Постанова від 16.03.2026 по справі 927/469/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. Справа№ 927/469/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику представників сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" та Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 01.08.2025

у справі № 927/469/25 (суддя Т.О.Кузьменко)

за позовом Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва"

про стягнення 42 146,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжнародного співробітництва" про стягнення 42 146,40 грн. безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна за адресою м. Чернігів по вул. Мартина Небаби, 106, який розташований на земельній ділянці площею 0,0235 га із кадастровим номером 74100000:02:024:0093, яка перебуває у комунальній власності Чернігівської міської ради. Відповідач у період 17.05.2021 по 31.12.2024 користувався зазначеною земельною ділянкою без здійснення оплати за таке фактичне користування, що є порушенням прав територіальної громади міста Чернігів через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 42146, 40 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, посилаючись на ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2025 у справі №927/469/25 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" на користь Чернігівської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 6 759,74 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" на користь Чернігівської міської ради судовий збір в сумі 485,65 грн.

Присуджено до стягнення з Чернігівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" 12 594,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що нерухоме майно відповідача розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 7410100000:02:024:0093, цільове призначення 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Мартина Небаби, 106, зареєстровано за останнім 17.05.2021.

Матеріали справи містять докази наміру Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

За розрахунком позивача за період з 17.05.2021 по 31.12.2024 ( за виключенням березня - грудня 2022) розмір безпідставно збережених коштів становить 42 146, 40 грн. та було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції не взято до уваги лист № 18-25-0.36-152/109-20 від 12.10.2020 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок станом на 2016-2020 роки, оскільки суд дійшов висновку, що зазначений лист не є належним та допустимим доказом підтвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Суд зауважив, що у матеріалах справи наявні рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15/VII-18 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова", відповідно до якого затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2016, а також рішення Чернігівської міської ради від 02.05.2023 № 31/VIII-10 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова", відповідно до якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2022, але позивачем не додані ані оригіналу, ані належно засвідченої копії технічної документації станом на 01.01.2016, на 01.01.2022, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку вихідних даних для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.

Водночас, з урахуванням вищевикладених висновків щодо належності витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, витяг № НВ-7400687252023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок НГО земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 станом на 22.09.2023 та витяг № НВ-9940767402024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок НГО земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 станом на 04.06.2024 приймаються судом як належні і допустимі докази для здійснення перевірки вихідних даних для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.

Крім того, суд взяв до уваги витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9928581102023 від 24.09.2023, відповідно до якого встановлено вид цільового призначення земельної ділянки - 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, Рішення Чернігівської міської ради № 18/VIII-19 від 30.06.2022 "Про місцеві податки та збори", відповідно п.13.5. якого орендна плата для земель за кодом 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (за виключенням земельних ділянок переданих в оренду громадянам, які не зареєстровані фізичними особами - підприємцями та на яких розміщено виробництво товарів харчової промисловості та/або непродовольчих груп товарів) - 3% нормативної грошової оцінки.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок та встановлено, що нарахуванню підлягають: за період з 21.09.2023 по 31.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 312221,00 грн., за 2024 рік - 138597,14 грн.

Таким чином, за розрахунком суду за період з 21.09.2023 по 31.12.2024 з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рівні 3% безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою складають 6759,74 грн. та підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 6759,74 грн. безпідставно збережених коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 6 759, 74 грн. скасувати, рішення змінити, у задоволення позову відмовити, а мотивувальну частину викласти з урахуванням заперечень ТОВ"Альянс міжрегіонального співробітництва" зазначених у тексті відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та в апеляційній скарзі. Стягнути з Чернігівської міської ради на користь ТОВ "Альянс міжрегіонального співробітництва" 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3 633, 60 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відсутність укладеного та зареєстрованого договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 (площею 0,235 га) між позивачем та відповідачем пов'язана саме з протиправною та умисною бездіяльністю Чернігівської міської ради, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача нібито безпідставно збережених коштів. Зазначене на переконання відповідача підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 620/10971/24, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025.

Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачем застосовано відсоткові показники для визначення розміру орендної плат на 2021-2023 роки у вигляді 4% нормативної грошової оцінки землі, то варто зазначити, що положення «Про оплату за землю», яке долучено відповідачем до позовної заяви взагалі не передбачає такої відсоткової ставки для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02. - «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості», а тому застосування такого показника позивачем є помилковим.

Фактично позивачем для визначення розміру орендної палати на 2021-2023 роки у вигляді 4% нормативної грошової оцінки землі безпідставно використано код КВЦПЗ 03.13 - «Для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування». Разом із тим, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 має код КВЦПЗ 11.02. Зазначене також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.08.2024 № 18-25-0.221-4874/2-24.

Апелянт посилається на те, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки підлягала визначенню відповідно до нової Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, а отже не була сталою та зазнала змін, а тому витяги з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22 вересня 2023 року № НВ-7400687252023 та від 04 червня 2024 року № НВ-9940767402024, долучені позивачем до позовної заяви взагалі не можуть бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період.

На переконання апелянта, інформація щодо нормативної грошової оцінки кв.м., на яку посилається позивач у тексті позовної заяви, надана відділом у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, видана листом від 12.10.2020 № 18-25-0.36-152/109-20 надана компетентним органом, однак не є ні витягом із Державного земельного кадастру, ні довідкою із Державного земельного кадастру, форма якої встановлена порядком № 1051, та не може підтверджувати відомості щодо нормативної грошової оцінки квадратного метра земель міста Чернігова з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Чернігівської міської ради та узагальнення її доводів

Чернігівська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2025 у справі № 927/469/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Чернігівської міської ради у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Чернігівська міська рада зазначає, що при здійсненні перевірки розрахунку безпідставно збережених коштів судом першої інстанції не взято до уваги лист № 18-25-0.36-152/109-20 від 12.10.2020 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м., в тому числі земельної ділянки 7410100000:02:024:0093 станом на 2016-2020 роки, оскільки останній не є належним та допустимим доказом підтвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Одночасно суд зауважив, що у матеріалах справи наявні рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15МІ-18 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова», відповідно до якого затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2016, а також рішення Чернігівської міської ради від 02.05.2023 № ЗІ/УПІ -10 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова», відповідно до якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2022, але позивачем не додані ані оригіналу, ані належно засвідченої копії технічної документації станом на 01.01.2016, на 01.01.2022, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку вихідних даних для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів. Даний висновок суду першої інстанції є безпідставним та суперечить нормам закону, викладених в рішенні.

Апелянт зазначає, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути; технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Позивач зазначає, що до позовної заяви додано належним чином завірене викопіювання з технічної документації із проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (в тому числі з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093) для експлуатації об'єктів нерухомості (прохідна, насосна, майстерня, мотопомпа, гаражі, вмивальня, побутова кімната, майстерня, ангар), яка виготовлена кваліфікованим інженером-землевпорядником на замовлення попереднього власника нерухомого майна та користувача спірною земельною ділянкою, яка погоджена начальником ГУ Держемагенства у Чернігівській області відповідно до норм закої у що, діяли станом на дату виготовлення технічної документації, підтверджує інформацію про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки, як це і передбачає ст. 20 Закону України «Про оцінку земель».

Крім того, зазначена технічна документація та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9928581102023 (додано до матеріалів справи) підтверджує що, земельна ділянка є сформованою та є об'єктом правовідносин, з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, що відповідає нормам ст. 791 ЗК України.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, проте Суд першої інстанції проігнорував як доказ нормативної грошової оцінки викопіювання з технічної документації із проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (в тому числі з кадастровим номером Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував як доказ нормативної грошової оцінки викопіювання з технічної документації із проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (в тому числі з кадастровим номером7410100000:02:024:0093) та взагалі не досліджує надані докази.

Суд помилково зробив відповідні висновки, не дослідивши належним чином відповідний документ, та не дав йому належної оцінки.

Крім того, лист Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області нормативної грошової оцінки м2 від 12.10.2020 №18-25-0.36-152/109-20 отримано від уповноваженого органу, в порядку та відповідно до норм чинного законодавства, має відповідні реквізити, вихідний та вхідний номер та ін.., зі змісту даного листа вбачається що, уповноважений орган детально виклав в інформацію, яка стосується безпосередньо спірної земельної ділянки та предмету спору.

Позивач вважає висновок суд першої інстанції щодо не можливості здійснити перевірку вихідних даних, помилковим та передчасним. До суду першої інстанції надавались докази на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:024:0093, також надавалась інформація щодо індексації нормативної грошової оцінки (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 - додано до матеріалів справи).

Витяг про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2023 рік надавався до Чернігівської міської ради саме директором ТОВ «Альянс міжрегіонального співробітництва» при зверненні про передачу в оренду земельної ділянки (копії заяв до Чернігівської міської ради містяться в матеріалам справи).

Апелянт завертає увагу суду на те, що відповідач, не погоджуючись з розрахунком безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою кадастровий №7410100000:02:024:0093 не надає власний контррозрахунок, клопотання про проведення експертизи щодо розрахунку безпідставно збережених коштів відповідачем не заявлялось. Також представником відповідача не надано жодного доказу на спростування доводів позивача щодо фактичного користування земельною ділянкою кадастровий №7410100000:02:024:0093, також не надано жодного доказу на спростуванню розрахунку безпідставно збережених коштів ТОВ «Альянс міжрегіонального співробітництва» за користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції за наявності інформації щодо нормативної грошової оцінки квадратного метру спірної земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:024:0093 площею 0,0235 га, викопіювання з технічної документації на відповідну земельну ділянку, яка фактично сформована, присвоєно кадастровий номер та внсені відповідні відомості до Державного земельного кадастру 15.08.2013, витягів про нормативно-грошову оцінку за 2023, 2024 роки, розраховує заборгованість з 21.09.2023 по 31.12.2024, обґрунтування щодо такого рішення відсутні. Судом обраховано заборгованість за 2024 рік в цілому, а за 2023 рік обраховано заборгованість за користування спірною земельною ділянкою лише з 21.09.2023 до 31.12.2023. Однак у даному випадку нормативна грошова оцінка спірної ділянки наявна в матеріалах справи за 2023 витяг №НВ-7400687252023 та за 2024 рік витяг №НВ-9940767402024, хоча суд в рішенні вказує, що бере до уваги витяги нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2023 та 2024 роки.

Апелянт завертає увагу суду на те, що Закон не допускає безоплатне користування землею. Спірна земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних правовідносин з 2013 року, відповідач ТОВ «Альянс міжрегіонального співробітництва» фактично користується даною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не сплачуючи за користування з 12.05.2021. Бюджет міста Чернігова не отримує оплату за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Також позивач заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, вважає, що заявлений розмір витрат є не співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу, не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому не може бути задоволена у розмірі, визначеному відповідачем та підлягає зменшенню.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відповідач через підсистему «Електронний суд» надіслав письмовий відзив, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, оскаржуване рішення в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 6759, 74 грн. скасувати, змінити оскаржуване рішення, яким в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 6 759, 74 грн. відмовити, мотивувальну частину рішення викласти з урахуванням заперечень відповідача, зазначених у тексті відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив та апеляційній скарзі ТОВ «Альянс міжрегіонального співробітництва».

Відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 74100000:02:024:0093 (площею 0,0235 га) саме через протиправну та умисну бездіяльність Чернігівської міської ради, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача нібито безпідставно збережених коштів.

Між сторонами існував спір щодо бездіяльності Чернігівської міської ради під час виконання покладених на неї повноважень щодо забезпечення права товариства на отримання в оренду строком на п'ять років спірної земельної ділянки, тому у справі № 927/469/25 не підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України та приписи ст. 1212 ЦК України.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки підлягала визначенню відповідно до нової методики № 1147, затвердженої Постановю КМУ від 03.11.2021, а отже не була сталою та зазнала змін, а тому Витяги з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22 вересня 2023 року № НВ-7400687252023 та від 04 червня 2024 року № НВ-9940767402024, долучені позивачем до позовної заяви взагалі не можуть бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період.

Інформація щодо нормативної грошової оцінки м2, на яку посилається позивач у тексті позовної заяви, надана відділом у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, видана листом від 12 жовтня 2020 року № 18-25-0.36-152/109-20 хоч і надана компетентним органом, однак не є ні витягом із Державного земельного кадастру, ні довідкою із Державного земельного кадастру, форма якої встановлена Порядком №1051, та не може підтверджувати відомості щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель міста Чернігова з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2024 року у справі №904/2142/23, від 11 червня 2024 року у справі №904/2143/23.

Відповідач наголошує, що позивачем взагалі не було надано доказів встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла станом на 2021, 2022 та 2023 роки, тому застосування у наданих ЧМР розрахунках відповідних грошових ставок без надання належних та допустимих доказів є безпідставним.

Крім того, з листа Головного управління ДПС у Чернігівській області від 28 травня 2024 року № 2855/5/25-01-04-01-04, який долучено Чернігівською міськрадою до позовної заяви, слідує, що податковим органом не зазначено про наявність у відповідача будь-якого податкового боргу з орендної плати за землю.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

Позивач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Альянс міжрегіонального співробітництва», у якому заперечує проти доводів апелянта, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки посилання представника відповідача на бездіяльність Чернігівської міської ради не спростовує обставину того, що відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Доводи відповідача про неправомірну поведінку іншої сторони в оформленні орендних відносин, оскільки підставою для застосування ст. 1212 ЦК України є безпосередньо факт безпідставного зберігання майна, тобто плати за землю, і повернення такого майна не залежить від поведінки сторін щодо оформлення відповідних правовідносин. Посилання представника відповідача на тривалу відсутність рішення Чернігівської міської ради щодо спірної земельної ділянки є необґрунтованим в контексті застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що обрахунок безпідставно збережених коштів за період з 17.05.2021 по 20.09.2023 здійснювався у розмірі 4%, а вже після того як відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс міжрегіонального співробітництва» було внесено до Дежгеокадастру код КВЦПЗ 11.02 відповідно до листа про надання інформації ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області від 26.08.2024 №18-25-0.221-4874/2-24, а саме 21.09.2023, то вже в подальшому розрахунок безпідставно збережених коштів здійснювався у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093.

Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, належними доказами обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути не лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Такими доказами можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Позивач зазначає, що він як власник земельної ділянки, може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши відповідне викопіювання. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.

Розгляд клопотання, поданого Чернігівською міською радою

Чернігівською міською радою через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:024:0093 № 1042/364-21 від 13.10.2021, який позивач не мав у своєму розпорядженні витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки у розпорядженні ради був лише лист ГУ Дерджгеокадастру у Чернігівській області нормативної грошової оцінки квадратного метру від 12.10.2020 № 18-25-0.36-152/109-20 відносно спірної земельної ділянки,який позивач вража достатнім для підтвердження обставин, викладених у позові.

Лише 29.05.2025 після того, як провадження у справі № 927/469/25 було відкрито (13.05.2025) управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради ( її структурний підрозділ) отримало витяг про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2021 рік. Отримавши зазначену копію витягу та ураховуючи, що він не містить відомості щодо оду КВЦПЗ, а відповідачем не вживалися заходи внесення такої інформації до Держгеокадастру до 21.009.2023, вважаючи, що надані до суду першої інстанції документи є належними, достатніми та допустимими доказами щодо нормативної грошової оцінки відносно сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:02:024:0093) за період 2021-2023 роки, Чернігівська міська рада не надала вчасно та не повідомила суд першої інстанції про наявний документ.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти задоволення поданого клопотання про долучення доказів, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначив, що докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до сулу першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, однак позивач не був позбавлений можливості подавати клопотання про долучення доказів до матеріалів справи у строки, встановлені процесуальним законом, але просто фактично не скористався даним правом. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи не містить жодних дійсно об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення позивачем процесуальної дії з подання належних та допустимих доказів.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому, у постанові 16.12.2020 у справі №908/1908/19 Верховний Суд зазначив, що існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:024:0093 № 1042/364-21 від 13.10.2021.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

22.10.2013 між Чернігівською міською радою та Фізичною особою - підприємцем Черніним Яковом Олександровичем було укладено договір оренди земельної ділянки № 4119, предметом якого була оренда земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093, площею 0,0235 га, розташованою за адресою: м. Чернігів, вул. Боженка, 106 (перейменовано на вул. Мартина Небаби Розпорядженням Чернігівської міської ради №46-р від 12.02.2016).

За умовами використання земельної ділянки сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації об'єктів нерухомості (прохідна, насосна, майстерня, мотопомпа, гаражі, вмивальня, побутова кімната, майстерня, ангар) (п. 13 договору).

Пунктом 14 договору оренди сторони погодили цільове(функціональне) призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (промислове використання).

Відповідно до п. 6 договору оренди останній укладено до 30.09.2019. Докази поновлення або продовження договору у матеріалах справи відсутні.

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9928581102023 від 24.09.2023 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Боженка (перейменовано на Мартина Небаби), 106, була здійснена 15.08.2013; вид цільового призначення земельної ділянки 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до договору купівлі-продажу 3/10 частки об'єктів нерухомості від 12.05.2021 № 2850, укладеного між Черніним Євгеном Яковичем (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" (покупцем), останній прибав 3/10 частки об'єктів нерухомості, що розташовані за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Мартина Небаби, 106.

Відповідно до довідки № 94/21 від 22.04.2021, виданій суб'єктом господарювання ФОП Солдатовою В.С., 3/10 частки об'єктів нерухомості, загальною площею 284, 5 кв.м. складаються з: насона літ. (1-1,Т1-1) загальною площею 51,9 кв.м, майстерня літ. (-1,Т1-1) загальною площею 16,8 кв.м, мотопомпа літ (3-1, Т1-1) загальною площею 42,2 кв.м, гаражі літ. (4-1,4-2, Т-1) загальною площею 53,2 кв.м, гараж літ. (8-1, Т2-1) загальною площею 42,6 кв.м, гараж літ. (10-1,Т3-1) загальною площею 48,8 кв.м., вмивальня літ. (5-1, Т-1) загальною площею 14,0 кв.м, побутова кімната літ. (5-2, Т-1) загальною площею 7,5 кв.м, майстерня літ. (6-1, Т-1) загальною площею 7,5 кв.м.

Згідно п.1.1.1. укладеного договору купівлі - продажу нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на, зокрема, земельній ділянці загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 7410100000:02:024:0093.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Мартина Небаби, 106, зареєстровано за останнім 17.05.2021.

Об'єкти нерухомості за адресою: вул. Мартина Небаби, 106, м. Чернігів розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093, площею 0,0235 га, цільове призначення 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 620/10971/24, залишеним в силі Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 29.01.2025, визнано бездіяльність Чернігівської міської ради щодо неприйняття рішення по суті за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегоінального співробітництва" від 15.05.2024 № 22 про надання в оренду, строком на п'ять років, земельних ділянок з кадастровими номерами 7410100000:02:024:0093, 7410100000:02:024:0094, 7410100000:02:024:0095, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вулиця Мартина Небаби, 106. Зобов'язано Чернігівську міську раду на пленарному засіданні міської ради у встановленому законодавством порядку розглянути по суті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" від 15.05.2024 №22 про надання в оренду строком на п'ять років земельних ділянок з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровими номерами 7410100000:02:024:0093, 7410100000:02:024:0094, 7410100000:02:024:0095 на яких розміщено 3/10 (три десятих) частки об'єктів нерухомості загальною площею 284,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Чернігів, вулиця Мартина Небаби, 106.

Станом на день звернення позивача до суду і ухвалення рішення судом доказів укладення договору оренди до матеріалів справи сторонами не надано.

Крім того, у матеріалах справи наявні такі документи.

Лист № 18-25-0.36-152/109-20 від 12.10.2020 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яким надано інформацію щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок, зокрема і спірної, станом на 2016-2020 роки, відповідно до якого НГО 1 кв.м земельної ділянки становить: станом на 01.01.2018-01.01.2020, якщо присвоєно код КВЦПЗ 03.13 з урахуванням індексації 2187,92 грн.

Лист № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, в якому значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051.

Лист № 2855/05/25-01-04-01-04 від 28.05.2024 Головного управління ДПС у Чернігівській області, яким повідомлено, що згідно з поданими ТОВ "Альянс міжрегіонального співробітництва" податковими деклараціями з плати на землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2021-2024 роки відсутні задекларовані податкові зобов'язання за кадастровими номерами зазначеними в запиті.

Витяг № НВ-7400687252023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого НГО земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 станом на 22.09.2023 становить 312 221,00 грн.

Витяг № НВ-9940767402024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого НГО земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 станом на 04.06.2024 становить 138 597,14 грн.

Рішенням Чернігівської міської ради № 36/VII-30 від 29.11.2018 внесено зміни і доповнення до рішення міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки». Пункт 13.5 Положення про плату за землю викладено у таблиці, з розділу 03 якого слідує, що на земельні ділянки, яким присвоєно код КВЦПЗ присвоєно 03.13 ставка орендної плати становить 4%. Також з розділу 11 слідує, що а земельні ділянки, яким присвоєно код КВЦПЗ присвоєно 11.02 ставка орендної плати становить 3%. Зазначене рішення набирає чинності з 01.01.2019 року.

Рішенням Чернігівської міської ради № 18/VIIІ-19 від 30.06.2022 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Чернігів. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з розділу 03 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 4% від їх нормативно-грошової оцінки. Також з розділу 11 слідує, що земельні ділянки, яким код КВЦПЗ присвоєно 11.02 ставка орендної плати становить 3%. Зазначене рішення набирає чинності з 01.01.2023 року.

За розрахунком позивача за період з 17.05.2021 по 31.12.2024 (за виключенням березня-грудня 2022 року) розмір безпідставно збережених коштів становить 42146,40 грн., виходячи із розрахунку:

514161,20 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2021 рік;

565577,32 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік;

650413,92 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2023 по 20.09.2023;

312221,00 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки щ 21.09.2023 по 31.12.2023;

138597,14 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік;

0 грн - визначене зобов'язання з орендної плати за землю у 2018-2023 роках;

0,0235 га (або 235 кв.м) - площа земельної ділянки;

4% нормативної грошової оцінки землі - розмір орендної плати на 2021-2023 нормативної грошової оцінки відповідно до Положення "Про плату за землю";

3% нормативної грошової оцінки землі - розмір орендної плати на 2023-2024 нормативної грошової оцінки відповідно до Положення "Про плату за землю";

1) 17.05.2021-31.12.2021 (7 міс.15 днів) - період, за які обраховані кошти за 2021 рік;

2) 01.01.2022-28.02.2022 (2 міс) - період, за які обраховані кошти за 2022 рік;

3) 01.01.2023-20.09.2023 (8 міс.20 днів) період, за які обраховані кошти за 2023 рік;

4) 21.09.2023-31.12.2023 (3 міс.10 днів) період, за які обраховані кошти за 2023 рік;

5) 01.01.2024-31.12.2024 - 2024 рік в цілому.

Розрахунок за 2021 рік:

Збережені кошти за земельну ділянку в цілому за рік, грн.: 514161,2*4%=20566,45 грн.

Збережені кошти за земельну ділянку за період з 17.05.2021 по 31.12.2021 (7 міс.15 днів): 20566,45/12(/31)*7 міс.15 днів=12826,39 грн.

Розрахунок за 2022 рік:

Збережені кошти за земельну ділянку в цілому за рік, грн.:565577,32*4%=22623,09 грн.

Збережені кошти за земельну ділянку за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (2 міс.): 22623,09/12міс.*2 міс.=3770,52 грн.

Розрахунок за 2023 рік:

Збережені кошти за земельну ділянку в цілому за рік, грн..: 650413,92*4%=26016,56 грн.

Збережені кошти за земельну ділянку за період з 01.01.2023 по 20.09.2023 (8 міс.20 днів): 26016,56/12(/30)*8 міс.20 дн.=18789,74 грн.

Збережені кошти за земельну ділянку в цілому за рік з 21.09.2023, грн.: 312221,00*3%=9366,36 грн.

9366,63 грн./12(/30)*30 міс.10 дн.=2601,83 грн.

Розрахунок за 2024 рік:

Збережені кошти за земельну ділянку в цілому за рік, грн.:138597,14*3%=4157,91 грн.

Загальна сума до сплати за користування земельною ділянкою площею 0,0235 га складає 42146,40 грн.

У зв'язку із тим, що користувач земельної ділянки не відшкодував кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування безпідставно збережених коштів в сумі 42146,40 грн. за період з 17.05.2021 по 31.12.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів.

За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка набула такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 перебувала в оренді Фізичної особи - підприємця Черніна Якова Олександровича на підставі договору оренди земельної ділянки № 4119 від 22.10.2013, укладеного між Чернігівською міською радою та ФОП Черніним Я.О. Пунктом 13 якого сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації об'єктів нерухомості (прохідна, насосна, майстерня, мотопомпа, гаражі, вмивальня, побутова кімната, майстерня, ангар).

Договір оренди припинив свою дію 30.09.2019, докази поновлення або продовження договору до матеріалів справи не надано.

Відповідно до довідки № 94/21 від 22.04.2021, виданій суб'єктом господарювання ФОП Солдатовою В.С. 3/10 частки об'єктів нерухомості, загальною площею 284, 5 кв.м. складаються з: насона літ. (1-1,Т1-1) загальною площею 51,9 кв.м, майстерня літ. (-1,Т1-1) загальною площею 16,8 кв.м, мотопомпа літ (3-1, Т1-1) загальною площею 42,2 кв.м, гаражі літ. (4-1,4-2, Т-1) загальною площею 53,2 кв.м, гараж літ. (8-1, Т2-1) загальною площею 42,6 кв.м, гараж літ. (10-1,Т3-1) загальною площею 48,8 кв.м., вмивальня літ. (5-1, Т-1) загальною площею 14,0 кв.м, побутова кімната літ. (5-2, Т-1) загальною площею 7,5 кв.м, майстерня літ. (6-1, Т-1) загальною площею 7,5 кв.м.

Згідно з п.1.1.1. укладеного договору купівлі - продажу нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на, зокрема, земельній ділянці загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 7410100000:02:024:0093.

Однак, у період з 17.05.2021 по 31.12.2024 (за виключенням березня - грудня 2022 року) договір оренди землі між сторонами не укладено та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачувались.

Таким чином, відповідач як власник об'єкта нерухомого майна, зокрема, у спірний період, користувався земельною ділянкою за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки визначеною площею, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо розміру безпідставно збережених за спірний період відповідачем коштів у вигляді орендної плати суд апеляційної інстанції встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1, 3 - 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Основою для визначення для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Згідно з пунктом 289.2. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування. Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин, та наявної у матеріалах справи довідки Держгеокадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 (том 1, а.с. 56) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051.

Розмір доходу відповідача у період з 17.05.2021 по 31.12.2024 було розраховано позивачем, як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Позивачем здійснено розрахунок нормативної грошової оцінки земельної за 2021 рік-514161,20 грн. за 1 кв.м., виходячи з середньої вартості 1 кв.м. земель Чернігова (Цнм) 275,32 грн./кВ.м та КВЦПЗ 03.13. грн. відповідно до вищезазначеного листа, з розрахунку 1 кв.м. 2187,92грн.*235кв.м.(площі земельної ділянки)= 514161,20 грн. Здійснюючи розрахунок позивач виходив з того, що код КВЦПЗ 03.13.

Однак, згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, викладеній у листі № 18-25-0.36-152/109-20 від 12.10.2020 ( а.с.55 том 1) щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок станом на 2016-2020 роки, відповідно до якого НГО 1 кв.м. земельної ділянки становить: станом на 01.01.2015-01.01.2020 з урахуванням індексації складає 2187,92 грн. за 1 кв.м. виходячи з того, що встановлено КВЦПЗ (код цільового призначення земельної ділянки) 03.13.; станом на 17.07.2018 - 01.01.2020, якщо код КВЦПЗ не присвоєно нормативна грошова оцінка 1 кв.м. становить 2625,50 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання інформації №18-25-0.221-4874/2-24 від 26.08.2024 (том 1 а.с.32), в якому повідомляється, що державними кадастровими реєстраторами, обраними за принципом випадковості, були опрацьовані повідомлення в Державному земельному кадастрі та виправлено помилки щодо цільового призначення земельних ділянок, крім інших, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 - має КВЦПЗ (класифікація видів цільового призначення земель) 11.02., про що було державним кадастровим реєстратором у державному земельному кадастрі сформовано повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою та додано до повідомлення.

