вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2026 р. Справа№ 910/11200/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Тищенко А.І.
Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання: Тимошенко Д.Ю.
за участю представників учасників справи:
від позивача (в режимі відеоконференції): Слісаренко Л.Л.
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: не з'явились;
від відповідача-3: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 (повне рішення складено 15.01.2026)
у справі № 910/11200/25 (суддя - Гумега О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерра»
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_1
прo солідарне стягнення 871090,98 гривень
Короткий зміст позовних вимог
АБ «Укргазбанк» (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Євротерра» (надалі також відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі також відповідач 2), ОСОБА_1 (надалі також відповідач 3) про стягнення солідарно заборгованості за Договором № 1283/2022/КиївОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «Укргазбанк» від 05.07.2022 (далі - Договір про приєднання) в розмірі 872090,98 гривень, яка складається із заборгованості по кредиту - 784140,75 гривень, заборгованості по процентах - 86522,33 гривень, заборгованості по комісії - 1427,90 гривень.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 позов задоволено повністю, присуджено до солідарного стягнення з відповідача, відповідача 1, відповідача 2 на користь позивача 784140,75 гривень заборгованості по кредиту, 86522,33 гривень заборгованості по процентах, 1427,90 гривень заборгованості по комісії.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:
- відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Євротерра» з 05.07.2022 по 07.08.2025 загальна сума заборгованості позичальника перед банком становить 872090,98 гривень, з яких: 784140,75 гривень заборгованість по кредиту, 86522,33 гривень заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, 1427,90 гривень заборгованість по комісії. Відповідач 1 у відзиві на позовну не заперечує факту наявності заборгованості у розмірі 872090,98 гривень;
- АБ «Укргазбанк», ТОВ «Євротерра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали відповідні договори поруки, якими було забезпечено виконання ТОВ «Євротерра» своїх зобов'язань за Договором № 1283/2022/КиївОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «Укргазбанк» від 05.07.2022;
- враховуючи неналежне виконання позичальником взятих на себе обов'язків за Договором № 1283/2022/КиївОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «Укргазбанк» від 05.07.2022, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АБ «Укргазбанк» про солідарне стягнення з ТОВ «Євротерра», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 872090,98 гривень, з яких: 784140,75 гривень заборгованість по кредиту, 86522,33 гривень заборгованість по процентах та 1427,90 гривень заборгованість по комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає про наступне:
- місцевий господарський суд безпідставно визнав Правила надання кредиту частиною кредитного договору, незважаючи на відсутність підписів відповідачів під текстом таких Правил, а також неправомірно стягнув з відповідачів проценти за користування кредитом;
- стягнення комісії з відповідачів суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21);
- спір у даній справі не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки поряд із юридичною особою відповідачами у справі є фізичні особи, а спірні правовідносини не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
05.07.2022 між АБ «Укргазбанк» (далі - банк) та ТОВ «Євротерра» (далі - позичальник) було укладено Договір № 1283/2022/КиївОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» (далі - Договір про приєднання).
Відповідно до абз. 3 Преамбули Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «Укргазбанк» (далі - Правила) визначено, що ці Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк», разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками до них складають Договір про надання кредиту.
Згідно абз. 5 Правил, приєднання клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» за встановленою АБ «Укргазбанк» формою.
Пунктами 1.2, 1.3 Правил встановлено, що підписанням Договору про приєднання позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил та отримання кредиту на умовах, визначених у Правилах та Договорі про приєднання. Приєднуючись до Правил позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Договором про надання кредиту.
У відповідності до п. 2.1. Правил банк надає позичальнику кредитні кошти/відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених Договором про надання кредиту, а позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту.
Згідно п. 2.3. Правил основні умови кредитування зазначаються в Договорі про приєднання.
Відповідно до п. 1 Договору про приєднання, ліміт відновлювальної кредитної лінії 3000000,00 гривень.
Пунктом 2 Договору про приєднання встановлено, що кредитна лінія відкривається з 05.07.2022 по 04.07.2025 (включно). Позичальник погашає кредит у строки (терміни) та в сумах, що визначені в Графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток № 1 до цього Договору про приєднання) та повернути Кредит у повному обсязі в термін по 04.07.2025 (включно).
Цільове використання (мета) кредитних коштів: поповнення обігових коштів (п. 3 Договору про приєднання).
Сторони погодили Графік зменшення ліміту кредитування, що є Додатком № 1 до Договору про приєднання.
22.04.2024 між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору про приєднання, якою сторони домовились викласти Додаток № 1 до Договору про приєднання в новій редакції згідно з редакцією Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди.
Судом встановлено, що АБ «Укргазбанк» виконало свої зобов'язання за Договором про приєднання, надавши ТОВ «Євротерра» право користуватись коштами кредитної лінії, що підтверджується меморіальними ордерами № TR.21521021.23970.11884 від 12.08.2022, № TR.21521021.73484.11884 від 27.04.2023, № TR.21521021.45925.12651 від 11.05.2023, № TR.21521021.74280.12651 від 15.06.2023.
Відповідно до абз. 3 п. 5 Договору про приєднання, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання з врахуванням встановленого Графіку зменшення ліміту кредитної лінії у разі встановлення Графіку зменшення ліміту кредитування, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами (строкова заборгованість) за Базовою або Компенсаційною ставкою, відповідно до умов розділу 2 та 7 Правил.
Пунктом 2.7 Правил визначено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного Договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в Договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.
Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання Договору про надання кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту, а у разі настання події припинення до дня настання події припинення, відповідно до п. 5.4.2. цих Правил.
Відповідно до п. 2.8 Правил, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до п. 2 Договору про приєднання, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове повернення кредиту, на рахунок вказаний в п. 14 Договору про приєднання. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п. 2.10 цих Правил.
У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами наступного банківського дня визнаються простроченими. банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих в банку в порядку, визначеному в п. 2.17. цих Правил.
Пунктом 6 Договору про приєднання встановлено, що Базова процентна ставка це сума значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного Договору, а у випадку відсутності даних за попередній день, за найближчий день, що передує йому, та значення фіксованої маржі 7,0 (сім цілих нуль десятих) процентних пункти.
Під індексом UIRD3m в Правилах розуміється - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates,), що відповідає депозитній ставці на строк З місяці - індекс, який розраховує Компанія Thomson Reuters за методикою, розробленою спільно з Національним банком України (опублікована на спеціальних сторінках Methodology в системі Thomson Reuters та на Інтернет-сайті Національного банку України), на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються провідними учасниками українського ринку банківських депозитів фізичних осіб. Значення (фіксінг) Індексу UIRD публікуються Компанією Thomson Reuters кожного робочого дня на спеціальних сторінках UARDFIX та UARDFIX=R в системі Thomson Reuters (в текстовому та логічному форматі відповідного розкриваються Національним банком України щоденно у вільному доступі на Інтернет-сайті Національного банку України.
Відповідно до п. 7 Компенсаційна процентна ставка (строкова заборгованість) при дотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього Договору про приєднання складає:
- 0 % річних - протягом дії воєнного стану в Україні та протягом 1 місяця після його припинення або скасування;
- 5 % річних - після завершення 1 місяця з моменту припинення або скасування воєнного стану та до дати погашення Кредиту.
Пунктом 9 Договору про приєднання встановлено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання кредиту (прострочена заборгованість) позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у розмірі:
- Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка;
- Базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка.
У відповідності до п. 2.5 Правил, кредитні кошти надаються банком позичальнику на підставі Заяви на отримання кредиту позичальника згідно Додатку № 1 до Правил шляхом:
- безготівкового платежу за реквізитами договорів, контрактів, розрахункових документів або інших документів, наданих позичальником;
- перерахування з позичкового на поточний рахунок позичальника, відкритий в АБ «Укргазбанк» (на фінансування оборотного капіталу суб'єкта підприємництва, на рефінансування його заборгованості за кредитом, з метою купівлі іноземної валюти та розрахунків, якщо контрагентом позичальника за укладеними договорами є нерезидент).
Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Євротерра» з 05.07.2022 по 07.08.2025 загальна сума заборгованості позичальника перед банком становить 872090,98 гривень, з яких: 784140,75 гривень заборгованість по кредиту, 86522,33 гривень заборгованість по процентах за користування кредитними коштами, 1427,90 гривень заборгованість по комісії.
Відповідач-1 у відзиві на позовну не заперечує факту наявності заборгованості у розмірі 872 090,98 гривень.
Судом встановлено, що відповідно до 10.1 Договору про приєднання у забезпечення зобов'язань за Договором про надання кредиту прийнято: - поруку ОСОБА_2 ; - поруку ОСОБА_1 ; - Гарантію Кабінету Міністрів України в розмірі, що вказаний в Додатку 3 до цього Договору про приєднання.
Судом встановлено, що 05.07.2022 між АБ «Укргазбанк» (далі - кредитор), ТОВ «Євротерра» та ОСОБА_1 (далі - поручитель-1) укладено Договір поруки № 1283/2022КиївОД-МСБ-П1 (далі - Договір поруки-1).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки-1, поручитель-1 зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по Договору про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» № 1283/2022/КиївОД-МСБ від 05.07.2022, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 04.07.2025: - повернути кредит у розмірі 3000000,00 гривень в строк по 04.07.2025 (включно); - сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення суми індексу UIRD3m для валюти, що відповідає валюті кредиту, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору, а у випадку відсутності даних за попередній день, за найближчий день, що передує йому, та значення фіксованої маржі в розмірі 7,0 (сім цілих нуль десятих) процентних пункти, з урахуванням щоквартальної зміни згідно з умовами кредитного договору, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з умовами п.6 кредитного договору, збільшеної на 5,0 процентних пункти; - комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; - відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору поруки-1, поручитель-1 несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору. Поручитель-1 відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.
Пунктом 2.1. Договору поруки-1 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя-1.
Пунктами 2.2. і 2.3. Договору поруки-1 зазначено, що поручитель-1 зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора. У разі невиконання поручителем-1 пункту 2.2 цього Договору, кредитор має право відшкодувати заборгованість по кредитному договору, шляхом звернення стягнення на майно, належне поручителю-1 у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Судом встановлено, що 05.07.2022 між АБ «Укргазбанк», ТОВ «Євротерра» та ОСОБА_2 (далі - поручитель-2) укладено Договір поруки № 1283/2022КиївОД-МСБ-П2 (далі - Договір поруки-2).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки-2, поручитель-2 зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по Договору про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» АБ «Укргазбанк» в №1283/2022/КиївОД-МСБ від 05.07.2022, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 04.07.2025: - повернути кредит у розмірі 3000000,00 гривень в строк по 04.07.2025 (включно); - сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи зі значення суми індексу UIRD3m для валюти, що відповідає валюті кредиту, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору, а у випадку відсутності даних за попередній день, за найближчий день, що передує йому, та значення фіксованої маржі в розмірі 7,0 (сім цілих нуль десятих) процентних пункти, з урахуванням щоквартальної зміни згідно з умовами кредитного договору, та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи зі значення базової процентної ставки, згідно з умовами п. 6 кредитного договору, збільшеної на 5,0 процентних пункти; - комісії, а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; - відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору поруки-2, поручитель-2 несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору. Поручитель-2 відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.
Пунктом 2.1. Договору поруки-2 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя-2.
Пунктами 2.2. і 2.3. Договору поруки-2 зазначено, що поручитель-2 зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а) якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора. У разі невиконання поручителем-2 пункту 2.2 цього Договору, кредитор має право відшкодувати заборгованість по кредитному договору, шляхом звернення стягнення на майно, належне поручителю-2 у відповідності з вимогами чинного законодавства.
24.07.2025 позивач надіслав ТОВ «Євротерра» Лист-вимогу № 13922/25716/2025, відповідно до якого вимагав від відповідача-1 виконати порушене зобов'язання щодо повернення кредиту в строки передбачені Договором про приєднання, а також сплатити штрафні санкції.
24.07.2025 позивачем надіслано поручителю 1 ОСОБА_1 . Лист-вимогу № 13922/25712/2025, відповідно до якого позивач вимагав від відповідача-3 виконати порушене зобов'язання щодо повернення кредиту в строки передбачені Договором про приєднання, а також сплатити штрафні санкції.
24.07.2025 позивачем надіслано поручителю 2 ОСОБА_2 . Лист-вимогу № 13922/25689/2025, відповідно до якого позивач вимагав від відповідача-2 виконати порушене зобов'язання щодо повернення кредиту в строки передбачені Договором про приєднання, а також сплатити штрафні санкції.
Відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3 відповіді на вказані Листи-вимоги не надали, зобов'язання щодо повернення кредиту та інших платежів не виконали.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Проаналізувавши зміст правовідносин, що склалися між сторонами, а також положення самого договору, колегія суддів дійшла висновку, що за змістом та своєю правовою природою даний договір є кредитним договором, а регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється ГК України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), ЦК України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 1054 цього ж кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (1). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (2). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (3).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 10561 цього ж кодексу процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (1). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (2).
Статтею 1046 цього ж кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього ж кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього ж кодексу якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо розповсюдження Правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «Укргазбанк» на спірні правовідносини та правомірності нарахування процентів за користування кредитом
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ч. 1 ст. 627 цього ж кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 634 цього ж кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, в преамбулі самого договору безпосередньо зазначено наступне: «у зв'язку з приєднанням Позичальника до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» (далі - Правила) Позичальник в повному обсязі акцептує Правила (оферту, що розміщена на сайті http://www.ukrgasbank.com), з якими Позичальник ознайомився, погоджується та зобов'язується виконувати, та на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України укладає з Банком Договір про приєднання на наступних умовах».
Отже, відповідач-1 на основі вільного волевиявлення уклав із позивачем кредитний договір шляхом його приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк», та таким чином акцептував Правила (оферту, що розміщена на сайті http://www.ukrgasbank.com).
При цьому, відповідач 2, відповідач 3 на основі вільного волевиявлення уклали із позивачем відповідні договори поруки, якими було забезпечено виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором № 1283/2022/КиївОД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 %» в АБ «Укргазбанк» від 05.07.2022.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо розповсюдження правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «Укргазбанк» на спірні правовідносини та правомірності стягнення із відповідачів процентів за користування кредитом.
Щодо правомірності нарахування комісії за спірним кредитним договором
Скаржник у апеляційній скарзі в обґрунтування неправомірності нарахування позивачем комісії за кредитним договором, посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, яка сформулювала зокрема наступним чином:
«26. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що у пункті 1.3.2 кредитного договору сторони погодили плату за управління кредитом, яку позичальник мав вносити щомісячно протягом усього строку користування кредитними коштами з розрахунку 0,3 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру процентів, які позичальник має сплатити банку). У цьому ж пункті договору сторони визначили, що позичальник повинен вносити таку плату у повному обсязі за кожний календарний місяць, протягом якого він користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів такого користування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що умову кредитного договору про таку плату слід визнати недійсною.
27. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час укладення кредитного договору). За змістом цього припису об'єктом зобов'язання не можуть бути лише дії, які одна зі сторін вчиняє на власну користь.
28. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
29. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
30. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
31. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
32. Тим не менше, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону № 1023-XII у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана».
Водночас, колегія суддів, проаналізувавши текст вищевказаної постанови в цілому, звертає увагу на те, що викладена у ній правова позиція, стосуються особливостей регулювання відносин саме за договором про надання споживчого кредиту та не може бути застосовна до наявних правовідносин у даній справі, беручи до уваги те, що у справі на яку посилається скаржник (№ 363/1834/17), судами було встановлено, що відповідно до умов кредитного договору банк видав позичальнику (фізичній особі) кредит на споживчі цілі.
Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з п. 22) ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Відповідно до п.п. 11), 9), 10), 11) ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вбачається із положень договору, кредит у даній справі надавався відповідачу 1 для забезпечення фінансування господарської/поточної діяльності товариства, між сторонами у свою чергу не укладалися договори про надання споживчих кредитів, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах позичальник не є споживачем в розумінні відносин споживчого кредитування, з огляду на що у суду відсутні підстави для застосування норм ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», що регулюють відносини споживчого кредитування та врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (подібні висновки щодо застосування у спірних правовідносинах положень ЗУ «Про захист прав споживачів» були викладені в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/6404/18).
Таким чином, враховуючи те, що правовідносини у даній справі виникли не за договором про споживче кредитування, відповідач 1 не є споживачем в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування», посилання скаржника на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 в контексті неможливості стягнення із відповідачів комісії, є помилковим, безпідставними та необґрунтованими.
Щодо предметної юрисдикції даної справи, колегія суддів зазначає наступне
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом п. 1 ч. 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.
За змістом положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
При цьому положення п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 201/8793/21-ц (провадження № 61-7797св23) суд зазначив наступне: «у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов'язання - кредитних договорів від 30.08.2006 № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов'язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому ж судочинстві, що і спір за основним зобов'язанням (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 [провадження № 14-41цс22])».
Колегія суддів зазначає, що сторонами основного зобов'язання (Кредитного договору) у цій справі є юридичні особи, а тому спір у даній справі підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Таким чином, підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасування не вбачає.
Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі № 910/11200/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 16.03.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді А.І. Тищенко
О.М. Сковородіна