79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" березня 2026 р. Справа № 921/619/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в особі:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
розглянув апеляційну скаргу особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 №132 від 10.03.2026,
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025, суддя Шумський І.П., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 30.07.2025
у справі №921/619/23
за первісним позовом Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, м. Кременець, Тернопільська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічної комунікації України, м. Київ,
до відповідача Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець, Тернопільська область,
про зобов'язання повернути майно
за зустрічним позовом Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець, Тернопільська область,
до відповідача Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, м. Кременець, Тернопільська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство культури та стратегічної комунікації України, м. Київ,
про визнання недійсним договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю,
рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Свято - Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно - приміщення пам'ятки архітектури національного значення - Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський собор, 1760 p., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, ХХст.), загальною площею 3218,0 кв.м, охоронний номер 190028, реєстровий №26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області. В задоволенні решти первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ на користь Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного 2 684 грн. судового збору.
10.03.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 №132 від 10.03.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23.
Судом встановлено, що в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на подання апеляційної скарги.
Також, судом встановлено, що оскаржуване рішення проголошене 24.07.2025, повний текст рішення складено 30.07.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Отже, перебіг строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 розпочався з 31.07.2025 та завершився 19.08.2025.
Апеляційна скарга скерована до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 10.03.2026, а тому строк на подання апеляційної скарги пропущено.
Однак, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду- якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається із тексту апеляційної скарги, апелянт, особа, яка не була учасником справи просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23, посилаючись на те, що про нього, апелянтка дізналася із повідомлення настоятельки Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ Димитрії ( ОСОБА_2 ) від 09.03.2026, в якому остання зазначила про те, що зазначене рішення впливає на житлові права особи, яка не була учасником справи, оскільки під час судового засідання позивач наполягав на тому, що звільненню підлягають усі приміщення, в тому числі і келії, в яких проживають сестри.
Отже, апелянт зазначає, що з огляду на викладене строк на апеляційне оскарження в цьому випадку був пропущений з поважних причин.
Розглянувши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, колегія суддів зазначає таке.
Доводи скаржника про те, що про рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23 апелянтка дізналася лише з повідомлення настоятельки Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ Димитрії ( ОСОБА_2 ) від 09.03.2026 не є дійсними. Перевіривши матеріали справи №921/619/23 колегія суддів встановила, що апелянткою скеровувався позов до місцевого господарського суду.
Так, колегією суддів встановлено, що 12.01.2024 ОСОБА_1 подано до Господарського суду Тернопільської області позов (вх. номер 31) (том 3 арк. 110-116).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2024 у справі №921/619/23 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 . Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції загальних судів (том 3 арк. 118-122).
З огляду на вищевикладене, враховуючи що ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області, колегія суддів приходить висновку, що підстави, зазначені для поновлення строку рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23 є неповажними.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2025 у справі №914/2191/18 зазначив, що подання апеляційної скарги особою, яку не повідомлено про розгляд справи або не залучено до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, не звільняє цю особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 зазначено, що з приписів частини 2 статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №914/2191/18.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою ЄДРСР.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження в даному випадку.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене, колегія суддів визнає вказані скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення неповажними.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із встановленням скаржнику строку для надання заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що вказані в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
залишити без руху апеляційну скаргу особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 №132 від 10.03.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23.
Скаржнику у 10 - денний строк з дня отримання цієї ухвали вказати апеляційному суду інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23.
Копію цієї ухвали суду надіслати скаржнику для відома та належного виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко