вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2026 р. Справа №920/953/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від прокуратури: Биховцова О.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лебединської міської ради Сумської області
на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 (повний текст складено 11.11.2025)
у справі №920/953/25 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Лебединської міської ради Сумської області
про стягнення 890 731,97 грн
Короткий зміст позовних вимог
Перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області, звернувся з позовом про стягнення з Лебединської міської ради Сумської області шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев на території Лебединської місцевої територіальної громади неподалік м. Лебедин, в розмірі 890 731,97 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що в ході розслідування кримінального провадження від 20.02.2024 №12024200590000063 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев не встановлено, а шкода, заподіяна вирубкою дерев на території Лебединської місцевої територіальної громади неподалік м. Лебедин за межами населеного пункту праворуч автодороги в напрямку с. Будилка Сумського району Сумської області в розмірі 890 731,97 грн не відшкодована, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення зазначеної шкоди з Лебединської міської ради.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 позов задоволено.
Стягнуто з Лебединської міської ради 890 731,97 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області, яку ухвалено зарахувати на спеціальний рахунок місцевого бюджету UA738999980333199331000018554, код отримувача 37970404, банк одержувача - Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 267 219,59 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 178 146,39 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради (20%), 445 365,99 грн - до спеціального фонду бюджету Лебединської міської ради (50%).
Стягнуто з Лебединської міської ради на користь Сумської обласної прокуратури 10 688,78 грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, враховуючи наявність завданої шкоди, невстановлення осіб, що її завдали, обов'язок Ради з контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов'язку, а також взаємозв'язок вказаних обставин, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позову, у зв'язку з чим вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 890 731,97 грн підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Лебединська міська рада Сумської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, на переконання скаржника, прокурор не довів обставин, які мають бути доведені, відповідно до частини 2 статті 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), а тому позовні вимоги Сумської окружної прокуратури не підлягають задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 апеляційну скаргу Лебединської міської ради Сумської області у справі №920/953/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лебединської міської ради Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2026. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/953/25. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 15.12.2025.
15.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/953/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено заяву Лебединської міської ради Сумської області про проведення судового засідання у справі №920/953/25 у режимі відеоконференції.
У судових засіданнях 14.01.2026 та 18.02.2026 оголошувались перерви до 18.02.2026 та 11.03.2026 відповідно.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
03.12.2025, через систему "Електронний суд", прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Лебединської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 - без змін.
Так, прокурор зазначає, що незалежно від формування земельної ділянки під час досудового розслідування встановлено, що самовільний поруб сироростучих дерев породи "Дуб" здійснений на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади, в особі Лебединської міської ради.
Також, прокурор вказує, що незаконний поруб дерев був здійснений упродовж нетривалого часу - до внесення відомостей у ЄРДР, а не до вступу в силу частини 2 статті 107 ЛК України (10.07.2022). Жодних повідомлень, чи доказів про незаконний поруб дерев на цій ділянці раніше 10.07.2022, Лебединською міською радою до органу досудового розслідування чи до суду у даній справі не надано.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 11.03.2026 з'явився прокурор.
Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, сторони повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №920/953/25 розглядається за їх відсутності.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
В ході досудового розслідування кримінального провадження №12024200590000063, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2024 за частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, встановлений факт незаконної рубки 35 сироростучих дерев породи "Дуб" на території Лебединської місцевої територіальної громади (неподалік м. Лебедин за межами населеного пункту праворуч автодороги в напрямку с. Будилка Сумського району Сумської області), що підтверджується протоколом огляду місця події від 20.02.2024, за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу філії "Лебединське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України" та представника Лебединської міської ради - начальника відділу земельних відносин виконавчого комітету Лебединської міської ради.
28.02.2024 Виконавчий комітет Лебединської міської ради звернувся до Сумського РУП ГУНП в Сумській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо незаконної рубки невстановленими особами 35 дерев породи "Дуб".
Під час огляду місця події 31.10.2024, за участі представника Лебединської міської ради, державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Сумській області, здійснені заміри діаметрів пнів (протокол від 31.10.2024).
13.01.2025 Державна екологічна інспекція у Сумській області, у межах кримінального провадження, надала розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки 35 дерев на території Лебединської місцевої територіальної громади (неподалік м. Лебедин за межами населеного пункту праворуч автодороги в напрямку с. Будилка Сумського району Сумської області), відповідно до якого загальна сума шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, становить 879 080,28 грн.
Відповідно до висновку судового експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.03.2025 №СЕ 19/119-25/4930-ФХЕД, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12024200590000063, розмір шкоди, яка завдана навколишньому природному середовищу внаслідок рубки дерев до ступеня припинення росту, становить 890 731,97 грн.
Земельна ділянка, на якій здійснений незаконний поруб дерев, перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Лебединської міської ради. На земельну ділянку землевпорядна документація не виготовлялась та її цільове призначення не визначалось. Земельна ділянка не передана у користування, дозволи на вирубку дерев на земельній ділянці не надавались (відповідно до інформації з протоколу огляду місця події від 31.10.2024, листа виконавчого комітету Лебединської міської ради від 04.11.2024, протоколу допиту представника потерпілого від 16.12.2024, листа виконавчого комітету Лебединської міської ради від 16.12.2024).
Згідно з інформацією Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 20.06.2025 та 24.06.2025 земельна ділянка, на якій здійснений самовільний поруб, межує із земельною ділянкою, що знаходиться у користуванні Українського лісництва Сумського надлісництва Державного підприємства "Ліси України" (квартал 57, виділи 6,7,9). До сімдесятих років минулого століття земельна ділянка входила до складу державного лісового фонду Лебединського лісгоспу, яка у подальшому вилучена для потреб Міністерства оборони СРСР. За картографічними матеріалами лісовпорядкування увесь ліс, на якому знаходилася військова частина, суцільним масивом належав лісгоспу. Ліс, який знаходився на території колишньої військової частини аналогічний тому лісу, що оточує її по периметру.
Предметом спору у цій справі є стягнення з органу місцевого самоврядування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, а саме лісу, на підставі частини 2 статті 107 ЛК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області, з дотриманням приписів статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
За змістом пункту "ї" частини 1 статті 15 названого Закону місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
За приписами статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина 1 статті 69 цього Закону).
Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Як зазначено у підпункті 1 пункту "б" частини 1 статті 33 названого Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
З наведеного вюачається, що відповідні законодавчі норми наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Такі повноваження покладено як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і є підконтрольними та підзвітними їм.
В свою чергу відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулює ЛК України.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому заподіяна шкода.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі №918/710/24 частина 2 статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.
Аналіз частини 2 статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території передбачена і статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Зміст приписів частини 2 статті 107 ЛК України кореспондується з приписами статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено статтею 1166 ЦК України, яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
Враховуючи вимоги статті 1166 ЦК України, у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт незаконної рубки 35 сироростучих дерев породи "Дуб" на території Лебединської місцевої територіальної громади (неподалік м. Лебедин за межами населеного пункту праворуч автодороги в напрямку с. Будилка Сумського району Сумської області), підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 20.02.2024, за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу філії "Лебединське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України" та представника Лебединської міської ради - начальника відділу земельних відносин виконавчого комітету Лебединської міської ради.
Відповідач факт незаконної рубки невстановленими особами 35 дерев породи "Дуб" не спростовує. За вказаних обставин 28.02.2024 звернувся до Сумського РУП ГУНП в Сумській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Земельна ділянка, на якій здійснений незаконний поруб дерев, перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Лебединської міської ради. На земельну ділянку землевпорядна документація не виготовлялась та її цільове призначення не визначалось, земельна ділянка не передана у користування, дозволи на вирубку дерев на земельній ділянці не надавались (відповідно до інформації з протоколу огляду місця події від 31.10.2024, листа виконавчого комітету Лебединської міської ради від 04.11.2024, протоколу допиту представника потерпілого від 16.12.2024, листа виконавчого комітету Лебединської міської ради від 16.12.2024).
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024200590000063 триває. Конкретні особи, винні у заподіянні шкоди незаконною вирубкою дерев не встановлені, про що вказує прокурор і ці обставини відповідач не спростував.
Щодо тверджень скаржника про не доведення часу порубу дерев, а відповідно і підстав для відповідальності відповідача, з урахуванням набрання чинності нормою частини 2 статті 107 ЛК України 10.07.2022, суд першої інстанції вірно зазначив, що ця норма передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування. Суд встановив наявність цих умов на дату звернення прокурора з позовом до суду.
Період незаконного порубу дерев, вказаний у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.02.2024 - з осені 2023 року до січня 2024 року (посилання у висновку судового експерта а.с. 30). Будь-яких доказів на підтвердження здійснення незаконної рубки дерев до 10.07.2022 відповідач не подав.
Здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, згідно зі статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У контексті застосування статті 107 ЛК України протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
Розмір шкоди, яка завдана навколишньому природному середовищу внаслідок рубки дерев до ступеня припинення росту, заявлений прокурором до стягнення, становить 890 731,97 грн, підтверджується висновком судового експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ 19/119-25/4930-ФХЕД від 24.03.2025.
Враховуючи наявність завданої шкоди, невстановлення осіб, що її завдали, обов'язок ради з контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов'язку, а також взаємозв'язок вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про правомірність та обґрунтованість позову, у зв'язку з чим вимоги прокурора про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 890 731,97 грн підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Лебединської міської ради Сумської області задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Лебединської міської ради Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2025 у справі №920/953/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Лебединську міську раду Сумської області.
4. Матеріали справи №920/953/25 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 16.03.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран