вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2026 р. Справа№ 910/6552/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 (Повний текст рішення складено: 16.12.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025
у справі № 910/6552/25 (суддя В.В. Бондарчук)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страйп»
до 1. Київської митниці Державної митної служби України
2. Державної казначейської служби України
про стягнення 273 883,73 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Страйп» (далі - ТОВ «Страйп»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця/відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - Казначейство/відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України шкоди (збитків) у розмірі 273 883,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Митницею рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0100-2018 від 28.08.2018, яке скасоване рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/21209/18, позивач змушений був розмістити товар на складі тимчасового зберігання, а в подальшому на митному ліцензійному складі, у зв'язку з чим поніс збитки у вигляді витрат за зберігання товару та вартості вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з оформлення пакету документів у загальному розмірі 273 883,73 грн, які підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 по справі № 910/6552/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страйп» 239 250, грн 55 коп. - збитків. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
09.12.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Страйп» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6552/25 заяву ТОВ «Страйп» задоволено частково. Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страйп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 470,95 грн.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, Київська митниця Державної митної служби України, подала апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/6552/25 скасувати в частині стягнення збитків на суму 239 250 грн. та ухвалити в цій частині рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Скасувати додаткове рішення суду від 18.12.2025 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення та додаткове рішення ухвалені судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір між сторонами не врахував того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 було визнано протиправним лише саме рішення про визначення коду товару, разом з тим, неправомірними дії митного органу визнано не було.
Скаржник вважає, що відповідно до обставин справи митний орган не зобов'язував позивача розміщувати товар ані на складі тимчасового зберігання, ані на митному ліцензійному складі. Таке рішення позивач прийняв самостійно, хоча митним органом у картці відмови у митному оформленні чітко було зазначено порядок дій у зв'язку із винесенням рішення про визначення коду товару - подача додаткової митної декларації відповідно до вимог Закону. Тобто, доводи позивача, що митний орган примусово розмістив його товар на складі, внаслідок чого він поніс витрати по його зберіганню, не відповідають обставинам справи.
Також, апелянт зазначає, що відсутні докази існування прямого причинно - наслідкового зв'язку між заявленими витратами, господарськими правовідносинами між сторонами договору та діями Держмитслужби.
Апелянт зауважує, що у рішенні суду не доведено жодного з елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких стала би підставою для притягнення саме Держмитслужби до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
Крім того, апелянт зазначає, що спірні взаємовідносини виникли не за участі Держмитслужби, остання не є учасником спірних правовідносин, а отже безпідставно визначена відповідачем-1 у даній справі.
Щодо підстав для скасування додаткового рішення відповідач 1 посилається на ненадання позивачем належного підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, матеріали апеляційної скарги Київської митниці Державної митної служби України у справі № 910/6552/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Демидова А.М., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Державної митної служби на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 по справі № 910/6552/25 та на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6552/25; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
17.01.2026 позивач направив відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що рішення та додаткове рішення суду прийняті при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зводяться до того, що:
- з огляду на обставини процедури митного оформлення товарів позивача, незаконність дій та рішень посадових осіб митниці є очевидною і підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи;
- незаконність дій посадових осіб митниці полягає в безпідставному та необґрунтованому прийнятті ними рішення щодо визначення іншого коду імпортованого товару, ніж був зазначений в митній декларації;
- прийняття позивачем рішення щодо розміщення товару на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу було єдиним правильним виходом із ситуації, що склалася через відмову митного органу в розмитненні вантажу. Інші, альтернативні варіанти дій не є прийнятними з огляду на негативні наслідки для позивача;
- додаткові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розміщенням товару на складі тимчасового зберігання, є об'єктивно необхідними для відновлення порушеного права, отримання імпортованого товару в своє розпорядження без негативних наслідків для господарської діяльності позивача та його доставлення до місця призначення;
- з огляду на обставини справи, підтверджені позивачем належними та допустимими доказами, "помилкові результати митного контролю" спричинені очевидно незаконними діями та рішеннями посадових осіб митниці, які всупереч вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері митної служби та всупереч інтересам служби безпідставно змінили коди задекларованих товарів та відмовили позивачу в їх митному оформленні, чим завдали матеріальних збитків.
- доведені належними та допустимими доказами факт незаконності дій та рішень посадових осіб митниці, який є основним предметом доказування, та факт самого заподіяння шкоди свідчать про наявність в цій справі всіх складових делікту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки у сторін.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині начебто неправомірного задоволення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що фактичні витрати на професійну правничу допомогу позивачем зафіксовані та підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме:
- договором №27/05/19 про надання правничої (правової) допомоги від 27.05.2019;
- додатковою угодою №8 від 16.05.2025 до цього договору;
- рахунком №09/12/25 від 09.12.2025 на суму 20 000,00 грн;
- Актом № 03 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 09.12.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страйп» (далі - покупець) та Компанією Abelmet Europe (Польща) (далі - продавець) укладено контракт №PL/AB011217/S, згідно умов якого продавець зобов'язується виготовити і поставити покупцю товар відповідно з рахунками-фактурами (інвойсами).
Згідно з додатком №40 від 16.07.2018 до цього контракту позивач придбав 22 тонни оксиду цинку 72%.
16.07.20218 на виконання цього додатку, на ім'я позивача виписано рахунок-фактуру (інвойс) № EX/0089/18.
У подальшому, до відділу митного оформлення №1 митного поста «Східний» Київської міської митниці ДФС подано в електронному вигляді митну декларацію типу «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер UA/1000070/2018/232463, для здійснення митного оформлення товару: «Оксид цинку 72% технічний зі змістом основної речовини мін. 72%. CAS № 1314-13-2. Використовується у хімічній промисловості. Виробник EverZinс, торгова марка EverZinс, країна виробництва - Нідерланди».
Також, позивач присвоїв імпортованому товару код за УКТЗЕД 28170000000.
18.07.2018 у ході проведення митного оформлення товару відповідач-1 взяв проби (зразки) товару для проведення дослідження з метою визначення компонентів хімічного складу даного товару та однозначної класифікації відповідно до вимог УКТЗЕД.
За таких обставин, 18.07.2018 вантаж поміщено на тимчасове зберігання Філії «ЦТС «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця» під митним контролем на підставі Єдиного уніфікованого документу №S/0596/V/00 від 18.07.2018 та договору №36-3М про надання послуг по зберіганню вантажів на склад тимчасового зберігання в зоні діяльності Київської міської митниці ДФС від 21.02.2018.
Відповідно до висновку управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 17.08.2018 № 142005702-0552, проба має вигляд дрібнодисперсної порошкоподібної речовини коричневого кольору без запаху та сторонніх включень. Проба не розчиняється у воді, розчиняється в розведених мінеральних кислотах та лугах, що характерно для оксиду цинку. Визначений вміст цинку становить 72,8%. Результати досліджень наданої проби за визначеними фізико-хімічними показниками не протирічать її належності до оксиду цинку, як зазначено у відповідній митній декларації.
28.08.2018 відповідач-1 прийняв рішення про визначення коду товару № КТ-UA100000-0100-2018, відповідно до якого імпортований позивачем товар класифіковано за кодом УКТЗЕД 2309909690 (товарна підкатегорія 2309 90 96 «інші» товарної категорії 2309 90 «інші» товарної позиції 2309 «Продукти, що використовуються для годiвлi тварин» групи 23 «Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин»).
На підставі цього рішення митним органом видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2018/00139.
Разом із тим, не погоджуючись із рішенням митного органу від 28.08.2018 про визначення коду товару №КТ-UA100000-0100-2018, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Митниці про визнання протиправним та скасування цього рішення відповідача-1.
Так, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 09.12.2019 у справі №640/21209/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020, адміністративний позов ТОВ «Страйп» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень задовольнив, зокрема: визнав протиправним та скасував рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.08.2018 № КТ-UA100000-0100-2018 та визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2018/00139.
31.08.2020 вантаж розмитнений згідно з електронною митною декларацією №UA100080/2020/522505 Київською митницею Державної митної служби України.
04.09.2020 позивач забрав товар зі зберігання з території Філії «ЦТС «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця».
Позивач зазначає, що внаслідок здійснення Митницею затримки в митному оформленні вантажу та прийняття неправомірного рішення про визначення коду товару, у період з 18.07.2018 по 04.09.2020 товар перебував на зберіганні під митним контролем на території Філії «ЦТС» «Ліски» ПАТ «Укрзалізниця» за що, позивач здійснював щомісячну плату, яка склала загальну суму за цей період 273 883,73 грн, внаслідок чого ТОВ «Страйп» понесло збитки в цій сумі, які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Зокрема, на підтвердження розміру понесених збитків ТОВ «Страйп» надало суду:
1) договір №36-3М про надання послуг по зберіганню вантажів на складі тимчасового зберігання в зоні діяльності Київської міської митниці ДФС від 21.02.2018, укладений між ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Страйп», додаткові угоди до нього №1 від 10.05.2018, №2 від 31.07.2018, №3 від 23.10.2018:
- акт надання послуг №5897 від 31.07.2018 на суму 6 380,64 грн та платіжну інструкцію №1277 від 31.07.2018,
- акт надання послуг №6953 від 31.08.2018 на суму 8 053,80 грн та платіжну інструкцію №1624 від 04.09.2018,
- акт надання послуг №7901 від 30.09.2018 на суму 7 794,00 грн та платіжну інструкцію №1914 від 02.10.2018,
- акт надання послуг №8907 від 31.10.2018 на суму 7 942,20 грн та платіжну інструкцію №2242 від 31.10.2018;
2) договір №338-МС про надання послуг по декларуванню та зберіганню вантажів на митному складі відкритого типу від 30.10.2018, укладений між ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Страйп», додаткові угоди до цього договору №1 від 29.01.2019, №2 від 18.04.2019, №3 від 11.10.2019, №4 від 21.10.2019:
- акт надання послуг №9159 від 07.11.2018 на суму 7 154,54 грн та платіжні інструкції №2301 від 08.11.2018, №2323 від 12.11.2018
- №9830 від 30.11.2018 на суму 11 383,87 грн та платіжну інструкцію №2572 від 06.12.2018,
- акт надання послуг №10812 від 31.12.2018 на суму 15 055,21 грн та платіжну інструкцію №2788 від 28.12.2018,
- акт надання послуг №755 від 31.01.2019 на суму 15 055,21 грн та платіжну інструкцію №292 від 31.01.2019,
- акт надання послуг №1542 від 28.02.2019 на суму 13 951,73 грн та платіжну інструкцію №542 від 28.02.2019,
- акт надання послуг №2527 від 31.03.2019 на суму 15 446,56 грн та платіжну інструкцію №886 від 27.03.2019,
- акт надання послуг №3475 від 30.04.2019 на суму 14 948,28 грн та платіжну інструкцію №1190 від 26.04.2019,
- акт надання послуг №4237 від 31.05.2019 на суму 15 693,94 грн та платіжну інструкцію №1429 від 24.05.2019,
- акт надання послуг №5147 від 30.06.2019 на суму 15 187,68 грн та платіжну інструкцію №1703 від 25.06.2019,
- акт надання послуг №6205 від 31.07.2019 на суму 15 693,94 грн та платіжну інструкцію № 2016 від 29.07.2019,
- акт надання послуг №7203 від 31.08.2019 на суму 10 186,76 грн та платіжну інструкцію №2283 від 29.08.2019,
- акт надання послуг №7937 від 30.09.2019 на суму 7 383, 24 грн та платіжну інструкцію №2583 від 25.09.2019,
- акт надання послуг №8967 від 31.10.2019 на суму 7 629,35 грн та платіжну інструкцію №3022 від 29.10.2019,
- акт надання послуг №9727 від 30.11.2019 на суму 7 494,12 грн та платіжну інструкцію №3317 від 26.11.2019,
- акт надання послуг №10470 від 31.12.2019 на суму 7 743,92 грн та платіжну інструкцію №3598 від 20.12.2019,
- акт надання послуг №11020 від 31.01.2020 на суму 7 743,92 грн та платіжну інструкцію №288 від 30.01.2020,
- акт надання послуг №11710 від 29.02.2020 на суму 7 244,32 грн та платіжну інструкцію №640 від 26.02.2020,
- акт надання послуг №2064 від 26.03.2020 на суму 7 743,92 грн та платіжну інструкцію №1046 від 27.03.2020,
- акт надання послуг №13170 від 30.04.2020 на суму 7 494,12 грн та платіжну інструкцію №1404 від 29.04.2020,
- акт надання послуг №13587 від 31.05.2020 на суму 7 743,92 грн та платіжну інструкцію №1700 від 25.05.2020,
- акт надання послуг №14381 від 30.06.2020 на суму 7 494,12 грн та платіжну інструкцію №2070 від 26.06.2020,
- акт надання послуг №15121 від 31.07.2020 на суму 7 743,92 грн та платіжну інструкцію №2460 від 28.07.2020,
- акт надання послуг №16174 від 31.08.2020 на суму 7 759,55 грн та платіжну інструкцію №2775 від 28.08.2020,
- акт надання послуг №16281 від 02.09.2020 на суму 2 236,33 грн та платіжну інструкцію №2822 від 01.09.2020, №2832 від 02.09.2020.
- акт надання послуг №16355 від 04.09.2020 на суму 500,62 грн та платіжну інструкцію №2870 від 04.09.2020.
Таким чином, оскільки позивач поніс збитки у вигляді витрат за зберігання товару та вартості вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з оформлення пакету документів внаслідок прийняття Митницею рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0100-2018 від 28.08.2018, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів у сумі 273 883,73 грн з державного бюджету України.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що позивач неправомірно заявив вимоги про відшкодування витрат за зберігання товару на складі ПАТ «Укрзалізниця», оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Митниці та розміщенням з власної волі позивача товару на складах ПАТ «Укрзалізниця». Крім того, Митниця зазначає про необґрунтованість позовних вимог позивача про відшкодування шкоди за період з 18.06.2020 по 04.09.2020, оскільки рішення митного органу про визначення коду товару №КТ-UA100000-0100-2018 від 28.08.2018, скасоване рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №640/21209/18, яке набрало законної сили 18.06.2020, відтак, починаючи з 18.06.2020, позивач не мав жодних перешкод для подання митної декларації і, відповідно, мав можливість забрати товар з митного складу.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом частини 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частинами 1, 2 статті 318 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно з частиною 6 статті 321 Митного кодексу України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
За приписами частини 3 статті 325 Митного кодексу України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частин 1, 5 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Суб'єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.
Митний орган - це державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб'єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб'єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.
Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 09.12.2019 у справі №640/21209/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020, адміністративний позов ТОВ «Страйп» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень задовольнив, зокрема: визнав протиправним та скасував рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.08.2018 № КТ-UA100000-0100-2018 та визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2018/00139 .
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок прийняття Митницею неправомірного рішення про визначення коду товару, що стало підставою для відмови у оформленні митної декларації, поданій позивачем, та як наслідок завдало позивачу збитки у зв'язку зі зберіганням товару під митним контролем на території Філії «ЦСТ «Ліски» ПАТ «Українська залізниця».
Разом із тим, на переконання суду, підлягають відшкодуванню збитки, які складаються із вартості тимчасового зберігання під митним контролем, із вартості зберігання на митному складі відкритого типу, із вартості користування контейнером, вартості вантажно-розвантажувальних робіт та вартості послуг з оформлення пакету документів, які понесені позивачем за період з 28.08.2018 (прийняття відповідачем рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0100-2018) по 18.06.2020 (набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №640/21209/18 законної сили), оскільки після 18.06.2020 позивач не був позбавлений можливості вчинити заходи по розмитненню товару та забрати його зі зберігання.
Зокрема, за розрахунком суду першої інстанції обґрунтованою до стягнення є сума збитків у розмірі 239 250,55 грн, розрахована виходячи із актів наданих послуг №6953 від 31.08.2018 (частково з 28.08.2018 по 31.08.2018 включно), №7901 від 30.09.2018, №8907 від 31.10.2018, №9159 від 07.11.2018, №9830 від 30.11.2018, №10812 від 31.12.2018, №755 від 31.01.2019, №1542 від 28.02.2019, №2527 від 31.03.2019, №3475 від 30.04.2019, №4237 від 31.05.2019, №5147 від 30.06.2019, №6205 від 31.07.2019, №7203 від 31.08.2019, №7937 від 30.09.2019, №8967 від 31.10.2019, №9727 від 30.11.2019, №10470 від 31.12.2019, №11020 від 31.01.2020, №11710 від 29.02.2020, №2064 від 26.03.2020, №13170 від 30.04.2020, №13587 від 31.05.2020 та №14381 від 30.06.2020 (частково з 01.06.2020 по 18.06.2020 включно).
Докази понесення позивачем вказаних витрат, в тому числі докази сплати позивачем вказаної суми грошових коштів, наявні в матеріалах справи.
За огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача 1, яка виразилась у прийнятті Митницею рішення про визначення коду товару №КТ-UA100000-0100-2018 від 28.08.2018, що стало підставою для відмови у оформленні митної декларації, поданій позивачем, та як наслідок завдало позивачу збитки у зв'язку зі зберіганням товару під митним контролем на території Філії «ЦСТ «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» на загальну суму 239 250,55 грн.
Щодо вимог апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення колегія суддів відзначає наступне
Позивач подав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду позивачем надано: договір №27/05/19 про надання правничої (правової) допомоги від 27.05.2019, укладений між Адвокатським бюро «Дзеніка Сергія» та ТОВ «Страйп»; додаткову угоду №8 від 16.05.2025 до цього договору; рахунок №09/12/25 від 09.12.2025 на суму 20 000,00 грн; акт №03 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 09.12.2025.
Так, згідно з п. 1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.05.2019 адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
В п. 3.1. договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору замовник сплачує адвокатському бюро винагороду (гонорар) в розмірі та порядку, визначеному в додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди №8 до договору адвокатським бюро надається замовнику правова допомога у наступній справі: підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позову до Київської митниці Державної митної служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням та стягнення з Державного бюджету України шкоди (збитків) в розмірі 273 883,73 грн.
За умовами п. 2 додаткової угоди №8 до договору відповідно до п. 3.1. договору, винагорода (гонорар) адвокатського бюро за правову допомогу замовнику згідно з п. 1 даного додатку до договору встановлюється у розмірі 20 000,00 грн, без ПДВ, який сплачується протягом 10 календарних днів після підписання акту приймання-передачі на підставі рахунку на оплату. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в акті виконаних робіт.
Так, згідно з актом №03 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 09.12.2025, в порядку та на умовах, визначених договором №27/05/19 про надання правничої (правової) допомоги від 27.05.2019 та додаткової угоди №8 від 16.05.2025, адвокатське бюро надало, а замовник прийняв наступні послуги з надання правничої (правової) допомоги:
- зустріч із представниками замовника стосовно подання до суду позову про відшкодування шкоди заподіяної незаконним рішенням Київської митниці Державної митної служби України та стягнення з Державного бюджету України шкоди (збитків) в розмірі 273 883,73 грн (1 год.);
- обрання та підготовка правової позиції клієнта у вказаній справі, надання консультацій; пошук судової практики; збір та отримання доказів для підготовки позовної заяви (11 год.);
- супровід справи №910/6552/25 у Господарському суді міста Києва, підготовка процесуальних документів (клопотань, заяв, пояснень, відповіді на відзив тощо) (8 год. 30 хв.);
- участь адвоката у судових засіданнях (2 год. 30 хв.).
Відповідно до п. 2 акту №03 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 09.12.2025, сторони визначили, узгодили та затвердили розмір винагороди (гонорар) адвокатського бюро за надання правничої (правової) допомоги замовнику визначеної в цьому акті становить 20 000,00 грн. Підлягає сплаті протягом 10-ти календарних днів.
Отже, із наведеного вбачається, що ТОВ «Страйп» надало суду докази витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті в межах цієї справи у розмірі 20 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої і дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята і шоста статті 126 ГПК України).
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач-1 у поданому клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав обґрунтованих заперечень щодо неспівмірності заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове стягнення з відповідача-1 на корить позивача витрат на професійну правничу допомогу, а саме, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 17 470,95 грн.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального прав
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 по справі № 910/6552/25 та додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6552/25 відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для їх скасування, відсутні.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 по справі № 910/6552/25 та на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6552/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 по справі № 910/6552/25 та додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/6552/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Київську митницю Державної митної служби.
4 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
А.М. Демидова