вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 910/9597/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
секретар судового засідання Авсюкевич Н.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/9597/25 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса
до Фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни
про стягнення 441 807,22 грн
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни про стягнення за договором від 21.10.2024 №419 пені в розмірі 238 343,37 грн та 203 463,85 грн штрафу в розмірі 7 % за порушення строків поставки товару.
Позовні вимоги, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо строків поставки товару, що стало підставою для нарахування та вимог до стягнення вказаних штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/9597/25 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса 202 591,86 грн пені та 172 944,27 грн штрафу.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушено строк поставки товару за договором від 21.10.2024 №419 більше ніж на 30 днів на загальну суму 2 906 626,50 грн. Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені та штрафу, розрахунок яких був здійснено правильно. Однак, приймаючи до уваги розмір нарахованих штрафних санкцій (441807,22 грн), вартість непоставленого та попередньо неоплаченого покупцю товару (2906626,50 грн), відсутність понесення позивачем непоставкою товару збитків, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 15 %.
Не погоджуючись із таким рішенням, Фізична особа-підприємець Євшина Світлана Анатоліївна через підсистему «Електронний суд» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/9597/25 та прийняти нове, яким зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені та штрафу) на 95%.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що продавець не зміг своєчасно виконати замовлення з передачі товару покупцю, оскільки із загального строку поставки у 40 днів позивач лише через 28 днів надав письмове розпорядження з переліком адрес та обсягів поставки; відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією змінити умови договору в частині строків поставки, які залишилися без відповіді з боку позивача; одностороння відмова відповідача від підписання договору поставки після оголошення результатів тендеру призвело би до втрати банківської гарантії у розмірі 88 863,00 грн; дохід відповідача за 2025 рік становив 318 000,00 грн, а відтак визначений судом першої інстанції до стягнення розмір штрафних санкцій є надмірним.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни у судовій справі № 910/9597/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.03.2026.
20.02.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін. Позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим на підставі норм матеріального та процесуального права, належним чином застосованих до спірних правовідносин. На думку позивача, відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій на 95%, оскільки відповідач був обізнаний з умовами договору, підписантом якого він є, а відтак заздалегідь знав про відповідальність за неналежне виконання умов договору. Крім того, апелянтом не наведено обставин, які б виправдовували поведінку відповідача та невиконання ним взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару.
23.02.2026 від представника позивача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси надійшло клопотання про надання можливості щодо його участі у справі № 910/9597/25 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та вирішено провести 04.03.2026 судове засідання у справі № 910/9597/25 в режимі відео конференції.
23.02.2026 від представника відповідача Фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни надійшло клопотання про надання можливості щодо його участі у справі № 910/9597/25 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та вирішено провести 04.03.2026 судове засідання у справі № 910/9597/25 в режимі відео конференції.
04.03.2026 апелянтом подано письмові пояснення, у яких він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.
У судове засідання 04.03.2026 представники сторін з'явилися.
Розглянувши клопотання про долучення додаткових доказів, колегія суддів не приймає нові докази, надані відповідачем до суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Апелянтом подано письмові пояснення, у яких він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема:
копія Договору №402 від 04.10.2024.pdf
копія Договору №429 від 01.11.2024.pdf
копія Договору №430 від 01.11.2024.pdf
копія Договору №385 від 03.10.2024.pdf
копія Договору №433 від 11.11.2024. pdf
копія Договору №434 від 11.11.2024. pdf
копія Договору №435 від 11.11.2024. pdf
копія Договору №437 від 11.11.2024.pdf
копія Договору №438 від 11.11.2024.pdf
копія Договору №439 від 11.11.2024.pdf
копія Договору №443 від 14.11.2024.pdf
копія пенсійного посвідчення.JPG
копія інформаційної довідки.pdf
копія витягу JPG.
копія оголошення про запит пропозицій від 22.11.2024.pdf.
Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
За змістом частин 4 та 8 статті 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасність вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Відповідач в обґрунтування свого клопотання про доручення додаткових доказів зазначив, що такі докази подаються новим представником, з яким лише 25.02.2026 був укладений договір про надання правничої допомоги апелянту, що є істотною обставиною для поновлення строку для подання таких доказів та їх долучення до матеріалів справи у судді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, сторона несе ризик невчинення або несвоєчасного вчинення процесуальної дії під час розгляду справи, оскільки забезпечення своєчасного здійснення процесуальних прав покладається на саму сторону.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Зміна представника юридичної особи (сторони у справі) не визначається господарським процесуальним законодавством підставою для прийняття додаткових доказів після пропуску визначених законом або установлених судом процесуальних строків.
Таким чином, відповідачем не доведено наявності поважних причин неподання зазначених доказів у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України. А відтак колегія суддів не надає їм оцінки як додатковим доказам у справі.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.10.2024 між позивачем, як Покупцем, та відповідачем, як Продавцем, укладено договір №419, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар «Паливна деревина (дрова) твердих порід, 1 групи, 1 м, неколоті, ТУУ-00994207-005» код за ДК 021:2015 (CPV) «Єдиний закупівельний словник» - 03410000-7 - Деревина (далі - Товар) визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах даного Договору.
У пункті 1.2. Договору вказано, що Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту передачі товару у розпорядження Покупця на умовах, визначених договором. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання представниками Сторін акту передачі товару та накладної, які засвідчують момент передачі товару.
Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна цього Договору становить 2 906 626,50 грн без ПДВ.
У пункті 4.1. Договору передбачено, що строк поставки Товару становить до « 30» листопада 2024 року.
Товар постачається власними силами Продавця (власним транспортом) або з залученням третіх осіб - Перевізника. Всі зобов'язання по укладанню транспортних договорів з перевізниками (відправниками), по найму транспортних засобів, розвантаження, покладено виключно на Продавця (пункт 4.2. Договору).
До 30.11.2024 відповідач не здійснив поставку товару, що ним не заперечується.
У зв'язку з цим 02.01.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення за вих. №5766 про розірвання договору №419 від 21.10.2024 на підставі п. 5.2.2 договору у зв'язку з порушенням строків поставки товару понад 30 днів.
Підставою для звернення до суду є вимоги про стягнення 238 343,37 грн пені та 203 463,85 грн штрафу.
Рішення суду першої інстанції в частині правомірності нарахування позивачем пені та штрафу за порушення строків поставки товару за Договором №419 від 21.10.2024 не оскаржується учасниками справи, а відтак не переглядається судом апеляційної інстанції.
Разом із тим апелянт не погоджується з висновком суду про зменшення розміру пені та штрафу на 15% з підстав визначених ним в апеляційній скарзі. На думку апелянта, розмір пені та штрафу мав бути зменшений судом на 95 %.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач не приступив до виконання договору до 30.11.2024 і товар у розпорядження покупцю не передав, що стало причиною для відмови від договору зі сторони покупця.
Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19)).
Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
За порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Підприємництво - ініціативна діяльність. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте, це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором оренди чи договором про надання транспортних послуг) у сфері зобов'язань, що передбачені державою і випливають із здійснення особою підприємницької діяльності.
Тобто, підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або недоодержання доходів порівняно із запланованими, тобто непередбачуваність, невизначеність очікуваних доходів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Санкції, передбачені договором за порушення його умов одночасно слугують як засіб попередження неправомірної поведінки та порушення умов укладеного договору, а також як шлях до відновлення балансу інтересів сторін.
Такий механізм відповідає принципу справедливості та легітимній меті належного виконання договірних зобов'язань.
Колегія суддів враховує, що відсутні обставини для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 95 %. Водночас, відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни про долучення додаткових доказів.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Євшиної Світлани Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/9597/25 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/9597/25 залишити без змін.
4. Матеріали справи №910/9597/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.03.2026.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук