про залишення апеляційної скарги без руху
13 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 607/9323/25 пров. № А/857/15498/26
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Курилець А. Р., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2025 року у справі № 607/9323/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2025 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу.
Згідно з ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст.286 КАС України).
За приписами ст.271 КАС України в справах, визначених статтями 273-277, 280-289, 289-5 -цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Як встановлено судом, оскаржуване рішення проголошено 19 вересня 2025, однак з цією апеляційною скаргою апелянт звернувся 27 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Для термінових справ нормами КАС України не передбачений відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою судового рішення.
Проте, не можна не враховувати право учасника справи на поновлення такого строку як в порядку частини другої статті 295 КАС України (подання апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання копії повного рішення суду, у разі якщо учасник справи не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення суду або якщо суд першої інстанції в порушення статті 271 КАС України оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення суду) так і в порядку частини третьої статті 295 КАС України (з інших поважних причин).
Також судом встановлено, що скаржник 11 січня 2026 року вже звертався з апеляційною скаргою на вищезгадане рішення суду, однак ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року таку повернуто скаржнику, у зв'язку з несплатою судового збору.
Суддя зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Суд вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
2) повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.
4) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
5) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Суддя зауважує, що первинна апеляційна скарга повернула ухвалою суду від 09 лютого 2026 року (копію ухвали отримано 12 лютого 2026 року в електронний кабінет скаржника, що встановлено за допомогою функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду»), а з повторною скаргою апелянт звернувся лише 27 лютого 2026 року, тобто через 15 днів з моменту отримання ухвали про повернення первісної апеляційної скарги та майже через 2 місяці з моменту ознайомлення з оскаржуваним рішенням, при 10-денному строку на подання апеляційної скарги.
Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
Більше того, скаржником не доведено, що повернення попередньо поданої скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.
Так, судовий збір сплачено згідно з платіжною інструкцією №34 від 14 січня 2026 року. Тобто апелянт мав у розпорядженні документ про оплату судового збору вже як на момент залишення первинної апеляційної скарги без руху 29 січня 2026 року, так і на момент її повернення 09 лютого 2026 року, в зв'язку з несплатою судового збору.
Скаржник жодним чином не обґрунтовує причин неможливості подання платіжного документа ні невідкладно після отримання такого, ні на виконання ухвали суду від 29 січня 2026 року.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2025 року у справі № 607/9323/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - залишити без руху.
Встановити Державній службі України з безпеки на транспорті десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяА. Р. Курилець