вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову ухвалити додаткове рішення
"16" березня 2026 р. Справа№ 910/9645/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про ухвалення додаткового рішення
за матеріалами апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025
у справі №910/9645/25 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис"
про стягнення штрафних санкцій,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення збитків та упущеної вигоди
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про стягнення пені у розмірі 5490567,36 грн та штрафу у розмірі 2100217,02 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Котрис" подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 3020976 грн збитків та 65000 грн упущеної вигоди, заподіяних у зв'язку з неможливістю виконання договору та його розірванням з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/9645/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено в повному обсязі та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис".
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котрис" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 (колегією суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/9645/25 залишено без змін.
12.03.2026 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю "Котрис" подано до суду апеляційної інстанції заяву про розподіл судових витрат.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9645/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що у задоволенні вказаної заяви слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
Водночас перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Аналогічні правові висновки наведені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в ухвалах від 06.04.2021 у справі №910/15424/19 та від 03.03.2021 у справі №908/1238/18.
Колегія суддів зауважує, що дана справа була розглянута судом апеляційної інстанції з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.
Отже, в такому випадку, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, мала бути зроблена до закінчення судових дебатів у справі, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 244 ГПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Убачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Котрис" було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 у справі №910/9645/25. Також відповідачем було подано до суду доповнення до клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи та клопотання про зупинення розгляду справи.
Водночас відповідачем ані в апеляційній скарзі, ані у вказаних заявах не наведеного попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та до закінчення судових дебатів у справі не зроблено заяву про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції. Відповідну заяву відповідачем викладено лише в заяві про ухвалення додаткового рішення від 12.03.2026, яка була подана вже після закінчення розгляду справи.
Тобто, заявником не дотримано жодного з обов'язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, як було відмічено вище, ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до ст. 244 ГПК України.
Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 (провадження №61-3454св22) зазначила, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
За таких обставин, враховуючи, що до ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного судового рішення (05.03.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю "Котрис" не надало попереднього розрахунку судових витрат та не зробило заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, у розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Котрис" у зв'язку із розглядом справи Північним апеляційним господарським судом, як і відсутні підстави для винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/9645/25, а саме про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції.
Наведене, в свою чергу, виключає необхідність здійснення судом перевірки наданих заявником доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та надання їм оцінки.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/9645/25.
Керуючись ст. ст. 129, 234, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Котрис" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/9645/25.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко