вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.02.2026м. ДніпроСправа № 904/3213/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.
та представників:
від позивача: Бойко Є.І. - адвокат;
від відповідача: Ревякіна Н.М. - самопредставництво;
від третьої особи: Тарасевич С.В. - адвокат
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-239", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Дніпро
про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-239" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про витребування на свою користь із чужого незаконного володіння відповідача квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), загальною площею 45,6 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1537710212101).
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
02.04.1992 було видано реєстраційне посвідчення на квартири АДРЕСА_2 . Зазначене реєстраційне посвідчення відсутнє у позивача, у зв'язку з чим позивачем до позовної заяви додано клопотання про його витребування.
28.10.1977 ОСОБА_2 на підставі ордера № 998, виданого виконкомом Дніпровської міської ради, як член ЖБК № 239, разом із своєю дружиною ОСОБА_3 отримав право на зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_3 (теперішня адреса: буд. АДРЕСА_4 ). З 26.01.1978 ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі, а його дружина ОСОБА_3 - з 02.06.1978, що підтверджується адресними листками прибуття (форма 19) та картками прописки (форма А).
Із довідки № 59 від 01.08.2016 убачається, що ОСОБА_2 , як членом ЖБК № 239, було сплачено пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 в повному обсязі.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.07.2018 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюком С.Г. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1537710212101) за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 15.10.2003, виданого Державним житлово-комунальним підприємством "Південне" (номер запису про право власності/довірчої власності: 25853865).
27.04.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В.
04.07.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В.А.
Також 04.07.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір дарування 1/2 частини спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В.А.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у цивільній справі № 205/10185/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022, задоволено позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності й витребування майна з чужого незаконного володіння та витребувано у ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 14.09.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.08.2022 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022 залишено без змін.
В обґрунтування своїх позовних вимог у цій справі Дніпровська міська рада посилалася на те, що нею було встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра квартири АДРЕСА_1 .
Позивач зауважує, що зазначеними судовими рішеннями не встановлювався факт належності спірного нерухомого майна територіальній громаді.
Після набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у цивільній справі № 205/10185/20 Дніпровською міською радою було зареєстровано право власності на спірну квартиру.
Утім позивач зазначає, що відповідно до пункту 19 Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 186 від 30.04.1985 (зі змінами, внесеними постановою КМ УРСР № 163 (163-91-п) від 22.08.1991), житловий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески) і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу.
Позивач стверджує, що спірна квартира ніколи не була у власності територіальної громади міста Дніпра, та, як наслідок, не могла бути передана у власність ОСОБА_2 у порядку приватизації, яка не має ніякого відношення до кооперативного житла.
Тож позивач вважає, що квартира АДРЕСА_1 незаконно вибула із власності Житлово-будівельного кооперативу № 239, правонаступником якого є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-239", та в подальшому незаконно була набута у власність Дніпровською міською радою на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у справі № 205/10185/20, що є підставою для витребування її із чужого незаконного володіння.
Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, статтю 387 Цивільного кодексу України.
27.06.2025 відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає про те, що факт належності до комунальної власності спірної квартири встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у справі № 205/10185/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022 та постановою Верховного Суду від 14.09.2023.
Крім того, відповідач вказує на те, що підставою набуття територіальною громадою м. Дніпра права комунальної власності на спірну квартиру стало рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 30.09.1977 № 594 §12 "Про затвердження акта державної комісії про прийомку в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_5 ", яким затверджено акт державної комісії від 28.09.1977 про прийомку в експлуатацію 9-ти поверхового 72-х квартирного житлового будинку АДРЕСА_5 " загальною площею 2788 кв.м, побудованого будинкобудівельним комбінатом для УКСа міськвиконкому; дозволено УКС міськвиконкому ввести в експлуатацію житловий будинок, прийнятий по акту державної комісії, та передати його на баланс Житлово-будівельному кооперативу № 239.
Також відповідач посилається на те, що законодавство України, чинне на момент виникнення права власності територіальної громади м. Дніпра на спірне нерухоме майно, не передбачало обов'язкової реєстрації цього права та виникнення права з моменту такої реєстрації, тому відсутність державної реєстрації у цьому випадку не впливає на правовий статус зазначеного об'єкта нерухомості.
Указує відповідач у відзиві й на те, що спірну квартиру було заселено відповідно до вимог чинного на той час законодавства: на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 29.09.1977 № 592 §3 "Про затвердження списків на заселення житлово-будівельного кооперативу № 239, утвореного для робітників та службовців заводу металургійного обладнання (ДЗМО)". Зокрема, 28.10.1977 ОСОБА_2 , як члену ЖБК № НОМЕР_1 та члену його сім'ї ОСОБА_3 було видано ордер № 998 на вселення у квартиру АДРЕСА_1 .
Звертає увагу відповідач і на те, що згідно з відомостями КП "ДМБТІ" ДМР станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі відсутні відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; станом на 31.12.2012 містяться відомості про реєстрацію (не на праві власності) частини житлового будинку (квартири НОМЕР_2 ) за ЖБК-239 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 30.09.1977 № 594 §12, про що видано реєстраційне посвідчення від 02.04.1992. Також у матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про реєстрацію (не на праві власності) частини житлового будинку (квартири НОМЕР_3 ) за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 248" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.06.2003 № 1549, про що зроблено запис в обліковій книзі № 48 ЖЮ за реєстровим № 4805-109.
Відтак відповідач вважає, що житловий будинок та відповідно спірна квартира перебували у комунальній власності; спірна квартира не була передана ОСОБА_2 у приватну власність. До того ж докази сплати паю, а саме відомості з амбарної книги ЖБК, приходні ордери, квитанції та інші документи, які підтверджували б розмір паю, внесення суми, дати внесення коштів тощо відсутні, а також відсутні докази подальшої реєстрації права власності на квартиру за останнім, як таким, що повністю вніс свій пай за квартиру.
02.07.2025 від позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної систем (далі - ЄСІКС) надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує на те, що рішення Дніпропетровської міськради депутатів трудящих № 594/12 від 30.09.1977, посилання на яке міститься у рішенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у цивільній справі № 205/10185/20, як на підставу набуття територіальною громадою м. Дніпра права комунальної власності на спірну квартиру, засвідчує введення в експлуатацію житлового будинку, побудованого ЖБК № 239, та передачу його на баланс саме ЖБК № 239.
Зазначає позивач і про те, що будь-яких доказів, які б підтверджували набуття територіальною громадою м. Дніпра у власність спірного нерухомого майна, відповідачем не надано.
Посилаючись на статтю 15 Закону України "Про власність" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), позивач звертає увагу суду, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно. Разом з тим позивач зазначає, що з довідки ЖБК № 239 від 01.08.2016 № 59 убачається, що ОСОБА_2 - членом ЖБК № 239 було сплачено в повному обсязі пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 .
Отже, за твердженням позивача спірна квартира незаконно вибула із власності Житлово-будівельного кооперативу № 239 та в подальшому незаконно була набута у власність Дніпровською міською радою на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у справі № 205/10185/20, що є підставою для витребування її із чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2025; запропоновано позивачу надати докази на підтвердження вартості спірної квартири; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 22.07.2025 продовжено підготовче провадження у справі до 22.09.2025 включно та відкладено підготовче засідання до 02.09.2025.
Призначене на 02.09.2025 підготовче засідання за клопотанням представника третьої особи адвоката Тарасевича С.В. відкладено до 16.09.2025, про що постановлено відповідну ухвалу.
15.09.2025 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява, в якій останній зазначає про те, що він не є ані власником, ані користувачем спірного майна, а тому не має можливості забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна та позбавлений процесуальної можливості виконати вимогу, викладену в ухвалі господарського суду від 23.06.2025 про надання належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірної квартири.
Протокольною ухвалою від 16.09.2025 господарським судом відкладено підготовче засідання на 02.10.2025, а також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування від Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради доказів, а саме належним чином засвідченої копії реєстраційного посвідчення від 02.04.1992 на квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з його невідповідністю вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою суду від 02.10.2025 за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 30.10.2025 та запропоновано відповідачу надати суду інформацію щодо дійсної вартості квартири, у тому числі з Єдиної бази даних звіту про оцінку.
28.10.2025 від відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшло клопотання про долучення доказів, а саме довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, згідно з якою вартість спірної квартири становить 1766421,58 грн.
29.10.2025 представник позивача адвокат Бойко Є.І. подала відповіді на її запит до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 08.10.2025 № 5/5-270 та Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 29.10.2025 № 11661 щодо реєстрації частини житлового будинку літ. А-9 (квартири АДРЕСА_2 (не на праві власності) з інформацією про відсутність відомостей/документів про особу, яка здійснювала реєстрацію та була замовником такої реєстрації, а також про готовність надати суду для огляду оригінали інвентаризаційної справи.
30.10.2025 через канцелярію суду представник позивача адвокат Бойко Є.І. подала до суду:
- клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості спірної квартири;
- клопотання про витребування від Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради оригіналу інвентаризаційної справи щодо частини житлового будинку літ. А-9 (квартири НОМЕР_2) АДРЕСА_4 .
У підготовчому засіданні 30.10.2025, під час обговорення клопотання про призначення експертизи, представник позивача просила залишити його без розгляду у зв'язку з поданою відповідачем довідкою про оціночну вартість спірної квартири.
Протокольною ухвалою суду від 30.10.2025 клопотання про призначення експертизи залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 30.10.2025 відкладено підготовче засідання на 18.11.2025 та задоволено клопотання представника позивача адвоката Бойко Є.І. про витребування від Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради оригіналу інвентаризаційної справи щодо частини житлового будинку літ. А-9 (квартири НОМЕР_2) АДРЕСА_4 .
18.11.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник позивача адвокат Бойко Є.І. подала клопотання про долучення до справи доказів - відповіді КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" від 14.11.2025 № 12402 на адвокатський запит від 06.11.2025 щодо інформації про реєстрацію частини житлового будинку літ. А-9 (квартири НОМЕР_2) в будинку АДРЕСА_4 .
Ухвалою суду від 18.11.2025 відкладено підготовче засідання на 09.12.2025 та зобов'язано Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради виконати ухвалу суду від 30.10.2025 про надання для огляду оригіналу інвентаризаційної справи частини житлового будинку літ. А-9 (квартири НОМЕР_2 ) АДРЕСА_4 .
18.11.2025 через канцелярію до суду від Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради надійшла витребувана судом інвентаризаційна справа.
03.12.2025 відповідач подав до суду:
- заяву про застосування строку позовної давності;
- заяву про залишення позову без руху з підстав недотримання позивачем вимог закону щодо сплати судового збору у повному розмірі.
Так, заява про застосування строку позовної давності мотивована тим, що позивачу стало відомо про вибуття з його власності спірної квартири після смерті особи, яка там проживала, - ОСОБА_2 , а саме з березня 2018 року, про що головою ОСББ "Парус-239" ОСОБА_9 зазначено під час допиту в якості свідка у межах кримінального провадження № 12018040000000680 та відображено у протоколі допиту свідка від 05.09.2018, що, на думку відповідача, свідчить про сплив строку позовної давності на час звернення з цим позовом до суду.
08.12.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшли заперечення позивача на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в яких ОСББ "Парус-239" зазначає про зупинення перебігу строків позовної давності через дію карантинних обмежень, а в подальшому - на період дії воєнного стану.
Протокольною ухвалою суду від 09.12.2025 заяву відповідача про застосування строку позовної давності долучено до позову, а у задоволенні заяви про залишення позову без руху - відмовлено з мотивів відсутності підстав, передбачених частиною одинадцятою статті 176 ГПК України.
Ухвалою суду від 09.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.01.2026, за результатом якого було оголошено перерву до 27.01.2026.
Ухвалою суду від 27.01.2026 за клопотанням представника позивача Бойко Є.І. оголошено перерву в судовому засіданні до 05.02.2026.
За результатом судового засідання 05.02.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих № 44§8 від 26.01.1977 затверджено Житлово-будівельний кооператив № 239 при виконкомі міської ради депутатів трудящих на будівництво 72-квартирного дев'ятиповерхового будинку (будівельний № 3-А) на житловому масиві "Петровський", мкр "Парус" для робітників і службовців на заводі металургійного обладнання; зобов'язано правління кооперативу № 239 укласти договір з УКСом міськвиконкому про передачу йому функцій замовника (том 1 а.с. 30).
26.01.1977 проведено державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу № 239 (ідентифікаційний код юридичної особи 23076313, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 12241200000021878) (том 1 а.с. 24-27).
Відповідно до виписки з протоколу № 1 загальних зборів ЖБК № 239 від 19.03.1977 затверджено проєктно-кошторисну документацію на будівництво житлового будинку № 3а на 72 квартири на житловому масиві "Парус" для ЖБК № 239; згідно з рішенням міськвиконкому передано УКСу міськвиконкому функції з будівництва будинку для ЖБК № 239 зі сплатою за технагляд згідно з існуючим положенням у межах сум, передбачених для цієї мети у зведеному кошторисі (том 1 а.с. 11).
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 29.09.1977 № 592 §3 "Про затвердження списків на заселення житлово-будівельного кооперативу № 239, утвореного для робітників та службовців заводу металургійного обладнання (ДЗМО)" затверджено списки на заселення житлово-будівельного кооперативу № 239, утвореного для робітників та службовців заводу металургійного обладнання (ДЗМО) на житловому масиві "Парус" будинок № 3 на 72 квартири та дозволено відділу з обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому видати ордери членам житлово-будівельного кооперативу № 239 на заселення відповідно до затверджених списків (том 1 а.с. 123-124).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 30.09.1977 № 594 §12 "Про затвердження акта державної комісії про прийомку в експлуатацію житлового будинку № 3-а (буд) ЖБК-239 на мікрорайоні "Парус" житлового масиву "Петровський" у Ленінському районі" затверджено акт державної комісії від 28.09.1977 про прийомку в експлуатацію 9-ти поверхового 72-х квартирного житлового будинку № 3-а ЖБК-239 на мікрорайоні "Парус" житлового масиву "Петровський" загальною площею 4277 кв.м та житловою площею 2788 кв.м, побудованого будинкобудівельним комбінатом для УКСа міськвиконкому; дозволено УКС міськвиконкому ввести в експлуатацію житловий будинок, прийнятий за актом державної комісії й затверджений цим рішенням, та передати його на баланс Житлово-будівельному кооперативу № 239 (том 1 а.с. 125-126).
За архівним витягом із розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 25.05.1984 № 139/2р з метою впорядкування поштової нумерації існуючим та таким, що будуються будівлям мікрорайону "Парус" у Ленінському районі присвоєно такі номери: мкр. "Парус" житловий будинок (будівельний № 3) - вул. Метробудівська № 4 (том 1 а.с. 28).
Із наявних у справі листів Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради № 3249 від 25.03.2024, № 11661 від 23.10.2025, № 12402 від 14.11.2025 та листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 5/5-270 від 08.10.2025 убачається, що станом на 31.12.2012 у реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 104 за адресою: АДРЕСА_4 містяться відомості про реєстрацію (не на праві власності, балансова належність) частини житлового будинку (квартири № 1-72) за ЖБК-239 на підставі рішення міськради № 594/12 від 30.09.1977, про що КП "ДМБТI" видано реєстраційне посвідчення від 02.04.1992 (том 1 а.с. 63, 121, 200 на звороті, 203-204, 233 на звороті).
У наданій для огляду суду Комунальним підприємством "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради інвентаризаційній справі, встановлена відсутність відомостей/документів про особу, яка здійснювала реєстрацію частини житлового будинку АДРЕСА_11 , а також про особу, яка була замовником такої реєстрації та отримала реєстраційне посвідчення від 02.04.1992.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.08.2016 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Житлово-будівельного кооперативу № 239 в результаті реорганізації та проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-239" (том 1 а.с. 31-33).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у справі № 205/10185/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022, частково задоволено позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; витребувано від ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1537710212101). У задоволенні позовних вимог щодо припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1537710212101) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на об'єкт нерухомого майна відмовлено (том 1 а.с. 44 - 52).
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.08.2022 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022 залишено без змін (том 1 а.с. 53 - 55).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.03.2023 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюком С.Г. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1537710212101) за Дніпровською міською радою (номер відомостей про речове право: 49536794) на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022 у справі № 205/10185/20 (том 1 а.с. 56).
Відповідно до обгрунтувань, покладених в основу підстав позову, позивач стверджує, що спірна квартира незаконно вибула з його власності та у подальшому незаконно була набута у власність Дніпровською міською радою на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у справі № 205/10185/20, що є підставою для витребування її із чужого незаконного володіння.
Указані обставини і стали причиною виникнення спору.
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/3034/15 (911/3692/20).
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Викладене й визначає предмет доказування у цій справі.
Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на обов'язкові до застосування висновки Верховного Суду, умовою подання віндикаційного позову є наявність права власності. За змістом статей 13, 74 ГПК України саме позивач повинен довести, що він є власником майна, яке витребовується та те, що майно знаходиться у володінні відповідача без правових підстав.
Аналізуючи доводи сторін та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що позивач не довів наявність у нього права власності на спірну квартиру; факт набуття територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради права комунальної власності на спірну квартиру вже було предметом судового розгляду.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 у справі № 205/10185/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022, було встановлено, що рішення Дніпропетровської міськради депутатів трудящих №594/12 від 30 вересня 1977 року є підставою набуття територіальною громадою м. Дніпра права комунальної власності на вказане у ньому майно, у тому числі спірної квартири; жодних дій, передбачених чинним законодавством, для відчуження спірної квартири на користь третіх осіб Дніпровська міська рада не здійснювала, у зв'язку з чим спірний об'єкт нерухомого майна вибув із володіння власника - територіальної громади м. Дніпропетровська поза її волею, шляхом відчуження вказаного майна особою, що не мала права його відчужувати, оскільки не була власником такого майна.
Постановою Верховного Суду від 14.09.2023 рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.08.2022 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.12.2022 залишено без змін.
При цьому Верховний Суд зазначив про таке: "Установивши, що Дніпровська міська рада жодних дій, передбачених чинним законодавством, для відчуження спірної квартири на користь третіх осіб не здійснювала, спірна квартира вибула з комунальної власності поза волею її власника, шляхом відчуження вказаного майна особою, що не мала права його відчужувати, оскільки не була власником такого майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірної квартири.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вибуття майна із комунальної власності поза волею територіальної громади унеможливлює в подальшому на виконання повноважень та завдань територіальної громади міста передати його у користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади. Зазначене свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами ОСОБА_1 як особи, яка страждає від такого втручання, і яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення до ОСОБА_5 з вимогою про відшкодування збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України, а тому втручанням у право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції".
За змістом положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19).
Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Світлана Науменко проти України" (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява №41984/98, §53).
Базове тлумачення принципу res judicata вміщено також у рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99), від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України" (заява № 41984/98), від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" (заява № 69529/01), від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04), від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України" (заява № 3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Керуючись цим усталеним підходом, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.
За таких обставин, беручи до уваги преюдиційні обставини, встановлені судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 205/10185/20, та відсутність доказів права власності ОСББ "Парус-239" на спірну квартиру, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про існування заборони суперечливої поведінки (доктрина venire contra factum proprium), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 Об'єднана палата нагадала, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про своє право власності на спірну квартиру. Водночас, посилаючись на статтю 384 Цивільного кодексу України, вказує про сплату Кущем М.М. як членом ЖБК № 239 пайового внеску за вказану квартиру, що має наслідком виникнення у нього права власності. При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження набуття у власність ОСОБА_2 спірної квартири не надає.
Зазначена позиція позивача є суперечливою, а тому недопустимою.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності господарський суд вважає необхідним зазначити про таке.
Згідно з частиною першою статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц викладено висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Відтак, враховуючи те, що господарським судом не встановлено порушення прав позивача при вирішенні спору, позовна давність до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд приймає до уваги наступне.
За змістом пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За частиною другою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Аналогічні положення містить і частина друга статті 163 ГПК України, за змістом якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Звертаючись з позовом до суду, позивач визначив ціну позову, виходячи з ринкової вартості спірного майна в сумі 825280,00 грн та за платіжною інструкцією на переказ готівки № 3 від 16.06.2025 сплатив судовий збір у сумі 12379,20 грн /825280,00х1,5% = 12379,20/ (том 1 а.с. 57, 73).
Однак згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 08.10.2025 оціночна вартість спірної квартири становить 1766421,58 грн.
Відтак позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позову в сумі 26496,32 грн /1766421,58х1,5% = 26496,32/ (том 1 а.с. 191-192).
Відповідно до статті 163 ГПК України та за усталеною судовою практикою суд, встановивши недоплату судового збору за подання позовної заяви, має право за результатом вирішення спору стягнути недоплачену суму судового збору в дохід Державного бюджету України (див. постанову КГС ВС від 20.02.2020 у справі № 914/185/18).
Недоплачений позивачем судовий збір становить 14117,12 грн (26496,32-12379,20 = 14117,12) та підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Відповідно до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 12379,20 грн покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-239" до Дніпровської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на позивача.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Парус-239" (ідентифікаційний код 23076313; місцезнаходження: 49018, м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 4, квартири № 1-72) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 14117,12 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.03.2026.
Суддя І.І. Колісник