вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 910/7513/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025
у справі №910/7513/25 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія»
про стягнення 745 323,90 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» (далі - відповідач) та враховуючи заяву про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 745 323,90 грн, з яких 713 244,64 грн основний борг, 9 581,70 грн 3% річних, 22 497,56 грн інфляційні втрати,.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (особовий рахунок №10917017) (далі - Договір), внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за січень, лютий та березень 2025 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» 713 244,64 грн боргу, 9 581,70 грн 3% річних, 22 497,56 грн інфляційних втрат, 8 943,89 грн судового збору.
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з Державного бюджету України 6 006,47 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума основного боргу відповідача за договором у розмірі 713 244,64 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу.
Враховуючи прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими у розмірі визначеному позивачем.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» звернулося 16.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 15.12.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/7513/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з'ясував обставини, які мають значення для справи, виклав в рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів споживання останнім електроенергії, що є головним для визначення розміру основного боргу.
Місцевим господарським судом не досліджено строк з якого у поручителя виник обов'язок щодо сплати спожитої відповідачем електроенергії за Договором, розмір грошових коштів, сплачених поручителем на виконання умов договорів поруки, а також чи дотримався поручитель строків виконання зобов'язань за договорами поруки.
Також судом не враховано, що відповідач разом з поручителем є солідарними боржниками позивача за Договором щодо оплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період, відтак і відповідати повинні солідарно.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7513/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/7513/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 6 707,91 грн.
29.12.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка сформована в системі «Електронний суд» 29.12.2025, до якого долучено докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.01.2026 у справі №910/7513/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/7513/25. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №910/7513/25 призначено на 18.02.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7513/25.
26.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7513/25.
26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, досліджувався обсяг спожитої відповідачем електроенергії.
Посилання апелянта на неналежну якість спожитої електроенергії є безпідставним, оскільки останнім для підтвердження вказаних обставин не надано належних доказів, зокрема належним чином складених актів про порушення параметрів якості. Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції та у своєму відзиві на позовну заяву відповідач не вказував на неналежну якість наданих послуг за Договором.
Позивач має право на свій розсуд стягувати всю заборгованість в судовому порядку з відповідача за Договором, або окремо з поручителя (в розмірі, забезпеченому порукою), або разом з відповідача та поручителя (щодо поручителя - в розмірі, забезпеченому порукою).
Таким чином, твердження апелянта про те, що нараховані позивачем суми за ст. 625 Цивільного кодексу України мають бути розподілені між відповідачем та поручителем, не можуть братись судом до уваги, оскільки розрахунок санкцій та стягнення заборгованості здійснюється за Договором, сторонами в якому є позивач та відповідач.
17.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 17.02.2026, про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.02.2026 у справі №910/7513/25, а також у всіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
Розгляд справи, призначеної на 18.02.2026 не відбувся, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 розгляд справи №910/7513/25 призначено на 04.03.2026. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - Цуперяк Ірина Вячеславівна.
У судове засідання 04.03.2026 з'явилися представник позивача, який брав участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, який не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представника відповідача у судове засідання за умови його належного повідомлення про час, дату і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник позивача надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» (споживач) приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах публічної комерційної пропозиції «Побутова» постачальника універсальних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - Комерційна пропозиція).
Публічні Договір та Комерційна пропозиція (усі редакції) розміщені на вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».
Споживачу присвоєно особовий рахунок № 10917017.
У програмному комплексі постачальника з обліку юридичних споживачів електричної енергії договір з відповідачем зареєстровано за реквізитами - № 10917017ПУ від 01.12.2018.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг й укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього договору (пункт 1.1. Договору).
За пунктом 1.2. Договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується із постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (пункт 5.8 Договору).
Абзацом 1 п. 5.10 Договору, передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Відповідно до розділу 5 «Термін оплати» комерційної пропозиції «Колективна побутова» (додаток №2 до договору) розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від отримання рахунку. Рахунок за фактичне споживання формується Споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається Постачальником Споживачу на підставі отриманих від Споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий Споживачем у відповідному енергоофісі Постачальника. У разі не отримання Споживачем рахунку, Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від Споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі Постачальника з можливістю перегляду (отримання) в сервісі «Особистий кабінет».
Пунктом 8.6.15 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (КОЕЕ) встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи: від 01.02.2025 №10917017/1/1 (виданий 04.02.2024) на суму 617 526,72 грн (за січень 2025 року; термін сплати до 11.02.2025), від 01.03.2025 № 10917017/2/1 (виданий 10.03.2025) на суму 593 315,28 грн (за лютий 2025 року; термін сплати до 17.03.2025), від 01.04.2025 №10917017/3/1 (виданий 04.04.2025) на суму 557884,80 грн (за березень 2025 року; термін сплати до 11.04.2025).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач за період січень-березень 2025 року спожив електроенергію на загальну суму 1 768 726,80 грн.
На виконання умов Договору відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 266 000,00 грн:
- за спожиту у лютому 2025 року електроенергію на загальну суму 94 000,00 грн, а саме: 11.04.2025 на суму 54 000,00 грн, 14.04.2025 на суму 30 000,00 грн, 23.04.2025 на суму 10 000,00 грн;
- за спожиту у березні 2025 року електроенергію на загальну суму 172 000,00 грн, а саме: 17.04.2025 на 25 00,00 грн, 23.04.2025 на суму 25 000,00 грн, 25.04.2025 на суму 24 000,00 грн, 30.04.2025 на суму 31 000,00 грн, 15.05.2025 на суму 24 000,00 грн, 16.05.2025 на суму 43 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (кредитор) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лебєдєва» (поручитель) укладено договори поруки:
- № 10917017/03/2025 від 05.03.2025, згідно з п. 3.1 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором щодо оплати послуг з постачання електричної енергії за розрахунковий період січень 2025 року в обсязі 73369 кВт*г на суму 277 989,84 грн.
- № 10917017/03/2025 від 06.03.2025, згідно з п. 3.1 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором щодо оплати послуг з постачання електричної енергії за розрахунковий період лютий 2025 року в обсязі 70550 кВт*г на суму 267 636,96 грн.
- № 10917017/04/2025 від 15.04.2025, згідно з п. 3.1 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором щодо оплати послуг з постачання електричної енергії за розрахунковий період березень 2025 року в обсязі 63766 кВт*г на суму 243 855,36 грн.
На виконання умов вказаних договорів поруки, поручителем (Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лебєдєва») за спожиту відповідачем електроенергію за період січень-березень 2025 року сплачено 789 482,16 грн, а саме 277 989,84 грн за електроенергію спожиту у січні 2025 року, 267 636,96 грн за електроенергію спожиту у лютому 2025 року та 243 855,36 грн за електроенергію спожиту у березні 2025 року
Як зазначає позивачу у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті електричної енергії за Договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 713 244,64 грн (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог), а саме: 339 536,88 грн у січні 2025 року, 231 678,32 грн у лютому 2025 року, 142 029,44 грн у березні 2025 року.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 22 497,56 грн інфляційних втрат та 9 581,70 грн трьох відсотків річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 275, частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018 (далі - НКРЕКП), Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (позивачу) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Абзацем 4 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», позивач, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг (далі - ПУП) на закріпленій території.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до такого договору встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору), згідно з абз. 5 п. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про ринок електричної енергії», є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви-приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач шляхом фактичного споживання електричної енергії та здійснення оплат за електричну енергію, ще у лютому 2019 році, приєднався до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Колегія суддів зазначає, що згідно умов укладеного між сторонами Договору (п. 5.1) відповідач розраховується із постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Так, відповідно до п. 5.1 Комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від отримання рахунку.
При цьому, у разі не отримання відповідачем рахунку, останній здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем (п. 5.3 Комерційної пропозиції).
Як встановлено судом вище, на виконання умов договору позивачем у січні - березні 2025 року продано відповідачу електричну енергію в кількості 466173 кВт*год. на загальну суму 1 768 726,80 грн, про що свідчать відповідні рахунки за електричну енергію нараховану за вказаний період по споживачу Закритому акціонерному товариству «Українська будівельна компанія». Обсяг спожитої електричної енергії також підтверджується листом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 23.04.2025 №18999/3/01/5.
Відповідно до виставлених позивачем рахунків за електричну енергію відповідач мав здійснити оплату за січень 2025 року до 11.02.2025, за лютий 2025 року до 17.03.2025, за березень 2025 року до 11.04.2025.
Разом з тим, відповідно до Комерційної пропозиції, оплата за фактично спожиту електроенергію не може бути здійснена пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, отже відповідач мав здійснити оплату за січень 2025 року до 11.02.2025, за лютий 2025 року до 11.03.2025, за березень 2025 року до 11.04.2025.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем за спожиту електричну енергію за спірний період було сплачено 266 000,00 грн.
Крім того, на виконання умов договорів поруки, укладених між відповідачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лебєдєва», останнім за спірний період було сплачено 789 482,16 грн.
Відтак, загальна заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2025 року становить 713 244,64 грн (1 768 726,80 грн - 789 482,16 грн - 266 000,00 грн).
Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджувався факт споживання останнім електроенергії, оскільки в матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Київські електромережі» від 23.04.2025 №18999/3/01/5, у якому зазначено інформацію щодо обсягів поставленої/спожитої електричної енергії КС451000023538 Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (о/р10914017).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, вказаний лист було оцінено судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Доводи апелянта про не дослідження судом першої інстанції умов договорів поруки, укладених між відповідачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лебєдєва» щодо виникнення у поручителя обов'язку з оплати заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом вище, між відповідачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лебєдєва» укладено договори поруки № 10917017/03/2025 від 05.03.2025, № 10917017/03/2025 від 06.03.2025, № 10917017/04/2025 від 15.04.2025, відповідно до умов яких, ОСББ відповідає перед позивачем за виконання відповідачем зобов'язання за основним договором щодо оплати послуг з постачання електричної енергії за розрахунковий період січень 2025 року в обсязі 73369 кВт*г на суму 277989,84 грн, лютий 2025 року в обсязі 70550 кВт*г на суму 267636,96 грн, березень 2025 року в обсязі 63766 кВт*г на суму 243855,36 грн, відповідно.
Отже, умовами договорів поруки, передбачено конкретний розмір зобов'язань відповідача, які забезпечені порукою.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, ОСББ сплатило 277 989,84 грн відповідно до договору поруки № 10917017/03/2025 від 05.03.2025, 267 636,96 грн відповідно до договору поруки № 10917017/03/2025 від 06.03.2025, 243 855,36 грн відповідно до договору поруки № 10917017/04/2025 від 15.04.2025.
Відтак, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Імені Олега Лебєдєва» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вказаними договорами поруки.
Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частинами першою та другою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/975/18).
На переконання колегії суддів, кредитор має право вибирати, звертатися з вимогою до боржника та поручителя солідарно чи до будь-якого з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Як вбачається з позовної заяви, позивач скористався своїм правом на звернення з вимогами лише до боржника (Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія»).
Щодо позивних вимог про стягнення з відповідача 22 497,56 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу за загальний період прострочення з 01.03.2025 по 31.05.2025, та 9 581,70 грн 3% річних, нарахованих на відповідні суми основного боргу за загальний період прострочення з 11.02.2025 по 12.06.2025, згідно наданого позивачем розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Як правильно встановив суд першої інстанції, дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії, є порушенням умов Договору, укладеного між сторонами, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 581,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 22 497,56 грн.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків сум 3% річних, інфляційних втрат та доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, контррозрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому в задоволенні апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» необхідно відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/7513/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/7513/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/7513/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга