вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
16.03.2026м. ДніпроСправа № 904/318/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», Харківська обл., м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Чеботарьова Олексія Олеговича,Дніпропетровська обл., м.Дніпро
про стягнення 77 198,00 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чеботарьова Олексія Олеговича про стягнення 77 198,00 грн, з яких: 45 000,00 грн - безпідставно набуті кошти, 4793,00 грн - 3% річних, 27 405,00 грн - інфляційні втрати.
Суд ухвалою від 02.02.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" залишив без руху. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 2662,40 грн) у строк до 16.02.2026 включно.
16.02.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 3175 від 16.02.2026 про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 20.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В ухвалі від 20.02.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.27) ухвала суду від 20.02.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 20.02.2026.
Відзив відповідач до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Відповідно до платіжної інструкції № 178 від 12.07.2022 (а.с. 8) Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» здійснило безготівковий переказ коштів Фізичній особі-підприємцю Чеботарьову Олексію Олеговичу у розмірі 45 000,00 грн з призначенням платежу: «попередня сплата за гідравлічний прес згідно рах. № 0040 від 12.07.2022».
Позивач зазначає, що грошові кошти у вказаному розмірі перераховано Фізичній особі-підприємцю Чеботарьову Олексію Олеговичу за відсутності належної правової підстави, а саме за відсутності укладеного між сторонами договору та без фактичного надання відповідачем відповідних товарів, робіт або послуг.
Таким чином, як зазначає позивач, відповідач безпідставно набув та зберіг у себе грошові кошти позивача, що порушує майнові права та інтереси ТОВ «Імекс Макс».
Позивач зауважує, що оскільки ТОВ «Імекс Макс» є діючим суб'єктом господарювання, що здійснює активну господарську діяльність, постійно співпрацює з контрагентами та регулярно проводить значну кількість фінансово-господарських операцій, у тому числі пов'язаних із поставками товарів та розрахунками з партнерами, однак бухгалтерський облік на підприємстві ведеться лише одним штатним бухгалтером. За таких умов оперативне виявлення кожної окремої операції потребує часу для належної перевірки первинних документів та звірки бухгалтерських даних. Так, лише 14.01.2026 позивачу стало відомо про здійснення спірного грошового переказу. Після встановлення цього факту підприємство без зволікань здійснило перевірку бухгалтерських та платіжних документів, проаналізувало підстави здійснення відповідного платежу та дійшло висновку про відсутність правових підстав для набуття відповідачем зазначених коштів.
Позивач зазначає, що діючи добросовісно та з метою досудового врегулювання спору, вживав заходів для добровільного повернення безпідставно набутих коштів відповідачем. Зокрема, 15.01.2026 позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу засобами поштового зв'язку про негайне повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 45 000,00 грн.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 10-11).
Однак, як зазначає позивач, відповідач проігнорував досудову вимогу позивача, не вчинив дій, спрямованих на усунення порушення прав ТОВ «Імекс Макс», та продовжує безпідставно утримувати грошові кошти. Вказане і стало причиною звернення до суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Предметом регулювання Глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно надувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень Глави 83 ЦК України»
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Господарський суд зазначає, що відповідачем не надано доказів надання позивачу послуг або постачання товарів на суму 45 000,00 грн. Доказів наявності укладеного між сторонами договору або доказів перебування сторін у будь-яких договірних відносинах відповідачем до суду не надано. Відповідачем не доведено наявність підстав для утримання ним грошових коштів у сумі 45 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн без достатньої правової підстави.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Доказів повернення позивачу 45 000,00 грн матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.
Відтак, вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 45 000,00 грн заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 12.07.2022 по 22.01.2026 у розмірі 4793,00 грн та інфляційні втрати за період з 12.07.2022 по 31.12.2025 у розмірі 27 405,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний неправильно.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 4771,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 16 643,65 грн.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 414,88 грн, з яких: 45 000,00 грн - безпідставно набуті кошти, 4771,23 грн - 3% річних, 16 643,65 грн - інфляційні втрати.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 371,94 грн (13,97 %), на відповідача - 2290,46 грн (86,03 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чеботарьова Олексія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, буд. 54, ідентифікаційний код 42831345) 68 705,34 грн, а саме: 66 414,88 грн, з яких: 45 000,00 грн - безпідставно набуті кошти, 4771,23 грн - 3% річних, 16 643,65 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2290,46 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.03.2026.
Суддя І.В. Мілєва