вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2413/24
За позовом 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),
3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),
4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ),
5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 )
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Матросова, 21),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ),
2 ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ),
3. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 ),
4. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ),
5. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 ),
6. ОСОБА_11 ( АДРЕСА_7 ),
7. ОСОБА_12 ( АДРЕСА_9 ),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:
8. ОСОБА_13 ( АДРЕСА_10 ),
9. ОСОБА_14 ( АДРЕСА_11 ),
10. ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 )
про ліквідацію юридичної особи
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники учасників:
від позивачів: не з'явились
від відповідача: не з'явились
від третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: не з'явились
від третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивачів: не з'явились
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглянута справа №911/2413/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі - співпозивачі) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (надалі - відповідач, ОСББ «Матросова 21»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (надалі - треті особи), про ліквідацію юридичної особи.
За наслідком розгляду справи №911/2413/24 Господарським судом Київської області прийнято рішення від 13.11.2025 (повний текст рішення складено та підписано 27.11.2025), яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у цій справі, надалі - рішення суду від 13.11.2025.
18.11.2025 до Господарського суду Київської області від ОСББ «Матросова 21» (відповідач у справі) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, згідно з якою відповідач просить суд стягнути з співпозивачів 145000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надалі - заява відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вказана заява відповідача про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що відповідачем при розгляді справи №911/2413/24 понесені витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги від 14.10.2024 №120/2024 із адвокатським об'єднанням «Грейсерс» та договору про надання правничої допомоги від 20.10.2024 №37/2024 із адвокатським бюро «Сівоздрав А.Груп».
26.11.2025 до Господарського суду Київської області від представника співпозивачів надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вказане клопотання співпозивачів обґрунтоване тим, що відповідач не надав документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, заявлений відповідачем розмір цих витрат є завищеним, істотно перевищує суму судових витрат, заявлену в попередньому (орієнтованому) розрахунку відповідача, та не відповідає критеріям розумності, співмірності із складністю справи та реальності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2025 було призначено судове засідання на 15.12.2025 для вирішення питання про розподіл судових витрат у зв'язку із вищевказаною заявою відповідача про ухвалення додаткового рішення, а також у зв'язку із клопотанням ОСОБА_15 про відшкодування витрат свідка, яке надійшло до суду 27.10.2025 і не було вирішено у рішенні суду від 13.11.2025.
У судове засідання 15.12.2025 з'явилися представники відповідача та третіх осіб-1, 2, 4, 5, 6 та 7, не з'явились позивач та треті особи-3, 8, 9 та 10, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 29.12.2025. Про відкладення судового засідання учасників справи, які не з'явились, повідомлено ухвалою суду від 15.12.2025.
У судове засідання 29.12.2025 учасники справи не з'явились, при цьому судом були вчинені усі належні дії для повідомлення учасників справи. Щодо повідомлення учасників про судове засідання суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Також за приписами частини 1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 1 ст.2 та частини 1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що учасники справи були повідомлені про призначене у цій справі для вирішення питання про судові витрати судове засідання, оскільки їм були направлені ухвали суду у справі. Крім того, учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
У зв'язку з цим відповідно до частини 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про судові витрати за відсутністю учасників справи, які в судове засідання не прибули, з урахуванням поданих ними письмових заяв та пояснень з приводу розподілу судових витрат.
Розглянувши клопотання ОСОБА_15 про відшкодування витрат свідка, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення співпозивачів на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Також відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Щодо клопотання ОСОБА_15 про відшкодування витрат свідка, яке було подано до суду 27.10.2025, суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи №911/2413/24 ухвалою суду від 26.08.2025 ОСОБА_15 була викликана у судове засідання 12.09.2025 для допиту як свідка. У судових засіданнях 12.09.2025 та 29.09.2025 ОСОБА_15 була присутня як свідок та надала свідчення у цій справі №911/2413/24, а також заявила про свій намір подати клопотання про відшкодування витрат як свідка.
27.10.2025 до Господарського суду Київської області від ОСОБА_15 надійшло клопотання про відшкодування витрат як свідка, згідно з яким остання просила відшкодувати їй витрати на проїзд в загальній сумі 3570,05 грн у зв'язку із викликом як свідка.
У встановлений в ухвалі суду від 28.11.2025 строк сторони своїх пояснень чи заперечень щодо вказаної заяви свідка ОСОБА_15 суду не надали.
Згідно з частиною 1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Згідно з частиною 1 ст.127 цього Кодексу свідку у зв'язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
До заяви свідка ОСОБА_15 на підтвердження понесених нею витрат на проїзд додані проїзні документи на загальну суму 3570,05 грн, а саме посадкові документи від 12.09.2025 на суму 523,07 грн, від 06.09.2025 на суму 284,04 грн, від 06.09.2025 на суму 458,07 грн, від 06.09.2025 на суму 458,07 грн, від 26.09.2025 на суму 423,27 грн, від 26.09.2025 на суму 454,17 грн, від 28.09.2025 на суму 453,32 грн, від 23.09.2025 на суму 284,04 грн, квитки на маршрутне таксі на загальну суму 200,00 грн та квитки на метрополітен на загальну суму 32,00 грн. Інших витрат, крім витрат, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, свідком ОСОБА_15 не заявлено.
Згідно з частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, враховуючи, що рішенням суду від 13.11.2025 у цій справі №911/2413/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог співпозивачів до відповідача, вказані витрати свідка ОСОБА_15 в загальній сумі 3570,05 грн, які підтверджені документально та співпозивачами не заперечені та не спростовані, на підставі частини 1 ст.127 та частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок співпозивачів, а саме по 714,01 грн з кожного із співпозивачів (3570,05:5 = 714,01).
Щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 145000,00 грн та заперечень співпозивачів з приводу розподілу цих витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
До закінчення судових дебатів у цій справі, а саме в судовому засіданні 06.11.2025, відповідач зробив заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть ним надані у п'ятиденний строк після ухвалення рішення у справі. Рішення суду у цій справі було ухвалене 13.11.2025.
У межах вказаного п'ятиденного строку, а саме 18.11.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав до Господарського суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ суду 16163 від 19.11.2025) разом із доказами понесення відповідних витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 145000,00 грн. Із доданого до вказаної заяви відповідача в якості доказу акта наданих послуг від 10.11.2025 №2 вбачається, що цей останній за хронологією акт наданих послуг на загальну суму 64000,00 грн у зв'язку із послугами адвоката у періоді з 15.05.2025 по 06.11.2025 був оформлений адвокатським об'єднанням із відповідачем як клієнтом вже по факту завершення 06.11.2025 судових дебатів у цій справі. Це вказує на поважність причин неподання відповідачем до закінчення судових дебатів у справі доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач вчасно та правомірно звернувся до господарського суду в порядку частини 8 ст.129 та частини 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України із заявою від 18.11.2025 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.126 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Також, згідно з частиною 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Рішення суду від 13.11.2025 у цій справі №911/2413/24 прийнято на користь відповідача.
Представництво інтересів відповідача у цій справі в суді першої інстанції здійснювали адвокати Савинський Сергій Миколайович на підставі ордеру від 25.10.2024 (копія міститься в матеріалах справи - т.4, ас.46) та Сівоздрав Анатолій Анатолійович на підставі ордеру від 31.10.2024 (копія міститься в матеріалах справи - т.4, ас.131).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що орієнтовний розмір витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, приблизно становить 100000,00 грн, що буде включати в себе вартість витрат на професійну правничу допомогу (т.4, ас.43). Детального способу нарахування (визначення) цих витрат на професійну правничу допомогу в заявленому їх орієнтовному розмірі в сумі 100000,00 грн (фіксований гонорар або погодинний чи інший спосіб визначення гонорару адвоката) відзив відповідача не містив.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 145000,00 грн відповідачем до заяви від 18.11.2025 про розподіл цих витрат надано:
- копію договору про надання правничої допомоги від 14.10.2024 №120/2024, укладеного відповідачем з Адвокатським об'єднанням «ГРЕЙСЕРС». Згідно з пунктом 5 цього договору від 14.10.2024 №120/2024 порядок обчислення гонорару та його розмір, а також порядок сплати визначатимуться у додаткових угодах до цього договору;
- копію додаткової угоди від 14.10.2024 №1 до договору про надання правничої допомоги від 14.10.2024 №120/2024. Як випливає із пункту 1 вказаної додаткової угоди, цією додатковою угодою відповідач та Адвокатське об'єднання «ГРЕЙСЕРС» встановили погодинну ставку гонорару адвокатського об'єднання у розмірі 2000,00 грн за годину виконаної роботи;
- копію договору про співробітництво від 20.10.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням «ГРЕЙСЕРС» та Адвокатським бюро «Сівоздрав А. Груп». Як випливає із пункту 1.1 вказаного договору про співробітництво, цим договором про співробітництво його підписанти погодили залучення Адвокатським об'єднанням «ГРЕЙСЕРС» адвоката Сівоздрава А.А. для надання правничої допомоги відповідачу;
- копію договору про надання правничої допомоги від 20.10.2024 №37/2024, укладеного відповідачем з Адвокатським бюро «Сівоздрав А. Груп». Як випливає із пункту 3.1 цього договору, гонорар за надання послуг за цим договором підлягає сплаті АО «ГРЕЙСЕРС»;
- копію акта наданих послуг від 08.05.2025 №1, підписаного відповідачем із Адвокатським об'єднанням «ГРЕЙСЕРС» до договору про надання правничої допомоги № 120/2024 від 14.10.2024. Вказаний акт наданих послуг на загальну суму 81000,00 грн містить 27 позицій наданих адвокатським об'єднанням послуг загальною кількістю 42,5 годин, із розрахунку 2000,00 грн за годину послуг;
- копію акта наданих послуг від 10.11.2025 №2, підписаного відповідачем із Адвокатським об'єднанням «ГРЕЙСЕРС» до договору про надання правничої допомоги № 120/2024 від 14.10.2024. Вказаний акт наданих послуг на загальну суму 64000,00 грн містить 15 позицій наданих адвокатським об'єднанням послуг загальною кількістю 32 години, із розрахунку 2000,00 грн за годину послуг.
- копії платіжних інструкцій відповідача про сплату гонорару Адвокатському об'єднанню «ГРЕЙСЕРС» на загальну суму 145000 грн, а саме платіжних інструкцій від 06.06.2025 №331 на суму 41000,00 грн, від 18.11.2025 №365 на суму 64000,00 грн та від 23.12.2024 №289 на суму 20000,00 грн та від 16.10.2024 №277 на суму 20000,00 грн.
Надаючи оцінку вищевказаним доказам понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та аналізуючи заперечення співпозивачів, суд дійшов наступних висновків.
Доводи співпозивачів про те, що підготовка відзиву та інших заяв відповідача по суті справи не є професійною правничою допомогою, суд відхиляє як хибні. Так, за змістом частини 1 ст.19 «Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» складення процесуальних та інших документів правового характеру є одним із видів адвокатської діяльності. Частинами 1 та 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Тобто по своїй суті відзив - це інструмент доведення відповідачем до суду своєї позиції (доводів, заперечень, спростувань) щодо суті спірних правовідносин та предметом спору. При цьому право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України й статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа могла скористатись своїм правом висловити свою позицію щодо позову.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частинами 1 та 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
При цьому одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Тому підготовка адвокатом відповідача відзиву та інших заяв відповідача по суті справи є професійною правничою допомогою, витрати у зв'язку із якою підлягають відшкодуванню відповідачу як стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Також безпідставними є заперечення співпозивачів про те, що відповідач у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначив та не обґрунтував значення справи для відповідача. Суд з цього приводу зауважує, що пред'явлений співпозивачами позов у цій справі №911/2413/24 фактично був спрямований на ліквідацію відповідача як ОСББ. Пред'явлення співпозивачами такого позову до відповідача зумовило необхідність відповідача скористатись правовою допомогою з метою підготовки правової позиції відповідача у спорі з дотриманням принципу змагальності для доказування відповідачем підстав його незгоди із позовними вимогами. За вказаних обставин намір відповідача спростувати правову позицію співпозивачів на засадах змагальності та скористатись для цього правовою допомогою є цілком правомірним та обґрунтованим, а значення цієї справи для відповідача є цілком очевидним без будь-якого додаткового обґрунтування, враховуючи, що пред'явлений співпозивачами позов у цій справі створював для відповідача ризик повної ліквідації відповідача як юридичної особи.
Доводи співпозивачів про те, що відповідач не надав документального підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, спростовуються долученими відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення письмовими доказами понесення таких витрат - договорами про надання правничої допомоги, актами наданих послуг до них та платіжними дорученнями про сплату відповідачем гонорару адвокатському об'єднанню.
Доводи співпозивачів про те, що відповідачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, спростовуються долученими до заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення в якості доказів актами наданих послуг на загальну суму 145000,00 грн, які містять погодинний опис наданих послуг. А саме актом наданих послуг від 08.05.2025 №1 на загальну суму 81000,00 грн, який містить 27 позицій наданих адвокатським об'єднанням послуг загальною кількістю 42,5 годин, та актом наданих послуг від 10.11.2025 №2 на загальну суму 64000,00 грн, який містить 15 позицій наданих адвокатським об'єднанням послуг загальною кількістю 32 години, із розрахунку 2000,00 грн за годину послуг. При цьому на стор. 9 заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив, що детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката міститься у вказаних актах наданих послуг. Тобто заява відповідача про ухвалення додаткового рішення містить чітку відсилку на вказані акти наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката, який зазначений в цих актах наданих послуг.
Водночас суд частково погоджується із запереченнями співпозивачів в частині того, що не всі заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 145000,00 грн відповідають критерію неминучості. Так, правова позиція відповідача у цій справі, який заперечував проти позовних вимог, ґрунтувалась на різноманітних доводах та доказах, а саме під час розгляду справи:
1) відповідач у спорі стверджував, що співпозивачі були повідомлені про проведення установчих зборів. Проте вказана правова позиція відповідача не була ним доведена належними та допустимими доказами під час розгляду справи та не була покладена в основу висновку суду про відмову в задоволенні позову у справі №911/2413/24. У задоволенні позовних вимог співпозивачів у цій справі суд своїм рішенням від 13.11.2025 відмовив з підстав того, що позов про ліквідацію ОСББ не є належним способом захисту порушеного права співпозивачів на участь в установчих зборах;
2) відповідач посилався на те, що документи ОСББ стосовно повідомлення співпозивачів про проведення установчих зборів були втрачені у періоді тимчасової окупації міста Ірпеня. Проте вказана правова позиція відповідача також не була ним доведена належними та допустимими доказами під час розгляду справи та не була покладена в основу висновку суду про відмову в задоволенні позову у справі №911/2413/24;
3) відповідач висловлював сумнів в тому, що позовна заява у цій справі та заява про усунення недоліків позовної заяви були підписані особисто позивачем-2 та позивачем-5, посилаючись на те, що останні перебували закордоном. Відповідач при цьому вчиняв дії, спрямовані на збір відповідних доказів. Проте в подальшому на стадії підготовчого провадження відповідач не підтримав своє клопотання про витребування доказів від Державної прикордонної служби та не заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог позивача-2 та позивача-5. Це вказує на те, що відповідач під час розгляду справи згодом відмовився підтримувати раніше обрану ним процесуальну стратегію, спрямовану на доказування обставин підписання (непідписання) позовної заяви. При цьому правова позиція відповідача в цій частині також не мала ніякого впливу на висновок суду про відмову в задоволенні позову у цій справі №911/2413/24;
4) відповідач посилався на пропуск співпозивачами строку позовної давності, однак при ухваленні рішення від 13.11.2025 у цій справі суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не був пропущений. Тобто правова позиція відповідача в цій частині також не мала ніякого впливу на висновок суду про відмову в задоволенні позову у цій справі №911/2413/24;
5) відповідач посилався на те, що позов співпозивачів спрямований на припинення відповідача як юридичної особи, а не на захист прав та охоронюваних законом інтересів співпозивачів. Суд при ухваленні рішення від 13.11.2025 у справі погодився з правовою позицією відповідача в цій частині, зазначивши що позов про ліквідацію ОСББ не є належним способом захисту порушеного права співпозивачів на участь в установчих зборах;
6) відповідач надав суду низку доказів, в тому числі протоколи загальних зборів ОСББ, статут, окремі судові рішення та інші документи, які стосуються відповідача як ОСББ та його діяльності. Також відповідач наводив суду інші аргументи та доводи на підтримку своєї правової позиції у справі. Вказані докази та відповідна правова позиція відповідача проаналізовані в рішенні суду від 13.11.2025 у цій справі.
Таким чином, приблизно 2/3 (дві третини) правової позиції відповідача у цьому спорі (доводи та докази відповідача про: те, що співпозивачі були повідомлені про проведення установчих зборів; те, що документи ОСББ стосовно повідомлення співпозивачів про проведення установчих зборів були втрачені; сумніви відповідача в тому, що позовна заява у цій справі та заява про усунення недоліків позовної заяви були підписані особисто позивачем-2 та позивачем-5; пропуск співпозивачами строку позовної давності тощо) була відхилена судом та/або не мала впливу на рішення суду про відмову в позові. Отже, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в цій частині правової позиції відповідача (2/3) не були неминучими для цілей відшкодування цих витрат за рахунок протилежної сторони.
Суд при цьому також враховує, що на момент пред'явлення у вересні 2024 співпозивачами позову до відповідача у цій справі вже існувала судова практика з розгляду аналогічних спорів, зокрема висновок Верховного Суду у постанові від 18.07.2024 по справі № 914/2347/23 про те, що рішення загальних зборів, прийняті за наявності достатньої кількості голосів співвласників, необхідних для їх прийняття, є результатом волевиявлення домінуючої більшості співвласників і що у разі оскарження співвласником таких результатів суди мають враховувати принцип пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, були присутні на загальних зборах, інтересами позивача та досягненням основної мети діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Тобто, відповідач, залучивши фахівців в галузі права для надання відповідачу правової допомоги у цій справі, тим самим міг також оцінити свої правові ризики у справі, обсяг необхідної правової позиції у зв'язку із поданим співпозивачами позовом та обсяг необхідної відповідачу правової допомоги, а також відповідні необхідні витрати відповідача у зв'язку із такою правовою допомогою. За вказаних обставин було би несправедливо при розподілі витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладати на співпозивачів ту частину витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які не були неминучими, враховуючи вже існуючу на момент пред'явлення співпозивачами позову судову практику, яка визначала необхідні межі доказування і про яку відповідач знав або міг знати при підготовці своєї правової позиції у справі, а також враховуючи, що значна частина правової позиції відповідача у спорі була відхилена або не мала значення для вирішення спору на користь відповідача.
У зв'язку з цим суд, виходячи із критерію неминучості, для цілей відшкодування за рахунок протилежної сторони витрати відповідача на професійну правничу допомогу в загальній сумі 145000,00 грн обмежує до 1/3 (однієї третини) від їх заявленого та документально підтвердженого розміру, а саме загальною сумою 48330,00 грн, що становить по 9666,00 грн з кожного із співпозивачів (48330:5 = 9666).
Доводи співпозивачів про необхідність повної відмови відповідачу у розподілі витрат на професійну правничу допомогу судом також відхиляються, оскільки очевидним є те, що відповідач отримував професійну правничу допомогу у цій справі та поніс відповідні витрати у зв'язку з цим, однак суд при цьому відмічає, що не всі заявлені відповідачем витрати були неминучими для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони (співпозивачів), про що суд зазначив вище.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про:
- відшкодування за рахунок співпозивачів витрат свідка ОСОБА_15 в загальній сумі 3570,05 грн, що відповідає стягненню по 714,01 грн цих витрат з кожного із співпозивачів на користь свідка ОСОБА_15 ,
- а також про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в загальній сумі 48330,00 грн, що відповідає стягненню по 9666,00 грн цих витрат з кожного із співпозивачів на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 126, 127, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Клопотання від 29.09.2025 ОСОБА_15 про відшкодування витрат в загальній сумі 3570,05 грн, зумовлених необхідністю приїзду до судового засідання як свідка, (вх.№6434 від 17.10.2025) задовольнити повністю.
2. Заяву від 18.11.2025 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 145000 грн (вх.№16163/25 від 19.11.2025) задовольнити частково.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 714 (сімсот чотирнадцять) грн 01 коп. витрат, пов'язаних із викликом як свідка.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 714 (сімсот чотирнадцять) грн 01 коп. витрат, пов'язаних із викликом як свідка.
5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 714 (сімсот чотирнадцять) грн 01 коп. витрат, пов'язаних із викликом як свідка.
6. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 714 (сімсот чотирнадцять) грн 01 коп. витрат, пов'язаних із викликом як свідка.
7. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 714 (сімсот чотирнадцять) грн 01 коп. витрат, пов'язаних із викликом як свідка.
8. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Матросова, 21, код ЄДРПОУ 41802889) 9666 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
9. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Матросова, 21, код ЄДРПОУ 41802889) 9666 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
10. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Матросова, 21, код ЄДРПОУ 41802889) 9666 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
11. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Матросова, 21, код ЄДРПОУ 41802889) 9666 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
12. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Матросова 21» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Матросова, 21, код ЄДРПОУ 41802889) 9666 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
13. Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 16.03.2026.
Суддя О.О. Третьякова