Згідно з інформацією, яка міститься у витязі № НВ-7400687252023 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (том 1 а.с.57), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 станом на 22.09.2023 становить 312 221,00 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи перевірки розрахунку безпідставно збережених відповідачем коштів, не взяв до уваги лист № 18-25-0.36-152/109-20 від 12.10.2020 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок станом на 2016-2020 роки, оскільки дійшов помилкового висновку про те, що останній не є належним та допустимим доказом підтвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки лист № 18-25-0.36-152/109-20 від 12.10.2020 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області має номерний штрих-код, та містить інформацію щодо нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельних ділянок, у тому числі і орендованої відповідачем, та детальний опис методики розрахунку.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у матеріалах справи наявні рішення Чернігівської міської ради від 26.01.2017 №15/VII-18 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова", відповідно до якого затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова станом на 01.01.2016, а також рішення Чернігівської міської ради від 02.05.2023 № 31/VIII -10 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова", відповідно до якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2022, але позивачем не додані ані оригіналу, ані належно засвідченої копії технічної документації станом на 01.01.2016, на 01.01.2022, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку вихідних даних для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться технічні документи, виготовлені попереднім власником земельної ділянки, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9928581102023 від 24.09.2023, відповідно до якого встановлено вид цільового призначення земельної ділянки - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; рішення Чернігівської міської ради від 29.11.2018 № 26/VII-30 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 30.01.2015 «Про місцеві податки», яким внесено зміни до пункту 5 Положення про плату за землю, а саме п. 13.5 Положення про плату за землю викладено у таблиці, згідно пункту 11 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно код 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, ставка орендної плати за користування такими ділянками становить 3% від їх нормативної грошової оцінки; рішення Чернігівської міської ради від 30.06.2022 № 18/VIIІ-19 «Про місцеві податки і збори», яким затверджено Положення про встановлення плати за землю на території Чернігівської міської територіальної громади, згідно пункту 11 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно код 11.02. ставка орендної плати за користування такими ділянками становить 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 площею 235 кв.м. виходячи з грошової оцінки 1 кв.м., якщо код КВЦПЗ присвоєно 12.02, що складає 1050,20 грн. (275,32*2,38*1,26*1.2*1,06 за формулою Цнм= Цнм*Км2*Км3*Кф (який дорівнює1,2 для ділянок код КВЦПЗ 11.02)*Кі.

Отже, за розрахунком суду апеляційної інстанції, з урахуванням коефіцієнтів індексації, що вказані в повідомленні Держгеокадастру (том 1, а.с. 56), нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 площею 235 кв.м. у 2021 році становила 246 797,00 грн. (1050,20 грн. * 235), у 2022 році - 256110,05 грн. (1089,83*235), у 2023 році - 267751,95 до 21.09.2023 (1139,37*235), з 22.09.2023 - 312221, 00 грн. згідно витягу НВ-7400687252023, у 2024 році 138597,14грн. згідно витягу НВ-9940767402024.

Щодо ставок орендної плати, то рішенням Чернігівської міської ради № 36/VII-30 від 29.11.2018 внесено зміни і доповнення до рішення міської ради від 30.01.2015 року «Про місцеві податки», яким пункт 13.5 Положення про плату за землю (додаток 4 до рішення) викладено у редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. У розділі Положення наявна таблиця, з пункту 11.02 якої слідує, що за земельні ділянки, яким присвоєно код КВЦПЗ 11.02. (для розміщення і експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% від їх нормативної грошової оцінки. Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2019.

Крім того, рішенням Чернігівської міської ради № 18/VIІI-19 від 30.06.2022 затверджено Положення про плату за землю, розмір орендної плати згідно п.13.5 встановлюється у договорі оренди за землі. У розділі Положення наявна таблиця, з пункту 11.02 якої слідує, що за земельні ділянки, яким присвоєно код КВЦПЗ 11.02. (для розміщення і експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% від їх нормативної грошової оцінки. Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2023, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, ставка орендної плати за користування земельної ділянкою площею 0,0235 га з кадастровим номером 7410100000:02:024:0093 у спірному періоді становить 3% від її нормативної грошової оцінки у відповідному році.

Таким чином при нарахуванні орендної плати відповідачу позивач неправомірно застосував ставки у розмірі 4% у 2021-2023 роках, тобто з урахуванням розміру орендної плати, встановленої рішенням сесії міської ради на відповідний рік для земельної ділянки з кодом КВЦПЗ 03.13.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 235 кв.м. за спірний період з 17.05.2021 по 31.12.2024 включно (з урахуванням коефіцієнтів індексації) становить 18 369,00 грн., а саме:

за період з 17.05.2021 по 31.12.2021 (229днів) - 4645,19 грн.;

за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (58 днів) - 1220,90 грн.;

за період з 01.01.2023 по 21.09.2023 (263 дні ) - 5786, 00 грн.;

за період з 22.09.2023 по 31.12.2023 (100днів) - 2559,00 грн.;

за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів ) - 4157,91грн.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить до земель комунальної власності, безоплатно, без укладення договору оренди порушує вимоги земельного законодавства та є формою порушення права позивача на отримання плати за користування земельною ділянкою.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 17.05.2021 по 31.12.2024 підлягають частковому задоволенню у розмірі 18369, 00 грн., які є арифметично обґрунтованими.

Суд першої інстанції, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову за період з 17.05.2021 по 21.09.2023, у цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задовольняються за розрахунком суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Чернігівської міської ради такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Чернігівської області у даній справі є таким, що підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні боргу за період з 17.05.2021 по 21.09.2023, а позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 18369,00 грн.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для відмови у частковому задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Розподіл судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачем було подано до суду заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000, 00 грн., зазначений розмір витрат обґрунтований наступним.

14.05.2025 між Адвокатським об'єднанням "Торбєєв і Партнери" (далі - Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 17/05-25 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору Адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту послуги з надання консультацій з правових питань, представництва інтересів останнього у будь-якій справі та провадженні, де порушуються/зачіпаються права та інтереси клієнта, в судах всіх інстанцій загальної та спеціальної юрисдикції, а також в державних установах та інших установах/організаціях різних форм власності та підпорядкування, а клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх у розмірі та порядку визначених цим договором (п. 1.1. договору).

За надання передбачених даним договором послуг з надання правничої допомоги, Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі, погодженому Сторонами та зазначеному в додатках та/або додаткових угодах до цього договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.9. договору за результатами надання послуг, обумовлених даним договором складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданих Адвокатським об'єднанням послуг та їх вартість. Акт складається Адвокатським об'єднанням та надсилається клієнту поштою або підписується останнім за місцезнаходженням Адвокатського об'єднання.

Даний договір є укладеним з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та дії до 14.05.2026 року (п. 6.1. договору).

14.05.2025 між Адвокатським об'єднанням та клієнтом укладено додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 17/05-25 від 14.05.2025, відповідно до якого сторони обумовили:

п. 1.1. Доручення клієнта: представництво інтересів та захист прав клієнта в Господарському суді Чернігівської області у справі № 927/469/25.

п. 1.2. Обсяг послуг: надання усних та письмових консультацій; розробка стратегії представництва та захисту інтересів клієнта; підготовка заяв по суті справи; подача заяв по суті справи та додатків до суду; складання та подача інших процесуальних документів до суду; участь в судових засіданнях у суді першої інстанції.

п. 1.3. Сума гонорару: Сторони обумовили, що єдиною формою оплати професійної правничої допомоги за цим договором є гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі, незалежно від того, чи досягнуто мети представництва, який складає 15000,00 грн.

27.05.2025 між сторонами підписано акт надання послуг № 42, відповідно до якого Адвокатським об'єднанням надано, а Клієнтом прийнято послуги з надання правової (професійної правничої) допомоги на суму 15000 грн.

акт підписано без зауважень та заперечень і скріплений печатками сторін.

Відповідно до платіжної інструкції № 39 від 22.05.2025 клієнтом оплачено Адвокатському об'єднанню 15000,00 грн вартості послуг.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону)

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Як встановлено судом, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) є справою незначної складності, визнаною судом малозначною.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів ми суду першої інстанції приходить до висновку про те, що розмір витрат відповідача на правову допомогу підлягає зменшенню до 10 000, 00 грн. з урахуванням критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи результати розгляду даної справи - часткове задоволення позовних вимог.

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд дійшов висновку про те, що пропорційні витрати відповідача на надання професійної правничої допомоги, виходячи з розрахунку 10 000, 00 грн., складають 5642,00 грн. та є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Керуючись статтями 129, 231, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс міжрегіонального співробітництва" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2025 у справі № 927/469/25 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2025 у справі № 927/469/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2025 у справі № 927/469/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 17.05.2021 по 21.09.2023 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 11652,09 грн.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2025 у справі № 927/469/25 викласти у такій редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" (код ЄДРПОУ 34018690, вул. Олега Міхнюка, будинок 1-А, офіс 2, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської міської ради (вул. Магістрацька,7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125 (код платежу 24062200, рах.UA428999980314060611000025739, отримувач - ГУК у Чернігів.обл./тг м. Чернігів, код 37972475, банк Казначейство України (ел.адм.подат)), 18369,00 грн. безпідставно збережених і коштів у розмірі орендної плати.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" (код ЄДРПОУ 34018690, вул. Олега Міхнюка, будинок 1-А, офіс 2, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської міської ради (вул. Магістрацька,7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125, рах. UA628201720344270041000023318, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 04062015) 1319, 60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 347,02 грн. за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34339125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Міжрегіонального Співробітництва" (код ЄДРПОУ 34018690, вул. Олега Міхнюка, будинок 1-А, офіс 2, м. Чернігів, 14013) 5642,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 927/469/25 повернути до Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко

Попередній документ

134830495

Наступний документ

134830497

Інформація про рішення:

№ рішення:	134830496
№ справи:	927/469/25
Дата рішення:	16.03.2026
Дата публікації:	17.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.08.2025)
Дата надходження:	08.05.2025
Предмет позову:	про стягнення