вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа № 911/1721/25
за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Лук'янівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 19.05.2025 р. б/н (вх. № 619/25, 22.05.2025 р.) про відкриття справи про її неплатоспроможність.
Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.
Ухвалою господарського суду від 26.05.2025 р. прийнято заяву боржника - ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича про участь у даній справі призначено на 11.06.2025 р.; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.
Ухвалою господарського суду від 11.06.2025 р., крім іншого, відкрито провадження у справі № 911/1721/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича; здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у порядку визначеному ч. 9 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно; попереднє засідання господарського суду призначено на 06.08.2025 р.
02.07.2025 р. на поштову адресу суду від АТ "Універсал Банк" надійшла кредиторська заява.
Ухвалою господарського суду від 03.07.2025 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Універсал Банк" призначено на 06.08.2025 р.
08.07.2025 р. до канцелярії суду від Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (Філія ГСЦ МВС) надійшло повідомлення про надання інформації.
10.07.2025 р. до канцелярії суду від АТ "Універсал банк" надійшло повідомлення про надання інформації.
11.07.2025 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшов відзив на заяву банку з грошовими вимогами до боржника.
14.07.2025 р. до канцелярії суду від АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.
16.07.2025 р. до канцелярії суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшло повідомлення про надання інформації.
25.07.2025 р. до канцелярії суду від АТ "Універсал банк" надійшли додаткові пояснення.
05.08.2025 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшли відомості про результати розгляду вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду від 06.08.2025 р. визнано кредиторські вимоги АТ "Універсал Банк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 4 446 311,36 грн., з яких: 6 056,00 грн. - підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 4 440 255,36 грн. - підлягають задоволенню в другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" відхилено, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено 24.09.2025 р.
24.09.2025 р. через канцелярію суду керуючим реструктуризацією боргів подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 24.09.2025 р. судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 10.12.2025 р.
05.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення керуючим реалізацією ОСОБА_2
10.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Універсал Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
10.12.2025 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 10.12.2025 р. розгляд клопотання представника боржника про визнання боржника банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення керуючим реалізацією ОСОБА_2 призначено, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено на 28.01.2026 р.; встановлено строк до 20.01.2026 р. для подання учасникам у справі пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 28.01.2026 р.
28.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
28.01.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Універсал банк" надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою господарського суду від 28.01.2026 р. розгляд клопотання представника боржника про визнання боржника банкрутом, введення процедури погашення боргів та призначення керуючим реалізацією ОСОБА_2 призначено, судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відкладено, розгляд клопотання АТ "Універсал Банк" про закриття провадження у справі призначено на 04.03.2026 р.; встановлено строк до 25.02.2026 р. для подання учасникам у справі пояснень, аргументів, міркувань та, у разі наявності, заперечень відносно предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 04.03.2026 р.
02.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження.
03.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання з'явились представник боржника, представник кредитора та керуючий реструктуризацією, сам боржник у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання відповідно до вимог процесуального законодавства, не перешкоджає розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення даного засідання.
Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд
встановив:
У відповідності до положень статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній статтею 133 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів. До заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються: 1) план реструктуризації боргів боржника; 2) протокол засідання зборів кредиторів; 3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника (за наявності).
Так, ухвалою господарського суду від 06.08.2025 р. визнано кредиторські вимоги АТ "Універсал Банк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 4 446 311,36 грн., з яких: 6 056,00 грн. - підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 4 440 255,36 грн. - підлягають задоволенню в другу чергу, в іншій частині кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Універсал Банк" відхилено, призначено судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Протягом розгляду справи арбітражним керуючим та представником боржника до матеріалів справи подано проєкт плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , погоджений боржницею, а також копії протоколу № 1 зборів кредиторів, складеного за результатами опитування кредиторів та направлених кредиторам у справі відповідних запитів (опитувань) щодо проведення зборів кредиторів із таким порядком денним:
1) розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, а саме протоколу № 1 зборів кредиторів у справі № 911/1721/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , єдиний кредитор у справі проголосував "проти" схвалення плану реструктуризації боргів боржника.
Натомість кредитором було подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. Так, кредитор АТ "Універсал Банк" зазначає, що 19.05.2025 р. боржником разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подано декларації про майновий стан за 2022- 2024 роки, у яких у розділі ІІІ відсутні відомості про майно членів сім'ї.
На думку кредитора, подані декларації містять неповну та недостовірну інформацію. Із отриманих кредитором відомостей з державних реєстрів убачається, що мати боржниці - ОСОБА_3 - є власником нерухомого майна, а ОСОБА_4 , який є батьком дітей боржниці та з яким вона пов'язана спільним побутом, володіє значною кількістю об'єктів нерухомості. Проте інформація про зазначених осіб та належне їм майно у деклараціях боржниці не відображена.
АТ "Універсал Банк" посилається на частину п'яту статті 116 Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до якої декларація повинна містити повні та достовірні відомості про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї. На переконання заявника, наведена норма має імперативний характер та покладає на боржника обов'язок розкрити всю інформацію, необхідну для оцінки його фінансового стану.
Крім того, кредитор звертає увагу, що інститут декларування у процедурі неплатоспроможності спрямований на забезпечення прозорості та добросовісності боржника. Приховування відомостей про членів сім'ї та їх майновий стан, на думку заявника, свідчить про недобросовісну поведінку боржниці та зловживання правом на ініціювання процедури неплатоспроможності.
Також він вказує на формальний характер перевірки декларації керуючим реструктуризацією, оскільки до звіту не додано належних доказів здійснення повної перевірки майнового стану боржника і членів її сім'ї, відсутні підтвердження направлення запитів та отримання відповідей з відповідних органів і реєстрів.
З огляду на викладене та з посиланням на частину сьому статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор вважає, що подання неповної та недостовірної інформації є самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з недобросовісністю боржника.
Підсумовуючи наведене, суд констатує, що кредитор відхилив план реструктуризації боргів боржника, висловив сумнів щодо добросовісності боржника та, подавши відповідну заяву про закриття провадження, проголосував за закриття справи саме у зв'язку з недобросовісною поведінкою боржника.
Водночас боржниця ( ОСОБА_1 ), заперечуючи проти клопотання АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" про закриття провадження, зазначає, що доповнення до звіту керуючого реструктуризацією отримала лише 02.03.2026 р., у зв'язку з чим не мала можливості подати виправлені декларації у раніше встановлений строк. Виправлені декларації подані протягом семи днів з моменту фактичного отримання відповідної інформації, що, на її думку, відповідає вимогам частини сьомої статті 123 Кодекс України з процедур банкрутства та виключає підстави для закриття провадження.
Щодо відомостей про майно матері, боржник зазначає, що не мала доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не володіла відповідною інформацією на момент подання декларацій, а сама мати не є учасником боргових зобов'язань.
Стосовно доводів банку про необхідність зазначення ОСОБА_4 як члена сім'ї, боржник вказує, що він не проживає з нею спільно та не веде спільного побуту, а відтак у розумінні статті 116 Кодекс України з процедур банкрутства не є членом її сім'ї.
Також боржник наголошує, що процедура неплатоспроможності фізичної особи має реабілітаційну спрямованість і покликана забезпечити відновлення її платоспроможності, а не виключно задоволення вимог кредиторів, що узгоджується з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на викладене, боржник вважає доводи банку необґрунтованими та такими, що не свідчать про її недобросовісність.
Відповідні доводи підтримані керуючим реструктуризацією Ведмедєвим С.С.
Суд, розглянувши поданий проєкт плану реструктуризації боргів, дослідивши надані боржницею пояснення, декларації та доводи кредитора, встановив, що поданий план не відповідає вимогам закону.
