вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/9/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ
в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни, смт Королево Берегівського району Закарпатської області
про стягнення 7410,68 грн заборгованості
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни 7410,68 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період травень - жовтень 2025 року відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2024 №42Вн-486-П-24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/9/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2026 року.
Ухвалою від 19 січня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, зокрема, для відповідача встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня отримання ухвали про відкриття провадження.
19 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву від 18.02.2026. Крім того, того ж дня від відповідача надійшло клопотання від 18.02.2026 за змістом якого представник відповідача просить суд поновити строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 24.02.2026 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни та поновлено відповідачу пропущений строк подання відзиву на позов.
Позивачем не подано суду відповіді на відзив.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості послуги розподілу природного газу за період з травня по жовтень 2025 року включно за Договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеного між сторонами шляхом подання відповідачем заяви-приєднання №42Вн-486-П-24 від 01.01.2024 року, у зв'язку з чим, з урахуванням часткової сплати вартості послуги розподілу в означений період в сумі 4940,50 грн станом на 08.01.2026 (дата оформлення позовної заяви) в нього виникла заборгованість в розмірі 7410,68 грн з вимогами про стягнення якої подано даний позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.02.2026 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що до позовної заяви додано розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача (додаток 4/1 та Додаток 4/2); по Мінчо Єлизаветі Петрівні та Заяву-приєднання №42Вн-486- П-24, яка укладена з Мінчо Єлизаветою Петрівною, тобто як фізичною особою, а не як з ФОП, а зазначення у позовній заяві про виникнення спірних правовідносин на підставі укладеного Комунальною установою «Виноградівський дитячий будинок інтернат» типового договору розподілу природного газу 17.01.2024 є невідповідними, позаяк ФОП Мінчо Є.П. не є структурним підрозділом Комунальної установи «Виноградівський дитячий будинок інтернат».
Зауважує, що заява-приєднання № №42Вн-486-П-24 не може бути взята судом в основу прийнятого рішення, так як вона датована 01.01.2024, при тому, що в тексті позову вказано що умови Типового договору розподілу природного газу публікуються 05.01.2024, що підтверджує ту обставину, що на день ніби то підписання заяви-приєднання ще не було публікації і сторони не могли знати дату опублікування умов Типового договору, а відтак не могли бути ознайомлені з умовами договору.
Звертає увагу, що достеменно знаючи про механічне припинення газопостачання з 17.02.2025 на підставі Акту про порушення №ЗКФ/Вин/66, позивач навмисно вводить суд в оману вказуючи в позовній заяві, що ним надавались послуги з розподілу природного газу протягом 2025 року.
Вважає, що з дня припинення газопостачання не могла виникнути заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, так як з 17.02.2025 такі Товариством не надавались.
Відповідь на відзив.
Позивачем відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
01 січня 2024 року Фізичною особою-підприємцем Мінчо Єлизаветою Петрівною (надалі Споживач та/або відповідач) підписано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», як Оператору ГРМ, Заяву-приєднання №42Вн-486-П-24 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок і умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. Договору).
Згідно з Додатками №4/1 та №4/2 до Типового договору розподілу природного газу, які додаються до заяви-приєднання №42Вн-486-П-24 від 01.01.2024 року, об'єкт вказаного споживача підключений в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, знаходиться за адресом: м. Виноградів Закарпатської області, пл. Миру, буд. 4 та має дві точки комерційного обліку, що обладнані лічильниками РГК №0196 G25 з коректором КПЛГ-2.01Р №03496 та ВК №31068766 G10 із вказаним в Додатках №4/1 та №4/2 до Заяви-приєднання №42Вн-486-П-24 від 01.01.2024 року переліком газоспоживаючого обладнання по кожній з них.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з п. 6.1. Типового договору (тут і надалі - редакція Типового договору на час виникнення спірних правовідносин) оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. Типового договору).
Відповідно до пункту 6.3. Типового договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до п. 6.4. Типового договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п. 6.6. Типового договору).
Відповідно до п. 6.8. Типового договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Як вбачається з актів наданих послуг №17277 від 31.05.2025 (за травень 2025 року), №21413 від 30.06.2025 (за червень 2025 року), №25549 від 31.07.2025 (за липень 2025 року), №29676 від 31.08.2025 (за серпень 2025 року), №34117 від 30.09.2025 (за вересень 2025 року), №35460 від 31.10.2025 (за жовтень 2025 року) Оператором ГРМ (позивачем) за період з травня по жовтень 2025 року включно надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 7410,71 грн.
З метою підписання відповідачем вищевказаних актів позивачем надіслано на адресу відповідача із листами-вимогами №ЗкФ/100/3-вих-9777-25 від 10.05.2025, №ЗкФ/10/3-вих-15088-25 від 04.09.2025, №ЗкФ/100/3-вих-15898-25 від 06.10.2025, №ЗкФ/100/3-вих-21303-25 від 05.11.2025, №ЗкФ/100/3-вих-9663-25 від 06.06.2025 та листами про надання актів наданих послуг з травня по жовтень 2025 року включно разом з рахунками на оплату за надані послуги №37073 від 02.09.2025, №45379 від 02.10.2025, №28208 від 02.07.2025, №23706 від 02.06.2025, що підтверджується фіскальними чеками відділення поштового зв'язку від 10.06.2025, 03.07.2025, 04.09.2025, 06.10.2025, 05.11.2025, списками згрупованої рекомендованої кореспонденції за трек-номерами відправлення 0601156645170, 0601155032654, 0601165690676, 0601188595468, R067011923531, R067031904568.
Означені листи-вимоги, акти наданих послуг та рахунки вручені відповідачу 11.06.2025 (травень 2025 року), 12.06.2025 (червень 2025 року), 05.07.2026 (липень 2025 року), 10.09.2025 (серпень 2025 року), 10.10.2025 (вересень 2025 року) та 11.11.2025 (жовтень 2025 року), що підтверджується відстеженням рекомендованих поштових відправлень за трек номерами 0601155032654, 0601156645170, 0601165690676, 0601188595468, R067011923531, R067031904568.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати послуги розподілу природного газу за період з травня по жовтень 2025 року включно, у зв'язку з чим в ФОП Мінчо Є.П.. виникла заборгованість за означений період в розмірі 7410,68 грн (з урахуванням наявної переплати за попередні періоди в сумі 0,03 грн відповідно до наданого суду Акту звірки №1847 за період 01.01.2025-18.11.2025) та стягнення якої і є предметом судового розгляду у цій справі.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що в спірний період природнім газом не користувався, позаяк ще в лютому 2025 року на об'єкті відповідача було припинено газопостачання, на підтвердження чого суду надано копію Акту про порушення від 17.02.2025 за №ЗКФ/Вин/66. Окрім того, за позицією відповідача договірні відносини між сторонами не могли бути врегульовані на підставі заяви-приєднання №42Вн-486-П-24 від 01.01.2024 року, яка містить посилання на публікацію Типового договору 05.01.2024 року
Відповідно до приписів статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України (тут і надалі - ГК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини, в тому числі інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Спірні правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕП N 2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 1379/27824 06.11.2015 (надалі - Кодекс ГРС), постановою НКРЕП N 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Закон України «Про ринок природного газу» визначає наступних суб'єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону).
Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в розумінні Закону є оператором газорозподільної системи (надалі - Оператор ГРС), функції якого на території Закарпатської області виконує Закарпатська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (постанова НКРЕКП від 26.12.2022 №1839 в редакції постанови від 27.12.2023 №2509).
Згідно умов Кодексу ГРС, оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління (Пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС).
У спірних правовідносинах відповідач по справі має статус споживача природного газу.
Згідно п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу визначені в розділі VI Кодексу ГРС.
Так, умовами п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРС споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання до цього Договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 гл. 3 Розділу VI Кодексу ГРС).
Пунктом 1 глави 5 Розділу VI Кодексу ГРС визначено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період та забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (п. 2 гл. 5 Розділу VI Кодексу ГРС).
Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу визначено в Главі 6 Розділу VI Кодексу ГРС.
Так, відповідно до п. 1 гл. 6 Розділу VI Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 30.12.2022 за №1944 (в редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2023 №2526) з 01.01.2025 установлено Закарпатській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,99 грн за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ).
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (п. 2 гл. 6 Розділу VI Кодексу ГРС).
Судом встановлено, що за період з травня по жовтень 2025 року включно Оператором ГРС надано відповідачу, як Споживачу послуги з розподілу природного газу за укладеним між сторонами Договором розподілу природного газу шляхом приєднання Споживача до умов даного Договору (заява-приєднання №42Вн-486-П-24 від 01.01.2024 року) на загальну суму 7410,71 грн, що підтверджується актами наданих послуг №17277 від 31.05.2025 (за травень 2025 року), №21413 від 30.06.2025 (за червень 2025 року), №25549 від 31.07.2025 (за липень 2025 року), №29676 від 31.08.2025 (за серпень 2025 року), №34117 від 30.09.2025 (за вересень 2025 року), №35460 від 31.10.2025 (за жовтень 2025 року), які надіслані відповідачу у встановленому законом порядку та отримані підприємцем, що знайшло своє документальне підтвердження в матеріалах справи.
Як вбачається з означених актів наданих послуг, вартість послуги розподілу природного газу Оператором ГРС обрахована, виходячи з величини замовленої потужності об'єктів Споживача, що розраховується при визначенні плати за розподіл природного газу в 2025 році - 517,22/517,23 м.куб. на календарний місяць, що не заперечено відповідачем у встановленому порядку та виходячи з визначеного позивачу відповідно до постанови НКРЕКП від 30.12.2022 за №1944 (в редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2023 №2526) тарифу, що відповідає наведеним вище положенням Кодексу ГРС, умовам укладеного між сторонами Договору.
При цьому, відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданої йому послуги розподілу природного газу з травня по жовтень 2025 року включно та не здійснив у визначеному Главою 6 Розділу VI Кодексу ГРС, п. 6.6. Типового договору порядку оплати вартості такої послуги, у зв'язку з чим, з урахуванням наявної переплати вартості послуги розподілу станом на 01.05.2025 в сумі 0,03 грн, в ФОП Мінчо Є.П. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7410,68 грн, що не було спростовано відповідачем належними засобами доказування, як і не заперечуються відповідачем відповідні розрахунки величини замовленої потужності на 2025 рік, виходячи з якої здійснювалися помісячні нарахування плати за розподіл природного газу.
Так, як встановлено вище судом надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, відповідно до п. 6.8. укладеного між сторонами Типового договору має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
У відповідності до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Матеріали справи містять докази направлення відповідачу та отримання ним актів надання послуг №17277 від 31.05.2025 (за травень 2025 року), №21413 від 30.06.2025 (за червень 2025 року), №25549 від 31.07.2025 (за липень 2025 року), №29676 від 31.08.2025 (за серпень 2025 року), №34117 від 30.09.2025 (за вересень 2025 року), №35460 від 31.10.2025 (за жовтень 2025 року) разом з рахунками на оплату послуг розподілу у спірний період, а відтак, беручи до уваги наведені приписи п. 10 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС, за відсутності мотивованої відмови Споживача від підписання актів та врегулювання ймовірних розбіжностей щодо вартості наданої послуги з розподілу природного газу, сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу установлюється відповідно до даних Оператора ГРС, а сам факт непідписання Споживачем таких актів наданих послуг не може нівелювати обов'язок зі сплати вартості послуги розподілу у встановленому Типовим Договором та Кодексом ГРС порядку.
При цьому, суд приймає до уваги, що за змістом п. 6.6. Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ, а відтак, у спірному періоді для Споживача такий обов'язок не виникає внаслідок підписання ним акту, а пов'язується виключно з початком розрахункового періоду.
Заперечення відповідача щодо невикористання природного газу в спірний період, припинення газопостачання у зв'язку з виявленими позивачем порушеннями за Актом про порушення від 17.02.2025 №ЗФК/Вин/66 та, відповідно відсутність підстав для оплати за розподіл природного газу спростовуються положеннями пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС за якими припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Так, абзацом 4 означеного пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС встановлено, зокрема, відсутність підстав для нарахування плати за розподіл природного газу в разі припинення його розподілу за ініціативи Оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання (ремонт/тривала зупинка установки), а не у зв'язку з виявленими Оператором ГРМ порушеннями Кодексу ГРС та вжиття у зв'язку з цим дій, що визначені в розділах Х, ХІ Кодексу ГРС при оформленні Акта про порушення.
Водночас, за змістом п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС річна замовлена потужність об'єкта Споживача, яка є базою розрахунку вартості плати за розподіл, визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року.
Газовим роком згідно з абз. 6 п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
З урахуванням викладеного, для розрахунку плати за розподілу природного газу Споживачів у 2025 календарному році береться до уваги розмір річної замовленої потужності/фактичний обсяг споживання за період з 01.10.2023 року по 30.09.2024 року.
Відповідач згідно з відзивом на позов зазначає про припинення ним споживання газу відповідно Акту про порушення від 17.02.2025 №ЗФК/Вин/66, що не може спростувати фактичний обсяг споживання об'єктами відповідача природного газу в межах попереднього газового року та в період до припинення газопостачання (до 17.02.2025) та, як зазначено вище, для розрахунку плати за розподіл природного газу у в спірний період (травень-жовтень 2025 року) береться до уваги розмір річної замовленої потужності з 01.10.2023 по 30.09.2024, що включає в себе період, коли газоспоживання відповідачем не заперечується.
Матеріали справи, при цьому, не містять доказів розірвання між сторонами Договору розподілу природного газу, а як вбачається з долученого до відзиву на позов Акту про порушення від 17.02.2025 №ЗФК/Вин/66 підставою припинення газопостачання (відключення Споживача) в даному акті визначено зняття лічильника на повірку/експертизу, тобто підстави, що визначені Главами 9, 10 Розділу Х Кодексу ГРС, ане розірвання договору розподілу природного газу відповідно до п.п. 5 п. 1 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС.
Більше того, навіть у випадку розірвання Договору розподілу природного газу, у випадку якщо на дату такого розірвання договору розподілу природного газу фактичний обсяг споживання сумарно по всіх об'єктах споживача буде перевищувати оплачену річну замовлену потужність поточного календарного року з урахуванням місяця, у якому розірваний договір або вилучений об'єкт із заяви-приєднання, споживач зобов'язаний у десятиденний строк з дня виставлення рахунку сплатити Оператору ГРМ різницю між вартістю фактично використаної потужності та вартістю оплаченої річної замовленої потужності (абз. 3 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).
Також, суд приймає до уваги, що припинення газопостачання за одним вузлом обліку не може свідчити про припинення газопостачання Споживачу на об'єкті у м. Виноградів Закарпатської області, пл. Миру, буд. 4, з урахуванням долучених до позовної заяви Додатків №4/1 та №4/2 до заяви-приєднання, які підписані відповідачем та з яких вбачається наявність в останнього двох точок обліку природного газу на означеному об'єкті.
Суд, при цьому, відхиляє заперечення відповідача з посиланням на неможливість підписання ним 01.01.2024 заяви-приєднання №42Вн-486-П-24, позаяк сама по собі обставина ймовірного пізнішого підписання означеної заяви відповідачем не впливає на чинність укладеного між сторонами публічного Типового договору, укладення якого за змістом п. 7 гл. 3 Розділу VI Кодексу ГРС пов'язується як з наданням Споживачем підписаної ним заяви-приєднання до цього Договору, так і сплатою рахунку оператора ГРМ та/або документально підтвердженим споживанням природного газу відповідачем, що в спірних правовідносинах останнім за належним йому об'єктом у м. Виноградів Закарпатської області, пл. Миру, буд. 4 не заперечується.
Не може спростовувати підставність заявлених у справі позовних вимог і допущена позивачем в тексті позовної заяви описка щодо зазначення особи-підписанта заяви-приєднання №42Вн-486-П-24, позаяк за встановленими у справі обставинами така заява підписана саме відповідачкою у справі, а зазначені в тексті позову Комунальна установа до спірних правовідносин жодного відношення не має.
За таких обставин, підтверджена належними та допустимими доказами сума заборгованості Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни перед позивачем за надані з травня по жовтень 2025 року включно послуги розподілу природного газу станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 7410,68 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення означеної суми заборгованості з відповідача як заявлені обґрунтовано та правомірно підлягають до задоволення судом.
Суд при цьому враховує, що відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
У відповідності до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).
Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З наведеного слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2,24 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Товариству в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (88015, м. Ужгород, вул. Євгена Коновальця, буд. 2, код ЄДРПОУ ВП 45365917) 7410,68 грн (сім тисяч чотириста десять гривень 68 копійок) заборгованості та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 16 березня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.