених коштів за платіжними інструкціями.
З огляду на те, що відповідач не поставив погоджений між сторонами товар та не повернув позивачу суму попередньої оплати, документально підтверджений та розмір такої попередньої оплати становить 739 684,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаних грошових коштів слід задовольнити частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 11 095,26 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Шабаліної Ганни Вадимівни задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
на користь Фізичної особи-підприємця Шабаліної Ганни Вадимівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
739 684,00 грн. (сімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) основного боргу,
11 095,26 грн. (одинадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень двадцять шість копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 16.03.2026.
Суддя О.В. Конюх