Зі змісту плану вбачається, що боржниця зазначила про наявність лише одного активу - земельної ділянки (кадастровий номер 32227838021:01:005:0029, площею 0,2499 га, розташованої за адресою: с. Липівка, Макарівський р-н, Київська обл.), яку планує реалізувати за орієнтовною вартістю до 100 000 грн. Отримані кошти передбачається спрямувати на погашення вимог забезпеченого кредитора (ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС"), який при цьому не заявив грошових вимог у цій справі та не є конкурсним кредитором у процедурі неплатоспроможності.
Водночас щодо кредитора, вимоги якого визнані у справі та становлять 4 446 311,36 грн., план фактично передбачає їх повне списання у зв'язку з відсутністю у боржниці майна та доходів. Жодних реальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності, план не містить: не передбачено обов'язку працевлаштування, отримання регулярного доходу, часткового погашення заборгованості у розумному розмірі, оптимізації витрат чи інших дій, що свідчили б про намір боржниці добросовісно виконати свої зобов'язання хоча б у мінімальному обсязі.
Таким чином, запропонований план зводиться не до реструктуризації боргу, а до створення правових підстав для його списання без реальної спроби відновлення платоспроможності. За своєю суттю це суперечить реабілітаційному характеру процедури неплатоспроможності фізичної особи, яка передбачає активну та сумлінну поведінку боржника.
Разом з тим під час розгляду справи судом також встановлено, що окремі відомості щодо членів сім'ї боржниці були уточнені та подані до матеріалів справи вже в ході розгляду після звернення уваги на ці обставини кредитором. Наведене саме по собі не є визначальною підставою для вирішення питання щодо подальшого руху справи, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами характеризує рівень відкритості та повноти розкриття боржницею інформації про свій майновий стан у межах процедури неплатоспроможності.
При цьому матеріали справи підтверджують наявність нерухомого майна у матері боржниці та значного обсягу майна у батька її дітей. Незалежно від правового режиму такого майна, відомості про нього підлягали відображенню у декларації з метою забезпечення прозорості процедури та перевірки реального майнового стану боржниці.
Сукупність установлених обставин - відсутність у плані реструктуризації будь-яких реальних заходів щодо отримання доходу, працевлаштування чи часткового погашення заборгованості, фактичне зведення плану до реалізації єдиного незначного активу (земельної ділянки вартістю до 100 000 грн.) із подальшим списанням основної суми боргу в розмірі близько 4,5 млн. грн., а також спосіб розкриття боржницею інформації про свій майновий стан - свідчить про використання процедури неплатоспроможності не як інструменту врегулювання заборгованості, а як способу уникнення виконання зобов'язань.
Суд враховує, що у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20, зазначено, що добросовісність боржника фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов'язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, а виявлення недобросовісної поведінки - є підставою саме до закриття провадження в справі про банкрутство, а не переходу до процедури погашення боргів.
З огляду на наведене, поданий боржницею план не містить ознак реальної реструктуризації, не передбачає жодних ефективних механізмів відновлення платоспроможності та фактично спрямований на формальне дотримання вимог закону з метою подальшого звільнення від боргів. Такий підхід суперечить суті реабілітаційної процедури, яка передбачає активну, відкриту та сумлінну поведінку боржника, а тому встановлені обставини унеможливлюють подальший рух справи та зумовлюють необхідність її закриття.
Крім того, запропоновані умови плану через їх очевидну економічну необґрунтованість, відсутність належних фінансових розрахунків, підтверджених джерел виконання та реалістичних строків погашення заборгованості об'єктивно не могли бути спрямовані на його схвалення кредиторами. Навпаки, зміст плану формує ситуацію, за якої його відхилення є передбачуваним результатом і фактично використовується як формальний етап для ініціювання переходу до наступної процедури з метою подальшого звільнення від зобов'язань. Така процесуальна поведінка свідчить про свідоме створення боржницею штучних передумов для застосування більш сприятливих для неї правових наслідків, що суперечить принципам добросовісності, справедливості та балансу інтересів сторін у процедурі неплатоспроможності й підриває правомірні очікування кредиторів на реальне, а не декларативне врегулювання заборгованості.
Надаючи такий висновок суд опирається на правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 29.08.2024 р. у справі № 918/806/21:
"72. Формальний підхід та вільне трактування норм матеріального права у цьому випадку є неприпустимим, адже, насамперед, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності, а не формальний перехід до процедур, за результатами яких усі борги боржника будуть погашені, в чому, звісно, зацікавлений лише боржник.
74. Отже, встановивши обставини ненадання боржницею повних і достовірних відомостей щодо його майна, доходів та витрат, відсутність намірів боржниці досягнути компромісу з кредиторами і як наслідок відсутність погодженого і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів зі спливом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі частини одинадцятої статті 126 КУзПБ".
У постанові від 23.05.2023 р. у справі № 910/5369/21 Верховний Суд вказав, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Також у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд зауважує, що при вирішенні питання наступної процедури мають бути враховані вчинені дії учасниками процедури на виконання її завдань (в тому числі мають бути з'ясовані причини не подання на затвердження господарського суду плану реструктуризації), мають бути враховані правомірні/легітимні очікування учасників справи. Отже, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі № 910/8306/20).
Стаття 6 КУзПБ визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною другою названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
За змістом приписів Книги п'ятої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Отже, реструктуризація боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20).
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ).
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї, приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї, якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою п'ятою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого: ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки (постанова Верховного Суду від 21.01.2025 р. у cправі № 904/3867/23).
Частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Розкриваючи питання процесуальних запобіжників для недобросовісних боржників судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 р. у справі № 903/806/20 також зауважила, що Кодекс України з процедур банкрутства містить цілий ряд процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Застосування частини сьомої ст. 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 р. у справі № 911/2043/20.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зважаючи на те, що відсутність процесуальних обмежень щодо реалізації приписів статті 123 КУзПБ на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечує невідворотність такого наслідку, як закриття провадження у справі у випадку очевидно недобросовісних дій боржника, погоджується з висновком, який викладений в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції про те, що наявні підстави для задоволення заяви про закриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 27.11.2024 р. у cправі № 922/493/21).
Отже здійснюючи у справі про неплатоспроможність судовий контроль суд повинен оцінювати добросовісність боржника.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 р. у справі № 910/6639/20).
Таким чином, боржник як особа яка ініціює провадження у справі про власну неплатоспроможність повинна дотримуватися відповідних стандартів щодо взаємодії із судом та кредиторами, що ґрунтується на добросовісності, чесності, відкритості. Дії боржника не повинні мати ознак ухилення від таких стандартів поведінки боржника у процедурі неплатоспроможності.
Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 07.12.2018 р. у справі № 910/7547/17 зроблено наступний висновок: "з конструкції частини третьої статті 12 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом".
Підсумовуючи наведене суд робить висновок про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ та статті 126 КУзПБ.
Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд за власною ініціативою може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 р. у справі № 902/1106/21.
КУзПБ встановлює щодо боржника - фізичної особи спеціальні вимоги до його добросовісності як запоруку досягнення компромісу між сторонами щодо погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії із судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
У пояснювальній записці до проекту КУзПБ йшлося про те, що "система врегулювання проблем заборгованості громадян - фізичних осіб, не зайнятих у підприємництві, в усьому світі спрямована на забезпечення надання допомоги чесним, але невдалим боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги, заслужити їх списання. З іншого боку, важливу увагу у проекті приділено можливим випадкам шахрайства та недобросовісного використання системи. Для цього у документі передбачено кілька тестів на добросовісність: на вході в систему, у самому процесі розгляду справи та щодо наслідків визнання особи банкрутом.".
На думку суду боржник у цій справі не був відкритим, чесним та добросовісним. Боржник ініціював провадження про власну неплатоспроможність, а згодом наполягав на визнанні банкрутом та процедурі погашення боргів маючи намір звільнитися від боргів, але прагнучи водночас не зазнавати негативних майнових наслідків.
Такий боржник не заслуговує на позитивні наслідки та переваги процедур неплатоспроможності, передбачених КУзПБ. А тому суд робить висновок про необхідність закриття провадження у цій справі.
Закриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачає низку негативних наслідків, які будуть покладені саме на того учасника справи, поведінка якого не відповідає стандартам добросовісності.
На даний час є усталеною судова практика, зокрема позиція Верховного Суду, згідно з якою у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, в тому числі у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності. Здійснюючи свої права, серед іншого - право ініціювати таке провадження, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Такий підхід часто використовується Верховним Судом. Так, вказана правова позиція знайшла своє відображення, для прикладу, у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 р. у справі № 916/3139/22, у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 911/2308/23 та інших.
Таким чином, з метою повного та всебічного дослідження інформація у декларації про майновий стан боржника у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи повинна бути повною, достовірною та обґрунтованою, оскільки закриття судом провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ може призвести до негативного наслідку у вигляді обмеження господарського суду протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, на відкриття провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для "безцеремонної процесуальної гри". Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 р. у справі № 229/7156/19, від 22.01.2025 р. у справі № 757/22295/17-ц, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 р. у справі № 532/1550/23).
Суд констатує, що боржником порушено принцип добросовісності, оскільки, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, він не виявив наміру до реального врегулювання заборгованості та долучив до матеріалів справи формальний проєкт плану реструктуризації. У зазначеному плані боржник фактично не передбачає жодних заходів щодо погашення вимог кредитора, не визначає джерел отримання доходу, строків та механізмів виконання зобов'язань. Поданий план не передбачає жодного погашення вимог кредитора: при загальній сумі боргу 4 446 311,36 грн. розмір задоволення становить 0 грн., що свідчить не про реструктуризацію, а про фактичну відмову від виконання зобов'язань.
Суд вважає, що такий план ігнорує мету та завдання процедури реструктуризації боргів, яка спрямована на відновлення платоспроможності боржника та досягнення балансу інтересів сторін. Його зміст об'єктивно зумовлює відхилення кредиторами та створює формальні передумови для переходу до процедури погашення боргів із подальшим повним списанням заборгованості, що свідчить про використання процедури неплатоспроможності всупереч її реабілітаційній природі.
Водночас суд бере до уваги життєві обставини, на які посилається боржник, зокрема відсутність постійного доходу та інші складнощі. Проте самі по собі такі обставини не звільняють від обов'язку діяти сумлінно, відкрито та активно з метою пошуку шляхів відновлення платоспроможності. Невжиття жодних заходів для отримання доходу чи пропонування компромісних умов порушує права кредитора та суперечить принципам добросовісності, справедливості й розумності.
Суд також зазначає, що закриття провадження у справі не позбавляє боржника права повторно звернутися до суду у встановленому законом порядку. У разі такого звернення боржник повинен врахувати наведені висновки суду та подати реальний, економічно обґрунтований проєкт плану реструктуризації, який відповідатиме вимогам законодавства та забезпечуватиме баланс інтересів боржника і кредиторів.
При цьому з позиції кредитора вбачається, що він не заперечував проти можливості досягнення компромісу на засадах взаємних поступок і погодження взаємовигідних умов, однак обґрунтовано заперечив проти фактичного списання всієї суми заборгованості без будь-яких реальних заходів щодо її погашення.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів відмовити, припинити процедуру реструктуризації боргів боржника, припинити мораторій на задоволення вимог кредиторів, припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника - арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича, провадження у справі № 911/1721/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрити на підставі частини одинадцятої ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 частини восьмої ст. 123, ст. 124, частиною одинадцятою ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. Заяву представника ОСОБА_1 б/н від 05.12.2025 р. про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника залишити без задоволення.
2. Припинити процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ), введену ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2025 р. у справі № 911/1721/25.
3. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича.
4. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2025 р. у справі № 911/1721/25.
5. Провадження у справі № 911/1721/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) закрити.
Копію ухвали надіслати учасникам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Дата підписання повного тексту ухвали 16.03.2026 р.
Суддя А.В. Лопатін