ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/13073/24
Господарський суд міста Києва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/13073/24
За позовом Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 »
до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 »
про розірвання договору та стягнення коштів
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - позивач) звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання послуг №260923-49Е від 27.09.2023 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання в частині повного та своєчасного надання позивачу узгоджених умовами договору послуг, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів у розмірі 40860,00 грн, пені у розмірі 10420,11 грн та штрафу у розмірі 3389,40 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд розірвати спірний договір.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13073/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
У судовому засіданні 24.01.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
03.06.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшли додаткові пояснення щодо обрахунку заборгованості позивача згідно виставлених заявок та нарахованих штрафних санкцій.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 31.07.2025.
У судове засідання 31.07.2025 року представники сторін не з'явились, хоча про час, місце і дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду, направлялись судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Втім, ухвали повернуті органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Поміж цим, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постанові від 09.12.2021 у справі №911/3113/20 Верховний Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 94, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвала суду про відкриття провадження у справі, а отже отримання ухвал ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам ІНФОРМАЦІЯ_4 на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.10.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 31.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ІНФОРМАЦІЯ_6 , -
27.09.2023 року між Акціонерним товариством « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (у подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») (далі - виконавець) шляхом накладення електронно-цифрових підписів було укладено договір про надання послуг №260923-49Е (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов'язок виконавця, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги з навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ДК 021:2015 80550000-4 Послуги з професійної підготовки у сфері безпеки) (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору вимоги до якості надання послуг, порядок та обсяги надання послуг, найменування курсу навчання з охорони праці, загальна кількість працівників замовника, які будуть навчатись за відповідними курсами (далі також - слухачі), ціна послуг, інші вимоги наведені в специфікації, що є додатком № 1 до договору (далі - специфікація).
За умовами пункту 1.3 договору виконавець зобов'язаний надати замовнику послугу відповідно до заявки, діючих стандартів, в тому числі галузевих, що затверджені у встановленому порядку.
Надання послуг здійснюється виконавцем за заявкою замовника, підписаною уповноваженою особою замовника, (далі - заявка), зразок якої визначено у додатку №2 до договору, у строк, що передбачений у специфікації (пункт 1.4 договору).
Згідно пункту 1.10 договору сторони є зареєстрованими користувачами сервісу обміну документів за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - Сервіс), та зобов'язуються бути зареєстрованими користувачами Сервісу протягом строку дії договору. Виконавець зобов'язується використовувати Сервіс для отримання відповідних документів, відправлених замовником на умовах договору. Електронна пошта замовника для Сервісу: ІНФОРМАЦІЯ_9 . Електронна пошта виконавця для Сервісу: ІНФОРМАЦІЯ_10
Ціна договору складається з сумарної вартості фактично наданих послуг за цим договором відповідно до підписаних сторонами актів приймання - передачі наданих послуг та не може перевищувати загальну вартість послуг, що зазначена у специфікації. (У разі якщо виконавець не є платником ПДВ, ціна договору зазначається без ПДВ) (пункт 2.1 договору).
За умовами пунктів 2.2, 2.3 договору вартість кожної окремої послуги (одиниці) визначається відповідно до вартості навчання одного слухача, що пройшов навчання, відповідно до наданої замовником в порядку, передбаченому умовами договору, заявки з урахуванням теми (курсу) навчання. Ціна договору та ціна послуги включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються виконавцем, та всі інші витрати виконавця, пов'язані з виконанням умов цього договору, в т. ч. доступ до навчальних матеріалів, відеоконференцій виконавця згідно з навчанням за курсами, зазначеними у специфікації.
Відповідно до пункту 3.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг, які передбачають навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівників замовника та отримання замовником, в порядку, передбаченому умовами договору: посвідчень для кожного з слухачів, які успішно пройшли перевірку знань, та протоколів засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці слухачами про проходження відповідного курсу навчання, затверджених відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3.2 договору визначено, що впродовж 2 (двох) робочих днів після отримання заявки, виконавець повинен надати, шляхом надсилання листа на електронну адресу замовника, точні дати початку навчання по заявці та іншу інформацію. необхідну для проходження навчання слухачами. Про початок навчання виконавець повинен повідомити замовника завчасно, але не пізніше 2 (двох) робочих днів до дати початку навчання. До початку навчання виконавець повинен надіслати на електронну пошту слухачів за відповідною заявкою замовника та відповідальному представнику замовника наступну інформацію для проходження навчання: порядок доступу до електронного кабінету або іншу інформацію яким чином, на якій платформі (програмі), за яких умов буде здійснюватися навчання та доступ до матеріалів, в тому числі з наданням умов авторизації (паролю) до відповідної он-лайн платформи; час, дату та період проведення навчань; інша необхідна інформація.
Виконавець повинен забезпечити проведення занять (навчання) згідно обраного замовником найменування курсу навчання з охорони праці (пункт 3.4 договору).
Згідно пункту 3.5 договору виконавець повинен забезпечити перевірку знань слухачів відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОГ 0.00-4.12-05), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2005 №15.
Умовами пункту 3.6 договору встановлено, що після закінчення відповідного курсу навчання з питань охорони праці та перевірки знань, виконавець зобов'язується протягом строку надання послуг, визначеного договором, надати замовнику посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (згідно встановленого чинним законодавством України зразка) на слухачів, які пройшли перевірку знань, за відповідним курсом навчання та протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягу з протоколу) (із зазначенням номеру договору).
За умовами пункту 3.7 договору виконавець повинен надати документи, що зазначені в п. 3.6 договору, шляхом передачі їх уповноваженому представнику замовника, що підтверджується власноручним підписом такого представника.
Відповідно до пункту 3.8 договору після отримання замовником документів, зазначених в п. 3.6 договору щодо надання послуг за відповідною заявкою, виконавець повинен підготувати впродовж 5 (п'яти) робочих днів та надіслати замовнику для підписання акт приймання-передачі наданих послуг (далі - акт) в 2-х примірниках згідно зі зразком, визначеним у додатку №3 до договору.
Пунктом 3.9 договору встановлено, що після отримання акту замовник зобов'язаний впродовж 3 (трьох) робочих днів підписати акт і один примірник передати виконавцю.
Послуги за цим договором вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником з дня підписання замовником відповідного акту. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти послуги та підписати акт. Сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказується термін усунення недоліків в наданих послугах (пункти 3.10, 3.11 договору).
Згідно пункту 3.13 договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються сторонами, подається ними одним із наступних способів: шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту відповідної сторони, зазначену у розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» договору, з додаванням до такого листа сканованої копії відповідного підписаного документу в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим стороною з дати його направлення на електронну адресу відповідної сторони, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення сторони, що направила документ. Цей спосіб не застосовується для обміну первинними документами та документами, що мають бути підписані обома сторонами в оригіналі (власноручно); шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим стороною з моменту присвоєння Сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або іншого електронного підпису уповноважених осіб сторін, використання якого не суперечить діючому законодавству України. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи що здійснює надання за Сервісом з відповідним підтвердженням; шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу відповідної сторони, зазначену у розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» договору, та/або передачі її уповноваженому представнику відповідної сторони, що підтверджується власноручним підписом такого представника.
За умовами пункту 4.1 договору оплата наданих послуг здійснюється наступним чином: замовник оплачує надані послуги виконавцю протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання акту, на підставі належним чином оформлених первинних документів та за умови реєстрації виконавцем, до дати платежу, електронної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), складеної з дотриманням вимог Податкового кодексу України. Оплата здійснюється відповідно до рахунку наданого виконавцем, який виконавець надає замовнику одночасно з документами, визначеними п.п 4.1.1 п. 4.1 договору. Якщо у терміни, встановлені договором для оплати наданих послуг, виконавець не здійснить реєстрацію податкової накладної або зареєструє податкову накладну, складену з порушенням діючого порядку її заповнення, оплата за надані послуги здійснюється замовником на умовах визначених договором. у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків від вартості наданих послуг. Оплата залишкової суми у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості наданих послуг здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати реєстрації виконавцем усіх належним чином оформлених податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України. Сторони погодили, що затримка оплати вартості отриманих послуг у випадках, передбачених цим пунктом договору, не є порушенням замовником своїх зобов'язань за договором. У разі, якщо виконавець не є платником ПДВ або послуга не є об'єктом оподаткування ПДВ, умови договору щодо складання та реєстрації податкової накладної не застосовуються.
Відповідно до пункту 4.2 договору оплата здійснюється замовником в національній валюті України, у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця, зазначений в розділі 13 договору. Всі платежі в рамках цього договору здійснюються замовником з обов'язковим посиланням на номер договору та на номер рахунку виконавця.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що виконавець повинен надати замовнику послуги відповідно до чинного на момент надання послуг, законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів у сфері безпеки з питань охорони праці. Виконувати підготовку слухачів у відповідності з програмами, затвердженими в установленому порядку.
За умовами пункту 5.2 договору виконавець зобов'язується забезпечити надання послуг та їх якість у чіткій відповідності до встановлених Державних стандартів, діючих в Україні нормативно-правових актів та нормативних документів, якими встановлюються вимоги до якості послуг даного виду та іншим вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого характеру.
Виконавець зобов'язується надавати послуги на умовах, встановлених цим договором, і надати замовнику належним чином оформлені всі необхідні документи (пункт 5.3 договору).
Відповідно до пункту 5.4 договору виконавець має право отримувати плату за надані та прийняті замовником послуги в порядку та строки визначені умовами договору.
Замовник зобов'язаний у строки, в обсязі та порядку, передбаченому умовами договору, оплачувати надані та прийняті замовником, відповідно до умов договору, послуги. Замовник має право повернути документи виконавцю, в порядку, передбаченому умовами договору, без здійснення оплати, у разі неналежного оформлення документів, визначених в розділі 3 цього договору (відсутність підписів тощо) (пунктів 5.5, 5.6 договору).
Згідно пункту 6.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
За умовами пункту 6.2 договору за порушення строків надання послуг або умов зобов'язання щодо якості наданих послуг виконавець несе відповідальність та сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за умови використання) та діє до дати, зазначеної у специфікації. У разі укладання договору або додаткової угоди до договору в електронній формі, договір/додаткова угода набувають чинності з дня їх підписання уповноваженими представниками обох сторін шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено цим договором, та діють до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором. Зміни, внесені до договору шляхом надсилання відповідного повідомлення стороною, якщо направлення такого повідомлення безпосередньо передбачено умовами договору, набирають чинність в момент отримання такого повідомлення іншою стороною згідно з умовами договору (пункт 8.1 договору).
У якості додатку №1 до договору сторонами було погоджено та підписано специфікацію (далі - специфікація), за умовами якої сторони договору погодили перелік, найменування послуг; код ДКПП 016:2010; кількість у послугах; ціну за одиницю без ПДВ та вартість послуг без ПДВ. Загальна вартість становить 579900,00 грн, у тому числі ПДВ 96650,00 грн.
Відповідно до пункту 1 специфікації виконавець зобов'язаний надати послуги протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання кожної заявки.
У відповідності до п. 8.1 цього договору, договір діє до 31.12.2024 (пункт 2 специфікації).
Пунктом 3 специфікації встановлено вимоги до надання послуг: Місце надання послуг: АДРЕСА_2 . Під час проведення навчання виконавець має забезпечити методологічну підтримку та консультування слухачів викладачами виконавця. Послуги мають бути надані на рівні державних стандартів освіти. Навчання та перевірка знань проводиться без відриву від виробництва дистанційно в онлайн форматі з використанням програм для проведення відеоконференцій (короткострокових онлайн-семінарів), або програм на технічній базі виконавця. Поіменний список слухачів, які повинні пройти навчання та перевірку знань (тестування) визначається замовником в заявці.
Згідно пункту 4.1 специфікації виконавець повинен мати: тематичний план та програму навчання з питань охорони праці (Законодавство з ОП, гігієни праці тощо), які розроблені відповідно додатку 4 до пункту 5.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2005 №15 (далі - Положення); тематичний(i) план(и) та програму(и) навчання з питань охорони праці по нормативно-правовим актам (відповідно до переліку НПАОП за кожним курсом, та інші). Під час навчання працівники повинні мати доступ до всіх матеріалів відповідно до тематичних планів в напряму, за яким проходить навчання (в електронному вигляді). Перед перевіркою знань, яка буде здійснюватися шляхом тестування слухачів з використанням програмного забезпечення виконавця або іншим шляхом відмінним від усної перевірки, слухачам замовника за їх вимогою та при технічної спроможності виконавця, повинна бути надана можливість пройти попередній тест (у кількості не менше трьох спроб) у навчальному режимі для знайомства з інтерфейсом екзаменаційної програми.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в порядку визначеному пунктом 3.13.2 договору (за допомогою Сервісу), виконавцю 25.10.2023 надіслано заявки (замовлення про надання послуг), а саме: заявку №1 від 18.10.2023 про надання послуги: «Навчання за курсом «Правила безпеки систем газопостачання» (НПАОП 0.00-1.76-15)», у кількості 52 послуги, на загальну суму 18098,00 грн у тому числі ПДВ (далі - заявка №1); заявку №2 від 18.10.2023 про надання послуги: «Навчання за курсом «Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж та інші.», у кількості 46 послуг, на загальну суму 16008,00 грн у тому числі ПДВ (далі - заявка №2); заявку №3 від 18.10.2023 про надання послуги: «Навчання за курсом «Загальний курс з питань охорони праці. Законодавство України «Про охорону праці», у кількості 2 послуги, на загальну суму 756,00 грн у тому числі ПДВ (далі - заявка №3).
Датою отримання виконавцем заявок №1-3 є дата присвоєння їм Сервісом статусу «Відправлений», тобто 26.10.2023.
Разом з цим, 08.12.2023 виконавцю, в порядку визначеному пунктом 3.13.1 договору (шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту), надіслано список працівників для надання послуги «Навчання за курсом «Загальний курс з питань охорони праці. Законодавство України «Про охорону праці», у кількості 28 послуг, на загальну суму 10584,00 грн з ПДВ (далі - заявка №4).
Датою отримання виконавцем заявки №4, відповідно до пункту 3.13.1 договору є 08.12.2023.
У подальшому, 16.01.2024 до заявки №4, в порядку передбаченому пунктом 3.13.1 договору, замовник надіслав виконавцю уточнений список (зменшений до 21 працівника) для надання послуги, відповідно на загальну суму 7938,00 грн з ПДВ.
Таким чином, враховуючи положення пункту 1 специфікації, кінцевою датою для своєчасного і належного надання послуг за заявками №1-3, є 25.12.2023 (включно), а за заявкою №4 є 06.02.2024 (включно).
Однак, як зазначає позивач, відповідачем в порушенням умов договору та специфікації, належним чином не було надано послуги.
Так, згідно заявки №1 та відповідно до умов пункту 3.6 договору, пункту 3.7 специфікації, виконавцем мало бути надано посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (згідно встановленого чинним законодавством України зразка) на слухачів у кількості 52 одиниці та протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягу протоколу) (із зазначенням номеру договору) у строк до 25.12.2023.
Втім, виконавцем було надано витяг з Протоколу 52-14-12-23 від 14.12.2023 та видано 4 Посвідчення, витяг з Протоколу 53-15-12-23 від 15.12.2023 та видано 1 Посвідчення, після завершення строку надання послуг (25.12.2023) виконавцем також було надано витяг з Протоколу 1-15-01-24 від 15.01.2024 та видано 3 Посвідчення, витяг з Протоколу 2-16-01-24 від 16.01.2024 та видано 3 Посвідчення.
Повторного проведення навчання та перевірки знань протягом одного місяця відповідно до приписів Положення виконавцем проведено не було.
Отже, замовлення за заявкою №1 було виконано на суму 3828,00 грн з ПДВ (за 11 одиниць послуг), відповідно сума невиконаного замовлення становить 14268,00 грн з ПДВ, оскільки позивачем відповідно до виставленого відповідачем рахунку №840 від 27.12.2023 було сплачено на користь виконавця грошові кошти по заявці №1 у загальному розмірі 18096,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №10232303 від 29.12.2023 та №202221 від 09.01.2024.
Згідно заявки №2 замовником було замовлено у виконавця послугу з найменуванням «Навчання за курсом «Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж та інші.» у кількості 46 одиниць, ціною 290,00 грн без ПДВ, а загалом 16008,00 грн з ПДВ.
При цьому, в заявці зазначено, що до курсу навчання входять наступні Правила: 1. Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж. 2. Правила користування тепловою енергією. 3. Правила підготовки теплового господарства до опалювального сезону. 4. Правила охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій. теплових мереж і тепловикористовувальних установок (НПАОП 0.00-1.69-13).
Згідно заявки №2 та відповідно до умов пункту 3.6 договору, пункту 3.7 специфікації, виконавцем мало бути надано посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (згідно встановленого чинним законодавством України зразка) на слухачів у кількості 46 одиниць та протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягу протоколу) (із зазначенням номеру договору) у строк до 25.12.2023, водночас надані документи мали бути оформлені відповідно до Положення.
Втім, виконавцем не було надано протоколів засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання, оформлених у відповідності до Положення, а у наданих витягах з протоколів після закінчення строку виконання робіт по заявці №2 не вказано про проведення навчання та перевірки з Правил охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок (НПАОП 0.00-1.69-13) та для перевірки знань виконавцем було створено комісію, членами якої є тільки працівники виконавця, що суперечить п. 4.4 Положення, відповідно до якого в комісію мають входити представники територіального органу ІНФОРМАЦІЯ_12 , і тому результати такої перевірки в цілому не відповідають вимогам Положення, та відповідно не є такими, які надані на виконання умов договору у встановленому порядку.
Отже, у встановлені договором строки замовлення згідно заявки №2 не було виконано належним чином в цілому на суму 16008,00 грн з ПДВ, яка сплачена позивачем відповідно до виставленого відповідачем рахунку №842 від 27.12.2023 в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №10232279 від 29.12.2023 та №202231 від 09.01.2024.
Зі змісту заявки №3 замовником було замовлено у виконавця послугу з найменуванням «Навчання за курсом «Загальний курс з питань охорони праці. Законодавство України «Про охорону праці» у кількості 2 одиниці, ціною 315,00 грн без ПДВ, а загалом 756,00 грн з ПДВ.
Згідно заявки №3 та відповідно до умов пункту 3.6 договору, пункту 3.7 специфікації, виконавцем мало бути надано посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (згідно встановленого чинним законодавством України зразка) на слухачів у кількості 2 одиниці та протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягу протоколу) (із зазначенням номеру договору) у строк до 25.12.2023
Втім, в порушення вищенаведених умов виконавцем взагалі не було надано а ні протоколів засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягів протоколів), а ні посвідчень про перевірку знань з питань охорони праці.
Зі змісту заявки №4 виконавцем мало бути надано послугу «Навчання за курсом «Загальний курс з питань охорони праці. Законодавство України «Про охорону праці» на загальну суму 10584,00 грн.
Згідно заявки №4 та відповідно до умов пункту 3.6 договору, пункту 3.7 специфікації, виконавцем мало бути надано посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (згідно встановленого чинним законодавством України зразка) на слухачів у кількості 21 одиниця та протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягу протоколу) (із зазначенням номеру договору) у строк до 06.02.2024.
Втім, виконавцем не було надано жодного посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці.
Отже, замовлення за заявкою №4 не було виконаного в цілому на суму 7938,00 грн з ПДВ, у той час як позивачем відповідно до виставленого відповідачем рахунку №841 від 27.12.2023 було сплачено на користь виконавця грошові кошти по заявці №4 у загальному розмірі 10584,00 грн (2646,00 грн переплати, у зв'язку із уточненням заявки №4), що підтверджується копіями платіжних інструкцій №10232290 від 29.12.2023 та №202227 від 09.01.2024.
Таким чином, позивачем в ході виконання умов договору на підставі виставлених рахунків, було сплачено відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 44688,00 грн, в той час як останнім належним чином не виконано власні зобов'язання в частині належного надання обумовлених договором послуг.
13.06.2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1.27.002.001.-15284-24 від 10.06.2024 про стягнення неустойки, безпідставно отриманих коштів та належне виконання зобов'язань за договором про надання послуг №260923-49Е від 27.09.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №0100114547071 від 13.06.2024, опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2024. У вказаній претензії, позивач просив відповідача повернути безпідставно отриманні кошти у розмірі 38214,00 грн, переплачені кошти у розмірі 2646,00 грн та неустойку за невиконання умов договору у розмірі 8781,95 грн.
Втім, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 188 Господарського кодексу України (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
Як вбачається з умов укладеного договору, у пункті 8.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за умови використання) та діє до дати, зазначеної у специфікації. У разі укладання договору або додаткової угоди до договору в електронній формі, договір/додаткова угода набувають чинності з дня їх підписання уповноваженими представниками обох сторін шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено цим договором, та діють до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором. Зміни, внесені до договору шляхом надсилання відповідного повідомлення стороною, якщо направлення такого повідомлення безпосередньо передбачено умовами договору, набирають чинність в момент отримання такого повідомлення іншою стороною згідно з умовами договору.
У відповідності до п. 8.1 цього договору, договір діє до 31.12.2024 (пункт 2 специфікації).
Будь-яких доказів про продовження строку дії договору матеріали справи не містять і сторонами в ході розгляду справи не надано.
Отже, за відсутності доказів продовження строку дії договору, виходячи з положень пункту 8.1 договору та пункту 2 специфікації до договору, суд приходить висновку, що укладений між сторонами договір діяв до 31.12.2024.
При цьому, суд враховує, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України.
Проте, поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов'язання" не є тотожними.
Враховуючи викладене, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а оскільки термін дії договору про надання послуг №260923-49Е від 27.09.2023 закінчився і доказів його пролонгації у встановленому договором порядку суду не надано, то вимога позивача про його розірвання є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
У той же час, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного коедксу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як встановлено судом, на підставі виставлених рахунків на оплату №840 від 27.12.2023 на суму 18096,00 грн, №841 від 27.12.2023 на суму 10584,00 грн та №842 від 27.12.2023 на суму 16008,00 грн, позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 44688,00 грн (в тому числі переплачені кошти у розмірі 2646,00 грн), що підтверджується платіжними інструкціями №10232290 від 29.12.2023 на суму 8820,00 грн, №10232303 від 29.12.2023 на суму 15080,00 грн, №10232279 від 29.12.2023 на суму 13340,00 грн, №202231 від 09.01.2024 на суму 2668,00 грн, №202227 від 09.01.2024 на суму 1764,00 грн та №202221 від 09.01.2024 на суму 3016,00 грн.
Умовами пункту 1.1 договору передбачено, що обов'язок виконавця, в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги з навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ДК 021:2015 80550000-4 Послуги з професійної підготовки у сфері безпеки) (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги на умовах, передбачених цим договору.
При цьому, за умовами пункту 1.3 договору виконавець зобов'язаний надати замовнику послугу відповідно до заявки, діючих стандартів, в тому числі галузевих, що затверджені у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 1.2 договору вимоги до якості надання послуг, порядок та обсяги надання послуг, найменування курсу навчання з охорони праці, загальна кількість працівників замовника, які будуть навчатись за відповідними курсами (далі також - слухачі), ціна послуг, інші вимоги наведені в специфікації, що є додатком № 1 до договору (далі - специфікація).
Згідно пункту 4.1 специфікації виконавець повинен мати: тематичний план та програму навчання з питань охорони праці (Законодавство з ОП, гігієни праці тощо), які розроблені відповідно додатку 4 до пункту 5.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2005 №15 (далі - Положення); тематичний(i) план(и) та програму(и) навчання з питань охорони праці по нормативно-правовим актам (відповідно до переліку НПАОП за кожним курсом, та інші). Під час навчання працівники повинні мати доступ до всіх матеріалів відповідно до тематичних планів в напряму, за яким проходить навчання (в електронному вигляді). Перед перевіркою знань, яка буде здійснюватися шляхом тестування слухачів з використанням програмного забезпечення виконавця або іншим шляхом відмінним від усної перевірки, слухачам замовника за їх вимогою та при технічної спроможності виконавця, повинна бути надана можливість пройти попередній тест (у кількості не менше трьох спроб) у навчальному режимі для знайомства з інтерфейсом екзаменаційної програми.
Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг, які передбачають навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівників замовника та отримання замовником, в порядку, передбаченому умовами договору: посвідчень для кожного з слухачів, які успішно пройшли перевірку знань, та протоколів засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці слухачами про проходження відповідного курсу навчання, затверджених відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 1.4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 26.01.2005 №15 (далі - Положення, Типове положення) навчальний центр - суб'єкт господарювання, який проводить навчання з питань охорони праці працівників інших суб'єктів господарювання.
Пунктом 4.4 Положення встановлено, що перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання здійснюється: комісією підприємства (якщо навчання проводилось безпосередньо на підприємстві); комісією відповідного територіального органу ІНФОРМАЦІЯ_12 за участю відповідних профспілок (якщо навчання проводилось у навчальному центрі); у порядку, визначеному абзацами другим, третім пункту 5.3 глави 5 цього Типового положення (якщо навчання проводилось у галузевому навчальному центрі). До складу комісії можуть залучатися особи, які пройшли навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. У разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві, яке входить в об'єднання підприємств, перевірка знань здійснюється комісією іншого підприємства - учасника об'єднання.
Результат перевірки знань з питань охорони праці оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці (додаток 1) (пункт 3.13 Положення).
Умовами пункту 3.6 договору встановлено, що після закінчення відповідного курсу навчання з питань охорони праці та перевірки знань, виконавець зобов'язується протягом строку надання послуг, визначеного договором, надати замовнику посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (згідно встановленого чинним законодавством України зразка) на слухачів, які пройшли перевірку знань, за відповідним курсом навчання та протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці про проходження відповідного курсу навчання (витягу з протоколу) (із зазначенням номеру договору).
Згідно пункту 3.7 договору виконавець повинен надати документи, що зазначені в п. 3.6 договору, шляхом передачі їх уповноваженому представнику замовника, що підтверджується власноручним підписом такого представника.
Втім, як встановлено судом, всупереч наведеним приписам чинного законодавства та умовам укладеного договору та специфікації, відповідачем обумовлені послуги було надано лише частково на суму 3828,00 грн по заявці №1, тоді як по заявкам №2-4 доказів надання послуг у встановленому порядку взагалі не надано.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема, статті 693 Цивільного кодексу України.
При цьому, судом враховано, що згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відтак, незважаючи, на те, що позивач заявляючи вимоги до відповідача про стягнення з останнього вартості не наданих послуг, послався на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Суд зазначає, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №910/4725/22, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19 та від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
У даному випадку, матеріали справи свідчать, що позивач сплатив кошти на підставі договору про надання послуг №260923-49Е від 27.09.2023, при цьому сам факт не надання відповідачем узгоджених послуг в обумовлений строк та обсязі, не припиняє зобов'язання сторін за договором, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відтак, з огляду на вищенаведене та зважаючи на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону та застосування до спірних правовідносин приписів статті 693 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Відтак, оскільки оплачені послуги не були надані у встановленому порядку, позивачу належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за ненадання послуг, яке за своїм змістом є правом замовника на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання виконавця перед замовником по наданню послуг і виникає грошове зобов'язання.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Судом встановлено, що 13.06.2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1.27.002.001.-15284-24 від 10.06.2024 про стягнення неустойки, безпідставно отриманих коштів та належне виконання зобов'язань за договором про надання послуг №260923-49Е від 27.09.2023, в якій просив повернути безпідставно отриманні кошти у розмірі 38214,00 грн, переплачені кошти у розмірі 2646,00 грн та неустойку за невиконання умов договору у розмірі 8781,95 грн, втім відповідач грошові кошти не повернув.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували належне надання узгоджених послуг або повернення ним грошових коштів.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо надання оплачених позивачем послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 40860,00 грн, як заявив позивач.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за порушення строків надання послуг або умов зобов'язання щодо якості наданих послуг виконавець несе відповідальність та сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Для застосування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України необхідною умовою є: віднесення хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання державного сектора економіки; якщо порушення зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
При цьому у статті 22 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до пункту 1.2 Статуту АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (нова редакція) (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_13 №713 від 15.08.2023 (далі - Статут) товариство не здійснювало публічну пропозицію власних акцій і, відповідно, за типом є приватним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належить державі.
Таким чином, наявні правові підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до зобов'язань, які виникли за договором, так як позивач є суб'єктом державного сектора економіки.
Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку поставки товару, йому на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 10420,11 грн та штраф у розмірі 7% в сумі 3389,40 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не було враховано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Так, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умови про сплату пені за кожний день затримки платежу, не може розцінюватися як установлення іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.
У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день затримки платежу, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків надання послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, виходячи з приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, належною до стягнення є пеня у розмірі 7205,33 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.
Разом з цим, оскільки позивачем у наведеному в позові розрахунку штрафу було невірно вказано кількість одиниць послуг, які повинен був надати відповідач за заявкою №4 (замість 21 вказано 46) це вплинуло на його розрахунок, тому здійснивши власний перерахунок, судом встановлено, що належним до стягнення є штраф у розмірі 2727, 90 грн, а в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 40860 (сорок тисяч вісімсот шістдесят) грн 00 коп, пеню у розмірі 7205 (сім тисяч двісті п'ять) грн 33 коп., штраф у розмірі 2727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 2813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн 30 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2026.
СуддяОСОБА_1