вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
16.03.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/270/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Виконавчого комітету Славутської міської ради, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за Договором поставки №3454 від 17.03.2022 в сумі 39 000,00 грн
Без виклику учасників справи
Виконавчий комітет Славутської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення заборгованості за Договором поставки №3454 від 17.03.2022 в сумі 39 000,00 грн.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/270/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 28.01.2026 зокрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 28.01.2026 була отримана відповідачем 28.01.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".
Станом на 16.03.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 16.03.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
17.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (Постачальник) та Виконавчим комітетом Славутської міської ради (Покупець) був укладений Договір поставки №3454 (далі -Договір).
Згідно із вказаним Договором, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар, а саме дизпаливо Еnergy у кількості 5000 (п'ять тисяч) літрів (п.п. 1.1 - 1.5 Договору).
Загальна сума договору становить 195 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 32500, 00 грн (п. 3.2 Договору).
17.03.2022 року сторони підписали видаткову накладну № 0152/0001759, згідно з якою Покупцю передано скретч-картки на дизпаливо Еnergy у кількості 5000 літрів на суму 195 000,00 грн.
Оплата за товар здійснена платіжним дорученням № 166 від 17 березня 2022 року з призначенням платежу: 0210180; 2210, Опл заходів правового режиму воєнного стану за Дизпаливо Еnergy; дог №3454 від 17.03.2022, нак №0152/0001759 від 17.03.2022; в т.ч. ПДВ 32500,00.
На підставі службової записки відділу бухгалтерського обліку виконавчого комітету Славутськоі міської ради від 07 жовтня 2025 року №685/04-33 на сьогодні на АЗС «Авіас» відсутнє топливо і як результат недоотримано 1000 літрів дизпалива Еnergy на суму 39 000 грн 00 коп.
Незважаючи на те, що Покупцем було повністю виконано свої договірні зобов'язання щодо оплати Товару, фактичне постачання пального на автозаправні станції, відповідно до отриманих талонів (скретч-карток), відбулося не у повному розмірі.
Відповідно до п. 2.1. Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Проте, умови Договору є порушеними, оскільки фактичного отримання Товару не відбулося у зв'язку із відсутністю дизпалива на АЗС «Авіас» через їх нефункціонування у 2025 році, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
У зв'язку із невиконанням ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» своїх зобов'язань щодо відпуску паливно-мастильних матеріалів, на АЗС передбачених укладеним Договором, залишок нереалізованих талонів бренду «АВІАС» на відпуск паливно-мастильних матеріалів, наданих по Договору, у Виконавчому комітеті Славутської міської ради склав 1000 літрів дизпалива Епегду за ціною 39,00 грн за літр на суму 39000,00 грн з ПДВ.
Як передбачено умовами Договору, передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п.п. 5.2.1. п. 5.2. Договору), але у Покупця відсутня можливість здійснити заправку у зв'язку з відсутністю Товару. Скретч-картки є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, в іншому випадку обов'язки сторін, а саме Постачальника, вважаються не виконаними.
За даними бухгалтерського обліку Виконавчого комітету Славутської міської ради (копія довідки від 24.11.2025 №8 із додатком сканкопіями скретч-карток), у покупця обліковуються невикористані/невідпущені на АЗС «Авіас» скретч-картки на 1000 літрів Дизпалива Еnergy на суму 39 000,00 грн.
Факт непоставки Дизпалива підтверджується сканкопіями скретч-карток, що містять позначення марки дизпалива, номінал (10 л у кількості 100 шт.) та штрих-коди відповідно.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором (п.7.1.Договору).
Строк дії договору визначено до 26 березня 2022 року (п. 10.1. Договору). Водночас, скретч-картки не містять строку дії та є безстроковими.
З метою досудового врегулювання спору, 28.11.2025 року Виконавчим комітетом Славутської міської ради було направлено до ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» (на адресу місцезнаходження юридичної особи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу місця складення договору) претензію щодо повернення частини грошових коштів, сплачених за непоставлені товари (лист від 27.11.2025 за вих. №04-29/1827), що підтверджується квитанціями за №0505509618792, № 0505509627325 від 28.11.2025 про відправлення рекомендованих відправлень із списками та описами вкладень.
Проте, претензії не були отримані ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» з причин, які не залежали від позивача, та повернулися у зв'язку із закінченням строку зберігання (скріншоти, зроблені із офіційного вебсайту Укрпошти, трекінгів поштових відправлень за номером квитанцій додані до матеріалів справи).
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості та на умовах, встановлених Договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за непоставлений товар, за Договором поставки №3454 від 17.03.2022 року у сумі 39 000,00 грн.
Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення передоплати не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характру відносин сторін.
За договорами поставки товаром є, бензин А-95, дизпаливо, відпуск якого здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) (п. 1.1 п. 1.4 Договору).
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
Враховуючи наведене, скретч-карта (талон) не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить про попередню оплату певної кількості пального певного оператора АЗС, у зв'язку з чим підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі скретч-карток, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і на підставі наданих Замовником скретч-карток.
Стаття 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем оплачено вартість товару, однак Відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав, то Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу кошти за недопоставлений товар -дизпаливо у кількості 1000 літрів Дизпалива Еnergy на суму 39 000,00 грн.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Славутської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" заборгованості за непоставлений товар за договором поставки №3454 від 17.03.2022 у сумі 39 000,00 грн.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Виконавчого комітету Славутської міської ради (30000, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Славута, вул. Соборності, будинок 7, код ЄДРПОУ 23563639) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості за Договором поставки №3454 від 17.03.2022 в сумі 39 000,00 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Виконавчого комітету Славутської міської ради (30000, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Славута, вул. Соборності, будинок 7, код ЄДРПОУ 23563639) 39 000,00 грн - заборгованість за непоставлений товар за договором поставки №3454 від 17.03.2022, 2 662,40 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 16.03.2026.
Суддя А.Є. Соловйова